Нові тенденції розвитку сучасної економічної теорії
1) поглиблення диференціації та спеціалізації наукових досліджень, а, отже, збільшення числа конкуруючих і навіть альтернативних теорій;
2) зближення відносно відокремлених напрямів економічної теорії;
3) синтез її окремих провідних напрямків;
4) посилення міждисциплінарного підходу до наукових досліджень, у тому числі прагнення до синтезу економічної науки з іншими галузями суспільствознавчого знання;
5) виникнення нових варіантів теорії конвергенції (сходження, зближення) соціально-економічних систем з урахуванням економічних реформ у постсоціалістичних країнах, Китаї та В'єтнамі;
6) розбіжність точок зору щодо сучасного стану загальної економічної теорії і розповсюдження у літературі оцінки його як передкризового.
Очевидно, ці пункти охоплюють головні реальні тенденції еволюції та розвитку економічних теорій останньої третини XX - початку ХХі ст., але далеко не вичерпують весь їх перелік. Проте вони досить повно, на наш погляд, охоплюють основні зрушення та зміни в новітній економічній думці Заходу, що обумовлюють її подальший розвиток і дають відповідне уявлення про перспективи поступу національної та світової економічної науки.
Основними напрямками сучасних економічних досліджень є:
проблеми соціального розвитку суспільства: формування демографічної політики, розвиток трудового потенціалу та мотивації праці, соціального захисту та соціального страхування;
проблеми формування зовнішньоекономічної політики держави та забезпечення конкурентоспромоможності національної економіки в глобальному конкурентному середовищі;
державне регулювання відтворювальних процесів через цінову, інвестиційну, бюджетну та кредитну політику;
методологічні, методичні та інформаційні проблеми прогнозування розвитку економіки країни на шляху до фінансової стабілізації;
вивчення економічного потенціалу країни та напрямів його ефективного використання з урахуванням структурних змін;
прогнозування розвитку і розміщення продуктивних сил України;
розробка методологічних підходів до оцінки технологічних змін в народному господарстві України, формування інформаційного банку даних для економічного моніторингу структурних технологічних змін; прогнозування їх впливу на основні макроекономічні параметри розвитку країни;
аналіз і прогнозування результатів виробничої та ф інансової діяльності підприємств, об´єднань, регіону з метою виявлення їх виробничого потенціалу; управління фінансовою діяльністю підприємств в умовах ринкових відносин для запобігання можливому банкрутству;
моделювання взаємопов´язаних макроекономічних процесів, сценарію можливого розвитку України;розробка концептуальних основ управління регіоном як цілісною системою, що має окремий потенціал розвитку, визначення напрямів реструктуризації господарського комплексу промислового регіону;
формування сучасної регіональної пол ітики в умовах ринкових трансформацій та забезпечення цілісності й унітарності держави; дослідження місця наукового комплексу в розв´язанні соціально-економічних проблем держави на регіональному рівні;
удосконалення управління народним господарством (організаційних структур управління, взаємопов´язаного розвитку галузей і регіонів країни, матеріальних і вартісних пропорцій);
визначення шляхів входження в ринок, роздержавлення економіки і створення багатоукладного народного господарства;
впровадження ринкових відносин у виробництво, ефективних методів оцінки результатів господарської діяльності, нових форм і методів господарювання, ціноутворення, планування, обліку, аналізу тощо;
підвищення ефективності виробництва (ріст продуктивності праці і якості продукції, створення конкурентоспроможних видів продукції для виходу на світовий ринок, раціональне використання ресурсів та ін.); розвиток конкуренції товарів та товаровиробників;
розробка і реалізація зовнішньоекономічних програм співробітництва, програм інтеграції, залучення іноземних інвестицій в народне господарство та ін.
************************************************
Загальні проблеми розвитку економічної науки на сучасному етапі
Напрями досліджень в економіці визначаються роллю і призначенням економічної науки в суспільстві на певному етапі його розвитку. Дослідження в економіці підпорядковані вирішенню економічних завдань суспільства.
Науковою основою вирішення таких завдань є національні науково-технічні програми. Вони являють собою комплекс соціально-економічних, науково-дослідних, організаційно-господарських і інших програм, направлених на вирішення великих народногосподарських проблем. Національні науково-технічні програми формуються, виходячи з довгострокових інтересів розвитку матеріальної та духовної культури народу України. Ці програми виходять за межі окремих галузей і регіонів, однак мають певну цільову орієнтацію на вирішення найважливіших загальносуспільних проблем.
Економічні науки - це сукупність наук, які вивчають об´єктивні економічні закономірності, здійснюють статистичну обробку і теоретичну систематизацію явищ господарського життя, розробляють практичні рекомендації для вдосконалення сфер виробництва, розподілу, обміну і споживання життєвих благ. Економічні науки об´єднані загальною метою - допомогти людству найкращим чином вирішувати свої завдання у сферах виробництва, обміну, розподілу та споживання, досягти найбільшого достатку, прискорити економічний розвиток.
Економічні науки розглядають проблеми, що стосуються окремих господарств, підприємств і економіки як єдиного цілого. Норвезький економіст, лауреат Нобелівської премії Рагнар Фріш чітко поділив економічні дослідження на мікроаналіз і макроаналіз. Звідси з´явилися назви "мікроекономіка" і "макроекономіка".
Під терміном "мікроекономіка" розуміють дослідження економічних процесів у домашніх господарствах, на підприємствах і в організаціях. Предметом вивчення тут є, насамперед, такі явища, як ринок, попит, пропозиція, ресурси, витрати, доходи, їх розподіл тощо.
Макроекономіка вивчає функціонування і розвиток цілісних господарських організмів. Предметом її дослідження є народне господарство і його основні підрозділи, господарські об´єднання країн, світове господарство. У межах окремих держав макроекономіка займається проблемами економічного розвитку, господарської кон´юнктури, зайнятості і безробіття, грошей та фінансів і т. п.
В останнє десятиріччя швидко розвивається третій напрям економічної науки - мезоекономіка ("мезо" - означає проміжний, посередині). її розвиток викликаний тим, що в сучасній економіці все більшу роль відіграють господарські суб´єкти середнього рівня - картелі, великі господарські об´єднання, спілки працюючих, промисловців, споживачів. Мезоекономіка стала основою для розвитку галузевих і регіональних економік.
У спрощеному вигляді перелік економічних наук показаний на рис. 2.1.
Рис. 2.1. Класифікація економічних наук і навчальних дисциплін
Усі економічні науки поділяють на шість груп: теоретичні; історичні; науки світової економіки; науки регіонів країни; економічні науки народного господарства; науки функціональних економік.
Кожна з економічних наук використовує специфічні категорії і поняття та притаманні їй методи дослідження.
Система сучасних економічних наук та їх течії
Схема 1. Системи сучасних економічних наук
Економічні науки вивчають виробничі сили і виробничі відносини. Всі економічні науки, перш за все, є історичними та відображають історію людства з точки зору розвитку способу виробництва.
Усім економічним наукам властива певна структура знань, яку вони відображають
Рис.2.2 Структура знань, що відображають економічні науки
Як бачимо, в кожній економічній науці є теоретична і прикладна (практична) частини. Теоретичний рівень називають позитивною наукою
- вона аналізує факти і зв´язки між ними, шукає закономірності в економічних процесах. Прикладний рівень має назву нормативної науки
- системи знань про те, як поліпшувати економічні умови життя людей. Вона знаходить свій вияв у розробці економічної політики - системи заходів органів державної влади і управління, які визначають мету, завдання, пріоритети, методи, засоби і шляхи їх досягнення в економіці. Економічна політика має багато складових - цінова, фінансово-бюджетна, інвестиційна, грошово-кредитна, валютна, зовнішньоекономічна, антимонопольна, митна політика тощо. Економічна політика не завжди є складовою певної економічної науки, але основи економічної політики розробляються державними виконавчими органами, науково-дослідними установами, підприємствами з врахуванням наукових положень.
Таким чином, економічні науки повинні відіграти важливу роль в обґрунтуванні шляхів виходу України з кризи і становленні ринкових відносин.
Розвиток економічної науки єдиний, цілісний, об´єктивно-закономірний процес, який характеризується плюралістичним і багатовимірним відображенням складної економічної дійсності.
Методологія сучасного історико-економічного аналізу ґрунтується: на відмові від одномірного розуміння історії розвитку економічної науки, пошуку єдино правильної, універсальної економічної теорії та оцінки економічних учень; визнанні плюралізмих форм теоретичного відображення економічної дійсності, різноспрямованості векторів економічних досліджень, різноманітності й багатоваріантності способів та прийомів наукового пізнання; Плюралістичний характер певного підходу полягає не в одночасному застосуванні суттєво різних типів аналізу, а в готовності переходити від одного типу інтерпретації до іншого. Пояснення такого методологічного еклектизму лежить в обмеженості будь-яких пояснень або причинно-наслідкових зв´язків. Релятивістсько-абсолютистському підході, відомого дослідника історії економічних учень М. Блауга, передбачає висвітлення еволюції наукових ідей як в широкому загальнонауковому контексті, так і в тісному зв´язку з історичною епохою їх виникнення та розвитку
використанні прогресивних методів історико-економічних досліджень (історико-генетичного, системно-структурного, проблемно-логічного, компаративного, та ін.). Своєрідність предмета історії економічних учень накладає відбиток на загальнонаукові та специфічні методи, які застосовуються у цій сфері наукового пізнання. Історико-генетичний метод дослідження дає змогу виявити історичні умови виникнення та розвитку економічних ідей, їх спадкоємність, загальні закономірності та історичну специфіку у змісті та пізнавальних пріоритетах економічних теорій, взаємозв´язок економічних учень з політикою та господарською практикою (рис. 1.5).
Системно-структурний метод дослідження сприяє усвідомленню еволюції економічної науки як цілісного системного процесу у всій різноманітності його внутрішніх і зовнішніх зв´язків, структурних елементів та рівнів. Іншими словами, розвиток економічної теорії трактується як складно структурований процес, який: має певні рівні, підсистеми, елементи та структурні взаємозв´язки; розвивається у сукупній системі знань певної епохи; відображає зростаючу взаємодію вчених різних націй та регіонів світу. Проблемно-логічний метод дослідження розкриває глибинні сутнісні характеристики історії економічних учень на основі виявлення внутрішньої логіки економічних теорій, їх категоріального та понятійного апарату. Така побудова аналізу дає змогу представити історію економічних учень як об´єктивно обумовлену історію постановки та вирішення теоретичних та практичних проблем. Компаративний ( зіставно-типологічний, порівняльно-історичний) метод дослідження дає можливість виявити загальне й особливе у різних аспектах економічних ученнях, простежити роль традицій та революцій в історії ідей, взаємодію загального, особливого та одиничного в той чи інший період розвитку економічної науки, що сприяє впровадженню точніших критеріїв класифікації та типологізації економічних учень, виваженої оцінки їх змісту та структури.