Інституційне середовище в трансформаційній українській економіці
У перехідному суспільстві уся економічна діяльність розглядається як різноманітна сукупність операцій з продуктами, доходами та фінансовими інструментами шляхом взаємодії між інституційними одиницями (секторами) або в межах цих одиниць. Групування інституційних секторів здійснюється відповідно до ринкових критеріїв виробництва та прибуткового продажу товарів і послуг, а також неринкових методів обслуговування населення на засадах пільгового чи безоплатного задоволення їхніх індивідуальних та колективних потреб.
Держава є головним чинником оптимізації взаємодії інституційних секторів економіки.
Система господарського управління включає такі сектори:
нефінансових корпорацій;
фінансових корпорацій;
загального державного управління;
домашніх господарств;
некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства.
Нефінансові корпорації — це найбільший за економічною потужністю сектор, що здійснює ринкове виробництво товарів і послуг з метою одержання прибутку. Фактично це звичайні підприємства, які набули корпоративного статусу і засновані фізичними чи юридичними особами.
Фінансові корпорації — це кредитні установи (у тому числі Національний банк України), а також страхові компанії.
Сектор загального державного управління включає кілька видів інституційних одиниць:
• центральний уряд та інші центральні установи, органи державного управління регіонального та місцевого підпорядкування, що здійснюють законодавчу та виконавчу владу, збирають податки, мито, внески та інші платежі. В інтересах забезпечення індивідуальних потреб населення уряд здійснює видатки безкоштовно або на пільгових умовах, передусім у сфері освіти, охорони здоров'я, соціального забезпечення, культури та спорту. Крім того, уряд здійснює трансфертні платежі, тобто виплати грошових засобів без зустрічного руху товарів та послуг.
• пенсійний фонд України та інші цільові фонди, що сплачують пенсії за віком та з інвалідності, допомогу на дітей із малозабезпечених сімей та інші виплати.
Уряд та інші органи державного управління надають у певних межах субсидії на випуск продуктів та виробництво, зокрема для покриття збитків підприємств, поліпшення їх фінансового стану. Субсидії нефінансового сектору, які мають невеликі розміри, спрямовані переважно на підтримку житлово-комунального господарства та установ культури.
Сектор загального державного управління надає населенню послуги колективного характеру у сфері громадського порядку та безпеки, оборони, науки тощо. До нього входять і деякі некорпоративні підприємства, наприклад топографії, обчислювальні центри, установи урядового зв'язку, інші виробники товарів і послуг, що обслуговують органи управління.
Сектор домашніх господарств представляє фізичних осіб як споживачів. Однак вони можуть створювати власне підприємство без реєстрації як юридична особа. У такому разі некорпоративна виробнича діяльність (підсобні господарства, дрібні промисли, індивідуальне будівництво, надання побутових послуг) не може бути відокремлена від домашнього господарства ні юридично, ні економічно, а одержуваний доход включає як винагороду за працю, так і підприємницький доход і фіксується як категорія змішаного доходу.
Некомерційні організації, що обслуговують домашні господарства, включають інституційні одиниці, утворені для забезпечення політичних, релігійних, професійних та інших потреб домашніх господарств і не призначені для одержання прибутків. Ці організації можуть створюватися також корпораціями, органом державного управління з метою ринкової діяльності, однак без права привласнення прибутків засновниками. Неринкові установи існують на добровільні внески, збори, займаючись переважно благодійною діяльністю.