Бурштин – багатство україни: проблеми та перспективи розвитку п.Ф. Гожик1, а.А. Дзідзінський2, в.М. Мацуй1

¹ Інститут геологічних наук НАН України, Київ, Україна

² Держгеолслужба України, Київ, Україна

Територія України займає південно-східну частину Балтійсько-Дніпровської і східну окраїну Карпатської бурштиноносних субпровінцій Євроазіатської провінції [1].

Балтійсько-Дніпровська субпровінція (основне джерело бурштину-сукциніту на світовому ринку) простягається від Північного Причорномор’я, Придніпров’я та Українського Полісся в північно-західному напрямку більш ніж на 2 тис. км та охоплює південний захід Білорусі, південні райони Латвії і Литви, Калінінградську область Російської Федерації (найбільші та найбагатші за вмістом розсипи), Польщу, північні райони Німеччини, Південну Швецію, Данію, Фінляндію, Англію.

Бурштинопрояви Карпатської субпровінції приурочені до південних та східних схилів Карпат у межах Румунії, прилеглих до Карпат районів Польщі та України. В Українських Карпатах виявлені бурштиноподібні смоли: руменіт, делятиніт (можливо, аналог сукциніту), піатра, альмашит, шрауфіт, мунтеніт, які дуже відрізняються від бурштину-сукциніту більш темним кольором, переважанням червонуватих та темно-вишневих різновидів, наявністю специфічної внутрішньої дрібної полігональної тріщинуватості, майже повною відсутністю бурштинової кислоти, великою кількістю включень сірки, підвищеною крихкістю. Геологія відкладів, що вміщують зазначені смоли, вивчена недостатньо, відсутня також оцінка перспектив та прогноз ресурсів.

Бурштин в Україні відомий з прадавніх часів, про що свідчать знахідки бурштинових амулетів і просто уламків обробленого та необробленого бурштину в пізньопалеолітичних стоянках Придніпров'я, а також виявлені промисли і кустарні майстерні по обробці бурштину, простіші вироби з бурштину (пластини, амулети, буси, персні і навіть намисто) в мезолітичних і неолітичних поселеннях Придніпров’я та Волині.

Сучасні уявлення про геологію бурштину Українського Полісся розроблені академіком Павлом Аполлоновичем Тутковським в кінці XIX – на початку XX ст. Він не тільки дослідив стратиграфію бурштинопроявів, але й виділив майже всі ділянки, на яких виконувались пошуково-розвідувальні роботи в минулому і проводяться нині [2, 3].

Геологічні передумови, прогнозні ресурси та якість бурштину

Основні запаси бурштину-сукциніту України виявлені в правобережній частині Полісся – Прип’ятському бурштиноносному басейні (північна частина Волинської, Рівненської, Житомирської і Київської областей). В геоструктурному відношенні ця територія відноситься до північного та північно-західного схилів Українського щита (УЩ). Тут виявлено 44 бурштинопрояви і ряд родовищ – Клесівське, Вільне та ін., на яких частково ведеться видобування бурштину державним підприємством і нелегально місцевим населенням та несанкціонованими бригадами. Останні спричиняють виснаження надр та завдають великої шкоди природі Полісся.

На даний час геологорозвідувальні роботи зосереджені у західній частині Прип’ятського бурштиноносного басейну, на території якого виділяються три бурштиноносні зони: Клесівсько-Пержанська – 567,8 т; Дубровицько-Володимирецька – 893,9 т; Маневицько-Зарічненська – 12,8 т. Запаси затверджені тільки по двох родовищах: 1) Клесівське (1990 р., категорія С₁ – 75 100 кг, С₂ – 28 700 кг). Залишок запасів на 01.01.07 р. становить запаси категорії С₁ – 53 487,17 кг, С₂ – 28 700,кг; 2) Вільне (1990 р., категорія С₂ – 19 642,32 кг). Залишок запасів на 01.01.07 р. – 12 343 кг). Промислове видобування бурштину зараз здійснюється тільки на Клесівському родовищі.

Бурштин знаходиться в піщано-глинистих породах «синьої землі» кварц-глауконітової формації, яка відноситься до харківського надгоризонту пограничних верств еоцену та олігоцену (продуктивна товща). Ця товща в Прип’ятському бурштиноносному басейні залягає близько до донної поверхні, нерідко безпосередньо під сучасним ґрунтом. Уламки бурштину в продуктивній товщі залягають дуже нерівномірно: найчастіше у вигляді різного роду скупчень (часто дуже великих) та поодиноких включень постійно з уламками обвугленої рослинної органіки. Відсутність витриманих по простяганню верств в продуктивній товщі порід ускладнює виконання геологопошукових робіт на бурштин.

Поліський бурштин-сукциніт за своїми фізичними й оптичними властивостями, хімічним складом близький до прибалтійського, а за різновидністю забарвлення та якістю в цілому перевищує його і більш придатний для ювелірних робіт.

Геологічні і палеогеографічні передумови дають підстави вважати, що не тільки північно-західний схил УЩ багатий на прояви і родовища бурштину. Перспективною площею на бурштиноносність слід визнати також східні, північно-східні і південні схили УЩ та прилеглі області Дніпровсько-Донецької та Причорноморської западин (Дніпровський бурштиноносний басейн), де продуктивні горизонти залягають на значно більших глибинах. Дніпровський басейн за ступенем геологічного вивчення бурштиноносних відкладів поступається Прип’ятському, і відкриття нових великих родовищ бурштину на цій території – справа недалекого майбутнього.