МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

УМАНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ САДІВНИЦТВА

Факультет економіки і підприємництва

Кафедра економічної теорії

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни_________________

на тему __________________________________

Виконала:

студентка_____________

__курсу,гр. № ____

підпис______________

Науковий керівник:

______________________________

Подано на перевірку _________

"___" ___________201_р.

Допущено до захисту

"___" ___________201_р.

Захищено з оцінкою

_____________________________

Умань -2011

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ I. Причини та характерні ознаки економічної кризи

1.1. Причини виникнення економічної кризи.

1.2. Характерні ознаки економічної кризи у провідних країнах світу

РОЗДІЛ II. Прояви "Великої депресії " в галузевій структурі економіки

2.1.Велика депресія в країнах світу

2.2. Криза фінансової системи

2.3. Кризові явища в сільському господарстві

2.4. Стан промисловості

РОЗДІЛ III. Новий курс Ф.Д.Рузвельта та його заходи

3.1. Заходи Рузвельта для відновлення економіки

3.2. Значення “Нового курсу” у розвитку інших держав.

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Умови розвитку світової економіки в останній час актуалізували дослідження сутності кризових явищ. До цього часу криза розглядалась науковцями як невід’ємна складова економічного циклу, слідом за якою наступає підйом і процвітання.Сучасні умови розвитку світової економіки після прояву кризових явищ не характеризуються економічним підйомом і під час кризи не виявлено перспективні сфери які б забезпечили розвиток. Невідповідність наукових положень реальним економічним подіям і критична ситуація у розвитку світової економіки поставила питання щодо виявлення сутності кризових явищ та застосування наукової методології їх вивчення.

Мета дослідження. У даному дослідженні ми маємо на меті розглянути сутність поняття «світова економічна криза» з різних наукових підходів та визначити місце даного поняття у різних наукових концепціях.

Про те, що стало причиною кризи, суперечки в економічній літературі ведуться й досі. Зовні нею стало перевиробництво, або, як говорять деякі вчені, - „перегрів” економіки, викликаний тим, що швидкі темпи зростання, притаманні світовій економіці в попередні роки, створювали численні диспропорції, які повинні бути ліквідовані. Але на питання, чому криза була такою глибокою, попереднє пояснення відповіді не дає. Можливо цю відповідь слід шукати у тому, що до кінця 20-х років економічна система країн Заходу досягала такої складності, за якої механізм „незримої руки”, тобто ринкової саморегуляції перестає діяти на повну силу і його стає недостатньо для стійкого економічного та соціального розвитку і необхідним стає втручання держави; відсутність такого втручання веде до поглиблення кризи та непередбачених соціальних наслідків. [11,c.90]

Боротьба з кризою, пошуки нових методів та форм протидії їй визначали генеральну лінію політики урядів всіх країн. Спочатку антикризова політика базувалася на вже відомих методах. Але досить швидко стало очевидним, що доктрина „невтручання” держави в економічне життя, заснована на концепції ринкового саморегулювання, не приносить бажаних результатів.

З початком 30-х років головним напрямком економічної політики стає посилення державного втручання в економічне життя в поєднанні з посиленням регулювання соціальних відносин. Проте в різних країнах державне регулювання визначалося особливостями економічного розвитку, рівнем та специфікою соціально-економічних та політичних відносин. Хоча більшість економістів і вважали, що в 20-х роках ХХ ст. настала епоха „вічного” процвітання, поза увагою залишилося те, що поряд з прискореним розвитком нових галузей у ряді старих – вугільній, текстильній, суднобудуванні, сільському господарстві – спостерігався справжній застій. Не зверталася також увага на відносну вузькість внутрішнього ринку та недостатньо інвестиційну активність населення, яка була обумовлена вкрай нерівномірним розподілом доходів.

Економічна криза 1929-1933 рр. була найглибшою кризою перевиробництва за всю історію капіталізму. Близько чотирьох років економіка капіталістичних країн знаходилася в стані повної дезорганізації.

Широкомасштабна руйнівна сила кризи проявилася в різкому падінні промислового виробництва, розоренні та банкрутстві промислових торгових фінансових підприємств і фірм. Різко впав рівень заробітної плати, ефект перевиробництва викликав дефляцію, тобто відбулося зниження цін. Виробники, неспроможні збути свою продукцію за хоч відносно прийнятними цінами, почали знищувати її. Найстрашнішим наслідком стало зростання безробіття.

Складно криза проходила в Німеччині, викликавши надзвичайно гостру реакцію та підготувала грунт для приходу до влади фашистів. В Англії та Франції криза розпочалася пізніше, ніж в США та Німеччині, та й рівень падіння обсягів виробництва не був таким значним. Особливо складний та затяжний характер криза набрала в країнах, економічно та політично залежних від світових економічних лідерів. Криза охопила всі сфери господарства : світова торгівля впала майже на дві третини; дуже постраждав аграрний сектор економіки, який так і не зміг відновити виробництво до початку Другої світової війни; 56 країн девальвували свою валюту тощо.

Кожна країна, уражена кризою, намагалася якнайшвидше подолати її негативні наслідки та вивести господарство із застою. Уряди країни створювали свою програму з ліквідації економічної кризи. В Англії був застосований план економії Дж. Мея, у Франції впроваджувалася політика Народного фронту, Німеччину охопила економічна політика фашистського уряду.

Результати впровадженої політики відчувалися не моментально, а лише через досить тривалий час. Вони виявилися досить ефективними, і в США, і в інших країнах, які застосовували методи, близькі до заходів „Нового курсу”.

Складний і суперечливий шлях пройшли країни задля виходу з кризи. Економічна політика урядів провідних країн світу мала, і негативні, і позитивні наслідки. Та надзвичайно важливим є, проаналізувавши причини падінь та підйомів, зробити правильні висновки та використати досвід лідерів для ліквідування економічних криз в наш час.

В ХХ ст. економічна теорія поряд з двома основними типами державного регулювання - централізовано-плановою та ринкової економікою - виявила кілька десятків різноманітних приватних управлінських форм, в яких централізоване управління і політика "вільного ринку" комбінуються в різних поєднаннях і пропорціях. Так, було доведено, що в ринковому господарстві діє близько 30 форм конкуренції, монополії та олігополії, тобто монополії збуту, поєднаної з монополією пропозиії. Економічна теорія в ХХ столітті відкрила закономірні причинно-наслідкові зв'язки між двома головними факторами - раціональністю й економічною ефективністю політики державного регулювання та здатністю суспільства контролювати політичну владу, запобігати монополізації й утвердженню економічної влади окремих суб'єктів ринкових відносин. Наприкінці ХХ століття до однакових результатів у своїх дослідженнях прийшли американські економісти У.Адамс з Мічіганського університету та Джеймс У.Брок зі штату Огайо. Вони доводять, що в США, одній з найбільш розвинутих правових держав світу, яку традиційно вважають взірцем демократії, сьогодні зростає небезпека придушення індивідуальної економічної свободи великими банками й промиловими гігантами. Їхній аналіз развитку американського ринку свідчить про те, що дедалі більше великих підприємств стають нерентабельними через свої макророзміри. І вони все ж таки виживають і продовжують існувати. Саме завдяки тому, що вони надто великі і політично впливові, щоб допустити власне банкуртство. Держава під тиском промислового лобі штучно підтримує їх економічне існування.

Світова економічна криза 1929- 1933 років була найсильнішою за своїми наслідками для світового господарства: сукупний обсяг промислового виробництва капіталістичного світу скоротився на 46%, виплавка сталі та чавуну зменшилася на 62%,видобуток вугілля-на 31%, зовнішньоторговельний оборот- на 67%, кількість безробітних становила 26 млн. чол., або 1/4 всіх зайнятих, реальні прибутки скоротилися на 58%, вартість цінних паперів на біржах - на 60 - 75%. Особливостями цієї світової кризи були: тривалий спад виробництва; переплетіння промислової та аграрної кризи; переплетіння кредитної, валютної і фінансової криз; масовість банкрутств малого і великого бізнесу. Таку увагу цій світовій кризі ми приділили тому, що вона має багато спільних рис з кризою в Україні, особливо за своїми наслідками. Наприклад, у 1999 році порівняно з 1990 роком спад виробництва валового внутрішнього продукту становив 60%.

Економічні кризи охоплюють усі галузі й види діяльності, тому вони багатогранні і мають специфіку залежно від сфери, тривалості й середовища функціонування. Кризи поділяються на певні види, що відображають різні сторони одного й того ж кризового процесу. Криза надвиробництва характеризується тим, що охоплює всі сфери господарства, їй властиві велика глибина і тривалість, у ній відображається вся сукупність суперечностей і диспропорцій; Надвиробництво виступає скоріше як соціальне явище, а не як кількісне співвідношення вироблених матеріальних благ.

Промислова криза виявляється у невідповідності між масою вкладених у галузь виробничих сил і можливістю їх прибуткового застосування. Удар кризи означає для промисловців початок періоду низьких прибутків і великих збитків, депресії/ 3 настанням кризи з'ясовується, що кількість підприємств не тільки перевищує потребу в них при зниженні попиту, а й що їх було б занадто і за нормального розвитку споживання. Надвиробництво засобів виробництва характерна риса промислових криз і причина їх затяжного характеру. Промислова криза супроводжується кризою праці: скорочується кількість і тривалість робочих днів, знижується заробітна плата працюючих, зростає кількість звільнень робітників і службовців.

Проміжна криза відрізняється від циклічної тим, що вона не розпочинає новий цикл, а перериває на певний час перебіг фази піднесення або пожвавлення. Така криза менш глибока та тривала і має локальний характер.

Часткова криза охоплює не всю економіку, а певну сферу економічної діяльності (наприклад, сферу грошового обігу кредиту).

РОЗДІЛ I

Причини та характерні ознаки економічної кризи

1.1. Причини виникнення економічної кризи

Восени 1929 р. в капіталістичному світі розпочалася глибока економічна криза, яка справила величезний вплив на економіку багатьох країн і міжнародні відносини. По суті сталася економічна катастрофа в капіталістичному світі. Економічна криза 1929-1933pp. виявилася світовою. Вона порушила всі міжнародні економічні зв’язки, призвівши до масового скорочення промислового виробництва, інших галузей економіки майже всіх держав. Почалася вона в США восени 1929 p., далі в Латинській Америці, Західній Європі, інших країнах Азії та Африки.

За причинами виникнення й характером це була типова криза відносного перевиробництва -результат загострення суперечності між суспільним характером виробництва і приватним способом присвоєння його прибутків. Але світова економічна криза 1929-1933 рр. не являла собою просте циклічне повторення попередніх. Вона мала свої характерні особливості.

Що стосується зовнішньої сторони депресії, то вона виявилася у перевиробництві товарів. Щоб стримати падіння ціп, скоротити запаси товарів по всій країні, було вжито заходи щодо фізичного знищення їх. Спалювали пшеницю, каву, бавовну, молоко виливали в річки. Внутрішня причина кризи - відсутність будь-якого контролю державою за промисловим і сільськогосподарським виробництвом.

Криза швидко поширився на інші країни, в першу чергу Великобританію і Німеччину, пов'язані взаємними фінансовими зобов'язаннями з США. Падіння виробництва в США виявилося більшим, ніж в інших країнах. Загальний рівень промислового виробництва в 1933 р. впав у порівнянні з 1929 р. на 46%, a виробничі потужності були завантажені всього на одну третину. Промисловість країни була відкинута біліше, ніж на 20 років назад, до рівня 1911 Зважаючи на те, що криза була світовим і охопила всі країни без винятку, різко порушилися склалися зовнішньоекономічні зв'язки. Обороти зовнішньої торгівлі США знизилися в 3,1 рази.

Однією з головних причин економічної кризи, яка є неминучою і необхідною умовою економічного циклу, вважають невідповідність між виробництвом (пропозицією) і попитом, тобто на ринку вироблених товарів було більше, ніж попиту на них. Це криза відносного перевиробництва і перенакопичення капіталу. Щоб звільнитися від затоварювання, виробники під час кризи занижують ціну, скорочують виробництво, звільняють робітників, припиняють капіталовкладення. Коли виробництво товарів і попит на них вирівнюються, починається вихід з кризи в новий економічний цикл. Це була типова картина другої половини XIX - початку XX ст. Але економічна криза 1929-1933 pp. була не звичайною. Циклічна криза перевиробництва збіглася з структурною кризою і з нижчим щаблем так званої довгої хвилі розвитку капіталізму. Під довгими хвилями маються на увазі періодичні коливання економічної активності тривалістю 40-60 років. Такі коливання фіксуються з кінця XVIII ст. і на 1929-1933 pp. приходиться, як вважають економісти, четверта хвиля в найнижчій фазі. В ці періоди з інтервалом у 50 років проходить зміна технічної і технологічної бази економіки і розширення її на всі галузі господарства. Нова техніка і технології, створені в 20-30-ті роки могли забезпечити масове виробництво, але цей процес оновлення не міг вийти на рівень піднесення без забезпечення умов масового споживання. Для масового виробництва потрібен був масовий покупець. Інша гостра проблема, виявлена кризою, - його небувало затяжний характер. Це свідчило про те, що традиційний ринковий механізм виходу з кризи повинен бути доповнений механізмами державного регулювання. Криза породила також небачене безробіття (у 1932 р. в 32 країнах зареєстровано 26,4 млн. безробітних), загрозу голоду для багатьох сотен тисяч людей, небезпеку стихійного виступу, повстання, тобто загострились соціальні проблеми, вирішення яких було можливе лише після зміни соціальних функцій держави.[1,c.98] Криза 30-х років, на відміну від попередніх, охопила відразу всі країни світу і найбільшого удару зазнали країни, що були сировинними придатками індустріально розвинутих країн. Зрештою, це дало могутній поштовх до пошуку цими країнами шляхів забезпечення економічної незалежності. Єдина країна, якій вдалось уникнути руйнівних наслідків кризи, був СРСР, де саме в цей час розгорталась індустріалізація. Глибина і тривалість кризи визначались значною мірою тим ударом, якого завдали світовому господарству світова війна і ді держав-переможців після неї. Традиційні господарські зв'язки були порушені. Світова економіка була перевантажена борговя ми зобов'язаннями. Війна породила безпрецедентне зростанм американської економіки і перетворила США у світового кредиі тора. Американські позики дозволяли Німеччині сплачувати реї парації, які своєю чергою поверталися в США у вигляді платежів Англії та Франції за воєнними боргами. Вся світова економікЛ стала залежною від благополуччя американської економіки, але саме цього не було.

Початком кризи стало раптове безпрецедентне загальне падіння курсу акцій, виникла біржова паніка, що переросла в подальшому в тривалу смугу всебічного економічного хаосу. Біржова паніка лише зовні відображала настання економічної кризи, вона сама була наслідком порушення процесу відтворення, що викликало загострення проблеми реалізації та масове відносне надвиробництво товарів. У силу труднощів збуту і неможливості отримати де-які кредити по всій країні прокотилася хвиля банкрутств. Згідно з офіційною статистикою, за роки кризи зазнали краху більше 110 тис. торговельних і промислових фірм, 19 великих залізничних компаній, розорилося понад 5760 банків, а разом з ними і мільйони вкладників. Жахлива катастрофа вразила майже всі галузі виробництва, відкинула його назад на З0-35 рр., призвела до зростання масового безробіття - роботу втратили понад 40 млн. ч., у тому числі 17 млн. ч. - у США, 7,5 млн. ч. - у Німеччині, 4 млн. ч.-в Англії, 3 млн. ч. в Японії тощо.

Криза розвивалася нерівномірно: в США почалася в 1929 р., у Франції – в 1930 р. і т.д. Найнижчою точка падіння в США була в липні 1932 р., коли їхня сталеливарна промисловість працювала на 15%, а автомобільна – на 5 % своєї потужності. В 1932 р. американська вугільна промисловість була відкинута до рівня 1904 р., виробництво сталі – до 1901 р., чавуну – до 1896 р. і т. п.

Найсильніше криза 1929-1933 вразила США – найбагатшу країну світу. Там вона почалася з вересня 1929 р. й тривала 44 місяці; обсяги втраченої через неї продукції оцінюються в більш ніж 300 млрд. дол. Порівняно з 1929 р. промислове виробництво під час кризи зменшилося в США на 46,2% (майже вдвоє), в Німеччині – на 40,6%, у Японії – на 36,7%, у Франції – на 32,9%, в Англії – на 23,8%.

Промислова криза переплелася з кризою в сільському господарстві, особливо вразила тваринництво. Так, у США в 1933 р. з метою виходу з кризи було знищено 6,4 млн. свиней, 10,4 млн. акрів посівів, 10 тис. персикових дерев, зерно спалювали в топках локомотивів, молоко виливали в річки. Фрукти, свинину тощо обливали гасом. І все для того, щоб зберегти ціни на продукцію.

Криза не обмежилася сферою виробництва, вона вразила фінансову, кредитну систему, сферу грошового обігу, призвела до великої інфляції. Більшість країн відмовилася від золотого стандарту, проводила девальвацію своїх грошей – у тому числі США.

Економічна криза 1929-1933 рр. до краю загострила міжнародне становище. Вона справила значний вплив на розвиток міжнародних відносин, поглибила суперечності між великими державами, переможцями й переможеними країнами, метрополіями й колоніями. Посилилася боротьба за ринки збуту й джерела сировини. Загроза нової світової війни стала зловісне реальною.

Першою ознакою економічної кризи прийнято вважати різке падіння цін на акції Нью-Йоркської біржі 24 жовтня 1929 p. Якщо до 1 жовтня їх вартість становила майже 90 млрд. дол., то в березні 1933 p. – лише 19 млрд. дол., знизившись у 5 разів. Криза охопила насамперед важку індустрію. Випуск автомобілів, виплавка чавуну і сталі скоротилися на 80 %. Все промислове виробництво, національний доход, роздрібна торгівля знизилися вдвічі, імпорт і експорт – на 75%. За роки Великої депресії збанкрутували 130 тис. фірм, 19 залізничних компаній, 5760 банків. Внаслідок цього мільйони громадян, втративши своє майно, робочі місця, залишились без збережень, стали безробітними, жебраками. Таких у 1933 p. налічувалося понад 17 млн. ч. Промисловість США була відкинута назад на 17 років до рівня 1911 p.[1,c.202]

У перші роки кризи 1929-1933 років Федеральна резервна система США скоротила пропозицію грошей на 35,2%, що істотно поглибило кризу неплатежів, тогочасна економіка стала перед тією самою проблемою, що і ми сьогодні – проблема «дорогих грошей».

У виникненні економічної кризи зіграла свою роль сукупність факторів: Перший Кейнсіанське пояснення - нестача грошової маси. У той час гроші були прив'язані до золотого запасу, це обмежувало грошову масу. У той же час виробництво зростало, на рубежі століть з'явилися такі нові види товарів, як автомобілі, літаки, радіо. Кількість товарів, як валове, так і за асортиментом, збільшилася багаторазово. У результаті обмеженості грошової маси і зростання товарної маси виникла сильна дефляція - падіння цін, яке викликало фінансову нестабільність, банкрутство багатьох підприємств, неповернення кредитів. Потужний мультиплікативний ефект вдарив навіть по зростаючим галузям. Другий Монетаризм - криза викликала грошова політика ФРС. Третина Марксизм - чергова криза надвиробництва, властивий капіталізму. Четверте Біржовий міхур; інвестиції у виробництво понад реальної необхідності. П'ятий Стрімкий приріст населення, велика кількість дітей у родині було характерним для колишнього аграрного способу виробництва (в середньому дітей на сім'ю 3-5), однак у зв'язку з прогресом медицини і тимчасовим підвищенням рівня життя серйозно скоротилася природний спад через хвороби.[6,c.112] Шостий Одним з факторів, подстегнувшіх наступ Великої депресії, називають прийняття Закону Смута-Хоулі в 1930 році, вводили високі митні збори на імпортні товари. Намагаючись таким чином захистити внутрішнього виробника, уряд протекціоністськими заходами підвищило ціни на дешевий імпорт. Це в свою чергу знизило і без того погану купівельну спроможність населення, а також змусило інші країни застосувати контрзаходи, зашкодили американським експортерам. Лише в середині 30-х років після вступу в силу Закону про угоди про взаємну торгівлю, істотно знизив митні збори, міжнародна торгівля почала відновлюватися, надаючи позитивний вплив на світову економіку. Сьомий Перша світова війна також послужила однією з причин великої депресії - американська економіка була спочатку "накачана" військовими замовленнями уряду, які після закінчення Першої Світової різко скоротилися, що призвело до рецесії в ВПК країни і суміжних секторах економіки. Восьмий Маржинальні позики. Суть позики проста - можна придбати акції компаній, внісши всього 10% від їх вартості. Наприклад: акції вартістю 1000 доларів можна придбати за 100 доларів. Цей тип позики був популярний в 20-і роки, тому що всі грали на ринку акцій. Але в цьому позику є одна хитрість. Брокер в будь-який момент може зажадати сплати боргу і його потрібно повернути в 24 години. Це називається маржеві вимогу і зазвичай воно викликає продаж акцій, куплених в кредит. Жовтень 1929-24 нью йоркські брокери, які видавали маржеві позики, стали масово вимагати сплати по них. Всі почали позбуватися від акцій, щоб уникнути сплати по маржеві позиками. Це викликало нестачу коштів у банках з тих же причин і призвело до краху шістнадцяти тисяч банків, що дозволило міжнародним банкірам не тільки скупити банки конкурентів, а й за сущі копійки скупити великі американські компанії. Коли суспільство було повністю розорене, банкіри Федерального резерву США вирішили відмінити золотий стандарт США. З цією метою вони вирішили зібрати залишився в США золото. Так під приводом боротьби з наслідками депресії була проведена конфіскація золота у населення США.