2.4. Стан промисловості

Промислова криза перепліталася з аграрною.Рівень промислового виробництва був відсунений до початку XX століття, тобто на 30 років назад. Збір пшениці упав до 1934 р. на 36%, кукурудзи - на 45%. Ціни на сільськогосподарські продукти знизилися на 58%, 40% а більше фермерських доходів йшло на погашення заборгованості і податки. За роки кризи розорилися близько млн 1. ферм, вони були примусово продані, і фермери позбавилися власності на землю.3 Для стримування падіння цін і скорочення пропозиції продуктів на ринок їх знищували - пшеницю спалювали в топках паровозів і пароплавів, молоко з цистерн виливали у водойми, картопляні і бавовняні поля заливали гасом чи заорювали. У США в цей період затвердилася філософія «американського індивідуалізму» застосовувалося не визнає державного регулювання економіки, його втручання у справи приватного бізнесу, хоча в роки першої світової війни воно. Набувши президента Герберт Гувер (1874-1964) спочатку обмежився введенням торгового протекціонізму, вважаючи, що криза буде подолана автоматично і країна справиться з ним за 60 днів. У 1930 р. для різкого скорочення ввозу товарів у США був прийнятий високий митний тариф. У відповідь на це інші країни теж підвищили ввізні мита. Світова економічна криза 1929-1933 рр. призвела до скорочення загального обсягу промислового виробництва в середньому на 30%. З багатьох показників певні країни було відкинуто на рівень межі XIX-XX ст. Промислова криза збіглася з аграрним перевиробництвом. Швидке зниження цін на сільськогосподарську продукцію розорило селянські й фермерські господарства, призвело до скорочення її виробництва на третину. Відчутного удару криза завдала світовій торгівлі, позбавивши одні країни можливості маневрувати за рахунок інших. У країнах Західної Європи нараховувалось до 30 мільйонів безробітних. Погіршилось становище фермерів, дрібних підприємців, представників середнього класу. Багато людей опинилося за межею бідності. Значно збільшилась популярність як ліворадикальних (комуністичних), так і праворадикальних (фашистських та радикально-націоналістничних) партій. Так, наприклад, у Німеччині владу здобула Націонал-соціалістична німецька робітни-ча партія на чолі з Адольфом Гітлером.

Частка Франції у випуску промислової продукції скорочувалася. До першої світової війни вона становила 7%, у 1937 p. знизилась до 4%. Це пов'язано з повільним оновленням обладнання, технічною відсталістю економіки. Наприклад, заміна обладнання в США відбувалася кожні 5 - 7 років, у Німеччині -3-4, Великобританії -7-8, а у Франції -кожні 25 років.

Промислове виробництво під час цієї кризи скоротилося в США на 46%, у Великобританії на 24%, у Німеччині на 41%, у Франції на 32%. Курси акцій промислових компаній впали в США на 87%, у Великобританії на 48%, у Німеччині на 64%, у Франції на 60%. Колосальних розмірів досягло безробіття. За офіційними даними, в 1933 році в 32 розвинених країнах налічувалося 30 млн безробітних, у тому числі в США 14 млн. Одразу ж почався небачений в історії спад промислового виробництва і торгівлі. Так, випуск автомобілів, виплавлення чавуну і сталі скоротилися на 80%. У цілому промислове виробництво і торгівля скоротилися вдвічі. За роки кризи збанкрутували 130 тис. фірм, 19 залізничних компаній, 5760 банків. Мільйони громадян постраждали, втративши своє майно, нагромадження, робочі місця. Криза призвела до небаченого росту безробіття. На околицях міст виросли "гувервілі" - селища із халуп, у яких жили безробітні та їхні сім'ї (названі на "честь" президента США Герберта К. Гувера (1929-1933 рр.). Зростала кількість голодуючих, жебраків. Мав місце масовий рух безробітних, "голодні походи" на Вашингтон. Безробіття досягло астрономічної цифри - 17 млн чол.

Розділ III

Новий курс Ф.Д.Рузвельта та його заходи