19. Роль інвестиційного менеджменту в період трансформації

Як відомо, інвестиційний менеджмент – це процес управління всіма аспектами інвестиційної діяльності суб’єкта підприємництва, метою якого є забезпечення найефективнішої реалізації інвестиційної стратегії суб'єктів підприємницької діяльності, максимізації прибутку від інвестиційної діяльності, забезпечення фінансової стабільності та платоспроможності суб'єктів підприємництва у процесі реалізації інвестиційних програм[1].

На сьогодні в Україні інвестиційна діяльність є однією із найризикованіших сфер діяльності. У зв’язку з економічною кризою, багато підприємств розорилося, стали банкрутами або не витримавши конкуренції на ринку просто припинили свою діяльність. У той же час, інвестори втратили довіру і впевненість, щодо результату, опісля залучення грошових коштів у певні проекти. Ризик багато в чому модифікує поняття інвестиційних і фінансових рішень у ринковій економіці. Тому найефективнішим у цій ситуації є розробка бізнес–проектів, які дадуть змогу передбачити всі ризики, особливо для іноземних інвесторів.

В даний час для України актуальним засобом залучення інвесторів є варіант створення спільного підприємства у вигляді акціонерного товариства за участю української сторони (реципієнта) і закордонного партнера (інвестора). У цьому випадку ініціатива, як правило, виходить від реципієнта, що намагається зацікавити потенційного інвестора.

Зважаючи на велике значення іноземних інвестицій для економіки країни, Законом України "Про інвестиційну діяльність" , було посилено контроль за цією сферою. Зокрема, запроваджену обов’язкову державну реєстрацію іноземних інвестиції. Крім того, відтепер іноземні інвестори повинні здійснювати інвестиційну діяльність у грошовій формі виключно через інвестиційні рахунки, відкриті в уповноважених банках України. Таким чином, органи державної влади матимуть змогу відслідковувати увесь потік іноземних інвестицій та відповідно до цього формувати стратегічну програму розвитку тієї чи іншої галузі економіки[2].

Крім того, відповідно до даних Державного комітету статистики України скоротився обсяг прямих іноземних інвестицій в економіку України у 2009 р., який становив 5 мільярдів 634,6 мільйони доларів США, що становить 51,6% надходжень 2008 року[4].

На сьогодні вибір конкретної країни для здійснення інвестицій є непростим завданням топ-менеджерів транснаціональних корпорацій та інвестиційних фондів. Для оцінювання потенційних ризиків зазвичай використовуються рейтингові оцінки авторитетних міжнародних інституцій, які часто є основою для інвестування в ту чи іншу країну. Зокрема це кредитні рейтинги. Кредитні рейтинги слугують для фінансових інвесторів орієнтиром щодо надійності вкладень у боргові зобов’язання компаній, муніципалітетів чи урядів. Це дозволяє інвесторам сформувати якісний інвестиційний портфель і оперативно маніпулювати активами в разі зміни рейтингових оцінок.

У 2009 році вітчизняна економіка, яка суттєво інтегрована у світову, під впливом світової фінансово-економічної кризи, як і більшість світових економік, зазнала значних втрат. Проте, Україна увійшла до групи країн, які після значного падіння ВВП на початку року почали поступово відновлювати економіку. Так, падіння реального ВВП у II кварталі уповільнилося до 18 відсотків проти 20,3 відсотка у I кварталі. Частково це відбулося за рахунок більш значного скорочення імпорту проти падіння експорту і, відповідно, зменшення негативного сальдо торгівлі товарами та послугами у I півріччі[].

Основні зусилля Уряду були спрямовані на реалізацію антикризових заходів Програми діяльності Кабінету Міністрів України "Подолання впливу світової фінансово-економічної кризи та поступальний розвиток", що дало змогу:

- стимулювати інвестиційну діяльность (створення законодавчого підґрунтя для ширшого використання державно-приватного партнерства, розширення практики надання державних гарантій для виконання інвестиційних проектів, модернізації промислового сектору економіки та розвитку інфраструктури, запровадження проведення аукціонів із залучення інвесторів державними підприємствами, установами та організаціями);

- надати підтримку реальному сектору економіки (надання преференцій та державної підтримки підприємствам гірничо-металургійного, агропромислового та хімічного комплексів, машинобудування, будівництва, розширення внутрішнього ринку для вітчизняних підприємств та стимулювання експорту)[3].

Таким чином, досить тривалий час доведеться перебудовувати економіку за об'єктивними законами, які нехтувались адміністративно-командною системою, надавати їй соціальної орієнтації, інтегруватися в європейську та світову економіку, ліквідовувати наслідки попереднього господарювання. Саме тому, основою цих процесів і запорукою їх успішного перебігу має стати ефективний інвестиційний менеджмент.