Питання множинного вибору:

1. За яким принципом найбільш доцільно класифікувати державні видатки:

А. Виробничим.

Б. Цільовим.

В. Територіальним.

Г. Економічними.

2. Принцип організації державних видатків, що передбачає систему форм і методів планомірної мінімізації фінансових ресурсів:

А. Режим економії.

Б. Плановість.

В. Безповоротність.

Г. Цілеспрямованість.

3. Принцип організації державних видатків, що передбачає можливість збільшення фінансових ресурсів при цьому кошти не потребують обов‘язкового повернення:

А. Безповоротність.

Б. Режим економії.

В. Ефективність.

Г. Плановість.

4. Головний принцип організації державних видатків, який передбачає певний обсяг фінансових потоків і заздалегідь визначені дії суб‘єкта:

А. Безповоротність.

Б. Цілеспрямованість.

В. Плановість.

Г. Режим економії.

5. Принцип організації державних видатків, який передбачає конкретне спрямування і забезпечення оптимального використання фінансових ресурсів:

А. Безповоротність.

Б. Цілеспрямованість і ефективність.

В. Плановість.

Г. Режим економії.

6 . Ефект витіснення приватних внутрішніх інвестицій виникає в разі:

А. Зростання імпорту.

Б. Зростання державних видатків.

В. Зменшення зовнішньої заборгованості.

Г. Зменшення приватних заощаджень.

7. При зростанні державних витрат на 20 тис. грн. і граничній схильності до споживання 0,8, ВВП країни може збільшитися на:

А. 105 тис.грн.

Б. 20,8 тис.грн.

В. 16 тис.грн.

Г. 100 тис.грн.

Фінанси підприємства

1. Економічна сутність і основи організації фінансів підприємств

2. Фінансові ресурси підприємств і джерела їх формування

3. Фінанси підприємств матеріального виробництва

4. Роль фінансів в кругообігу основних фондів

5. Економічна сутність оборотних коштів

6. Фінанси підприємств АПК

7. Фінанси підприємств нематеріального виробництва

Р екмендована література

1. Закон України Про внесення зміни до Закону України "Про опо­даткування прибутку підприємств" від 22.05.97р. //Налоги и бухгалтер­ский учет - 1997 - №24 с.2-34.

2. Василик О.Д. Державні фінанси України :Навч.посібник. - К.: Ви­ща школа.- 1997.- 383с.

3. Моляков Д.С. Финансы предприятий отраслей народного хо­зяйства: Учеб. пособие. - М.: Финансы и статистика, - 1997. - 176с.

4. Финансы предприятий: Учеб. пособие /Под ред. Е.И. Бородиной -М.: Банки и биржи, ЮНИТИ. - 1995. - 208с.

5. Опарін В.М. Фінанси (загальна теорія): навч. посібник. –К.: КНЕУ, 1999-194с.

6. Дьяконова І.І. Податки та податкова політика України. – К.: Наукоав думка, 1997.

7. Фондовий ринок України: Навч. посібник / За ред. В.В.Оскольского. – К.: УФБ, Скарбниця, 1994.

8. Белолипецкий В.Г. Финансы фирмы: курс лекций / Под ред. И.П.Мерзлякова. – М.: ИНФРА – М, 1998.

1 . Економічна сутність і основи організації фінансів підприємств

• О снову фінансової системи складають фінанси підприємств. При їх участі створюється основна частина вартості сукупно суспільного продукту – ВВП.

Фінанси підприємств являють собою сукупність економічних відносин, які зв’язані з формуванням і використанням фондів грошових коштів і доходів підприємств, а також із контролем за формуванням, розподілом і використанням цих фондів і нагромаджень.

• Об’єктом розподільних відносин, які виникають в процесі виробничо-господарської діяльності підприємства виступає виручка від реалізації товарів і послуг.

• Можна виділити три рівня цих відносин.

I рівень – внутрішні відносини – це перерозподільні процеси, пов’язані із формуванням фонду відшкодування і відокремлення валового доходу підприємства.

I I рівень – внутрішні відносини другого роду – це перерозподільні процеси, пов’язані із формуванням фонду оплати праці і відокремлення чистого доходу підприємства.

III рівень – зовнішньо розподільні відносини – це економічні відносини щодо розподілу чистого доходу і формування валового прибутку.

Зовнішні відносини:

• з іншими підприємствами і організаціями щодо поставки сировини, матеріалів, реалізації продукції, надання послуг;

• з банківською системою щодо розрахунку за послуги при отриманні і погашенні кредитів, покупці і продажу валюти і інші операції;

• із страховими компаніями щодо страхування комерційних і фінансових ризиків;

• з товарно-сировинними і фондовими біржами щодо операцій з виробничими і фінансовими активами;

• відносини з податковою службою щодо сплати податків і інших платежів;

• з інвестиційними компаніями і фондом держмайна по приватизації;

• відносини з аудиторською службою.

Графічно ці відносини можна відобразити такою схемою: