ТЕМА №3.2. Особливості допиту свідків у цивільному та кримінальному процесі

1. Основи допиту свідка у цивільному та кримінальному процесі.

2. Стадії допиту свідків

3. Методика допиту свідка.

Література:

1. Зейкан Я. П. Адвокат: навички професії: Практичний посібник.-2-ге вид. стерео.-К.: КНТ; Видавець О.С. Ліпкан, 2011.- 788 с.

2. Профессиональные навыки юриста: Опыт практического обучения.-М.: Дело, 2001.-416 с

3. Мейхєрн К. Професійні навики адвокатів. – М.:Лира 2008.-318 с.

4. Пиз А. Язык телодвижений. Как читать мысли других людей по их жестам. Новгород., 1992., 380 с.

5. Романов В.В. Юридическая психология: Учебник. М.: Юрист, 2009,- 388 с.

6. Власенко В.А. Язык права. Иркутск. 2007.- 234 c;

7. Баєв О.Я. Тактика уголовного преследования и профессиональной защиты от него.-М., 2003.- 354 с.

8. Р. Гарісс «Школа адвокатури».- М.: Правовед., 2010, - 275 с.

9. Зразки процесуальних документів (заяви, позовні заяви, скарги, клопотання) / Укладачі: Лядецький М.М. Хавронюк М.І. Кравчук В.М. Стратегія і тактика цивільного процесу: Практичний посібник.-К.: Атака, 2006.-352 с.

Нормативно-правові акти:

1. Цивільно-процесуальний кодекс України: офіц. Видання.-К.: «Видавничий Дім «Ін Юре»», 2005.-192 с.

2. Кримінально-процесуальний кодекс України // Відомості Верховної Ради (ВВР), N 170-V ( 170-16 ) від 21.09.2006 року

1.

Перш ніж розпочати розгляд питання теми, хотілося б звернути Вашу увагу на те, що значення цієї теми для формування практичних навиків у юристів надзвичайно велике, оскільки якщо проаналізувати діяльність юристів, то у них 70% часу уходить на збір інформації по справі з різних джерел. До того ж, на практиці, часто спостерігається така тенденція, що студенти знаючи теоретичний матеріал, наприклад, кримінально-процесуальне право, не можуть свої знання застосувати на практиці. Вони не знають з чого починати допит: як себе поводити, на що звертати увагу, як формулювати запитання і в якій послідовності їх задавати. Це приводить до того, що студенти не отримують необхідну інформацію від допитаного. Саме тому, тема нашого сьогоднішнього заняття, має як теоретичне, так і практичне значення при формуванні професійних навиків у студентів, і ці навики можна застосовувати працюючи в податкових органах, або адвокатом, прокурором, слідчим в органах дізнання і т.д.

Сьогодні на цьому лекційному занятті, розглянемо з вами саме порядок, методику та особливості допиту свідка у цивільних та кримінальних справах та з’ясуємо відмінність такого допиту.

Отже, згадки про допит як засіб доказування можна зустріти навіть в старовинних джерелах, починаючи від Біблії, Махабхарати, Корану, законів Ману, Законів дванадцяти таблиць.

Суть допиту полягає в одержані вербальної інформації, щодо предмета дослідження та інших питань, які становлять для того хто допитує (адвоката, слідчого, прокурора, органу дізнання ) певний інтерес.

Ми з вами в темі 1.3. «Збір інформації по справі» говорили вже про те, що інформація, це набір фактів об’єктивної дійсності які вказують на подію, що відбулася. Але інформація в готовому вигляді не існує, і ще треба мати вміння її здобути. Є відповідні способи здобуття інформації і ми про них з вами говорили в темі 1.3. Одним із таких способів, наприклад є інтерв’ювання.

То які на сьогодні ви знаєте джерела інформації?

Отже, Одним із головних джерел інформації по справі є свідок.

Хто такий свідок?

Свідок це та особа, яка на власні очі бачила як вчинявся проступок чи злочин.

Не є свідком особа яка дізналась інформацію про те що сталося від когось.

Свідок це особливий суб’єкт, оскільки з одного боку в законі передбачені певні вимоги щодо порядку його допиту та отримання інформації, яка ним надається (він попереджається про кримінальну відповідальність за ненадання інформації по справі та надання неправдивої інформації по справі на відміну від інших учасників. Наприклад позивач та відповідач, чи потерпілий та підсудний можуть відмовитись надавати інформацію і за це вони не будуть притягатись до відповідальності), а з іншого боку, дуже легко свідок може змінити свій статус і перетворитись на підсудного (співучасника злочину (проступку). Наприклад, якщо буде з’ясовано, що він знаходившись на місці пригоди не зарадив вчиненню протиправного поступку або не повідомив правоохоронні органи про вчинене протиправне діяння іншою особою.

Давайте пригадаємо, якщо вам потрібна інформація і ви знаєте, джерело цієї інформації, то що треба зробити перш ніж цю інформацію здобувати, щоб ця інформація була доказовою, приймалася судом як доказ? - треба поцікавитись і переглянути законодавство, і з’ясувати, а який законний спосіб існує для отримання цієї інформації з даного джерела.

Отже, яким же чином, формуються свідоцькі показання?

Формування свідоцьких показань поділяються на три стадії:

1.сприйняття;

2. запам’ятовування.

3. відтворення;

Як ви бачите, всі ці стадії є психічними процесами людини, які дозволяють у майбутньому дізнатись про минуле.

Вивчаючи курс «основи психології» ви вже знайомились з цими психологічними процесами.

Отже, давайте пригадаємо, які фактори можуть вплинути на процес сприйняття?

1. Психологічний стан суб’єкта під час сприйняття (втома(неуважна), піднесений настрій);

2. Природна уважність (одним людям достатньо мимовіль виглянути і вони до маленьких дрібниць зроблять опис того що побачили, а інші і через декілька разі будуть плутатись і не зможуть точно описати)

3. Ставлення людини до того, що відбувається (коли знущаються над твариною, один ні чого в цьому не побачить, а інший зробить трагедію)

4. Особиста зацікавленість (можуть прикрасити факти або навмисно чогось не повідомити)

5. Відстань від події (можна не добачити, не почути)

6. Погодні умови

7. Фізіологічні особливості свідка (зір, слух, нюх і т.д.)

Фактори, що можуть вплинути на процес запам’ятовування:

1. Психологічні особливості людини (яка пам’ять більше розвинена короткострокова, чи довгострокова)

2. Стресова ситуація

Фактори, що можуть вплинути на процес відтворення:

1. обстановка в якій відбувається таке відтворення:

а) хто присутній під час відтворення;

б) де відбувається з ока-на око чи в залі судового засідання,

в) під аудіо чи відео запис.

2. Фізіологічне самопочуття людини в процесі відтворення.

Отже, перед адвокатом під час допиту стоять завдання:

1. Отримати від свідка повних, правдивих і відображаючих істину свідчень;

2. Перевірити правдивість цих свідчень аналізуючи фактори, що могли вплинути на сприйняття, запам’ятовування та відтворення;

3. Виявлення невідповідності свідчень свідка матеріалам справи, а також свідченням підсудного, потерпілого та інших учасників судового процесу.

4. Пояснення причин можливої протилежності в свідченнях свідка на стадії досудового слідства і в судовому засіданні.

Крім того, треба пам’ятати, що існує відмінність між процесом допиту свідків в цивільних справах та кримінальних справах

	Кримінальні справи	Цивільні справи
Перший допит	Свідок вперше допитується на досудовому слідстві	свідок вперше допитується в суді;
Можливість допиту віч-на- віч	Гласність, але свідок може бути допитаний віч-на-віч якщо, якщо свідчення може загрожувати життю та здоров’ю його чи членів його родини	гласність; свідок не може бути допитаний віч-на-віч;
місце допиту	Від слідчого, прокурора та суду	час та місце допиту свідка залежить від суду;
участь суду у допиті свідка	суд бере активну участь у допиті свідка.	суд бере активну участь у допиті свідка.

До того ж існують правила ведення допиту свідка, яких адвокат зобов’язаний обов’язково дотримуватись при здійсненні допиту.

Перше правило: “ Не нашкодь ” сама основна в професії адвоката. – це означає, що адвокат не має права відступати від прийнятої клієнтом позиції по справі. Як ми з вами розглядали в темі 1.2. «Професійна етика та відповідальність юриста», коли Ви переглядали х/ф « Міміно », молодий адвокат саме не дотрималась цього правила, хоча і виграла справу, так?, але вона нанесла моральну шкоду не тільки своєму підзахисному, але і потерпілому, розказавши та надавши докази в суді про причину конфлікту.

Друге правило: “ Вчасно зупинись ” – Саме краще питання – це те, що не задане! Скільки зламано долей тільки із-за того, що адвокат не зміг вчасно зупинитись.

Справа про те, що підсудний під час боксерського матча відкусив вухо соперника. В якості свідка допитувався рефері, який судив цей матч.

Адвокат: Свідок ви бачили як один боксер відкусив свому сопернику вухо?

Р: Ні, не бачив. Все, адвокат повинен обов’язково зупинитись. Але адвокату хочеться погрітись в промінях особистої справи.

Адвокат: Як же ви зробили висновок, що саме підсудний відкусив вухо противнику? Відповідь була руйнівна.

Р: А я бачив, як він виплюнув це вухо з роту!

Третє правило: “ Дрібниць не буває ”

Приклад: В обл. на околиці міста був збитий автомобілем робітник міліції – молодий чоловік, один син в родині замначальника УВС, але вже на пенсії. На досудовому слідстві був один свідок цього ДТП. При підготовці до цього судового процесу адвокат запросив справку з метіоцентра про погоду на момент ДТП. Відповідь була невиликій дощ. Коли почався процес потерпілий заявив про включення ще 7 свідків ДТП. Коли свідки з’явились в зал судового засідання було видно що вони одного віку з потерпілим, а кам’яні обличчя та їх погляд видавали їх що вони працівникі міліції.

Дійсно всі вони являлися в минулому сбівробітниками УВС, по їх свідченням вийшли вони в цей момент на свої балкони і бачили як сталося ДТП. Ця ситуація адвокату показалась не правдива і він всіх їх по черзі запитав, “яка була погода”? всі вони сказали, що було сухо.

Спостережливість адвоката в цьому випадку допомогло виявить недобросовісних свідків.

Четверте правило: «Завжди знати відповідь на питання яке хочеш задати»

Отже, підводячи підсумок першого питання, можна говорити про те, що ми з вами розглянули основні засади, і розібралися:

1. що таке інформація – це набір фактів;

2. як фона формується – з відповідних джерел, законним способом;

3. з чого складається свідчення свідків( сприйняття, запам’ятовування, відтворення),

4. що впливає на свідчення, які є основою для розуміння методики допиту свідка та правил проведення такого допиту (фактори).

5. Чим відрізняється допит свідка в цивільному та кримінальному процесі

6. Які існують правила допиту свідка для адвоката.

2.

Методика допиту свідка - це логічні і психологічні правила, на основі яких заінтересована особа може допитати свідка і встановити необхідні для розгляду справи обставини.

Виходячи з визначення можна зрозуміти, що висвітлення цього питання теж має велике значення для розкриття цієї теми. Оскільки знаючи прийоми і методи, особливості допиту і досягається основна мета допиту – отримання повної правдивої інформації по справі.

Для проведення вдалого допиту свідка адвокат повинен:

1. Визначити мету допиту та предмет.

Мета допиту - отримання нової інформації або перевірки чи уточнення наявної, отриманої з інших джерел

Предмет допиту - коло обставин, що підлягають з'ясуванню під час допиту.

2. Зібрати та вивчити всі можливі відомості про свідка, які стосуються його особистого життя. Наприклад:

1. хто його друзі, чим займаються,

2. хто входить до його родини, чим вони займаються, можливо хвороби які, останні події в житті родини.

3. де свідок працює, хто його колеги, з ким він в поганих відносинах з ким в добрих,

4. встановити його соціальне становище,

5. психологічні особливості (поспілкувавшись з тими хто його знає, звернувшись до астрології (знаків зодіаку, типів темпераментів).

Ця вся інформація допоможе, встановити психологічний контакт, оскільки адвокат буде напевно знати, яким тембром, на якій мові треба спілкуватися зі свідком, як надавити психологічно на свідка щоб він надав правдиву інформацію.

Знання дрібниць з особистого життя свідка може наштовхнути на думку, що адвокат і так все знає і у свідка не буде сенсу казати неправду, і можливо він скаже більше ніж адвокат розраховує.

3. Якщо свідок відмовляється давати показання або говорить неправду, то треба роз’яснити йому тяжкість наслідків та міру відповідальності, що від його слів залежить доля навіть не однієї людини а як найменш родини потерпілих та підсудних.

4. Можна застосовувати метод «конфлікту», якщо у адвоката є сумнів, щодо правдивості свідчень чи повноти таких. Це необхідно викликати заздрість, ревнощі, почуття помсти, жадібність, марнославства. негативною стороною цього методу може бути те, що особа може обмовити таким чином невинну особу.

5. Необхідно по справі отримати спеціальні знання для можливості правильного формулювання питань, щоб бути в предметі справи. – це можна зробити шляхом а) звернення до відповідних фахівців за консультацією, б) звернення до спеціальної літератури..

6. Метод створення «перебільшеного враження». наприклад повідомити свідку, якщо він каже що він нічого не знає і його на місті події не було, про те, що його відбитки були знайдені на місці злочину, хоча це не правда, але воно може подіяти, або продемонструвати дублікат предмету з місця події.

Існує також методика «Викриття завідомо неправдивих показань»

Для цього потрібно:

І. Провести оцінку їх правдоподібності

1. встановити, чи могла особа в описуваних нею умовах сприйняти те, про що дає показання (погодні умови, фізіологічні властивості);

2. чи могла бути така кількість об'єктів чи суб'єктів;

3. чи могли події відбуватися у такій послідовності;

4. чи могли ті чи інші предмети мати властивості, про які повідомляє свідок.

Для цього потрібно: 1. перевірити внутрішню відповідність окремих частин показань; 2. перевірити відповідність показів іншим доказам;

3. спостерігати за поведінкою та емоціями свідка.

4. Треба пам’ятати, що явища зовнішнього світу відбуваються у супроводі та у зв'язку з іншими явищами. Жодна подія не може існувати сама по собі. Розповідь свідка складається з декількох фактів. Якщо вони дійсні - вони будуть поєднуватися з багатьма іншими фактами. Якщо показання неправдиві, то при всьому мистецтві вигадки, події, повідомлені свідком, не можуть підійти до навколишніх фактів у всіх своїх дрібницях.

ІІ. виявлення мотиву неправдивих показань. Причини неправдивих показань завжди пов'язані з мотивом. Таким може бути:

1. небажання псувати стосунки із іншими особами;

2. страх помсти;

3. намагання приховати власну негідну поведінку;

4. намагання допомогти чи зашкодити особі, що бере участь у справі, та ін.;

ІІІ. викриття неправдивих показань. У літературі пропонуються різні тактичні прийоми виявлення протиріч у показаннях свідка:

1. допитувати свідка від загального до конкретного.

Конкретне не повинно суперечній спільному. Питання повинні бути побудовані з розрахунком на поступове звуження кола фактів, що встановлюються. Потрібно враховувати, що допитуваний може виявити у питаннях невідомі йому відомості і скорегувати наступні показання [40];

2. використовувати раптові запитання. Умисно перескакувати через декілька логічних, з точки зору послідовності, запитань. Якщо свідок не знає, як відповісти на запитання, він або на ходу вигадає неправдиве пояснення або скаже правду;

3. допитувати за епізодами. Застосування цього прийому доцільно тоді, коли є відомості про те, що допитуваний, можливо, буде давати неправдиві показання або якщо такі виявляються на початку вільних пояснень.

4. Зміна послідовності у допиті порушує продуманий свідком план показів, відсутність часу не дозволяє йому зосередитися на обмірковуванні взаємозв'язку та логічної чіткості показань [42];

5. демонструвати докази, що спростовують неправдиві показання;

6. здійснювати логічний аналіз протиріч між фактами та показаннями свідка;

7. створювати враження про повну обізнаність допитувача з обставинами справи;

8. приховувати інформацію [43];

9. деталізувати отриману від свідка інформацію;

10. ставити додаткові та уточнюючі запитання;

11. витягувати свідка на спір;

12. надавати свідкові додаткову інформацію, яка у нього відсутня і врахування якої впливає на його мотивацію або оцінку фактів;

13. надати свідкові можливість висловити всю неправду, навіть допомоги йому підсилити її з метою полегшення наступного викриття («провокація неправдивих показань»);

14. ставити питання, на які потрібна розширена відповідь. Чим більше неправдивих свідчень повідомить допитуваний, тим легше їх виявити, оскільки їх неможливо продумати до дрібниць, а тим паче - зберегти у пам'яті [44].

Потрібно пам'ятати, що свідок утаює саме те, що ви хочете викрити. Якщо вам потрібна відповідь на питання, не ставте цього питання. У противному разі, свідок зрозуміє, до чого це питання, і намагатиметься не сказати те, що вам потрібно [45]. Робіть вигляд, що вірите свідкові .

Найскладнішим є викрити неправдивість показань, які лише частково не відповідають дійсності. За словами Р. Гарріса добрий брехун - не той, хто вигадує факти, а той, хто пристосовує їх. Найкращий брехун той, хто вміє додати найменшої брехні до дійсних обставин [46];

ІV) спонукання до правдивих показань.

Спонукання відбувається шляхом психологічного впливу на свідка з метою стимулювання до правдивих показань. Зміна мотивації здійснюється переконанням у неправильності зайнятої позиції, роз'ясненням правових наслідків завідомо неправдивих показань, апелюванням до позитивних сторін особистості свідка.

Психологічний вплив припустимий лише у межах, коли він залишає свідкові альтернативу поведінки [47]. Психологічний вплив на свідка досягається такими методами:

— підтримання стану збудження, створення емоційної напруги. Свідок завчасно інформується про час та місце розгляду справи. З моменту отримання повістки до судового засідання він неодноразово уявляє себе в суді, думає, що саме він розкаже суду. Ці роздуми формують у нього певний психологічний настрій, так би мовити «психологічну установку». Раптова зміна цього стану, виведення свідка із емоційної рівноваги де стабілізує його дії. Емоційний вплив здійснюється голосом, інтонацією, жестами, мімікою та ін. У стані емоційного напруження свідок може обмовитися. Тобто, надати правильну інформацію, яку він хотів утаїти;

- форсування допиту. Темп допиту має важливе значення. Коли на питання треба відповідати швидко, без роздумів, свідок може обмовитися. Свідка потрібно стимулювати до відповіді, не давати йому пауз для роздумів, заповнювати її спонукальними словами, наприклад: «Свідок, відповідайте!», «Суд чекає!». Можливе поєднання форсованого та уповільненого темпу. Малозначні питання рекомендується ставити повільно, а під час опитування з приводу суттєвих фактів темп допиту потрібно збільшувати

Отже, у другому питанні ми з вами розглянули методики проведення допиту свідка, психологічні прийоми впливу на свідка для отримання повної та правдивої інформації які можна застосовувати як під час судового процесу так і на стадії підготовки до нього. Давайте зараз швиденько перевіримо, які ви з них запам’ятали?

3.

Щодо третього питання, то воно стосується безпосередньо порядку здійснення допиту свідка незалежно від того яка справа розглядається цивільна чи кримінальна. Ми з вами розглядаючи два попередні питання з’ясували:

1. що таке інформація, яке значення вона має;

2. для того, щоб вона мала доказове значення, необхідно її здобути законним шляхом;

3. визначили які джерела її формують, що свідок це одне з основних джерел інформації;

4. Що таке допит свідка, які завдання стоять перед адвокатом;

5. Які фактори впливають на формування свідоцьких показань;

6. Чим відрізняється допит свідка в кримінальній і цивільній справі

7. Які існують правила для адвокатів (не нашкодь, вчасно зупинись, дрібниць не буває, будь впевнений у відповіді того кого запитуєш)

8. Що таке методики допиту, які вони бувають;

9. Як викрити неправдиві свідчення.

Тепер переходимо безпосередньо до розгляду порядку допита свідків. Такий порядок передбачає проведення певних стадій:

1. Підготовка до допиту;

2. Виклик свідка в судове засідання

3. Анкетування свідка

4. Вільна розповідь. Встановлення психологічного контакту

5. Допит свідка учасниками процесу

6. Фіксація показань свідка

7. Оцінка показань свідка