Тема 9. Права людини, нації, народу та людства як загальносоціальні явища

1. Вольові відносини між людьми з приводу організації їх спільної діяльності, вироблення та здійснення спільної для даного соціального колективу волі (інтересу) це:

а) політична влада;

б) державна влада;

в) соціальна влада;

г) демократична влада.

2. Організація політичної влади, що створює умови для найбільш повного забезпечення реалізації прав і свобод людини та громадянина, а також для найбільш послідовного обмеження можливостей утиску (державною владою) громадян, це:

а) соціальна держава;

б) правова держава;

в) демократична держава;

г) громадянське суспільство.

3. Які засоби впливу на поведінку людей закріплюються в нормах права ?

а) декларації, заклики;

б) заборони, дозволи, позитивні зобов'язання;

в) моратьні сентенції, політичні програми;

г) заборони, дозволи, політичні програми, позитивні зобов'язання.

4. Функція упорядкування суспільних відносин, визначення лінії поведінки людей, наділення їх певними правами і обов'язками, це:

а) орієнтаційна функція;

б) охоронна;

в) регулятивна;

г)виховна.

5. Ідеї якої теорії виникли ще в Стародавній Греції та Рими Її прихильниками були Платон і Сократ, які спробували обірунтувати право як справедливість, що базується на моральній основі і закладене самою природою в людини Згодом, ці ідеї знайшли свій розвиток у працях Т.Гоббса, Г.Гроція, Дж. Локка та ін. Прихильники цієї теорії розрізняють право і закон, вважають, що чинне в державі законодавство має закріплювати і забезпечувати права і свободи людини, це

а) теорія позитивного права;

б) теорія природного права;

и) інтегративна теорія;

г) психологічна теорія;

5. Правовий статус особи як громадянина держави закріплений у Конституції і конституційних законах. Він є загальним, узагальненим і однаковим для всіх, незалежно від національності, релігійних переконань, соціального стану; характеризується стабіїьністю і визначеністю; передбачає рівність прав і обов 'язків громадян, рівність їх перед законом; є засадничим для всіх інших; є основою для набуття конкретних суб'єктивних прав, покладення обов'язків і несення відповідальності, це:

а) індивідуальний;

б) загальний;

и) спеціальний.

5. Правовий статус особи як індивідуума, що становить персоніфіковані права й обов'язки в їх конкретних, природних і набутих здібностях і особливостях (стать, вік, родинний стан, стан здоров'я, релігійні переконання тощо), відрізняється рухливістю; змінюється відповідно до тих змін, що відбуваються в житті людини, це:

а) індивідуальний статус;

б) загаїьний статус;

в) спеціальний статус.

5. Видатні мислителі України: П.Орлик, Т.Шевченко, М.Дра- юманов, І.Франко, Л.Українка, М.Грушевський, О.Кістяківсь- кий та ін. були прихильниками:

а) теорії позитивного права;

б) теорії природного права;

в) інтегративної теорії;

г) психологічної теорії;

5. Рубіжним правовим актом всесвітнього масштабу, що закріпив документально ідею прав людини стала:

а) Конституція України 1996 р.;

б) Декларація незалежності СІЛА 1776 р.;

в) Загальна декларація прав людини 1948 р.;

г) Французька Декларація прав людини і громадянина 1789 р.;

5. До першого покоління прав людини належать:

а) права всього людства, їх можна назвати солідарними (колективними), правами людини і правами народів. Це право на мир, безпеку, незалежність, на здорове навколишнє середовище, на соціальний і економічний розвиток як людини, так і людства в цілому;

б) невідчужувані особисті (громадянські) і політичні права. Це — право громадянина на свободу думки, совісті та релігії, на участь у здійсненні державних справ, на рівність перед законом, право на життя, свободу і безпеку особи, право на свободу від довільного арешту, затримання або вигнання, право на гласний розгляд справи незалежним і неупередженим судом та ін.:

в) розвиток соціатьно-економічних і культурних прав (право на працю, відпочинок, соціальне забезпечення, медичну допомогу та ін.; сформувалось у процесі боротьби народів за покращення свого економічного становища та підвищення культурного рівня.

5. Перше покоління прав людини сформувалося та затвердилося:

а) в епоху античності;

б) в епоху середньовіччя;

в) у період формування буржуазних відносин;

г) після Першої світової війни;

д) після Другої світової війни;

5. Друге покоління прав людини сформувалося та затвердилося:

а) в епоху античності;

б) в епоху середньовіччя;

н) у період формування буржуазних відносин;

і) після Першої світової війни;

д) після Другої світової війни;

5. Третє покоління прав людини сформувалося та затвердилося:

а) в епоху античності;

б) в епоху середньовіччя;

в) у період формування буржуазних відносин, втілення в реальну дійсність принципу рівноправності;

г) після Першої світової війни, у процесі боротьби народів за поліпшення свого економічного становища та підвищення культурного статусу;

д) після Другої світової війни під впливом національно-виз- Ііольмого руху країн, що розвиваються;

5. До другого покоління прав людини належать:

а) права всього людства і їх можна назвати солідарними (колективними), правами людини і правами народів. Це право на мир, безпеку, незалежність, на здорове навколишнє середовище, ші соціальний і економічний розвиток як людини, так і людства в цілому;

б) невідчужувані особисті (громадянські) і політичні права. Це — мрано громадянина на свободу думки, совісті та релігії, на участь ї здійсненні державних справ, на рівність перед законом, право на життя, свободу і безпеку особи, право на свободу від довільного арешту, затримання або вигнання, право на гласний розгляд справи неналежним і неупередженим судом та ін.;

н) розвиток соціально-економічних і культурних прав (право на працю, відпочинок, соціальне забезпечення, медичну допомогу та ІИ.; сформувалось у процесі боротьби народів за покращення свого економічного становища та підвищення культурного рівня.