2.Вплив на мотиваційний аспект навчальної діяльності.

Комп'ютер дає змогу цілком усунути одну з найважливіших причин негативного ставлення до навчання - неуспіх, зумовлений нерозумінням, значними прогалинами у знаннях. Працюючи на комп'ютері, учень дістає можливість довести вирішення завдання до кінця, спираючись, з одного боку, на необхідну допомогу, а з іншого - використовуючи таке важливе джерело мотивації, як цікавість.

3. Вплив на контроль якості знань.

Комп'ютер дає змогу якісно змінити контроль за діяльністю учнів, забезпечуючи при цьому гнучкість керування навчальним процесом. Так, з його допомогою можна перевірити всі відповіді, а в багатьох випадках він не тільки фіксує помилку, але й досить точно визначає її характер, що допомагає вчасно усунути причину, яка зумовлює її появу. Учні більш охоче відповідають комп'ютеру, і якщо комп'ютер ставить їм двійку, то палають бажанням якомога швидше її виправити. Вчителю не потрібно закликати учнів до порядку й уваги. Учень знає: якщо він відвернеться, то не встигне розв'язати приклад чи записати слово, оскільки на екрані через 10-15 хвилин з'явиться наступне завдання.

4. Вплив на індивідуалізацію навчання.

Застосування комп'ютерної техніки робить урок привабливим і по-справжньому сучасним. Відбувається індивідуалізація навчання, контроль і підбиття підсумків проходять об'єктивно і вчасно. Ці позитивні моменти в застосуванні комп'ютера в спеціальній школі роблять його незамінним помічником сурдопедагога, дають йому великі можливості в індивідуалізації навчання.

5. Вплив на пізнавальні потреби учнів.

Учитель початкової школи зобов'язаний навчити дітей учитися, зберегти і розвити пізнавальну потребу учнів, забезпечити пізнавальні засоби, необхідні для засвоєння основ наук. Тому одна з головних цілей - розвивати пізнавальні процеси, зокрема логічне мислення, увагу, пам'ять, мову, уяву. Всі ці процеси взаємозалежні.

2. Дві моделі навчання на основі використання комп’ютера.

Використання комп'ютера для дослідження інформаційних моделей різних об'єктів і систем дозволяє вивчити їх зміни залежно від значення тих або інших параметрів. Процес розробки моделей і їх дослідження на комп'ютері можна розділити на кілька основних етапів.

На першому етапі дослідження об'єкта або процесу звичайно будується описова інформаційна модель. Така модель виділяє істотні з погляду цілей проведеного дослідження параметри об'єкта, а несуттєвими параметрами зневажає.

На другому етапі створюється формалізована модель, тобто описова інформаційна модель записується за допомогою якої-небудь формальної мови. У такій моделі за допомогою формул, рівнянь, нерівностей та ін. фіксуються формальні співвідношення між початковими й кінцевими значеннями властивостей об'єктів, а також накладаються обмеження на припустимі значення цих властивостей.

2. Класифікація педагогічних програмних засобів та їх призначення

ППЗ класифікують в залежності від типу педагогічних задач, що вирішується. За дидактичними цілями ППЗ поділяють на такі, що спрямовані на:

– актуалізацію знань;

– формування знань, вмінь та навичок;

– закріплення знань, вмінь та навичок;

– контроль знань;

– узагальнення та систематизацію знань.

За призначенням, як правило виділяють ППЗ: інформаційні, контролюючі, демонстраційні, емітаційно-моделюючі, тренажерні, довідкові, розрахункові.

За видом пристосування до учня розрізняють ППЗ:

неадаптивні, частково адаптивні, адаптивні [3].

Ільясова Т.В. при класифікації ППЗ виходить із дидактичного призначення цих засобів, з опорою на діяльні сну парадигму сучасної освіти. Вона виділяє наступні класи ППЗ для викладання курсу фізики в загальноосвітніх навчальних закладах :

• електронні підручники;

• енциклопедії, словники, довідкові посібники;

• демонстраційні та ілюстративні матеріали;

• тренажери, електронні задачники та системи контролю знань;

• віртуальні лабораторії;

• електронні навчально-методичні комплекси дистанційного навчання;

• віртуальні світи та активні мультимедійні середовища;

• інші навчальні матеріали.

2. Цілі та методика створення педагогічних програмних засобів.

Методические задачи использования программных средств в учебном процессе:

Обучение проведению вычислительных экспериментов;

Обучение работе с большими объемами информации: поиск, систематизация, преобразование, хранение и т. д.;

Знакомство с системами и методами мультимедийного представления информации;

Обучение навыкам создания программных продуктов (в т. ч. обучающих);

Восстановление знаний, умений, навыков;

Текущий контроль усвоения знаний, умений, навыков;

Дифференциация абитуриентов и учащихся в соответствии с их уровнем подготовленности и готовности к последующим ступеням обучения;

Повышение эффективности передачи и освоения учебной информации;

Повышение эффективности подготовки к учебным занятиям;

Реализация методов адаптивного обучения.

Дидактические задачи использования программных средств в учебном процессе:

• Развитие мышления и воображения;

• Формирование алгоритмического стиля мышления;

• Развитие творческого потенциала;

• Эстетическое воспитание;

• Развитие коммуникативных способностей;

• Активизация познавательной деятельности;

• Мотивация обучения;

• Формирование навыков исследовательской деятельности;

• Формирование навыков пользователя автоматизированных систем;

• Развитие умений поиска и принятия оптимальных решений в нестандартных ситуациях.

2. Інтерфейс, вимоги до інтерфейсу. Проектування інтерфейсу. Ергономічність інтерфейсу. Напрями розвитку та гуманізації інтерфейсу.

Интерфейс программного продукта

Интерфейс пользователя представляет собой совокупность средств и методов, при помощи которых пользователь взаимодействует с различными устройствами и аппаратурой.

К интерфейсу программы относят почти все изображения и надписи, которые человек видит на экране компьютерного монитора во время ее работы.

Создатели, в соответствии со своими целями и задачами, наделяют интерфейсы программных изделий рядом свойств. Свойства появляются у интерфейсов сознательно и, нередко, случайно. Случайные свойства – это те, которые возникли по недосмотру создателей.

Интерфейсы бывают:

• интуитивно понятные;

• понятные после ознакомления с инструкцией;

• понятные после ознакомления с учебником;

• понятные после обучения преподавателем;

• непонятные.

Общие требования к интерфейсу:

• унифицированность;

• дружественность;

• лаконичность, обеспечиваемая приемом определения параметров по умолчанию, реализацией пиктограмм вместо текстовых выражений, поддержкой способов оперативного ввода команд (мышь, быстрые клавиши, мнемоника) и т.д.;

• гибкость, достигаемая с помощью средств настройки;

• структурированность диалога, т. е. разделение компонентов по уровням сложности;

• способность обнаруживать и обрабатывать ошибки пользователей, предусматривающая, в частности, возможность отмены неверных действий.

2. Засоби представлення інформації та оформлення навчальних програм. Вимоги до структури навчального матеріалу електронного посібника.

Учебный курс, при определенных навыках, всегда можно структурировать так, что будут четко выделены все значимые элементы: блоки информации (атомы курса) и их связи.

Их иногда называют узлами и ребрами информационного графа (т. е. схемы, состоящей из центров и связей между ними). Значимость элемента означает, что если такой элемент исключить из содержания курса, знания становятся неполными, с пробелами. Относительная значимость каждого элемента курса может быть выражена отношениями сравнения типа «более значимый», «эквивалентен по значимости», «менее значимый». Если такие отношения определены для всех значимых элементов курса, свойству значимости можно сопоставить численное выражение.

Требования к форме и структуре электронного учебного пособия

Предъявляют следующие требования к структуре учебного материала, демонстрируемого в момент использования компьютерного обучающего пособия:

• сжатость и краткость изложения;

• максимальная информативность блоков;

• слова и сокращения, знакомы и понятны учащемуся;

• отдельные семантически связанные элементы сгруппированы в целостно воспринимающиеся группы (структурность);

• заголовки кратки и информационноемки;

• однотипные перечисления сведены в маркированные и нумерованные списки;

• двумерные перечисления представлены в таблицах и диаграммах;

• важная информация расположена в левом верхнем углу экрана;

• большинство блоков, таблицы, диаграммы, графики доступны без скроллирования;

• каждому положению отведен отдельный абзац;

• основная идея абзаца находится в первой строке;

• заставки программы настраивают на деловой тон;

• графика органично дополняет текст;

• учитывается, что образное мышление доминирует над логическим, когда трансляция зрительных сообщений в речевую форму громоздка или вообще невозможна;

• используются мнемонические представления заголовков и указателей;

• учитывается, что пространственные знания, полученные через модели, приводят к тому, что обучаемые занимают позицию персонажей, находящихся внутри ситуации; в случае же предъявления диаграмм обучаемые занимают позицию внешних наблюдателей, находящихся снаружи ситуации;

• детальная и общая информация, необходимая на ограниченных стадиях решения задач, разделяется в пространстве и времени (стадийность);

• пояснения к иллюстрациям и сами иллюстрации, текст и соответствующие им изображения, располагаются в одном кадре. Целостность информации повышает степень восприятия;

• иллюстрации снабжены системой мгновенной подсказки, появляющейся синхронно с движением курсора по отдельным элементам иллюстрации;

• инструкции ясны, чётки, лаконичны, однозначны;

• учитывается, что повышенная эмоциональность информации придает ей дополнительную ценность; проза запоминается лучше простых текстов, а стихи лучше прозы;

• отсутствуют орфографические, грамматические и стилистические ошибки.

2. Фізіологічні особливості сприйняття кольорів та форм, які необхідно враховувати при створенні навчальних програм.

При проектировании обучающих программ рекомендуется учитывать следующие физиологические особенности восприятия цветов и форм:

• цветов, которые используются для представления обычного текста, гиперссылок и стимулирующие цвета способствуют возбуждению и действуют как раздражители (в порядке убывания интенсивности воздействия): красный, оранжевый, жёлтый;

• дезинтегрирующие цвета успокаивают, вызывают сонное состояние (в порядке убывания интенсивности воздействия): фиолетовый, синий, голубой, сине-зелёный, зелёный;

• нейтральные цвета: светло-розовый, серо-голубой, желто-зелёный, коричневый;

• выбор сочетаний цветов знака и фона существенно влияет на зрительный комфорт, причем некоторые пары цветов не только утомляют зрение, но и могут привести к стрессу (например, зеленые буквы на красном фоне);

• цветовая схема обучающей программы начинается с выбора трёх главных функциональных посещённых ссылок;

• цветовая схема должна повторяться на всех этапах программы. Это создает чувство связности, преемственности, стильности, комфортности;

• при выборе шрифтов для вербальной информации следует учитывать следующее: прописной шрифт воспринимается тяжелее, чем строчный; лучше воспринимаются цифры, образованные прямыми линиями;

• последовательность шрифтов по легкости чтения: а) для заглавных букв: зубчатый, академический, стандартный, промышленный, зодчий, архитектурный, романский; б) для строчных букв: академический, стандартный, романский, архитектурный, зодчий;

• наиболее хорошо воспринимаемые сочетания цветов шрифта и фона: белый на темно-синем, лимонно-желтый на пурпурном, черный на белом, жёлтый на синем;

• белое пространство признается одним из сильнейших средств выразительности, малогарнитурный набор – признаком стиля;

• наиболее быстро и точно распознаются символы, контур которых имеет резкие перепады; например, треугольник, квадрат и прямоугольник опознать значительно легче, чем многоугольник или овальные фигуры; по точности опознания простейшие фигуры располагаются в следующем порядке: треугольник, ромб, прямоугольник, круг, квадрат;

• фоновые рисунки повышают утомляемость глаз и снижают эффективность восприятия;

• большое влияние на подсознание человека оказывает мультипликация. Её воздействие гораздо сильнее, чем действие видео. Четкие, яркие, быстро сменяющиеся картинки легко «впечатываются» в подсознание. Чем короче воздействие, тем оно сильнее;

• любой анимированный объект понижает восприятие, оказывает отвлекающее воздействие, нарушает динамику внимания. Попытки потрясти мир приводят к быстрой утомляемости пользователя и, как следствие, отторжению системы (М. Донской);

• включение в качестве фонового сопровождения нерелевантных звуков (песен, мелодий) приводит к быстрой утомляемости обучаемых, рассеиванию внимания и снижению производительности обучения; выраженность эффекта не зависит от интенсивности звука (если она колеблется в пределах от 40 до 75 дБ);

• интенсивность визуальных и звуковых сигналов обучающей программы должна соответствовать средним значениям диапазона чувствительности анализаторов человека, что обеспечивает оптимальные условия для восприятия и переработки информации.

2. Інтерактивне спілкування та види допомоги у навчальних програмах.

Под интерактивом понимают либо заранее запрограммированный на все случаи жизни план общения пользователя с компьютером; либо – сам процесс общения пользователя с компьютером. Интерактивный режим работы пользователя с компьютером означает поочередные действия и «высказывания»:

• подсказывающие пользователю дальнейшие направления работы;

• направляющие последующие и корректирующие предыдущие действия компьютера.

Организуют интерактив с помощью следующих средств:

• экранное меню, где выбираются дальнейшие действия ПК из готовых списков;

• объектное меню, где с помощью устройств-манипуляторов выбирается (передвигается, вращается) объект, мнемонически указывающий компьютеру дальнейшие действия;

• меню манипуляторов («мыши», джойстика); используется для получения комментариев и подсказок от компьютера относительно тех объектов, которые указывает манипулятор;

• гипертекст, где, путем указания ключевых слов, совершаются переходы между сегментами информации и подаются команды компьютеру;

• символьная строка, где с клавиатуры задаются числа, ключи и команды;

• голосовое управление компьютером с использованием средств распознавания речи;

• обратная голосовая реакция, поощряющая и корректирующая действия пользователя.

Сценарий интерактива состоит в выстраивании цепочек (в общем случае – графов) из простейших элементов типа «действие – комментарий – действие» где комментарии определяются действиями, а действия (команды) – комментариями.

С помощью интерактива можно создавать игровые ситуации, вносить спортивные элементы, создавать сюрпризы, поощрять пользователя. Это – удел сценаристов высочайшего класса.

Каких-либо учебных или методических пособий по созданию интерактива мы не встречали. Описать интерактив в сценарии, на бумаге – занятие многосложное. С точки зрения скорости выполнения проекта значительно проще поступить так: отдать интерактив «на откуп» конечным исполнителям – программистам, а потом, когда они что-то «сотворят», слегка «подрихтовать» результат. Такова практика. Лексикон программиста удивителен; именно поэтому интерактив часто так непонятен.

2. Основна причина використання комп’ютерних програм, головні недоліки комп’ютерних навчальних програм.

К интерфейсу педагогических продуктов – комплексов тестового контроля и учебных пособий – следует предъявлять весьма серьезные требования.

Компьютерное учебное пособие для многих создателей представляется лишь некой книгой, в которой страницы переворачиваются не пальцами, как обычно, а путем нажатия на клавиши. Такое пособие должно содержать очень много информации, и ее можно быстро и легко находить каким-либо автоматическим образом, например, по ключевым словам. Однако, в отличие от книги, где пальцы «сами находят» читанную вчера страницу, в таком пособии можно легко «заблудиться», «закружиться» среди обилия ссылок и сносок.

Книга – осязаемый образ, наше сознание незаметно «связывает» прочитанное еще и осязательной памятью. Компьютерную же информацию невозможно пощупать, одна гиперссылка может находиться в разное время в разных местах экрана, даже «прыгать». Студент, прочитавший бумажный учебник, на ощупь моментально, рефлекторно, находит в нем нужный параграф. Компьютерный же интерфейс требует от пользователя других, непривычных рефлексов, удержания в «оперативной» памяти сведений о расположении кнопок, технике управления мышью и пр.

Структура информации, заложенной в компьютерное пособие, часто не выдерживает критики.

Интерфейс компьютерных пособий, т. е., грубо говоря, все те кнопки, «выпадающие» меню, стрелки и подсказки, которые мы видим на экране монитора во время работы, часто далек от совершенства. Создатели насыщают его жаргонными или иноязычными выражениями, непонятными для людей далеких от компьютерной техники. Логика же размещения указателей интерфейса обычно не имеет аналогов в реальной жизни и, поэтому, трудно воспринимается и запоминается начинающим пользователем.

2. Проведення досліджень на комп’ютері на уроках математики, фізики та ін..

Використання комп'ютера для дослідження інформаційних моделей різних об'єктів і систем дозволяє вивчити їх зміни залежно від значення тих або інших параметрів. Процес розробки моделей і їх дослідження на комп'ютері можна розділити на кілька основних етапів.

На першому етапі дослідження об'єкта або процесу звичайно будується описова інформаційна модель. Така модель виділяє істотні з погляду цілей проведеного дослідження параметри об'єкта, а несуттєвими параметрами зневажає.

На другому етапі створюється формалізована модель, тобто описова інформаційна модель записується за допомогою якої-небудь формальної мови. У такій моделі за допомогою формул, рівнянь, нерівностей та ін. фіксуються формальні співвідношення між початковими й кінцевими значеннями властивостей об'єктів, а також накладаються обмеження на припустимі значення цих властивостей.

Однак далеко не завжди вдається знайти формули, що явно виражають шукані величини через вихідні дані. У таких випадках використовуються наближені математичні методи, що дозволяють одержувати результати із заданою точністю.

На третьому етапі необхідно формалізовану інформаційну модель перетворити в комп'ютерну модель, тобто виразити її на зрозумілій для комп'ютера мові. Існують два принципово різні шляхи побудови комп'ютерної моделі:

1) побудова алгоритму рішення завдання і його кодування на одній з мов програмування;

2) побудова комп'ютерної моделі з використанням одного з додатків (електронних таблиць, СУБД та ін.).

У процесі створення комп'ютерної моделі корисно розробити зручний графічний інтерфейс, який дозволить візуалізувати формальну модель, а також реалізувати інтерактивний діалог людини з комп'ютером на етапі дослідження моделі.

Четвертий етап дослідження інформаційної моделі полягає в проведенні комп'ютерного експерименту. Якщо комп'ютерна модель існує у вигляді програми на одній з мов програмування, її потрібно запустити на виконання й одержати результати.

Якщо комп'ютерна модель досліджується в додатку, наприклад в електронних таблицях, можна провести сортування або пошук даних, побудувати діаграму або графік і так далі.

П'ятий етап полягає в аналізі отриманих результатів і коректуванню досліджуваної моделі. У випадку відмінності результатів, отриманих при дослідженні інформаційної моделі, з вимірюваними параметрами реальних об'єктів можна зробити вивід, що на попередніх етапах побудови моделі були допущені помилки або неточності. Наприклад, при побудові описової якісної моделі можуть бути неправильно відібрані істотні властивості об'єктів, у процесі формалізації можуть бути допущені помилки у формулах і так далі. У цих випадках необхідно провести коректування моделі, причому уточнення моделі може проводитися багаторазово, поки аналіз результатів не покаже їх відповідність досліджуваному об'єкту.

2. Види інформаційної взаємодії у Всесвітній мережі Інтернет. Можливості використання комп'ютерних мереж у навчальному процесі.

Процес перетворення комп’ютерних мереж у засіб навчання був досить складним і тривалим. Отже, розробка методики навчання мережних технологій потребує, з одного боку, науково-історичної оцінки форм і видів комп’ютерних мереж на різних етапах розвитку, а з іншого боку – аналізу під певним кутом зору ролі комп’ютерних мереж у навчанні, а також перспектив їх використання.

Характерною властивістю створення й експлуатації комп’ютерних мереж є комплексність виникаючих проблем. Коло завдань, що підлягають розв’язанню, не обмежується тільки технічними задачами, а включає також організаційні, економічні, соціальні, педагогічні, юридичні, а інколи й політичні проблеми. Що стосується педагогічних проблем, то це перш за все проблеми використання комп’ютерних мереж у навчанні та дистанційній освіті.

Навчання з використанням комп’ютерних мереж дає можливість викладачеві оперативно публікувати методичні матеріали. Студенти можуть разом виконувати один навчальний проект. Головними перевагами використання комп’ютерних мереж у навчанні є:

– гнучкість навчального процесу (незалежність від місцезнаходження учня, студента);

– легкість обслуговування й оновлення методичного матеріалу та навчальних комп’ютерних програм;

– можливість для співробітництва, яке є дуже необхідним при колективному навчанні.

Існують й інші переваги використання комп’ютерних мереж у навчанні. Це середовище, яке повністю відповідає вимогам повномасштабної системи навчання, що інтегрує в собі управління навчальним матеріалом, діяльністю студентів, розробкою інформаційного змісту (навчальний план, авторські матеріали), механізм доставки методичних матеріалів, довідників, словників, тестування та зворотній зв’язок, а також засоби для моніторингу та збору статистики роботи студентів.

17. Інформаційний ресурс сайтів категорії "Освіта".

Для того, щоб успішно шукати в Інтернеті необхідну інформацію, слід чітко уявляти собі, що єдиного плану інформаційного заповнення Мережі не існує ні в якій формі. Інтернет слід розглядати не як єдину інформаційну систему, а як єдиний інформаційний простір. Цей простір заповнюється в результаті безлічі окремих, незалежних один від одного ініціатив державних установ, навчальних закладів, комерційних компаній і некомерційних організацій, приватних осіб і груп активістів. Будь-який проект систематизації чи каталогізації, яким би всеосяжним він не був - лише один з проектів в Мережі, реалізований на одному з мільйона сайтів. Відзначимо ще, що отримати можливість розміщення власного сайту в Мережі вкрай просто, принаймні для того, хто вже використовує Інтернет тим чи іншим чином. Така можливість нерідко надається безкоштовно, за невелику плату або в якості безкоштовного доповнення до платної послуги, наприклад з підтримання адреси електронної пошти. У результаті в Мережі з'явилася величезна кількість сайтів, що містять довідкові бази даних, тексти книг і статей, методичні матеріали, або, наприклад, сторінки, присвячені кішці їх творця чи коханому сорту пива, а також безліч розважальних сайтів самого різного роду. Загалом інформаційний простір WWW є яскравою ілюстрацією популярної ідеї "горизонтальних зв'язків", що приходять на зміну "вертикальним".

Сайт може бути створений освітньої або наукової організацією. На університетських сайтах зазвичай надають місце для студентських публікацій, але можуть існувати й спеціальні розділи, що відповідають напрямкам досліджень університетів - так, наприклад, на сайті Манчестерського університету знаходиться розділ Манчестерського центру з оцінки впливу на навколишнє середовище ( http://www.art.man .ac.uk / eia / eiac.htm ). У цьому розділі представлені наукові, методичні та просвітницькі матеріали, підготовлені центром. Сайти університетів часто містять великі бібліографії, списки публікацій на різні теми. При цьому самі публікації рідко бувають доступні через Інтернет. Однак на таких сайтах можна знайти адреси електронної пошти авторів публікацій або фахівців, що працюють над проблемою.

17. Класифікація та аналіз існуючих освітніх сайтів. Принципи розробки Web-сайтів навчального призначення.

ОФІЦІЙНІ САЙТИ

Це сайти органів управління. На них розміщені такі освітні веб-ресурси: урядові документи, положення закони. Вчителю необхідно вміти використовувати такі ресурси, так як він є державний службовець і повинен керуватися законами, які видає держава.

Прикладами таких сайтів можуть бути:

www.mon.gov.ua – офіційний сайт Міністерства освіти і науки України;

www.kmu.gov.ua – Урядовий портал.

САЙТИ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

Зазвичай, сайти навчальних закладів містять довідкові відомості. Проте, існують такі заклади, які розміщуються різноманітні ОВР: навчальні матеріали своїх працівників, пропонують дистанційні курси (платні і безкоштовні), проводять різноманітні олімпіади, змагання. Крім того, можуть містити тестові системи, за допомогою яких користувач може перевірити свої знання. Поширені випадки, коли навчальний заклад має дві версії сайту – один для мережі Інтернет, інший корпоративний (тобто розрахований тільки для працівників навчального закладу). Той сайт, який розміщують в мережі Інтернет має довідковий характер, на відміну від нього, корпоративний – вміщує в собі велику кількість ОВР, доступ до яких відкритий лише працівникам закладу. Відповідно ці версії сайтів мають різницю в розмірі.

-  Шкільні сайти:

Сайти факультетів та кафедр:

Сайти вищих навчальних закладів:

КУЛЬТУРНО–ОСВІТНІ САЙТИ Сюди відносять:

-  Віртуальні бібліотеки:Як і в звичайній бібліотеці, віртуальна бібліотека має каталог. Зазвичай він має риси пошукової системи – тобто, користувачу необхідно ввести ключові слова (за автором чи назвою книги) і по електронному каталозі здійснюється пошук, після чого видається результат пошуку на екран.

Деякі бібліотеки мають комерційний характер та пропонують відвідувачам придбати ту чи іншу книгу, замовити реферат чи статтю.

Зокрема, до віртуальних бібліотек можна віднести наступні:

www.nbuv.gov.ua – Національна бібліотека України ім.В.І.Вернадського; -  Довідкові сайти бібліотек:Крім того, потрібно вміти відрізняти віртуальні бібліотеки від довідкових сайтів бібліотек. Довідкові сайти бібліотек не містять ОВР, на них лише відображені довідкові відомості про роботу бібліотеки, її структуру, основні послуги, контакти.

-  Колекції рефератів та інших наукових робіт:

-  Віртуальні журнали та газети: Зазвичай це електронна копія паперового журналу чи газети. Дуже часто на сайтах видавництв можна скористатись великою кількістю журнальних публікацій, які є доступними в повному обсязі. Такі публікації можуть зберігатися у файлах, які мають формат pdf або користувач може переглядати статті, які розміщені на окремих сторінках сайту. Файли в форматі pdf переглядаються за допомогою програми Acrobat Reader а статті, які розміщені на окремих сторінках сайту можуть бути збережені на жорсткому диску користувача та переглядатися за допомогою броузера (тобто так само як в мережі Інтернет). Іноді публікації можуть зберігатись у txt- чи doc-форматах і для їхнього читання необхідно мати або простий блокнот, або офісну програму типу Word. Крім того, бувають такі txt-файли, які потребують додаткового завантаження спеціальної програми для читання цих файлів.

Віртуальні музеї:

САЙТИ ДЛЯ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ

Надання освітніх послуг та доступу до віддалених відомостей користувачу незалежно від його місцезнаходження.

-  Центри дистанційної освіти:

-  Електронні підручники:Найпопулярніший електронний ресурс, який використовується практично на всіх етапах і рівнях навчання. Зазвичай, це електронний текст, заголовки якого представлені у вигляді гіпертексту. Використання електронних підручників є добрим доповненням до традиційної системи навчання за конспектом лекцій та підручником, що дозволяє поєднати ці знання з навиками роботи на комп’ютері в одне ціле. Прикладами такого поєднання є наступні ресурси:

ДОВІДКОВІ САЙТИ

-  Енциклопедії:Це електронні сторінки з текстами і графічними зображеннями класичного енциклопедичного характеру. Головна перевага такої енциклопедії перед звичайною паперовою – система пошуку інформаційних даних, заснована на спеціальних алгоритмах пошуку, електронні каталоги, функція пошуку подібних матеріалів, підтримка відео та анімації, та безумовно великий фізичний об’єм.

-  Словники:Електронна база даних визначень з певної галузі знань або за декількома напрямками. Мережений словник може бути у вигляді окремого ресурсу або інтегрований в інші ресурси.

-  Каталоги:Містять перелік веб-адрес сайтів за тематиками. Каталоги зазвичай можна знайти на будь-якій пошуковій системі. 

-  Інформаційно–довідкові ресурси:Сайти, що містять довідкові відомості про конференції, конкурси, семінари, гранти і т.д. На таких сайтах розміщується контактні відомості, час проведення конференції чи конкурсу, документи, які подають щоб взяти участь і т.д. Т

ЕМАТИЧНІ САЙТИ Сайт з певної тематики чи галузі знань. Наприклад, може бути сайт присвячений історії обчислювано техніки.

ПЕРСОНАЛЬНАЛЬНІ САЙТИ

Сайт окремої особи, на якому міститься загальні відомості про цю особу, чим займається, які має інтереси та ін. Також на такому сайті можуть міститися різноманітні розробки цієї людини. Людина, яка створює сайт має певну мету його створення. Такі сайти створюються з метою обміну досвідом з іншими колегами, з метою співпраці, а також для доступу учнів до навчальних матеріалів з предмету, що викладає вчитель. На сайті розміщують розробки уроків, бібліотеку, глосарій чи словник термінів, журнал оцінок.

ПОРТАЛИ

Один із самих ефективних способів накопичення великих обсягів інформаційних ресурсів Якщо сайт – це місце в Інтернеті, де фізично розміщуються матеріали, то портал – це сайт, який виконує роль відправної точки по таким сайтам. Портал має власну систему пошуку, базу даних веб-сайтів, які знаходяться в каталозі та інші корисні сервіси для користувачів.

ЗАСОБИ СПІЛКУВАННЯ

Телеконференції, чати, форуми, методичні об’єднання вчителів служать для обміну думками, відомостіями, співпраці з колегами інших регіонів. Аналіз сайту:

Зміст. Зміст – це вся інформація, представлена на сайті. Інформаційне наповнення сайту повинне привертати увагу відвідувача і відповідати темі сайту.

Структура і навігаційні функції. Структура і навігаційні функції характеризують організацію інформації на сайті і можливості переміщення між його розділами. Хороша структура і навігація – це ознаки ефективності і організованості сайту.

Дизайн. Дизайн – це характеристика зовнішнього вигляду сайту.

Функціональність. Цей критерій характеризує технологічну сторону сайту. Хороша функціональність означає, що сайт швидко завантажується

Інтерактивність. Інтерактивність характеризує можливості, які сайт надає користувачу.

Загальне враження

17. Інструментальні програмні засоби і системи для розробки освітніх сайтів.

Для розробки комп'ютерних засобів навчання використовуються різні програми, які зазвичай називаються інструментальними середовищами (ІС). Ступінь досконалості тієї чи іншої ІС визначається можливостями по введенню, редагуванню, компонуванні навчального матеріалу, включаючи сучасні засоби мультимедіа і гіпертексту, типами вправ і тестів (з множинним вибором, числовим відповіддю, конструюються відповіддю і ін), зручністю для користувача інтерфейсу і т.п . Проте всі ці «хитрощі» творців інструментальних середовищ (систем) надають розробникам комп'ютерних засобів навчання (КСВ) лише потенційні можливості для реалізації своїх дидактичних ідей. Проектування КСВ є свого роду мистецтвом, і курси, підготовлені різними авторами в одній інструментальному середовищі, можуть істотно різнитися за їх дидактичної ефективності. У той же час, слабкі сторони конкретної ІС можуть накласти істотні обмеження на можливість реалізації побажань автора КСВ.

Перш ніж розглядати окремі ІС і проводити їх порівняльну оцінку для вироблення рекомендацій, необхідно більш докладно описати вимоги до окремих функцій ІС, тобто визначити наскільки повно вирішуються ними як дидактичні, так і інші завдання, які виникають при створенні конкретних КСВ.

За призначенням КСВ діляться:

• на інформаційні (електронні конспекти лекцій, довідники тощо);

• засоби для практичних занять (задачники, практикуми тощо);

• комп'ютерні моделі (тренажери, лабораторні роботи, ділові ігри та ін);

• засоби для тестування і контролю знань, умінь і навичок;

• навчальні (включають в себе всі попередні).

Для реалізації цільових функцій КСВ інструментальне середовище повинна складатися з таких підсистем (модулів):

• подання навчальної інформації;

• створення (або збірки) та редагування навчальної інформації;

• управління поданням навчальної інформації (переходи, навігація, змісту, пошук тощо);

• організації контролю засвоєння знань, умінь, навичок (ЗУН), в тому числі:

введення й аналізу відповідей;

організації сценарію контролю ЗУН;

прийняття рішення за результатами контролю з одного питання та контрольної серії;

• управління навчанням, в тому числі:

управління зв'язками між компонентами КСВ; генерації послідовності пред'явлення тестів;

управління стратегією навчання;

збору і обробки статистики про хід навчання;

• інструментарію розробника, що включає в себе засоби:

візуального проектування та редагування;

інтерфейсу розробника - панелі інструментів, редагування методом Drag and Drop, довідкова система, контекстна довідка, робота з шаблонами, майстра створення складних елементів, друк слайдів і структури;

автоматизації процесу створення та налагодження навчального курсу;

реалізації функцій управління проектом і підтримку спільної діяльності колективу розробників;

реалізації функції адміністрування (розмежування прав доступу, забезпечення безпеки даних тощо);

формування дистрибутиву продукту і створення програми його встановлення;

• програвання навчальних матеріалів за допомогою стандартних програм, що входять до складу операційної системи (ОС) або в комплект поставки ОС, наприклад MS Internet Explorer; за допомогою спеціалізованих програм-програвачів;

• налаштування готового курсу викладачем в залежності від мети конкретного заняття;

• доставки змісту КСВ учню, поділені

на автономні;

на мережеві, які, у свою чергу, можна використовувати

в локальних мережах;

в глобальних мережах.

При характеристиці інструментальних середовищ необхідно враховувати наступні програмно-технічні та економічні фактори:

• підтримувані обчислювальні платформи;

• вимоги до мінімальної конфігурації обчислювальної системи;

• забезпечення захисту продукту і його компонентів від несанкціонованого копіювання і використання;

• вартість та термін дії ліцензії;

• наявність та розмір ліцензійних відрахувань за розповсюдження створених продуктів;

• умови супроводу (період безкоштовного супроводу, вартість консультацій, забезпечення технічної підтримки по телефону та Інтернету тощо);

• умови надання оновлених і нових версій.

17. Навчальні телекомунікаційні проекти. Організація та проведення навчальних телекомунікаційних проектів з різних предметних галузей.

Однією з форм організації навчального процесу у школах та вищих навчальних закладах є самостійна робота студентів, метою якої є сприяння у формуванні самостійності як риси особистості та важливої професійної якості молодої людини: вміння систематизувати, планувати, контролювати й регулювати свою навчальну діяльність.

Враховуючи цілі навчального предмета, викладач розробляє систему завдань різних рівнів складності й запропоновує студентам технологічний ланцюжок виконання необхідних завдань із наведенням зразків виконаних робіт, що спонукає до прагнення виконати свою роботу краще від інших, тобто породжує конкуренцію. В розробці цікавих завдань для самостійного опрацювання одним з важливих аспектів є використання новітніх інформаційних технологій, а саме телекомунікаційних проектів.

Основою методу проектів є вміння самостійно конструювати свої знання й орієнтуватися в інформаційному просторі. Метод проектів базується на використанні можливостей самостійної роботи: індивідуальну, парну, групову протягом певного відрізку часу.

Навчальний телекомунікаційний проект – це спільна навчально-пізнавальна, творча діяльність учнів, студентів – партнерів на основі комп`ютерної телекомунікації (спільна мета, узгоджені методи, досягнення результатів діяльності). В телекомунікаційному проекті, особливо міжнародному потрібна інтеграція знань предмета проблеми з особливостями національної культури партнера. Такі проекти дають можливість навчити здобувати знання самостійно за допомогою глобальної комп`ютерної мережі Internet. Для реалізації такого проекту учень, студент повинен мати певні знання та вміння: основи дослідницьких методик (аналіз літератури, пошук джерел інформації, збір та обробка даних, висування гіпотез…), вільне володіння комп’ютером, володіння комунікативними навичками, практичне володіння мовою партнера для міжнародних проектів.

17. Типологія, структура, зміст, основні етапи виконання телекомунікаційних проектів.

Перш за все потрібно визначитися з типологічними ознаками.

Такими можуть бути:

• домінуючі в проекті метод чи вид діяльності: дослідницький, творчий , рольовий, практико-орієнтований та ін.;

• характер координації проекту: безпосередній (жорсткий, гнучкий), прихований (не явний, що імітує учасника проекту);

• характер контактів (серед учнів однієї школи, класу, міста, регіону, країни, різних країн світу);

• кількість учасників проекту;

• тривалість проекту (короткотривалий, довготривалий).

У відповідності з першою ознакою можна намітити слідуючі типи проектів.

Дослідницькі. Такі проекти вимагають добре продуманої структури, визначених цілей, актуальності проекту для всіх учасників, соціальної значущості, продуманих, в тому числі експериментальних і досвідчених робіт, методів обробки результатів.

Творчі. Такі проекти, як правило, не мають детально проробленої структури, вона тільки намічається і далі розвивається, підкоряючись логіці та інтересам учасників проекту.

В кращому випадку можна домовитись про бажані результати, про те, що планується (спільна газета, твір, відеофільм, спортивна гра, експедиція і т.д.).

Ігрові. У таких проектах структура також лише намічається і залишається відкритою до закінчення проекту. Учасники приймають на себе певні ролі, що визначаються характером і змістом проекту. Це можуть бути літературні персонажі чи видумані герої, що імітують соціальні чи ділові відносини, які ускладнюються вигаданими учасниками ситуаціями. Результати таких проектів можуть намічатися на початку проекту, а можуть вимальовуватися лише до його кінця. Ступінь творчості тут дуже великий, але домінуючим видом діяльності все-таки є рольово-ігрова, пригодницька.

Інформаційні проекти. Цей тип проектів з початку направлений на збір інформації про який-небудь об’єкт, ознайомлення учасників проекту з цією інформацією, її аналіз та узагальнення фактів, призначених для широкої аудиторії. Такі проекти так само, як і дослідницькі, вимагають добре продуманої структури, можливості систематичної корекції по ходу роботи над проектом.

Практико-орієнтовані. Ці проекти відрізняє чітко позначений з самого початку результат діяльності учасників проекту. Причому цей результат обов’язково орієнтований на соціальні інтереси самих учасників (газета, документ, відеофільм, звукозапис, спектакль). Такий проект вимагає добре продуманої структури, навіть сценарію всієї діяльності його учасників з визначенням функцій кожного з них, чіткі виходи та участь кожного в оформленні кінцевого продукту. Тут особливо важлива гарна організація координаційної роботи в плані поетапних обговорень, корекції спільних та індивідуальних зусиль, в організації презентації отриманих результатів і можливих способів їх впровадження в практику, організація систематичної зовнішньої оцінки проекту.

По другій ознаці – характеру координації – телекомунікаційні проекти можуть бути:

з відкритою, явною координацією. В таких проектах координатор проекту приймає участь в проекті у власній своїй функції, не нав’язуючись, направляє роботу його учасників, організовуючи у випадку необхідності, окремі етапи проекту, діяльність окремих його учасників (наприклад, якщо потрібно домовитись про зустріч в офіційному закладі, провести анкетування, інтерв’ю спеціалістів).

Зі скритою координацією. У таких проектах координатор не виказує себе ні в мережах, ні в діяльності груп учасників. Він виступає як повноправний учасник проекту (один із…). Прикладом таких проектів можуть бути відомі проекти, організовані та проведені у Великобританії (Кембридж, Б. Робінсон). В одному випадку професійний дитячий письменник виступав як учасник проекту, стараючись «навчити» своїх «колег» грамотно і літературно викладати свої думки у різних випадках. Вкінці цього проекту була видана цікава збірка дитячих розповідей по типу арабських казок. В другому випадку таким скритим координатором економічного проекту для учнів старших класів виступав британський бізнесмен, який також під виглядом одного з ділових партнерів намагався підказати найбільш ефективні розв’язання конкретних фінансових, торгових, інших операцій.

За характерами контактів проекти можуть бути:

• внутрішніми (в межах однієї країни - регіональними);

• міжнародними (учасники проекту є представниками різних країн).

По кількості учасників проекту, можна виділити проекти:

індивідуальні (учасник проекту виконує самостійно частину загального проекту і вносить готовий результат як частину роботи);

• парні (між парами учасників);

• групові (міх групами учасників). В останньому випадку дуже важливо правильно, з методичної точки зору, організувати цю групову діяльність учасників проекту (як в групі своїх учнів, так і в об’єднаній групі учасників проекту різних шкіл, країн і т.д.). Роль педагога-координатора в цьому випадку особливо велика.

По тривалості проведення проекту можна виділити:

короткотермінові проекти (це можуть бути проекти, що передбачені для проведення на уроці чи позаурочний час для розв’язання невеликої проблеми);

довготермінові, що передбачають розв’язання достатньо складної проблеми, яка вимагає тривалого спостереження, постановки експериментів, дослідів, збір даних, їх обробка. Такі проекти можуть передбачати серію під проектів, які можуть утворювати цілу програму. Тривалість таких проектів може бути від місяця до року і навіть більше.

Окремо потрібно сказати про необхідність організації зовнішньої оцінки всіх телекомунікаційних проектів, оскільки лише таким чином можна перевірити їх ефективність, збої, необхідність своєчасної корекції. Зовнішня оцінка може йти з боку педагога-координатора, спеціально створеною для цієї цілі групою експертів.

17. Психолого-педагогічна діагностика учнів: цілі, завдання, зміст, характеристики і форми. Педагогічний тест як об'єктивний засіб оцінювання. Види тестів. Психолого-педагогічні вимоги до педагогічних тестів.

Во многих областях практической психологии широко используются измерительные психодиагностические методики, к которым относятся тесты на измерение способностей, достижений, аппаратурные методики, основанные на стандартизированном самоотчете – опросники и техники субъективного шкалирования. Корректность в применении этих методик обеспечивается не только содержательными представлениями, но и выполнением особых требований психометрики … Тестовые методики призваны решить определенный ограниченный круг задач. Это задачи массовой экспресс-диагностики.

Кроме определения типа человека, психолог определяет, с долей достоверности: профессиональную пригодность; деловые качества; образ мышления; склонности; предрасположенности; психические болезни и расстройства; совместимости, и другие характеристики.

Ранние попытки автоматизировать контроль ЗУН во многих странах в начале XX века привели к созданию бланковых технологий тестирования и «индустрии тестов», а затем – к появлению международно-признанных организаций, проводящих ежегодно десятки миллионов сеансов бланковых тестирований. К техническим несовершенствам бланковых технологий можно отнести: длительность тиражирования; высокая вероятность подлога; сложность сохранения конфиденциальности; высокая вероятность угадывания верных вариантов путем простого логического сравнения; трудоемкость тиражирования, хранения и транспортировки бланков и соответствующих вопросников; сложность обеспечения должного уровня секретности экзаменационных материалов и относительная простота подлога; сложность обеспечения верного восприятия правил претендентами и их выполнения; трудоемкость извлечения и обработки результатов; дороговизна сеанса.

Перевод тестирований на компьютеризованную основу способен резко поднять объективность результатов. Над решением этой проблемы работает много ученых и организаций.

17. Комп'ютерне тестування. Характеристики тесту в програмних системах тестування. Використання програмних засобів автоматизації оцінювання ходу виконання і результатів тестування.

Появление персонального компьютера, а также сопутствующих ему принтера и сканера, привело к значительной модернизации бланковой технологии и резкому подъему массовости бланковых тестирований. Компьютер стал использоваться для подготовки (распечатки) бланков и для статистической обработки информации, которую испытуемые на бланки заносили в виде крестиков, галочек, и даже букв. По сравнению с ранними бланковыми технологиями, где результат обрабатывался вручную, снизились: трудоемкость подготовки материалов и обработки результатов; вероятность внесения случайных ошибок в результат. Вместе с тем повысились требования к аккуратности испытуемых, поскольку: используемое программное обеспечение не всегда верно позволяло идентифицировать нанесенные карандашом на бланк знаки;помятость бланка могла привести к его деформации в считывающих механизмах и появлению дополнительных погрешностей.Компьютерные технологии тестирований позволили «забыть» о многих недостатках бланковых технологий. С помощью компьютерной техники оказалось возможным:Быстро сравнивать результаты измерений для большого количества испытуемых на больших территориях;Внедрять и разрабатывать новые технологии адаптивного тестирования;Повысить дифференцирующую способность тестов;Оперативно использовать методы статистической обработки для повышения уровня объективности результатов;Сделать более объективными результаты измерения путем применения новых способов демонстрации тестовых заданий, например: исключением возможности для испытуемого видеть все варианты ответов на вопрос задания закрытой формы и сравнивать их логическим перебором; заменой фиксированных вариантов наборов заданий случайными выборками; Оптимизировать продолжительность тестовых измерений; Устранить некоторые, существовавшие в бланковых технологиях, возможности для возникновения случайных и технических ошибок; Устранить необходимость перевозок бланков и связанные с этим потери, опоздания, внешние влияния; Устранить некоторые возможности подлога; Снизить количество персонала, необходимого в момент проведения мероприятий; Оперативно следить за объемом и качеством ЗУН больших контингентов учащихся, сохраняя при этом все индивидуальные характеристики, выявленные для каждого; Вести мониторинг качества образования в масштабе страны, использовать его результаты для целей аттестации учреждений и работников системы образования; Увеличить скорость поиска и предоставления заданий в соответствии с алгоритмами адаптивного тестирования; Упростить хранение, сортировку и формирование больших тестовых массивов в соответствии с алгоритмами; Увеличить скорость обработки результатов; Реализовать возможность автоматической массовой коррекции параметров заданий; Реализовать возможность интерактивного адаптивного взаимодействия системы с претендентом; Упростить введение алгоритмических ограничений на действия претендента; Повысить технологичность проведения тестирований и снизить уровень требований к персоналу центра тестирований;Упростить ведение архива тестирований.

Десять общих этапов компьютерной аттестации

Argumentium ad ignorantiam

- рассчитанный на неосведомленного собеседника (лат.)

Процедура компьютерной аттестации – довольно продолжительное многоэтапное мероприятие, состоящее из этапов:

Регистрация учащихся в специализированной БД;

Тренировочное тестирование с элементами обучения, включающее автоматическую генерацию промежуточных результатов и рекомендаций учащимся;

Основное тестирование;

Статистическая обработка результатов групп учащихся;

Публикация рейтингов;

Подготовка аттестационной документации (ведомостей) на утверждение преподавателю;

Подготовка и представление преподавателю информации о качестве усвоения учащимися разделов дисциплины;

Пополнение банка результатов новыми данными;

Статистическая обработка результатов, в том числе – сравнение их с полученными ранее и параллельно, т. е. с результатами тестирования иных коллективов испытуемых;

Представление результатов в виде, способствующем росту уровня качества образования (в виде статей, докладов, выводов, приказов, отчетов и пр.).

Результатом процедуры компьютерной аттестации знаний (но не практических умений!) являются численные значения следующих четырех параметров обученности учащегося:

Знание общих сведений по дисциплине и умение среди них ориентироваться;

Знание определений, фактов, дат, названий, формулировок;

Знание способов решения и оформления решений типовых учебных задач, навыки рассуждений и доказательств;

Умение решать сложные учебные проблемы.

17. Математичні методи в системах тестування. Використання інструментальних математичних програмних систем для статистичної перевірки гіпотез. Використання методів регресії і кореляції у тестуванні.

Интерпретация результата тестирования нормативно-ориентированная – интерпретация с опорой на такие принятые в математике статистические показатели, как среднее арифметическое, процентильная норма и др. Тестирование без интерпретации результатов не имеет научного смысла. Главные вопросы такой интерпретации – не «кто что знает?», а «кто выше нормы и кто на каком месте?» В этом суть нормативно-ориентированной интерпретации тестовых результатов. Для ответа на эти вопросы не требуется тест большим количеством заданий. Нужно с использованием минимума заданий получить максимум дисперсии надежных тестовых баллов, рассчитать процентильные нормы и рейтинг. В настоящее время используют три метода обработки и анализа результатов тестирования: классический; IRT (Item Response Theory); наглядный.

Два первых подхода базируются на статистической обработке так называемого «сырого» балла, то есть балла, набранного испытуемым в результате тестирования. Обработка включает

определение трудности или «веса» каждого задания, т. е. числа, отражающего количество участников с ним справившихся;

пересчет результатов – «сушка сырых баллов».

Математический аппарат классической теории проще, чем аппарат IRT, там возможен обсчет даже с помощью калькулятора, хотя удобнее воспользоваться специальными программами.

Считается, что классическая теория имеет ряд недостатков, главный из которых – большая, чем в IRT, зависимость результатов измерения от инструмента измерения (теста).

Качественный анализ хорошо представленных результатов наглядно демонстрирует успешность учебного процесса, дает возможность оптимизировать корректировку содержания и методики обучения. Используя результаты каждого испытуемого, можно индивидуализировать обучение.

17. Інструментальні програмні засоби для розробки тестових завдань для психолого- педагогічної діагностики. Вимоги до формування комп'ютерних завдань.

Компьютерный тестовый комплекс – это совокупность компонент:

База тестовых заданий, из которых по какому-либо алгоритму собирается тест;

компьютерная программа, реализующая сценарий тестирования и обеспечивающая процесс тестирования испытуемых в сети или на одном персональном компьютере;

пакет компьютерных программ обеспечивающих сбор, статистическую обработку и представление результатов тестирования;

компьютерная база данных, аккумулирующая результаты тестирования;

необходимые для процедуры тестирования и не включаемые в традиционную офисную конфигурацию ПК устройства (аксессуары).

К тестовым комплексам предъявляют, следующие требования: Эффективность (оптимальность): точность измерения;скорость измерения. Дифференцирующая способность: объективность; адаптируемость к условиям. Мобильность: скорость доставки и развертывания до готовности);количество, доступность, стоимость, скорость предоставления необходимых для сеансов и их обработки материалов и услуг (доступ к сети, размножение инструкций и справочных материалов, дополнительные аксессуары). Дружественность интерфейсов:претендента;руководителя;обслуживающего персонала;автора;редактора. Качество БТЗ:наполненность (количество заданий);полнота (соответствие имеющихся ключевых заданий всем разделам дисциплины);вариативность, фасетность (количество возможных вариантов);сепарабельность (отделимость заданий в соответствии с темами и условиями).

Диапазон измеряемых характеристик: широта диапазона; вариативность характеристик в соответствии с условиями.

Себестоимость: создания; наполнения; редактирования;валидизации; обслуживания.

Привлекательность: процедуры измерения;интерфейса претендента.

Скорость и простота наполнения; редактирования;корректировки шкал и задания условий.

База результатов:

представительность (наполненность, понятность) результатов;

конвертируемость результатов в связи с изменениями системы оценки.

17. Moodle. Загальна характеристика. Елементи курсу. Ресурси курсу. Основи роботи з системой.

Moodle (модульная объектно-ориентированная динамическая учебная среда) — свободная система управления обучением (LMS), распространяющаяся по лицензии GNU GPL. Система реализует философию «педагогики социального конструкционизма» и ориентирована прежде всего на организацию взаимодействия между преподавателем и учениками, хотя подходит и для организации традиционных дистанционных курсов, а также поддержки очного обучения. Moodle написана на PHP с использованием SQL-базы данных (MySQL, PostgreSQL, Microsoft SQL Server и др. БД — используется ADOdb XML). Moodle может работать с объектами SCO и отвечает стандарту SCORM.

Sharable Content Object Reference Model (SCORM) — стандарт, разработанный для систем дистанционного обучения. Данный стандарт содержит требования к организации учебного материала и всей системы дистанционного обучения. SCORM позволяет обеспечить совместимость компонентов и возможность их многократного использования: учебный материал представлен отдельными небольшими блоками, которые могут включаться в разные учебные курсы и использоваться системой дистанционного обучения независимо от того, кем, где и с помощью каких средств были созданы. SCORM основан на стандарте XML.

Благодаря развитой модульной архитектуре, возможности Moodle могут легко расширяться[10] сторонними разработчиками. Помимо языковой поддержки и шаблонов оформления, Moodle позволяет подключать так же следующие типы модулей: Элементы курса Отчеты администратора Типы заданий Плагины аутентификации Блоки Форматы курсов Отчеты по курсам Поля базы данных (для элемента курса "База данных") Плагины подписки на курсы Фильтры Отчеты по оценкам Форматы экспорта оценок Форматы импорта оценок Портфолио Типы вопросов в тестах Форматы импорта/экспорта тестов Отчеты по тестам Хранилища файлов Типы ресурсов Плагины поиска.

Элементы курса: чат, Форум, База данных, Словарь, Урок, Тест, Опрос, Задание, Анкета, Wiki Scorm.

Ресурсы: Текст Web-страница Директория Ссылка Изображение Ресурс аудио-файл в формате MP3 Ресурс мультфильм Flash Ресурс типа "Файл" в формате Windows Media Ресурс типа "Файл семейства MS Office Ресурс файл PDF Ресурс типа "Файл в формате Quicktime

17. Експертиза та сертифікація інформаційно-комп'ютерних засобів освітнього призначення. Експертно-аналітичні підходи до оцінки дидактичної та педагогіко-ергономічної якості інформаційно-комп'ютерних засобів освітнього призначення, їхня експертна оцінка, відбір та сертифікація.

Експертиза та сертифікація інформаційно-комп'ютерних засобів освітнього призначення. Експертно-аналітичні підходи до оцінки дидактичної та педагогіко-ергономічної якості інформаційно-комп'ютерних засобів освітнього призначення, їхня експертна оцінка, відбір та сертифікація.

облення високоякісної програмної продукції не можливе без інструменту постійного моніторингу її стану, наявності інформаційної системи, системи прийняття рішення та менеджменту. Система галузевої сертифікації програмних засобів наукового та навчального призначення, як система також повинна відповідати всім цим вимогам.

Система галузевої сертифікації програмних засобів повинна здійснювати моніторинг якості, експертизу і сертифікацію програмних засобів навчання та широко використовувати:

- технології виробництва з застосуванням менеджменту;

- технічні, комп’ютерні та телекомунікаційні засоби;

- системні і прикладні програмні засоби;

- інформаційні продукти.

Від якості всіх цих засобів в значній мірі залежить якість програмних засобів наукового та навчального призначення.

Накопичений в Україні та міжнародний досвіди показують, що контроль якості засобів, продукції та послуг, що надаються, може виконувати незалежна сертифікація засобів, продукції та послуг, яка може здійснюватись в галузевій системі сертифікації за відповідними галузевими стандартами, гармонізованими з міжнародними та плануватися на всіх стадіях життєвого циклу засобів, продукції та послуг.

Для цього пропонується в рамках МОН розробити постійно-діючу систему сертифікації програмних, інформаційних засобів, продукції та послуг (надалі засоби), що використовуються в МОН України. Особливу важливість набуває створення галузевої системи сертифікації наукових засобів та засобів навчання, якщо їх використання та надання послуг здійснюється в масштабах всієї України та вимагає великих витрат, якщо засоби навчання плануються для масового використання. Створення такої системи спрямовано насамперед на:

- вживання заходів по запобіганню, оперативному виявленню й усуненню невідповідностей якості програмних засобів наукового та навчального призначення;

- забезпечення створення конкурентноспроможної вітчизняної програмної продукції наукового та навчального призначення, що відповідає міжнародним стандартам.

Правова база робіт з сертифікації програмних засобів наукового та навчального призначення:

- Закон України «Про підтвердження відповідності»;

- Закон України «Про акредитацію органів з оцінки відповідності»;

- Закон України «Про захист прав споживача»;

- Наказ МОН України № 782;

В якості початкової нормативної бази для сертифікації програмних засобів наукового та навчального призначення повинні бути використовувані наступні національні стандарти:

ДСТУ 2844-94.Програмні засоби ЕОМ. Забезпечення якості. Терміни та визначення.

ДСТУ 2851-94. Програмні засоби ЕОМ. Документування результатів випробувань.

ДСТУ 2850-94. Програмні засоби ЕОМ. Показники і методи оцінювання якості.

ДСТУ 2853-94. Програмні засоби ЕОМ. Підготовлення і проведення випробувань.

ДСТУ ISO/IEC 12119:2003. Інформаційні технології.Вимоги до якості пакетів програмних засобів та випробування.

Створення галузевої системи сертифікації програмних засобів наукового та навчального призначенн є реальними механізмом забезпечення виконання Наказу МОН України № 782, згідно якого всі програмні засоби навчального призначення повинні проходити сертифікацію в державній Системі УкрСЕПРО. На даний час акредитація в Системі УкрСЕПРО відсутня, а проводиться Національним агентством з акредитації за європейськими правилами, які значно відрізняються від існуючих за обсягом і потребують постійних значних витрат. Все це вимагає створення власної галузевої системи сертифікації з власними правилами сертифікації і акредитації регіональних центрів сертифікації програмних засобів наукового та навчального призначення.

Роботу передбачається виконувати на основі вивчення передового міжнародного досвіду у галузі забезпечення якості, вимог міжнародних стандартів.

Мета проекту - розробити та впровадити в МОН України постійно діючу систему сертифікації всіх програмних засобів наукового та навчального призначення, що закуповуються, використовуються, створюються та супроводжуються в МОН України, що сприяє проведенню єдиної політики в сфері якості програмних засобів наукового та навчального призначення та забезпечує створення ефективного застосування програмних засобів наукового та навчального призначення, базуючись на системному урахуванні вимог стандартів (міжнародних, европейських, національних та галузевих) та проведенні обєктивної та незалежної оцінки споживацьких властивостей програмних засобів наукового та навчального призначення і інформаційних банків даних та знань як цілістної системи на базі регіональної мережі акредитованих в галузевій системі випробувальних центрів та центрів з сертифікації.

Головні завдання

Розроблення та реалізація політики стандартизації і сертифікації програмних та інформаційних засобів наукового та навчального призначення в галузі Міністерства освіти і науки України, що сприяють ефективності процесу навчання.

Розроблення і впровадження галузевих стандартів та нормативної бази для системної сертифікації програмних засобів наукового та навчального призначення в МОН України.

Створення регіональної мережі випробувальних центрів та органів з сертифікації з акредитацією і ліцензуванням їх діяльності в створеній Системі сертифікації та існуючих системах сертифікації (УкрСЕПРО).

Організація регіональних учбово-наукових центрів, що орієнтуються на діяльність в галузі стандартизації, сертифікації програмних засобів наукового, навчального призначення та консультаційних послуг.

Цілеспрямована підготовка кадрів для забезпечення потреб галузевої системи сертифікації програмних засобів наукового та навчального призначення.

В рамках системи сертифікації програмних засобів наукового та навчального призначення, що створюється, необхідна розробка і введення в дію галузевих стандартів, що повинні системно відображати основні вимоги до програмних засобів наукового та навчального призначення на всіх етапах їх життєвого циклу.

17. Нормативно-правова база захисту авторських прав розробника інформаційно-комп'ютерних засобів освітнього призначення. Використання ліцензійного програмного забезпечення в навчальному процесі.

Нормативные документы и инструкции включают официальное разрешение претендентам тестироваться и тренироваться произвольное количество раз по любой дисциплине на протяжении периода тестирования (если это не ущемляет прав доступа других претендентов). Первый шанс (сеанс тестирования) предоставляется претендентам бесплатно, последующие – после оплаты.

Тестирования проводятся на базе специализированных центров, ответственные лица которых сертифицированы.

Руководители специализированных центров несут персональную ответственность за соблюдение правил тестирования – обеспечение доступности тестовых материалов, работоспособность печатных устройств и пр. Законодательством определена административная и пр. ответственность за подлог.

Традиционные для России «утечки» информации препятствуют успешному внедрению централизованных тестирований. Министерство образования предпринимает отчаянные меры по обеспечению секретности тестов, даже пакетики для хранения тестовых бланков заказывает в Германии. Однако на практике все эти меры оказываются затратными и неэффективными.

Меры по обеспечении секретности могут привести и к снижению качества тестовых заданий. Будучи созданными единоличным автором и хранящиеся в тайне, они оказываются закрытыми для рецензирования, редактирования и экспериментального контроля в референтных группах.

Выход есть. Политики говорят, что для того, чтобы прекратить утечку информации на уровне государства, надо либо все засекретить, либо – все рассекретить. Проще и дешевле пойти вторым путем.

Список коллектива авторов, рецензентов и редакторов тестовых заданий является открытым и может быть опубликован.

В электронную базу вводится не менее 2-3 тысяч заданий по каждой дисциплине, включающих, например, материал всех опубликованных с грифом Министерства образования учебников и задачников. Это число обусловлено следующим:

Именно столько заданий (вместе с вариантами) по каждой учебной дисциплине можно найти в открытой печати, и что-то новое придумать довольно сложно.

Если средний ученик просто выучит хотя бы четверть верных вариантов выполнения такого количества заданий – он достоин высокой оценки.

Создать такую базу вполне возможно втроем – вчетвером за 1-2 месяца.

Такое количество заданий, сопровожденных иллюстрациями и таблицами, вполне поместится на одном компакт-диске.

Нет традиционного засекречивания заданий. Задания публикуются в виде сборников для подготовки. Объем такого пособия составит 500-800 страниц, т. е. может превысить объем учебника. Страшного ничего не случится, если школьник выучит значительную часть заключенной в пособии информации. В этом реализуется главная дидактическая цель.

17. Загальні положення дистанційної освіти (ДО). Основні поняття та означення ДО. Нормативно-правове забезпечення дистанційного навчання (ДН).

1.1. Положення про дистанційне навчання (далі - Положення) розроблене на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 23.09.2003 № 1494 "Про затвердження Програми розвитку системи дистанційного навчання на 2004-2006 роки".

1.2. Дистанційне навчання в Україні реалізується через систему дистанційного навчання (СДН), яка є частиною системи освіти України, з нормативно-правовою базою, організаційно оформленою структурою, кадровим, системотехнічним, матеріально-технічним та фінансовим забезпеченням, що реалізує дистанційне навчання на рівнях загальної середньої, професійно-технічної, вищої та післядипломної освіти, а також самоосвіти.

1.3. Під дистанційним навчанням розуміється індивідуалізований процес передання і засвоєння знань, умінь, навичок і способів пізнавальної діяльності людини, який відбувається за опосередкованої взаємодії віддалених один від одного учасників навчання у спеціалізованому середовищі, яке створене на основі сучасних психолого-педагогічних та інформаційно-комунікаційних технологій.

У процесі дистанційного навчання використовуються дистанційні курси - інформаційні продукти, які є достатніми для навчання за окремими навчальними дисциплінами.

Дистанційна освіта - це форма навчання, рівноцінна очній, вечірній, заочній, що реалізується, в основному, за технологіями дистанційного навчання.

Якість дистанційної освіти не поступається якості очної форми навчання, оскільки для підготовки дидактичних засобів залучається найкращий професорсько-викладацький склад і використовуються найсучасніші навчально-методичні матеріали; передбачається введення спеціалізованого контролю якості дистанційної освіти на відповідність її освітнім стандартам.

Дистанційна освіта це:

• Можливість пройти курс навчання "без відриву від виробництва", тобто не витрачаючи часу і коштів на поїздки, не відриваючись від основної роботи;

• Можливість займатися в зручний для себе час, у зручному місці;

• Можливість застосовувати отримані знання відразу на практиці;

• Можливість підвищення творчого та інтелектуального потенціалу студента, що одержує дистанційну освіту, за рахунок самоорганізації, прагнення до знань, використання сучасних інформаційних і телекомунікаційних технологій, вміння самостійно приймати відповідальні рішення. 

17. Структура системи дистанційного навчання. Мережа центрів системи ДО. Телекомунікаційні мережі, що забезпечують реалізацію дистанційного навчання. Управління системою ДН.

Структура і функції системи дистанційного навчання

2.1. СДН включає в себе координаційну раду з розвитку дистанційного навчання при Міністерстві освіти і науки (далі – Координаційна рада), комісії при Координаційній раді за окремими напрямами забезпечення розвитку СДН, головний, регіональні, базові та локальні центри СДН, банк атестованих дистанційних курсів, які об’єднані між собою спеціалізованими інформаційно-комунікаційними мережами.

2.2. Координаційна рада є дорадчим органом при Міністерстві освіти і науки України, який забезпечує координацію робіт з формування і реалізації державної політики щодо розвитку СДН.

2.3. Комісії при Координаційній раді є окремими організаційними структурами при Координаційній раді, що вирішують питання розвитку СДН за такими основними напрямами:

• нормативно-правового і організаційного забезпечення;

• науково-методичного забезпечення;

• системотехнічного забезпечення та стандартизації дистанційного навчання;

• матеріально-технічного забезпечення;

• кадрового забезпечення;

• моніторингу якості, експертизи і сертифікації дистанційного навчання (експертна комісія).

2.4. Головний центр СДН забезпечує:

• поточну координацію робіт з розвитку СДН, зокрема з розроблення нормативно-правових документів щодо діяльності СДН, наукових основ дистанційного навчання, у тому числі технологій дистанційного навчання і його науково-методичного, системотехнічного, кадрового та матеріально-технічного забезпечення, а також розроблення критеріїв, засобів і систем контролю якості дистанційного навчання;

• здійснення освітньої діяльності за технологіями дистанційного навчання, у тому числі за спеціальностями, для яких дистанційні курси розроблені різними навчальними закладами;

• апробацію нових дистанційних курсів, що пропонуються різними розробниками, в умовах реального навчального процесу;

• консультаційну підтримку діяльності навчальних закладів, установ та організацій щодо розроблення і впровадження ними в освітній процес технологій дистанційного навчання або їх окремих елементів;

• участь у міжнародному співробітництві у сфері дистанційного навчання.

2.5. Регіональні центри СДН є структурними підрозділами провідних навчальних закладів III-IV рівнів акредитації в обласних центрах України, що здійснюють навчання за дистанційною формою у межах структури СДН, особливістю діяльності яких є телекомунікаційна і організаційна підтримка інших центрів СДН регіону та сприяння впровадженню технологій дистанційного навчання в них.

Регіональні центри СДН забезпечують:

• розроблення дистанційних курсів та участь у створенні банку атестованих дистанційних курсів;

• перепідготовку та підвищення кваліфікації кадрів з технологій дистанційного навчання на регіональному рівні;

• апробацію та впровадження новітніх методик організації навчального процесу за дистанційною формою та технологій дистанційного навчання;

• здійснення освітньої діяльності за технологіями дистанційного навчання, у тому числі проведення підсумкового контролю осіб, що навчаються дистанційно в інших навчальних закладах;

• надання доступу до освітньо-інформаційних ресурсів базовим і локальним центрам та іншим навчальним закладам і організаціям регіону, а також окремим фізичним особам;

• об’єднання зусиль навчальних закладів регіону для забезпечення розвитку дистанційного навчання за всіма напрямами та освітніми рівнями;

• співпрацю з органами місцевого самоврядування з метою задоволення регіональних потреб у підготовці, перепідготовці та (або) розширенні профілю (підвищенні кваліфікації) кадрів;

• участь у міжнародному співробітництві у сфері дистанційного навчання.

2.6. Базові центри СДН є структурними підрозділами провідних за одним чи декількома напрямами підготовки навчальних закладів будь-якої галузевої належності, що здійснюють навчання за дистанційною формою у межах структури СДН, особливістю діяльності якого є розроблення та впровадження дидактичного та науково-методичного забезпечення дистанційного навчання за цими напрямами.

Базові центри СДН забезпечують:

• розроблення дидактичного та методичного забезпечення дистанційних курсів, а також створення цих курсів за визначеними напрямами підготовки;

• розроблення дистанційних курсів за базовими напрямами підготовки;

• апробацію та впровадження технологій дистанційного навчання у освітній процес за базовими напрямами підготовки;

• здійснення освітньої діяльності за технологіями дистанційного навчання;

• участь у створенні банку атестованих дистанційних курсів відповідного напряму (напрямів) підготовки;

• участь у міжнародному співробітництві у сфері дистанційного навчання.

2.7. Локальні центри СДН є структурними підрозділами навчальних закладів будь-якої галузевої належності, що здійснюють навчання за дистанційною формою у межах структури СДН.

Локальні центри СДН забезпечують:

• апробацію та впровадження в навчальний процес новітніх методик організації та технологій дистанційного навчання;

• розроблення дистанційних курсів;

• дистанційне навчання за атестованими дистанційними курсами;

• участь у міжнародному співробітництві у сфері дистанційного навчання.

2.8. Банк атестованих дистанційних курсів СДН (далі – БАДК) є розподіленим інформаційним ресурсом, який може бути розташований на серверах центрів СДН з централізованою системою віртуального керування ним та захисту від несанкціонованого доступу і копіювання інформації.

Атестація дистанційних курсів здійснюється експертною комісією при Координаційній раді у порядку, що визначається Міністерством освіти і науки, за поданням авторів дистанційних курсів чи осіб, які репрезентують їхні інтереси.

2.9. Базовою телекомунікаційною мережею СДН, що забезпечує реалізацію дистанційної форми навчання, є українська телекомунікаційна мережа закладів освіти і науки (мережа URAN), яка забезпечує для навчальних закладів та наукових установ України якісний високошвидкісний обмін інформацією та повноцінний доступ до глобальної мережі Інтернет.

Навчальні заклади та організації для здійснення дистанційного навчання, у разі необхідності, можуть створювати та використовувати власні корпоративні або інші телекомунікаційні мережі.

Мережа центрів СДО

Структурними підрозділами мережі центрів СДО є:

•  Український центр дистанційної освіти;

•  регіональні центри СДО;

•  базові центри СДО;

•  локальні центри СДО.

Центри СДО у своїй діяльності керуються Положенням і відповідними положеннями, що безпосередньо стосуються їхньої діяльності, а саме:

•  Положенням про Український центр дистанційної освіти;

•  Типовим положеннями про регіональний центр системи дистанцій­ної освіти;

•  Типовим положеннями про базовий центр системи дистанційної освіти;

•  Типовим положеннями про локальний центр системи дистанційної освіти.

2.2.3. Основні завдання центрів СДО 2.2.3.1. Український центр дистанційної освіти (УЦДО) є головним центром СДО, діяльність якого поширюється на всю територію України. УЦДО бере участь у:

•  підготовці проектів нормативно-правових документів щодо діяльності у сфері дистанційної освіти;

•  розробленні наукових основ дистанційного навчання;

•  розробленні критеріїв, засобів і систем контролю якості дистанцій­ного навчання;

•  створенні банку атестованих дистанційних курсів;

•  розробленні механізму взаємодії центрів СДО і використання теле­комунікаційної мережі УРАН в дистанційному навчанні;

•  створенні і роботі системи ліцензування, атестації та акредитації навчальних закладів з дистанційною формою навчання та атестації дистанційних курсів.

УЦДО також здійснює:

•  розроблення вимог до всіх елементів технологій дистанційного на­вчання відповідно до відкритих міжнародних стандартів;

•  координування діяльності навчальних закладів щодо розроблення та впровадження в освітній процес технологій дистанційного навчання або окремих його елементів;

• створення і функціонування постійно діючої системи підготовки, сертифікації кадрів та експертів СДО.

Телекомунікаційні мережі, що забезпечують реалізацію дистанційного навчання

Основною телекомунікаційною мережею СДО, що забезпечує реаліза­цію дистанційного навчання, є телекомунікаційна мережа для навчальних закладів та наукових установ України (УРАН) з доступом до Інтернет.

З іншого боку, навчальні заклади та організації, що здійснюють або мають наміри здійснювати дистанційне навчання, відповідно до конкрет­них завдань, масштабів і потреб цієї діяльності, можуть створювати та використовувати свої корпоративні або інші телекомунікаційні мережі.

В той же час відповідно до конкретних завдань, масштабів і потреб на­вчальних закладів та організацій, що здійснюють освітню діяльність, мо­жуть створюватися та використовуватись інші телекомунікаційні мережі: локальні, корпоративні, Інтернет.

Управління системою дистанційного навчання

3.1. Управління СДН здійснюється:

Координаційною радою; Міністерством освіти і науки; керівниками навчальних закладів, що створили у своїх навчальних закладах центри СДН певного рівня.

В управлінні СДН можуть брати участь інші центральні органи виконавчої влади, які мають у своєму підпорядкуванні навчальні заклади з дистанційною формою навчання, в першу чергу, через їхню участь у роботі Координаційної ради.

3.2. Координаційна рада забезпечує координацію дій Міністерства освіти і науки та інших центральних органів виконавчої влади, які мають у своєму підпорядкуванні навчальні заклади, щодо:

• формування нормативно-правової бази СДН, включаючи розроблення нормативних документів, які враховують специфіку підготовки фахівців для різних галузей;

• формування стратегічних напрямів розвитку дистанційного навчання з урахуванням тенденцій науково-технічного прогресу та світових досягнень у цій сфері;

• розроблення критеріїв та вимог до навчальних закладів щодо надання їм статусу центрів СДН певного рівня;

• розроблення механізмів взаємодії центрів СДН щодо спільного використання ними інформаційно-комунікаційних мереж та організації дистанційного навчання за дистанційними курсами, у тому числі й за такими, що розроблені різними навчальними закладами;

• розроблення науково-методичного забезпечення СДН та стандартів на технології дистанційного навчання;

• проведення науково-практичних конференцій, семінарів, круглих столів, що стосуються проблем дистанційного навчання;

• створення і функціонування постійно діючої системи перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів з технологій дистанційного навчання, а також сертифікації експертів СДН;

• роботи створених комісій;

• популяризації дистанційного навчання в Україні.

3.3. Міністерство освіти і науки України:

• здійснює загальний контроль якості дистанційного навчання;

• здійснює аналітично-прогнозну діяльність у сфері дистанційного навчання;

• бере участь у формуванні державної політики у сфері дистанційного навчання;

• формує нормативно-правову базу СДН;

• розробляє програми розвитку дистанційного навчання;

• сприяє інтеграції національної системи дистанційного навчання у світову освітню систему;

• разом з іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади та місцевого самоврядування забезпечує реалізацію державної політики щодо розвитку СДН і здійснює контроль за її втіленням, дотриманням нормативно-правових актів щодо дистанційної форми навчання у всіх навчальних закладах незалежно від їхньої форми власності та підпорядкування.

3.4. Керівники навчальних закладів:

• приймають рішення щодо входження навчального закладу до складу СДН та забезпечують проведення необхідних заходів, які дають право навчальному закладу вести дистанційне навчання за обраними напрямами (спеціальностями);

• забезпечують підготовку персоналу для впровадження дистанційної форми навчання;

• забезпечують подання на атестацію розроблюваних навчальним закладом дистанційних курсів;

• забезпечують науково-методичну, системотехнічну та матеріально-технічну підтримку дистанційного навчання;

• здійснюють контроль за якістю дистанційного навчання.

17. Стандарти в дистанційному навчанні. Стандарти на технологію та організацію ДН, на термінологію у галузі ДН, на педагогічні технології ДН, інформаційні технології ДН, на організацію та моніторинг якості ДН.

4.1. Дистанційна форма навчання базується на державних стандартах вищої, професійно-технічної та загальної середньої освіти і технологіях дистанційного навчання.

4.2. Стандарти на технології дистанційного навчання та рекомендації щодо їх впровадження розробляються комісією при Координаційній раді з питань системотехнічного забезпечення та стандартизації дистанційного навчання.

6.3.1. У професійно-технічних навчальних закладах навчальний процес організовується з використанням технологій дистанційного навчання на підставі адаптованих до дистанційної форми навчання навчальних планів первинної професійної підготовки, перепідготовки або підвищення робітничої кваліфікації, а також навчальних програм з навчальних предметів та професійно-теоретичної підготовки.

6.3.2. За технологіями дистанційного навчання у професійно-технічному навчальному закладі здійснюються такі види підготовки:

• природничо-математична;

• гуманітарна;

• загально-технічна;

• професійно-теоретична.

• 6.3.3. Професійно-практична підготовка здійснюється очно у вигляді виробничого навчання, виробничої, переддипломної (передвипускної) практики і проводиться у навчально-виробничих майстернях, на полігонах, тренажерах, автодромах, трактородромах, у навчально-виробничих підрозділах, навчальних господарствах, а також на робочих місцях на виробництві та в сфері послуг (крім випадків, що

6.4.1. У загальноосвітніх навчальних закладах навчальний процес за дистанційною формою організовується відповідно до існуючих робочих навчальних планів за умови їхньої адаптації до дистанційної форми навчання.

6.4.2. До розроблення та прийняття необхідної для впровадження дистанційної форми навчання нормативно-правової бази загальноосвітні навчальні заклади можуть застосовувати у навчально-виховному процесі елементи технологій дистанційного навчання або навчання за атестованими дистанційними курсами для окремих дисциплін.

• 6.4.3. При створенні відповідної нормативно-правової бази загальноосвітні навчальні заклади можуть запроваджувати навчання, поєднуючи дистанційну форму з іншими, а в окремих випадках, наприклад для обдарованих дітей або дітей з особливими потребами, - повністю за дистанційною формою навчання.

дистанційному навчанні, не рідше одного разу на три роки.

7.5. Системотехнічне забезпечення СДН включає в себе:

• апаратне забезпечення;

• телекомунікаційне забезпечення;

• програмне забезпечення;

• інформаційне забезпечення.

7.5.1. До апаратного забезпечення належать:

• сервери для розміщення дистанційних курсів, WEB-сайтів та відповідних сервісних служб;

• робочі станції для викладачів та персоналу, які забезпечують процес дистанційного навчання, а також студентів і учнів, що навчаються дистанційно;

• мережне обладнання для об'єднання серверів та робочих станцій у єдину локальну систему та їхнього підключення до Інтернет (інтранет).

7.5.2. Телекомунікаційне забезпечення складається з:

• телекомунікаційного обладнання, що забезпечує об'єднання мереж, які задіяні у дистанційному навчанні;

• телекомунікаційного обладнання, що забезпечує необхідну якість та пропускну здатність каналів зв'язку для інтерактивної взаємодії учасників навчального процесу та їхнього доступу до інформаційних ресурсів, що є як у межах СДН, так і в інших інформаційних джерелах, у тому числі мережі Інтернет.

7.5.3. Програмне забезпечення сдн включає:

• системне програмне забезпечення для підтримки роботи серверів і робочих станцій;

• прикладне програмне забезпечення для підтримки WEB-сайтів та інформаційних ресурсів;

• прикладне програмне забезпечення для підтримки функцій дистанційного навчання, що забезпечують загальну підтримку та адміністрування процесу дистанційного навчання;

• прикладне програмне забезпечення для викладачів, студентів і учнів, за допомогою якого реалізуються конкретні рішення організації та ведення навчального процесу у дистанційній формі;

• прикладне програмне забезпечення для створення навчальних матеріалів дистанційних курсів (редактори тексту, графіки, відео, звуку, анімаційні пакети тощо);

• інше програмне забезпечення, що рекомендується або розповсюджується навчальним закладом для його використання особами, що навчаються за дистанційною формою навчання.

7.5.4. До інформаційного забезпечення СДН належать інформаційні ресурси, що використовуються у процесі дистанційного навчання: окремі дистанційні курси, електронні бібліотеки, БАДК, нормативно-правова база, що стосується дистанційного навчання, інші бази та банки даних, у тому числі й ті, що є в мережі Інтернет.

7.6. До матеріально-технічного забезпечення сдн належать матеріальні об'єкти та обладнання, що забезпечують процес дистанційного навчання.

Вимоги до матеріально-технічного забезпечення СДН навчальних закладів з дистанційною формою навчання визначаються відповідними будівельними та санітарно-гігієнічними нормами.

Комісії при Координаційній раді є окремими організаційними структурами Координаційної ради, що вирішують питання розвитку СДН за такими основними напрямами:

нормативно-правового і організаційного забезпечення;

науково-методичного забезпечення;

системотехнічного забезпечення та стандартизації дистанційного навчання;

матеріально-технічного забезпечення;

кадрового забезпечення;

моніторингу якості, експертизи і сертифікації дистанційного навчання.

17. Організація навчально-виховного процесу за технологіями ДН у загальноосвітньому навчальному закладі. Учасники навчально-виховного процесу, особливості організації навчального процесу.

У системі дистанційного навчання виділені 4 типи суб'єкта:

1. Студент - той, хто навчається.

2. Тьютор - той, хто навчає.

3. Організатор - той, хто планує навчальну діяльність, розробляє програми навчання, займається розподіленням студентів за групами і навчальним навантаженням на тьюторів, вирішує різні організаційні питання.

4. Адміністратор - той, хто забезпечує стабільне функціонування системи, вирішує технічні питання, слідкує за статистикою роботи системи.

Важливим елементом дистанційного навчання є дистанційний курс (ДК). Ще до початку навчання тьютори розробляють ДК за своїми предметами. В процесі навчання курси можуть змінюватися і доповнюватися. Кожний викладач має змогу сам вирішувати, як буде виглядати ДК і які мультимедійні елементи в ньому будуть застосовуватися. Міра і спосіб використання комп'ютерних технологій при підготовці ДК значно впливає на ефективність його засвоєння. Світовий досвід показує, що використання динамічних об'єктів для створення наочних моделей процесів, адаптивне моделювання студента в багатьох випадках значно підвищує навчальний ефект.

Курс розбивається на розділи, які потрібно проходити у визначений час. За матеріалом розділів тьютори створюють і призначують тести і завдання, які також потрібно вчасно проходити. Тьютор має можливість призначувати спеціальні перевірочні (граничні) тести за відповідними розділами курсу. Тьютор може призначувати завдання для підгруп студентів, тоді завдання вирішується колективно. Взаємодія між суб'єктами системи дистанційного навчання здійснюється за допомогою системи індивідуальних гостьових книг, форумів, чатів та електронної пошти.

Для організації дійсно ефективного навчального процесу дистанційного навчання необхідна систематична робота з оболонкою як студента, так і тьютора майже кожного дня на протязі всього терміну навчання.

Характеристики оболонки навчання

"Altor Media" є оболонкою менеджменту системи дистанційного навчання. Тобто вона уявляє собою програмне середовище, у якому проходить процес дистанційного навчання. Оболонку було розроблено спеціально під потреби викладачів (тьюторів). На відміну від деяких західних аналогів (Learning Space, WebCT та ін.), вона проста у використанні, має зручний україномовний інтерфейс та полегшені можливості адміністрування і навігації. Крім того, оболонку адаптовано до української системи освіти, вона має необхідні інструменти для дистанційної взаємодії викладачів зі студентами. За рахунок невеликої кількості мультимедійних елементів (малюнків, анімаційних роликів тощо) забезпечується велика швидкість завантаження складових веб-сторінок оболонки у браузерах користувачів системи з центрального сервера СДН.

СДН "Altor media" складається з чотирьох підсистем (рисунок):

1) підсистеми студента (рисунок);

2) підсистеми викладача (рисунок);

3) підсистеми організатора;

4) підсистеми адміністратора (рисунок).

Кожна підсистема має свою власну модульну структуру і можливості. Найбільші можливості має підсистема тьютора. Підсистема адміністратора має допоміжний характер. Робоче середовище кожного суб'єкта СДН динамічно формується у залежності від результату початкового процесу аутентифікації Можливості, які надає оболонка студентам дистанційної форми:

1) своєчасне отримання новин організаційного та навчального характеру від тьюторів, організаторів та адміністратора;

2) доступ до навчального розкладу та інформації про навчальні курси (рисунок);

3) доступ до загальної інформації про тьюторів та інших студентів групи з можливістю відображення їх поточної успішності;

4) організація доступу до дистанційних курсів (навчальних матеріалів), що були розроблені викладачами;

5) організація самостійної роботи (отримання завдань викладачів, їх вирішення, пересилання файлів відповідей та отримання рецензій від викладачів; проходження тестів різних типів (рисунок));

6) контроль знань (індикація результатів виконаних завдань та пройдених тестів)(рисунок);

7) взаємодія з викладачами та іншими студентами через комунікаційні сторінки (рисунок), форуми (рисунок) і чати (рисунок);

8) можливість дистанційного виклику інших суб'єктів системи, які також знаходяться в режимі онлайн (рисунок).

Можливості, які надає оболонка викладачам дистанційної форми (тьюторам):

1) отримання новин від адміністратора та інших тьюторів, надсилання новин студентам за тематичними групами;

2) отримання інформації про студентів за групами(рисунок), з можливістю відстеження актуального стану результатів самостійної роботи (виконані, прострочені завдання, результати проходження тестів та інше)(рисунок);

3) створення, редагування та призначення студентам нових завдань (групових, індивідуальних та вибіркових)(рисунок) і тестів різних типів (рисунок);

4) створення адаптивних лабораторних робіт, коли перелік завдань призначується кожному студенту індивідуально у залежності від його початкового рівня підготовки (рисунок);

5) підключення нових дистанційних курсів за відповідними розділами дисциплін, призначення слухачам індивідуальних траєкторій вивчення матеріалів (рисунок);

6) формування навчального розкладу вивчення курсу (рисунок);

7) своєчасне отримання повідомлень про нові надходження файлів вирішених студентами завдань;

8) оцінювання та рецензування відповідей студентів (рисунок);

9) організація роботи у підгрупах (рисунок);

10) проведення різноманітних опитувань (рисунок);

11) організація взаємодії зі студентами та іншими тьюторами за допомогою комунікаційних сторінок (рисунок) і загальних форумів (рисунок);

12) надання тьюторам можливості відстеження роботи студентів на протязі терміну навчання (рисунок).

Функції підсистем адміністратора та організатора

1) реєстрація нових суб'єктів СДН: тьюторів, студентів та адміністраторів (рисунок);

2) робота з обліковими картками існуючих суб'єктів (редагування, видалення та інше);

3) створення та редагування навчального розкладу з можливістю додавання до системи нових предметів і видалення старих;

4) виведення допоміжної статистики (кількість працюючих на даний час, перелік записів про підключення до системи у заданий проміжок часу та інше);

5) виведення статистики навчання (відвідування сервера ДН (рисунок), динаміки навчального процесу (рисунок));

4) комунікації з іншими суб'єктами СДН та пересилання новин про систему усім зареєстрованим членам.

42