Знос і амортизація основних фондів.

ЗНОС - це щорічне зниженння вартості основних фондів. Повна або часткова втрата споживчої вартості основних фондів.

ФІЗИЧНИЙ ЗНОС - це природня поступова втрата первісних спожівчих властивостей.

МОРАЛЬНИЙ ЗНОС -втрата споживчої вартості в результаті НТП , появи більш ефективних машин

Для покроиття зноса підприємства нараховують амортизацію.

Амортизація - це процес поступового перенесення вартості основних фондів на вартість виготовленого за їхньою участю продукту.

За податковим обліком основні фонди поділяються на групи:

• група 1 — будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в т. ч. житлові будівлі та їх частини (квартири), вартість капітального покращення землі;

• група 2 — автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього, меблі, побутові електронні, оптичні, електромеханічні пристрої та інструменти, інше офісне обладнання;

• група 3 — інші основні фонди, не включені до груп 1, 2, 4;

• група 4 — електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичної обробки інформації, їх програмне забезпечення, інші інформаційні системи, телефони (в т. ч, стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).

Показники використання основних фондів підприємства.

Основні фонди – це засоби праці, які приймають участь у

виробничому процесі більше 1 року,

зберігаючи при цьому свою натурально-речовинну форму, а їх вартість

переноситься на вартість виготовленої продукції поступово, шляхом

амортизаційних відрахувань. Виробничі фонди поділяються на основні і оборотні.

За участю у виробничому процесі ОФ поділяються на основні

виробничі і основні невиробничі.

Основні виробничі фонди – це фонди, що приймають безпосередню

участь у виробничому процесі.

Основні невиробничі фонди – це фонди, що знаходяться на

балансі підприємства і призначені для обслуговування працівників.

Склад, структура й нормування основних фондів підприємства.

Оборотні фонди підприємства мають матеріаль­но-речову й вартісну форми. У практиці плану­вання та обліку господарської діяльності до складу оборотних фондів включають: виробничі запаси; незавершене виробництво та напівфабрикати власного виготовлення; витрати майбутніх періодів. Виробничі запаси становлять найбільшу частину оборотних фон­дів. До них належать запаси сировини, основних і допоміжних мате­ріалів, покупних

напівфабрикатів, палива й пального, тари, ремонт­них деталей і вузлів, малоцінних інструментів, господарського інвентарю (реманенту) та інших предметів, а також аналогічних предметів, що швидко зношуються. Незавершене виробництво — це предмети праці, обробку (пере­робку) яких не завершено підприємством. Вони перебувають без­посередньо на робочих місцях або в процесі транспортування від одного робочого місця до іншого. До напівфабрикатів власного виготовлення відносять ті предмети праці, що їх повністю оброб­лено (перероблено) у даному виробничому підрозділі підприємства, але які потребують дальшої обробки в інших підрозділах (наприк­лад, поковки, штамповки, відливки та інша продукція заготовочно­го виробництва). Витрати майбутніх періодів — це грошові витрати, які зробле­но в даний період, але які буде відшкодовано за рахунок собівартості продукції (роботи, послуг) у наступні періоди.

Структура оборотних фондів на підприємствах різних галузей має значні відмінності, зумовлені конкретними технологіями і фор­мами організації виробництва, умовами забезпечення матеріальними ресурсами, цінами на них.

Нормування витрат. Визначення потреби підприємства в сировині та інших видах матеріальних ресурсів здійснюєть­ся за певними нормами їхніх витрат. Ці норми розробляються самими підприємствами або на їхнє замовлення галу­зевими науково-дослідними організаціями.

Поняття, види і значення інфраструктури підприємства.

Інфраструктура підприємства — це комплекс цехів, господарств та служб підприємства, які забезпечують необхідні умови для функціонування

підприємства. Інфраструктура являє собою своєрідний "тил виробництва",

без якого неможлива нормальна робота підприємства. При цьому розрізняють

виробничу та соціальну інфраструктури.

Виробнича інфраструктура та її економічне значення.

Виробнича інфраструктура підприємства — це сукупність підрозділів, які

прямо не беруть участі у створенні основної (профільної) продукції

підприємства, але своєю діяльністю сприяють роботі основних цехів,

створюючи необхідні для цього умови.

Виробничу структуру підприємства, зокрема, складають:

— допоміжні та обслуговуючі цехи та господарства підприємства

(ремонтний, інструментальний, енергетичний, транспортний, складське господарство тощо);

— допоміжні дільниці та служби, що розміщені у основних цехах;

— магістральні об'єкти, комунікаційні мережі, засоби збору та обробки

інформації, природоохоронні споруди.

Склад та розміри об'єктів виробничої інфраструктури підприємств залежать

від галузі, типу та масштабу виробництва, особливостей конструкцій та технології виготовлення виробів, рівня спеціалізації підприємства.

Соціальна інфраструктура та соціальна діяльність підприємства.

Соціальна інфраструктура — це сукупність підрозділів підприємства, які

забезпечують задоволення соціально-побутових та культурних потреб робітників підприємства.

Соціальна діяльність підприємства. Вирішення питань соціального розвитку колективу підприємства належать до найважливіших чинників підвищення ефективності виробництва, високої результативності виробничо-господарської та комерційної діяльності.

Поняття й основні елементи виробничого процесу. Поділ виробничих процесів за призначенням, перебігом у часі та ступенем механізації (автоматизації).

Виробничий процес-це сукупність взаємозв'язаних дій людей, засобів праці та природи, потрібних для виготовлення продукції. Основними елементами виробничого процесу є процес праці як свідома ді­яльність людини, предмети та засоби праці. Головною складовою виробничого процесу є тех­ноло гічний процес сукупність дій зі зміни та ви­значення стану предмета праці. На підвах здійснюються різноманітні виробничі процеси. Їх поділяють передусім за такими ознаками: призначен­ня, перебіг у часі, ступінь автоматизації. За призначенням виробничі процеси поділяються на основні, допоміжні та обслуговуючі.

Основні процеси - це процеси безпосереднього виготовлення основної продукції, яка визначає його виробничий профіль, спеціалізацію і поступає на ринок як товар для продажу.