МОВЧАН О. М.

Повсякденне життя робітників усрр. 1920-ті рр.

Мовчан О. М. Повсякденне життя робітників УСРР. 1920-ті рр. — К.: Інститут історії України НАН України, 2011. —312 с.

Монографія присвячена проблемі історії повсякденного жит­тя українських робітників на зламі епох — у перше десятиріччя радянської влади. Показано динаміку змін у їх побуті у зв’язку з переходом від військового комунізму до нової економічної політики та на початку другого комуністичного штурму кінця 1920-х — початку 1930-х рр. Розглядається широкий комплекс питань, пов’язаних із життям найманих працівників, — про­блема працевлаштування, умови праці та взаємини у трудових колективах, рівень медичного забезпечення та інших видів соці­ального страхування, житлові умови, прибутки та витрати робіт­ничих родин, характер їх харчування. Показано способи присто­сування робітників до нових умов життя та їх протестні дії.

Для широкого кола читачів.

МОВЧАН Ольга Миколаївна — провідний науковий співробітник Інституту історії України НАН України.

Рецензенти:

доктор історичний наук Марочко В. І. доктор історичних наук, професор О. С. Рубльов

Науковий редактор

доктор історичних наук, професор С. В. Кульчицький

Затверджено до друку Вченою радою Інституту історії України Національної академії наук України (протокол № 2 від 25 лютого 2010 р.).

КВК 978-02-2135-5828-0 © Інститут історії України НАНУ, 2010

ЗМІСТ

Рецензенти: 2

Науковий редактор 2

ЗМІСТ 3

ВСТУП 6

Розділ І УМОВИ ПРАЦІ 12

Розділ ІІ ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ 56

Розділ ІІІ СОЦІАЛЬНЕ СТРАХУВАННЯ 97

Розділ IV МЕДИЧНЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ 128

Додатки 156

ЖИТЛОВО-ПОБУТОВІ УМОВИ ТА КОМУНАЛЬНЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ РОБІТНИКІВ 165

Додатки 199

Розділ VI ДЖЕРЕЛА ІСНУВАННЯ: ЗАРПЛАТА, ПАЙОК Й ІНШІ ПРИБУТКИ 222

Додатки 244

ТОВАРОПОСТАЧАННЯ Й СПОЖИВАННЯ 255

ВИСНОВКИ 298

ПОВСЯКДЕННЕ ЖИТТЯ РОБІТНИКІВ УСРР. 1920-ті рр. 307

ВСТУП

Зменшення інтересу до історії робітничого класу, котре спостерігається у вітчизняній пострадянській історіогра­фії, не відповідає актуалізації «індустріальної» проблема­тики, оскільки робітники становлять найчисельнішу верству індустріального суспільства.

Вибір предметом дослідження матеріальних умов життя останніх зумовлений декількома чинниками. По- перше, недостатньою вивченістю цієї проблеми, оскільки радянські історики концентрували увагу в основному на вивченні соціальної структури робітничого класу, його трудової та політичної активності. По-друге, катастро­фічним загостренням матеріально-побутових проблем на початку 1920-х рр. внаслідок численних соціальних катаклізмів. По-третє, нагальністю налагодження мате­ріального стимулювання праці найманих працівників через її оплату і забезпечення житлом, соціальне страху­вання і медичну допомогу як важливих факторів господарського відродження та індустріального розвитку країни.

Для вітчизняної історіографії робітничого класу досі залишається актуальним висловлювання російського історика Л. Мілова щодо оцінки розвитку російської історичної науки середини 1990-х років: «Від масового захоплення проблемами класової боротьби, політичною історією, частково економічною історією, ми відразу ж перейшли до настільки тонких матерій, як ментальність, психологія мас і т. ін. У той же час так звана історія повсякденності, історія побуту в широкому сенсі цього сло­ва залишається у нашій історіографії «білою плямою».¹

Якщо у російській історіографії з середини 1990-х рр. з’явилося чимало праць з історії повсякденного життя робітників², то у вітчизняній історичній науці ситуація із дослідженням зазначеної проблематики суттєво не змінилася. Щоправда, українськими істориками було опубліковано низку праць з методології та історіографії дослідження повсякденності.³ З’явилися й перші кон­кретно-історичні дослідження дисертаційного і моногра­фічного рівня — з історії повсякденного життя укра­їнських селян та городян у 1920-ті рр.⁴

Тим часом в умовах катастрофічного падіння життє­вого рівня на початку 1920-х рр. уми й серця робітників займали проблеми виживання, котрі визначали їх опосередковане ставлення до виробничих, політичних та інших заходів правлячої партії й радянської влади. Причому, за оцінками ВЧК-ДПУ, дана залежність прак­тично не зменшувалася впродовж 1920-х рр. Тобто матеріально-побутові проблеми були стрижнем, навколо якого оберталося життя робітників.

Коло повсякденних турбот останніх визначали насам­перед нагальні потреби у житлі, їжі та одязі. ГЬстро стояли проблеми їх працевлаштування, безпеки праці, медич­ного обслуговування і соціального страхування.

В 1920-ті рр. питання добробуту робітників та способи його покращення активно обговорювалися радянськими, партійними, господарськими, профспілковими праців­никами й економістами. Вони звичайно розглядали причини тяжкого матеріального становища населення крізь призму проблем господарського розвитку країни, вишукуючи шляхи їх розв’язання. Оцінюючи неп як найкращу можливість відбудови економіки, більшість державних і суспільно-політичних діячів 1920-х рр. зауважувала на суперечностях останнього: він дозволив досягнути позитивних зрушень у забезпеченні трудящих, але становище робітників було непоганим лише на тих підприємствах, котрі працювали на ринок; ті ж, які зазнавали збитків, відчували труднощі з виплатою зарплати. В працях радянських економістів, котрі зви­чайно працювали у ЦСУ, Українській раді народного господарства та наркоматах, як правило, містилась об’єк­тивна інформація про матеріальне становище робітників. Реально відбивали умови життя трудящих і тогочасні газети й журнали. В міру посилення ідеологічного тиску державної партії можливості вільного обговорення болючих питань звужувалися.

Комплексну розробку тематики, що нас цікавить, започаткував М. Буяновер. Його монографія «Стан проле­таріату України після Жовтневої революції», видана у 1928 р., висвітлювала ключові проблеми, котрі визначали рівень добробуту найманих працівників, — безробіття, низьку оплату праці та мізерний рівень споживання матеріальних благ, який не перевищував прожиткового мінімуму.

В 1930-х — першій половині 1950-х рр. дослідження матеріального рівня життя робітників майже не проводилося. Поодинокі публікації з історії робітничого класу, котрі з’явилися у той період, обмежувалися хронологічними рамками другої половини 1920-х рр. або першої п’ятирічки. ГЬловна увага в них концентрувалася на вивченні кадрового складу робітників й їх виробничій діяльності. Сюжети, присвячені «добробуту» найманих працівників, відбивали не справжній стан справ, а те, що влада бажала бачити і що вилучалося з партійно-урядової звітності, згідно з ідеологемою про диктатуру пролета­ріату та пріоритетне становище робітничого класу в радянському суспільстві.⁵

Зрушення у вивченні істориками умов життя й праці останніх в УСРР намітилися в 1960-ті рр. У монографіях з історії робітничого класу з’явилися спеціальні розділи, присвячені його матеріальному становищу. Ракурс роз­гляду проблем, які в них висвітлювалися, розширився: дослідників почали цікавити питання, що активно обго­ворювалися у публікаціях 1920-х рр. Зокрема в працях

А. Слуцького і В. Довгопола висвітлювалися заходи ра­дянської влади щодо товаропостачання, житлового забез­печення та комунально-побутового обслуговування.⁶ Г Діденком було розглянуто питання про вивчення системи соціального страхування й медичного обслу­говування робітників⁷. Однак у цілому праці того періоду написані в руслі усталеної тенденції. Пріоритетними напрямками досліджень залишалися проблеми безро­біття та оплати праці найманих працівників. Крім того, вони проводилися згідно з тогочасною періодизацією (у хронологічних межах «відбудовного періоду», який визначався 1921-1925 рр., і добою так званої «соціаліс­тичної реконструкції» — 1926-1932 рр.), але не цілком у рамках 1920-х рр.

В 1970-1980-ті рр. вивчення проблеми матеріально- побутових умов життя робітників УСРР у 1920-ті рр. в українській історіографії, на відміну від російської, загальмувалося.

У пострадянській вітчизняній історіографії історія радянського робітничого класу взагалі втратила актуаль­ність, хоча у російській вона навпаки почала активно розроблятися, щоправда, з другої половини 1990-х рр. Поодинокі розвідки українських істориків з цієї пробле­матики присвячувалися періодам «воєнного комунізму» й «великого перелому».⁸ Виключання становлять статті запорізького дослідника В. Ткаченка про статистичні джерела з історії матеріального побуту робітників УСРР- УРСР у 1920-1930-х рр.⁹ В узагальнюючих монографіях з історії непу проблема, що нас цікавить, висвітлювалася лише побіжно. Щоправда, останнім часом з’явилися дослідження із соціальної історії¹⁰ та історії Донбасу¹¹, у котрих розкриваються певні аспекти повсякденного життя робітників УСРР у перше десятиріччя радянської влади. Однак комплексного та наскрізного розгляду проблем, що визначали матеріальні умови праці й життя робітників у хронологічних межах 1920-х рр., не проводилося.

1. Ментальность и аграрное развитие России (ХІХ-ХХ вв.). Мате­риалы международной конференции. — Москва, 1996. — С. 5.

2. Юдина Т. В. Рабочие Нижнего Поволжья в период новой економической политики. — Волгоград, 2000; Лапшина О. Е. Материальное обеспечение рабочих в годы нэпа (на материалах Нижегородской и Вятской губерний). — Автореферат дис. ... канд. ист. наук // Нижегородский ун-т. — Нижний Новгород, 2002; Дахно С. Н. Рабочие Юго-Восточной России в годы НЕПА: история генерации и многовекторность повседневной жизни социальной группы. — Автореф. дис. . канд. истор. наук. // Ростовский ун-т. — Ростов на Дону, 2007; Юдина Т В. Советские рабочие и служащие на концессионных предприятиях СССР в годы нэпа. — Волгоград, 2000.

3. Головко В. «Риба» та «м’ясо» історії повсякденності: теоретичні засади напряму // Проблеми історії України: факти, судження, пошуки. — Вип. 17. — К., 2007; С. 87-101; Коляструк О. Історія повсякденності як об’єкт історичного дослідження: історіографічний і методологічний аспекти. — Харків. 2008.

4. Лукашевич О. М. Побут і дозвілля сільського населення України (1920-1930 рр.). — К., 2006; Борисенко М. Житло і побут міського населення України у 20-30 рр. ХХ століття. — К., 2009.

5. Дубинская И. Н. Рабочие кадры каменноугольной промыш­ленности Донбасса. — Б. М., 1930; Слободинская Ф. Л. Рабочий класс Украины в период борьбы за социалистическую индустриализацию (1926-1929 гг.). — К., 1948; Щербина І. Г. Робітничий клас України в період першої п’ятирічки (1929-1932 рр.). — К., 1949; Лысенко В. Г. Рабочие Харькова в борьбе за социалистическую индустриализацию (1926-1929 гг.). —К., 1951 та ін.

6. Слуцкий А. Б. Рабочий класс Украины в борьбе за создание фундамента социалистической экономики. — К., 1963; Довгопол В. М. Робітничий клас України в роки соціалістичної індустріалізації (1926-1929 рр.).—Х., 1971.

7. Диденко Г Д. Рабочий класс Украины в годы восстановления народного хозяйства (1921-1925 гг.). — К., 1963.

8. Реєнт О. П. Українська революція і робітництво: соціально- економічні і політичні зміни 1917-1920. — К., 1996; Андрусишин Б. І. У пошуках соціальної рівноваги: Нарис історії робітничої політики українських урядів та визвольних змагань 1917-1920 рр. — К., 1995; Трубенок О. М. Матеріальне становище та умови праці робітників України (друга половина 1920-х рр. — початок 1930-х рр.). — К., 2000. — Дис. ... канд. іст. наук; Климов А., Ніколаюк Т. Стимули мотивації праці робітників промисловості України у 1929-1933 р. // Четвертий міжнародний конгрес україністів: Одеса, 26-29 серпня 1999 р.: Доповіді та повідомлення: Історія. Частина ІІ. ХХ століття. — Одеса, К., Л., 1999; Ткаченко В. Г. Побут будівельників Запорізького індустріального комплексу (кінець 20-х — початок 30-х років ХХ ст.) // Наукові праці історичного факультету Запорізького державного університету. — 2004. — Вип. ХУІІІ. — С. 197-198; Козацька Т. Громадське харчування робітників промисловості у 1929-1938 рр. // Проблеми історії України. Факти, судження, пошуки. — Вип. 11. — К., 2004. — С. 293-302 й ін.

9. Ткаченко В. Г. Статистичні видання 20-30-х років ХХ століття про побутові умови робітників України // Історичні і політологічні дослідження. — 2004. — № 1. — С. 50-55; Документи державного архіву України 1920—1930-х рр. про житлове забезпечення робітників // Культурологічний вісник Нижньої Наддніпрянщини. — Вип. 13. — Запоріжжя, 2000. — С. 42-48.

10. Олійник О. М. Розвиток трудових відносин і законодавства про працю в Україні (1917—1930-ті рр.). — Дис. ... канд. юрид. наук. — Х., 2003; Іщенко А. В. Державна політика у сфері боротьби з соціальними аномаліями періоду непу (1921—1928 рр.): досвід, протиріччя, уроки (за матеріалами Півдня України). — Дис. ... канд. іст. наук. — Дніпро­петровськ, 2003; ШарпатийВ. Особливості пенсійного забезпечення в УСРР (1919—1922 рр.) // Проблеми історії України: факти, судження, пошуки. Міжвідомчий збірник наукових праць. — Вип. 11. — К., 2004; його ж. Особливості функціонування системи соціального забезпечення в РСФРР та УСРР 1920-х років: порівняльний аналіз // Проблеми історії України: факти, судження, пошуки. Міжвідомчий збірник наукових праць. — Вип. 13. — К., 2005; його ж. Пенсійне забезпечення населення УСРР 1920—1930-их років: соціо-історичний дискурс // Проблеми історії України: факти, судження, пошуки. Міжві­домчий збірник наукових праць. — Вип. 15. — К., 2007; Прилуцька Л.А. Боротьба з безробіттям у Харкові в 20-х рр. ХХ ст. — Дис. ... канд. іст. наук. — Х., 2007; Мельничук О. Соціальне страхування в ра­дянській Україні (20-30-х рр. ХХ ст.) — Вінниця, 2009; Довжук І. В., Барабаш Ю. В. Охорона здоров’я в Донбасі у 20-х рр. ХХ ст. — Луганськ, 2009.

11. Михенко А.М. Історія Донбасу (1861—1945 рр.). — Донецьк, 1999; Гіроякі Куромія. Свобода і терор в Донбасі: українсько- російське прикордоння. 1870—1990 рр. — К., 2002.