Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
рослини Миколаєва які занесені до Червоної книг....docx
Скачиваний:
2
Добавлен:
21.07.2019
Размер:
1.81 Mб
Скачать

Миколаївська область України знаходиться на півдні держави. Площа області складає 24,6 тис.кв.км, що становить 4,08% території України. Область межує на заході з Одеською, на сході з Херсонською, на півночі з Кіровоградською і Дніпропетровською областями, з півдня омивається водами Чорного моря. Головні річки області -Південний Буг та Інгул. Більш ніж 95% області розташовано у межах Степової зони. Природні та близькі до них екосистеми займають приблизно 5% території.

Територія Миколаївської області має значний унікальний природо-ресурсний потенціал. Загальна площа природно-заповідного фонду області складає понад 55 тис.га, або 2,92% території області. Відповідно до Закону України "Про природно-заповідний фонд України" 126 ділянок Миколаївщини набули природоохоронного статусу, дві території увійшли до списку водно-болотних угідь міжнародного значення згідно з Рамсарською конвенцією

В вересні 2000 року в рамках реалізації проекту ГЕФ «Збереження біорізноманіття в Азово-Чорноморському екологічному коридорі», Верховною Радою України прийнятий закон “Про загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки”. Згідно закону передбачається розвиток національної екологічної мережі, основу якої складають об’єкти природно-заповідного фонду.

 

Кінбурнська коса

На півдні  Миколаївщини розташований півострів Кінбурнська коса, який  входить до складу Нижньодніпровської піщаної арени, що має протяжність понад 200 км уздовж лісового берега Дніпра від м. Нова Каховка до кінця Кінбурнської стрілки (напроти м. Очакова).

К інбурнська коса  – місце досить цікаве і незвичайне, з дивними обрисами. Вона омивається з півночі Дніпровсько-Бузьким лиманом, з півдня – Ягорлицькою затокою, з заходу омивається водами Чорного моря і тільки на сході з’єднується з сушею. Тягнеться коса зі сходу на захід вузькою піщаною смугою біля 40 км і на заході своєю кінцівкою, у формі чобота, упирається в Тендрівську затоку, утворюючи півострів. Ширина коси коливається від 7 до 10 км/

У минулому Кінбурнську косу називали Гілеєю, що в перекладі означає "земля під густим лісом". Кінбурнський півострів - місце давнього оселення людей. Тут зустрічаються залишки поселень епохи пізньої бронзи та античної доби. Більшість території в минулому належала до відомства Прогнойської паланки славетної Запорозької республіки. В районі Чорних озер, що межує з парком зі сходу, знаходився знаменитий козацький волок, яким славне низове товариство обходило турецькі фортеці Кінбурн та Очаків. Поряд з волоком - Кінбурнські солеродні озера, які були місцем добування кам`яної солі. Звідси вона розходилась по всій Україні та багатьох країнах Європи.

В складі місцевої флори спостерігається значна кількість ендемічних, рідкісних і зникаючих видів рослин, що перебувають під охороною, а саме береза дніпровська (Betula borysthenica), волошка короткоголова (Centaurea breviceps), чебрець дніпровський (Thymus borysthenicus), зозуленці болотний, блощичний та розмальований (Orchis palustris, O. coriophora, O.picta), білоцвіт літній (Leucojum aestivum).   Дивовижним на косі є реліктовий Волижин ліс площею 206 га, який взятий під охорону держави. В лісі росте біля 40 видів дерев і кущів, у тому числі берест, дніпровська береза, вільхове урочище, бузина, хміль, дикий виноград. Своєрідність урочищу надають джерела.

На території коси відзначено біля 60 видів тварин, занесених до Червоної книги України. Серед них скарабей священний (Scarabaeus sacer), емпуза смугаста (Empusa fasciata), осетер атлантичний (Acipenser sturio), гадюка степова (Vipera ursinii), ходуличник (Himantopus himantopus), орлан-білохвіст (Haliaeetus abbicilla), сліпак піщаний (Spalax arenarius), ємуранчик звичайний (Scirtopoda tellum), афаліна чорноморська (Tursiops truncatus).

Більше 15 представників фауни є ендемічними для регіону.

Район Кінбурнської коси є природним міграційним шляхом багатьох видів птахів, місцем їх концентрації, гніздування, зимівлі. Ягорлицька затока з островами, косами та внутрішніми озерами віднесені до водно-болотних угідь міжнародного значення.

Акваторія Дніпровського лиману зберігає досить високу рибопродуктивність. Просторі мілководдя є місцем нагулу прохідних (осетрові, оселедцеві) і напівпрохідних видів риб, важливим нерестовищем для туводної іхтіофауни. Значну наукову і практичну цінність мають донні безхребетні реліктової понто-каспійської фауни (всього 96 видів). Герпетофауна півострова одна з найбагатиших в Україні.

На косі більше 20 км. чистого піщаного пляжу, тут 5 місяців сонячного побережжя для відпочинку.

Рішенням  Миколаївської обласної ради за № 16 від 5.10.1992 року в межах Очаківського району на площі 17890 га, з них 5631 га – акваторія, створений регіональний ландшафтний парк "Кінбурнська коса". Для туристів в заповідному об'єкті існує мережа стежин, є прекрасні можливості для організації екологічних таборів, проведення польової практики студентів природних факультетів. Зупиниться можна в приватному секторі, на базах відпочинку, а також в наметах.

В грудні 2009 року, з метою збереження, відтворення і раціонального використання цінних природних комплексів і об’єктів степової зони, що мають важливе природоохоронне, рекреаційне і культурно-освітнє значення, Указом Президента України №1056 на базі регіонального ландшафтного парку «Кінбурнська коса» створено національний природний парк «Білобережжя Святослава».