3. Правове регламентування підприємств

Діяльність підприємств регламентується зовнішніми та внутрішніми правовими актами.

До зовнішніх правових актів відносяться Закони України, Постанови Кабінету Міністрів, інструктивні матеріали, що видають Міністерство фінансів, статистики,

Основні зовнішні правові акти:

Господарський кодекс України,

Закон України “Про власність”,

Закон України “Про зовнішньоекономічну діяльність”,

Закон України “Про оплату праці”,

Закон України “Про оподаткування підприємств”,

Закон України “Про податок на додану вартість”,

Закон України “Про банкрутство”,

Генеральна та галузеві тарифні угоди,

стандарти по умовах праці

тощо.

Внутрішні правові акти поділяються на загальні для підприємства та на ті, що регулюють діяльність його підрозділів та працівників.

До загальних правових актів відносяться: Статут, Колективний договір, стандарти підприємства.

Головним документом є Статут, який визначає види діяльності підприємства, власників, місцезнаходження, органи управління, порядок утворення, реорганізації та ліквідації, повноваження трудового колективу тощо.

Колективний договір укладається між адміністрацією та трудовим колективом. Він регулює виробничі, трудові і економічні відносини, питання охорони праці, соціальної підтримки працівників, участі працівників в управлінні підприємством, використанні прибутку тощо.

Стандарти підприємства – це нормативно-технічні документи, що встановлюють комплекс норм, правил, вимог до працівників даного підприємства. Наприклад стандарти вхідного контролю сировини та контролю продукції, стандарти оцінки якості праці, стандарти на проведення атестації працівників, стандарти про проведення атестації робочих місць тощо.

Документація, що регламентує діяльність підрозділів та працівників:

• положення про підрозділи підприємства;

• посадова інструкція працівника;

• карти організації робочих місць;

• технологічні інструкції.

4. Управління підприємством та соціальна діяльність підприємства

Управління підприємством здійснюється на підставі прав власника щодо господарського використання власного майна та принципів самоврядування трудового колективу.

На приватному підприємстві управління підприємством здійснює його власник безпосередньо або за допомогою найманих керівників. Трудовий колектив при цьому не має ніяких прав щодо управління підприємством. Свої права та умови праці трудовий колектив реалізує на підставі колективного договору.

На колективних підприємствах управління підприємством здійснюється його власниками – акціонерами (пайовиками) на підставі вирішення важливіших питань – використання прибутку, затвердження напрямку розвитку, реорганізації, інвестицій, обрання Правління та інших органів (Спостережної Ради, Ревізійної комісії тощо), оренду, укладення колективного договору з трудовим колективом, випуску акцій тощо. Для поточного управління підприємством на зборах співвласників (акціонерів, пайовиків) обираються керівні органи – Правління на чолі з Головою. Трудовий колектив реалізує свої права та умови праці на підставі колективного договору з адміністрацією підприємства.

На державних та комунальних підприємствам права власника реалізуються збоку держави та трудового колективу. Збоку держави – шляхом призначення вищестоящим органом керівника підприємства, з яким укладається контракт. У системі хлібопродуктів такими органами Правління ДАК “Хліб України” та Комітет держрезерву.

Збоку трудового колективу право власника реалізується шляхом:

- рішення важливіших питань діяльності підприємства на загальних зборах, заслуховуванням та затвердженням звітів адміністрації;

- укладання колективного договору;

- участі представників трудового колективу у Раді підприємства.

Соціальна діяльність підприємства охоплює такі питання:

- поліпшення матеріального стану працівників;

- поліпшення умов праці;

- забезпечення у житлово-побутовим умовах;

- допомога у медичному обслуговуванні;

- підтримка дошкільних закладів;

- оздоровлення членів трудового колективу;

- підтримка баз відпочинку;

- підтримка підсобних господарств;

- утримання гуртожитків, готелів;

- здешевлення харчування;

- утримання культурно-освітніх закладів;

- утримання спортивних баз;

- перевезення працівників до роботи і з роботи;

- тощо.