62. Психологічні особливості допиту осіб з фізичними та психічними вадами.

Глухі, німі, сліпі, глухонімі спочатку сприймають те, що бачать або чують, і тільки після того, як зовнішній вплив на органи відчуттів припинився, розпочинають внутрішню обробку сприйнятого. Наявність фізичних недоліків призводить до того, що в показаннях таких осіб переважають твердження, що ґрунтуються на оцінці недоступної для їх сприйняття інформації.

У глухонімих розвивається надзвичайно тонка спостережливість, загострюється зір, що дозволяє їм схоплювати ледь помітні зміни виразу обличчя, положення губ того, хто говорить.

Помилковою є думка, що коли у сліпих надзвичайно тонко розвинутий слух, а у глухих, глухонімих — зір, то їх показання набувають особливої достовірності.

На зміст показань розумово відсталих осіб впливають властивості їх пам'яті та мислення. Вони примітивно, непослідовно та повільно викладають обставини справи, зупиняються на дрібницях чи обставинах, що не мають жодного значення для справи. Вони не завжди в стані дати правильну відповідь на запитання слідчого, і тоді як реакція у них виникає протест або роздратування.

Особи з психічними вадами (психопати, епілептики) деталізують до дрібниць, довго зупиняються на одному й тому ж запитанні, схильні до фантазування.

Олігофрени при стверджувальній формі запитання відповідають стверджувально, при заперечній формі — заперечно. Тому таким особам необхідно роз'яснити зміст запитання, з'ясувати чи зрозуміле воно для них.

При допиті свідків, потерпілих, обвинувачених, що страждають заїканням, слід враховувати, що ці особи недостатньо активні у вільній розповіді. Їхня мова малопереконлива, монотонна, відповіді незрозумілі. Такі допитувані спочатку проговорюють про себе відповідь, а потім вимовляють її вслух. Захищаючись від обвинувачення, вони зосереджуються не на тому, як логічно обґрунтувати свою версію, а на тому, як легше висловити свою думку. Тому слідчий повинен бути особливо терплячим.

65. Психологічні особливості пред’явлення для впізнання за участю осіб з фізичними та психічними вадами.

Наявність фізичних вад сама по собі не є перешкодою для участі особи у проведенні пред'явлення для впізнання.

Сліпі здатні впізнати голос потерпілого, підозрюваного, який він чув під час вчинення злочину, вказати всі відтінки, вібрацію, силу, тембр та характерну вимову. Так, у одній із справ сліпий свідок при впізнанні не тільки точно вказав особу, якій належить голос, але й визначив положення того, хто говорить: позаду справа.

В окремих випадках слідчий може надати сліпому можливість впізнати предмети і речі на дотик

На відміну від сліпих, участь глухих, німих та глухонімих в ході пред'явлення для впізнання грунтується на особливостях їх зорової пам'яті.

Особи з психічними вадами беруть участь у пред'явленні для впізнання як впізнаючі вкрай рідко, що зумовлено порушенням у них пізнавальних процесів сприйняття об'єктів, особливостями їх пам'яті, мислення.

Перед тим, як провести пред'явлення для впізнання за участю осіб з психічними вадами, необхідно встановити особливості їх пам'яті, мислення, стан органів відчуття (зору, слуху). У таких учасників процесу слід з'ясувати, що вони краще запам'ятовують (цифри, дати, форму предметів, колір і т. п.). В ході допиту їх відповіді рекомендується перевіряти шляхом постановки контрольних запитань. Якщо перед початком пред'явлення для впізнання слідчий не з'ясує таких обставин та не знатиме про психічні особливості впізнаючого, це може привести до ускладнення розслідування, до виникнення суперечностей та необгрунтованих версій.