Висновки

Італія - ​​країна, що має давні традиції банківські, що дала нам власне сам термін «банк», лише в кінці XIX - початку XX століття зі зростанням внутрішньої економічної активності зазнала швидке відродження банківської діяльності. А традиції сучасного банківської справи в Італії менш перевірені часом, ніж у сусідніх північних країнах.

Банк Італії входить у Європейську систему центральних банків, грошово-кредитну політику країни регулює Європейський центральний банк.

• Банківська система Італії сильно роздроблена, практично не має банків, що займають в ній домінуюче становище.

• Державне регулювання сильно залежить від рішення конкретних чиновників, тому часто буває неефективним. Італійські банки тривалий час піддавалися жорсткому регулюванню з боку держави, аж до регламентації структури активів.

• Італія - ​​одна з небагатьох країн, в яких головний закон країни не містить згадки про центральному банку. При цьому Банк Італії займає повністю підлегле становище по відношенню до Мінфіну, з якого він виділився лише в 1881 році.

• Банк Італії є акціонерним банком, в якому держава бере участь опосередковано, через володіння контрольними пакетами акцій низки установ та організацій - акціонерів Банку Італії.

• Банк Італії, фактично будучи доповненням до Міністерства фінансів, зобов'язаний фінансувати на поворотній основі дефіцит бюджету. Розмір кредитної лінії хоча і обмежено законом, але за рішенням парламенту країни може і перевищуватися.

• Нагляд за діяльністю банків здебільшого здійснюється Банком Італії. Разом з тим слід зазначити, що він в основному є пруденційних, так як документальні перевірки проводяться дуже рідко і не носять комплексного характеру.

• Банки Італії не покривають в належній мірі потреб населення та дрібного бізнесу. Причиною такої недолугої роботи банків на ринку є боязнь ризиків, наслідком - розквіт чорного лихварського сектора, який виявляє велику гнучкість, що вміє, мабуть, краще банків класифікувати можливі ризики і покриває їх високими відсотками по позиках.

• Таким чином, банківська система Італії є найбільш проблемною і слабо організованою серед аналогічних структур країн Західної Європи.