Міністерство освіти і науки України
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Юридичний факультет
Реферат на тему: «Теоретико-правові дослідження Є.В. Спекторського»
Виконав:
студент І курсу
юридичного факультету
11 групи
Світовий Віталій Олександрович
Київ - 2011
План
1. Вступ 3
2.Історичні відомості про Є.В. Спекторського 4
3.Теоретико-правові дослідження Є.В. Спекторського 6
4.Висновок 13
5.Список використаної літератури 14
Вступ
Як було зазначено, в Україні та Росії, як і у європейських країнах, було створено багато різноманітних теорій права, які можна класифікувати за різними категоріями. Важливе місце серед них посідає соціологічна юриспруденція. До представників цього напряму в Європі в кінці ХІХ – на поч.. ХХ ст.. слів відзначити Р.Ієринга, Є.Ерліха та ін.. У Росії ці ідеї знайшли своє відображення в роботах ММ. Коркунова, М.М. Капустіна, С.А. Муромцева.
В Україні у другій половині ХІХ ст.., зокрема в Київському університеті, особливе місце посідала концепція права, в основу якої було покладено нормативно-соціологічний підхід. Проникнення соціологічного підходу в теорію права було підготовлено попереднім розвитком правової думки.
2.Історичні відомості про е.В.Спекторського
Євген Васильович Спекторський (1875 -1951) належить до числа тих вітчизняних філософів, чию долю розколов навпіл російський соціальний катаклізм початку минулого століття: до - успішна наукова діяльність, після - важкі випробування еміграції. Спекторський вніс помітний внесок у філософію, культурологію, теорію права.
Він народився в м. Острозі Волинської губернії. Дитинство і юність Спекторський пройшли в Польщі, де його батько був світовим суддею. Закінчивши в 1893 р. гімназію із золотою медаллю, він вступив на юридичний факультет Варшавського університету. За роботу отримав ступінь кандидата права і був залишений на кафедрі державного права для підготовки до професури. У 1901 р. Є. В. Спекторський був відряджений за кордон і працював у бібліотеках Берліна, Геттінгена, Гейдельберга і Парижа. У 1913 році він був обраний професором університету св. Володимира в Києві, а в 1917 р. отримав ступінь доктора державного права в Московському університеті. У цей період Спекторський очолив Київське філософське товариство. У 1918 р. він стає деканом, а незабаром і ректором Київського університету. Вихор революції, яку він не прийняв, все змінив в його долі. У 1919 р. з політичних причин йому довелося поїхати до Одеси, звідки він у 1920 р. виїхав до Югославії - почалися роки еміграції. Його ім'я до цього часу було вже досить відоме і тому він одразу був обраний професором Бєлградського університету. 1924 - 1927 рр.. Спекторський провів у Празі як професор і декана Російського юридичного факультету, а з 1930 р. працював ординарним професором університету в Любляні (Югославія). У 1945 р. він був змушений, побоюючись переслідувань, як білоемігрант, разом з дружиною пробиратися до Італії. Там вони провели два роки в 9 таборах, поки не надійшло запрошення в Нью-Йорк для участі в створенні Св. Володимирської духовної академії. Її професором він складався до останніх днів життя, очолюючи одночасно Руську Академічну Групу в США. Його наукова діяльність отримала міжнародне визнання: він був обраний членом-кореспондентом Сербської Академії наук у Белграді і Слов'янського Інституту в Празі, почесним членом Товариства російських вчених в Югославії, Російською академічної групи в Празі і Товариства Галліполійцев в Белграді. Основними напрямками наукових досліджень Е. В. Спекторський були історія та теорія соціальних наук, філософія релігії, історія російської культури, державознавство. Цінний внесок вніс вчений у вивчення особливостей етичного пізнання. Він дав переконливу критику натуралістичного розуміння суспільства. Їм проаналізовані питання про систематику в суспільствознавстві, про реалізм і номіналізм в суспільних науках, висловлені цікаві ідеї про реальність права.
Окрема тема роздумів Спекторський - своєрідність філософського мислення, яке, згідно з його уявленням, не пов'язує себе категоріями дійсності або необхідності, але залишається цілком в області можливого. Тому філософія за своїй суті є вільний шукання духу, що займає проміжну область між сферами науки і релігії. Якщо наукове пізнання спрямоване на осягнення закономірностей навколишнього нас дійсності, а релігія розкриває вищу закономірність божественної правди, то філософія відкриває для людини дивовижний світ творчості з його можливостями. Е. В. Спекторський досліджував взаємозв'язок становлення філософської думки з розвитком науки. Окремим предметом його вивчення був XVII століття, коли на уламках середньовіччя і через подолання ренесансного мислення формувався образ науки Нового часу. Книга Спекторського "Проблема соціальної фізики в XVII столітті" не втратила свого значення і донині, хоча вона була засунута в книгосховища і, на жаль, до цих пір залишається незатребуваною. Він відзначає, що в ту епоху реальність розумілася за допомогою деякого набору узаконених операцій: через силогізм, абстракцію і діалектику.