15

План

1. Розподіл доходу акціонерного товариства

2. Аналіз підприемницької діяльності

3. Послуги, які надають банки підприємцям

    1. Розподіл доходу акціонерного товориства.

Головна мета створення та діяльності акціонерного товариства - систематичне отримання доходу від його господарської діяльності. Доходи акціонерного товариства утворюються за рахунок надходжень від усіх видів діяльності товариства, отриманих протягом фінансово-господарського року в грошовій матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони, так і за її межами, зокрема:

   - доходи від продажу товарів (робіт, послуг), цінних паперів (крім операцій первинного випуску, розміщення акцій та операцій з їх кінцевим погашенням);

   - доходи від спільної діяльності, отримані дивіденди (проценти) по цінних паперах;

    - доходи від здійснення операцій лізингу (оренди);

   - доходи з інших джерел (безповоротна фінансова допомога, суми стягнутих штрафних санкцій, крім відшкодування збитків, та ін.).

    В законах України "Про цінні папери і фондову біржу" (ст. 9) та "Про господарські товариства" (ст. 15) йдеться про чистий прибуток, що розподіляється між акціонерами як дивіденди. Рівночасно розрізняють балансовий і чистий прибуток акціонерного товариства.

    Прибуток АТ утворюється з його доходів (надходжень від господарської діяльності) після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З балансового прибутку сплачуються проценти по кредитах банків та по облігаціях, а також вносяться передбачені законодавством України податки та інші платежі до бюджету. Після зазначених розрахунків утворюється чистий прибуток, що залишається у повному розпорядженні товариства, яке відповідно до закону та своїх установчих документів визначає напрямки використання прибутку.

Чистий прибуток поділяється на дві частини:

   - ту, що розподіляється між облігаціонерами і акціонерами товариства як відсотки по облігаціях і дивіденди по акціях;

   -ту, що не розподіляється між вищезгаданими особами, а залишається у розпорядженні АТ і використовується для формування різних фондів, а також спрямовується на розвиток виробництва, на соціальні програми і преміювання працівників АТ.

    Перша частина чистого прибутку використовується таким чином: спочатку сплачуються відсотки по облігаціях, потім відсотки (дивіденди) по привілейованих акціях і насамкінець - дивіденди по простих акціях.

    Чистий дохід, який може бути використаний на сплату дивідендів по акціях, має визначатися лише після здійснення відповідних відрахувань до страхового (резервного) та інших, передбачених законодавством та/або установчими документами товариства фондів. Зазначені відомості мають бути відображені в балансі акціонерного товариства, який повинен засвідчувати фактичне фінансове становище останнього і бути підставою для вирішення питання щодо можливості виплати дивідендів і визначення їх розміру.

    Так, Закон зобов'язує акціонерне товариство за рахунок відрахувань від чистого прибутку сформувати свій резерв- ний (страховий) фонд. Розмір щорічних відрахувань до цього фонду встановлюється установчими документами товариства, але вони не можуть бути меншими 5 відсотків чистого прибутку (якщо цей фонд не досяг встановленого установчими документами товариства розміру).

    Використання решти чистого прибутку визначається самим АТ, що доцільно зробити в спеціальному локальному акті, затвердженому загальними зборами акціонерів, - Положенні про розподіл та використання прибутку акціонерного товариства. Як зразок можна використати рекомендований Фонду державного майна України документ під аналогічною назвою, затверджений розпорядженням ФДМ України від 05.05.1996 р. № 71 р. (*94). Зокрема, рекомендується використовувати чистий прибуток за такими напрямами:

    на сплату дивідендів (розподіл серед акціонерів);

    на розвиток виробництва, формування та поповнення фондів товариства;

    на соціальні програми і преміювання працівників товариства,

   Порядок розподілу доходу акціонерного товариства передбачає:

    складання правлінням протягом 30 календарних днів, після закінчення фінансово-господарського року річного балансу і звіту про стан справ у АТ за минулий рік, а також пропозицій щодо розподілу балансового прибутку із зазначенням розміру цього доходу та напрямків його використання (на сплату дивідендів, відрахувань до фонді тощо);

    надання підготовлених правлінням звіту і балансу ревізійній комісії, а у ВАТ ще й аудитору, які перевіряють ці документи щодо відповідності їх чинному законодавству і готують відповідні висновки і подають їх: ревізійна комісія -спостережній раді, а аудитор - правлінню не пізніше 60 календарних днів після закінчення звітного року;

   передача правлінням отриманого від аудитора звіту спостережній раді;

   складання спостережною радою письмового звіту про перевірку річного балансу, звіту про стан справ і пропозицій щодо розподілу прибутку;

    скликання загальних зборів акціонерів для заслуховування та затвердження річного балансу і звіту про стан справ (не пізніше 120 днів після закінчення звітного року) і надання можливостей акціонерам до загальних зборів ознайомитися з цими документами, доповіддю та пропозиціями спостережної ради;

    затвердження загальними зборами акціонерів річного балансу після відповідних пояснень правління та спостережної ради;

   прийняття загальними зборами з відповідною фіксацією у протоколі остаточного рішення про розподіл прибутку АТ, в якому відображаються: балансовий прибуток; частина прибутку, що виплачується акціонерам у вигляді дивідендів; сума прибутку, що відраховується до резервного та інших фондів, передбачених законодавством чи утворених за рішенням загальних зборів акціонерів; нерозподілений залишок прибутку; передача органу, що веде реєстр акціонерів, копії протоколу загальних Зборів та всіх документів з питань, що обговорювалися на цих зборах.

2. Аналіз підприемницької діяльності.

Як показує зарубіжний досвід функціонування корпорацій, найбільш вагомим чинником їх ефективної діяльності є безпосередньо - галузь, в якій здійснюється основна операційна діяльність самої корпорації. При цьому розглядається не як вузько спеціалізована сфера діяльності, а переважно як домінуючий фактор стратегічного розвитку та конкурентної переваги всієї корпорації, на основі якого і будується вся її стратегія, а також підприємств її учасників. Тому для отримання найбільш домінантних конкурентних переваг корпорації необхідно проводити постійний аналіз всієї галузі, шукаючи найбільш вразливі сторони конкурентів з метою їх використання, підвищення бар'єру входу конкуруючим корпораціям і компаніям на ринки збуту совій продукції. При цьому необхідно постійно шукати нові додаткові можливості для зростання даної галузевої корпорації, поєднуючи моніторинг ринку зі всілякими інструментами і механізмами, що сприяють всебічному галузевому аналізу.

Розглянемо деякі основні методи і підходи, які використовуються при аналізі та розробці стратегії розвитку всієї сукупності учасників корпорації, починаючи від отримання ресурсів і закінчуючи збутом готової продукції. Для цього спочатку в рамках даної статті виділимо основні економічні характеристики галузі:

Основні характеристики галузі:

Розміри ринку;

Масштаби конкуренції;

Темпи зростання ринку і стадія, на якій знаходиться ринок;

Число конкурентів і їх відносні розміри;

Кількість покупців і їх фінансові можливості;

Чи йде інтеграція "вперед" або "назад"

Напрямки і темпи технологічних змін як в процесі виробництва, так і в створенні нових продуктів;

Чи є продукти/послуги фірм-конкурентів високо-диференційованими, слабо - диференційованими або практично однаковими. Чи мають можливість учасники корпорації здійснювати економію на масштабах виробництва, транспортування, маркетингу або проведення рекламних заходів;

Чи є високий ступінь завантаження виробничих потужностей найбільш важливою умовою для досягнення низького рівня витрат виробництва;

Чи має крива "навчання / Досвід "у галузі такий вигляд, щоб середня ціна виробу зменшувалася за міру зростання кумулятивного випуску продукції;

Чи здійснюються в галузі необхідні капіталовкладення;

Чи має галузь прибутковість вище або нижче середнього рівня прибутку в цілому.

Виходячи з цих характеристик, можна побудувати комплекс робіт з розробки та впровадження стратегії розвитку галузевої корпорації, який можна умовно розбити на наступні великі блоки.

Аналіз інвестиційної привабливості галузі . Даний блок є найважливішою складовою частиною при розробці стратегії розвитку галузевої корпорації. Мета проведення аналізу загального стану в галузі і конкуренції в ній - отримати відповіді на сім питань:

які основні економічні показники, що характеризують галузь?

які конкурентні сили діють у галузі, і який ступінь їхнього впливу?

що викликає зміну в структурі конкурентних сил галузі, і який вплив ці фактори нададуть в майбутньому?

у яких галузевих корпорацій найбільш сильні/слабкі конкурентні позиції?

хто швидше за все визначає, в якій області піде конкурентна боротьба в найближчому майбутньому?

які ключові фактори визначать успіх чи невдачу в конкурентній боротьбі?

наскільки приваблива галузь з точки зору перспектив одержання прибутку вище середньої?

Відповіді на перераховані питання формують основу розуміння середовища, в якому діє галузева корпорація, і створюють базу для розробки стратегії її розвитку, відповідної загальної ситуації і сучасним галузевим тенденціям. Слід відзначити, що якісний і глибокий аналіз привабливості галузі служить важливим аргументом у спільній діяльності галузевої корпорації з банками, потенційними портфельними і стратегічними інвесторами, оскільки власникам вільних ресурсів необхідно мати орієнтири для оптимізації своїх вкладень. У рамках розглянутого аналізу використовується набір прийомів і методичних підходів, який дозволяє максимально об'єктивно оцінити змінюються умови, визначити характер і рівень конкурентної боротьби в галузі, в тому числі між галузевими корпораціями. Алгоритм проведення аналізу складається з двох етапів і включає оцінку рівня інтенсивності конкуренції і стадії її розвитку. Ключове місце в даному аналізі приділяється вивченню конкурентного боротьби - перший етап. Для цих цілей використовується модель рушійних сил конкуренції, автором якої є професор Гарвардської школи бізнесу М. Портер 3 . Відповідно до неї на інтенсивність конкуренції впливають такі фактори, як загроза входу в галузь нових виробників і з боку продуктів-замінників, внутрішньогалузева конкуренція, тиск на виробника покупців, а також постачальників сировини і матеріалів. Знання цих основних джерел конкурентного тиску забезпечує міцний фундамент для стратегічного плану дій галузевої корпорації. Воно дозволяє виявити її сильні та слабкі сторони, дати чітке обгрунтування позиціонування, зрозуміти, в яких областях стратегічні зміни дадуть найвищий позитивний ефект, визначити потенційні джерела та фактори загроз в конкретній галузі. Розуміння цих джерел дозволить також розглянути можливі напрями диверсифікації діяльності. Крім того, будь-де спостерігаються певні тенденції розвитку і з'являються різні нововведення: ці процеси протікають з різною швидкістю що викликають суттєві зміни в і рівень конкуренції, змушуючи підприемства змінювати свої стратегії. Дані процеси, що роблять найбільший вплив і визначають характер змін, називають рушійними силами . До них можна віднести - впровадження нових продуктів, технологічні зміни, зміни в системі маркетингу, поширення ноу-хау, зростаюча глобалізація галузі, зміна структури витрат і продуктивності, зміна суспільних цінностей і т.д.

Аналіз рушійних сил має практичне значення при розробці стратегії. По-перше, рушійні сили вказують, які зовнішні сили будуть надавати найбільший вплив на її діяльність найближчим часом. По-друге, аналіз дозволяє встановити розміри і наслідки впливу кожної з рушійних сил, тобто спрогнозувати їх вплив на підприемство. По-третє, стратегія корпорації повинна бути пристосована до дії рушійних сил. Другим етапом є визначення стадії розвитку галузі для підприемств, використовують стратегію диверсифікації. Для цього застосовується матричний аналіз. Даний аналіз включає складання та обробку табличної інформації, в якій зіставляються стратегічні позиції кожного структурного підрозділу. Найбільш суттєвою інформацією є темпи зростання галузі, частка ринку, довгострокова привабливість галузі, конкурентноздатність і стадія розвитку даного продукту або ринку. Ця інформація може використовуватися для проникнення галузевої корпорації в інші галузі виробництва. Як правило стратегія диверсифікації використовуються для того, щоб корпорація не стала надто залежною від одного стратегічного господарського підрозділу. Дана стратегія дозволяє зменшити ступінь ризику і є одним з шляхів вигідного інвестування капіталу.

Слід відзначити, що при здійсненні стратегії диверсифікації підриемницька діяльність, або виходить за рамки промислової технологічного ланцюжка, всередині якої вона діяла, або шукає нові види діяльності, що доповнюють існуючі в технологічному або комерційному плані з метою добитися ефекту синергізму; або освоює види діяльності, не пов'язані з її традиційним портфелем, з метою оновлення свого портфеля.

Посилання

Бар'єри входу можливо класифікувати наступним чином: економія на масштабах виробництва; неможливість доступу до технології та ноу-хау; ефект кривої "навчання/досвід"; прихильність споживачів до певних марок; необхідний розмір капіталовкладень; нерівність у витратах, що не залежить від розмірів підприємства; доступ до каналів збуту; дії контролюючих органів; тарифи та нетарифні обмеження.

Термін "Галузь" - характеризує групу галузевих корпорацій, чия продукція має настільки подібні якості, що боротьба йде за одних і тих самих покупців.

Аналіз рушійних сил включає в себе два етапи: визначення самих рушійних сил і визначення ступеня їх впливу на галузь.

3. Послуги, які надають банки підприемцям.

Відкриття рахунку:

- мультивалютного

- мультивалютного для фізичних осіб – підприємців

- для формування статутного фонду

- депозитного

- інших поточних рахунків за цільовим призначенням

Закриття рахунку:

-мультивалютного:

за ініціативою клієнта

в інших випадках

- депозитного та інших поточних за цільовим призначенням

Закриття існуючого рахунку та відкриття нового у разі перереєстрації підприємства - клієнта Банку (зміна назви тощо)

Зміна режиму рахунку

Внесення змін до юридичної справи за ініціативою клієнта

Плата за кожний відпрацьований платіжний документ на поточному рахунку:

- вихідний документ на паперовому носії

- вихідний документ на електронному носії за системою „Клієнт Банку-Банк”

- вхідний документ

в післяопераційний час

- вихідний документ на паперовому носії

- вихідний документ на електронному носії за системою „Клієнт Банку-Банк”

Плата за кожний відпрацьований платіжний документ на рахунку з обліку кредитної заборгованості:

- вихідний документ

- вхідний документ

в післяопераційний час

- вихідний документ на паперовому носії

Ведення рахунку з використанням системи „Клієнт Банку-Банк” та обробка електронних банківських документів:

- юридичні особи

- фізичні особи–підприємці

- Ведення рахунку з використанням системи „Клієнт Банку-Банк”, який знаходиться під арештом більше 1-го місяця

Повторна установка ПЗ «Клієнт Банку-Банк» за заявою клієнта. Проведення фахівцями банку аналізу нестандартних ситуацій (згідно акту виконаних робіт)

Переказ коштів на картковий/поточний рахунок за договором про зарплатний проект:

- працівника бюджетної установи або одержувача державної соціальної допомоги

- працівника іншої юридичної особи чи фізичної особи – підприємця

Надання дублікатів виписок з особового рахунку (за один дублікат):

- до 3-х місяців

- понад 3-х місяців

Надання дублікатів розрахункових та касових документів (за один дублікат) за період:

- до 3-х місяців

- понад 3-х місяців

Надання довідок:

- про рух коштів за рахунком за період:

а) до 3-х місяців:

щомісячний рух

щоденний рух

б) понад 3-х місяців

в) понад 12 місяців

- інших довідок

- про стан виконання розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами

- до митниці

- надання інформації клієнтам на запитання аудиторських організацій:

а) про залишки та заборгованість за рахунками клієнта

б) про операції за рахунками клієнта за період

Оформлення та видача чекових книжок

Продаж бланків векселів

Оформлення платіжного доручення на прохання клієнта

Зміна реквізитів електронних платежів за письмовим проханням після здійснення операції

Підтвердження реквізитів за запитаннями банків

Завірення двох примірників карток зразків підписів фізичним особам–підприємцям

Поштово-телеграфні витрати, пов`язані зі здійсненням операцій

Відкриття акредитиву

- авізування акредитиву

- підтвердження акредитиву

- перевірка документів ( за 1 документ )

Сплата відсотків за щоденними залишками коштів на поточних рахунках :

- до 10 тис. грн.

- від 10 до 50 тис. грн.

- від 50 до 100 тис. грн.

- від 100 тис. грн. до 7 млн. грн.

- понад 7 млн. грн. (на фактичну суму перевищення)

КАСОВЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ У НАЦІОНАЛЬНІЙ ВАЛЮТІ

Прийом та перерахунок готівки:

- для зарахування на власний рахунок клієнта

- для здійснення переказів за рахунок ініціатора переказу:

до 1 000,00 грн.

від 1000,01 до 5000,00 грн.

від 5000,01 до 30000,00 грн.

понад 30000,00 грн.

- для здійснення переказів за рахунок одержувача переказу

Видача готівки з рахунку:

- недержавним підприємствам та організаціям:

з рахунку з обліку кредитної заборгованості

з інших рахунків

- державним підприємствам та організаціям:

з рахунку з обліку кредитної заборгованості

з інших рахунків

Обмін грошових знаків на розмінну монету

РОЗРАХУНКОВЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ В ІНОЗЕМНІЙ ВАЛЮТІ

Здійснення платежів за дорученням клієнта за межі Банку:

- у доларах США та валютах країн ЄВС:

до 20000 одиниць валюти платежу

від 20000 одиниць валюти платежу

- у російських рублях

Зарахування платежу на рахунок

Сплата відсотків за залишками коштів на поточному рахунку

Купівля/продаж безготівкової іноземної валюти на внутрішньому валютному ринку України:

- зарахування коштів на рахунок на наступний день після здійснення операції

- зарахування коштів на рахунок у день здійснення операції

Операції з документарними акредитивами в іноземній валюті:

- відкриття (підтвердження) акредитиву:

з грошовим покриттям

без грошового покриття

- авізування (попереднє авізування) акредитиву

- внесення змін до умов акредитиву:

збільшення суми

пролонгація

інші зміни

- ануляція акредитиву до закінчення строку

- перевірка документів на відповідність умовам акредитиву

- обробка документів, що мають розходження з умовами акредитиву

- платіж на користь бенефіціара

- комісії інших банків за імпортними акредитивами

Документарне інкасо в іноземній валюті:

- видача документів проти акцепту або платежу

- видача документів без акцепту або платежу

- пересилка або повернення банку-кореспонденту документів, виставлених на інкасо, але не сплачених клієнтом

- зміна умов інкасового доручення або його ануляція

КАСОВЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ В ІНОЗЕМНІЙ ВАЛЮТІ

Прийом та перерахунок готівки для зарахування на рахунок

Видача готівки з рахунку

Інкасо готівкової іноземної валюти

Інкасо платіжних документів в іноземній валюті

Інкасування

КРЕДИТНІ ОПЕРАЦІЇ

Плата за користування кредитом

Надання банківських гарантій, поруки, авалю

За ініціювання кредиту , надання гарантій, поруки, авалю, факторингу (оцінка фінансового стану позичальника, обговорення умов кредитування, підготовка, оброблення документів та завершення операції)

За обслуговування кредитної справи (також у разі пролонгації кредитного договору)

Оформлення додаткової угоди, пов’язаної зі зміною умов кредитного договору

Авалювання податкових векселів, пов’язаних з операціями з давальницькою сировиною.