Структури твору

фактологічна структура. Основним елементом є факт. Основою структури є логіко- поняттєві та асоціативні зв’язки між фактами. Членування змісту твору на факти залежить від об`єктивних та суб`єктивних факторів. До об` єктивних факторів ми відносимо: рубрику, заголовок, архітектоніку тексту, мовні засоби. До суб`єктивних засобів ми відносимо особисту волю читача. Критерії виділу фактологічної структури твору:1.Тематична однорідність фактів; 2. Логіко-категоріальну однорідність фактів у межах заданої теми. Підпорядкування фактів у тексті може бути ієрархічне й системно-різнорідним, оскільки є кілька тематичних підсистем у тексті, а також у межах кожної підсистеми є свої ієрархічні фактологічні рівні. Неоднорідна організація фактів у творі є недоліком, тому що заважає читачу орієнтуватися у змісті твору. Композиційна структура.

Композиція аналізованого тексту може розглядатися в межах кожної теми. Композиційна структура теми має 2 складники: 1.констатуюча частина (аукціон відбувається); 2. деталізуючи частина (умови, предмет аукціону);Ця композиція тільки частково репрезентує зміст тексту, оскільки текст багатотемний. Фактично текст має кілька різнотемних композиційних структур: Менша кількість композиційних структур є бажаною. На рівні перцепції композиція тексту у межах певної теми буде прийнята за тої умови, якщо тема буде виділена реципієнтом. тематична структура. Охоплює весь текст і виявляється в тематичних зв`язках між фразами. Кожна наступна фраза має бути зв`язана з попереднім тематичним зв`язком. Атематичні структури не зустрічаються. Тематичні структури бувають однорідні й неоднорідні. Однорідною структурою називається така тематична структура, яка має одну мету, що проходить через усі фрази. При цьому в тематичній структурі можуть бути наявні тематичні відхилення, не більше ніж на одну фразу. Інакше виникають побічні теми й однорідна тематична структура перетворюється в неоднорідну. Неоднорідною тематичною структурою назив. така структура, яка має мінімум 2 теми, одна з яких може бути основною. Неоднорідна тематична структура, в якій важко виділити основну тему, називається аморфною. Для однорідної тематичної структури властиві такі зв`язки: 1. основний тематичний зв`язок (фрази зв`язані одним і тим же предметом розповіді); 2. субтематичний зв`язок (наступна фраза підпорядкована попередній – від загального до конкретного, від загального до деталі); 3. макротематичний зв`язок (наступна фраза є вершиною ієрархії відносно попередньої фрази – від конкретної до загальної). Неоднорідні тематичні структури вкл.: 1. асоціативний формальний, напр. звуковий, зв`язок (утворюється паралельна тема на основі звукової асоціації); 2. асоціативний змістовий зв`язок (наступна фраза виражає тему, яка асоціативно зв`язана з попередньою); Цей зв`язок може бути різних типів: а) ситуативний асоціативний зв`язок (наступна фраза є висловлюванням про предмет, що має просторове, або часове відношення до предмета попередньої фрази – утворення суміжних тем), б) предикативний асоціативний зв`язок (наступна фраза виражає причину, наслідок, атрибут, місце, час дії основн. предмета розповіді). Чим більш неоднорідною є тематична авторська структура, тим більш варіативною буде тематична перецептивна структура. Автор повинен спрогнозувати можливу перцептивну структуру і таким чином поліпшити свою авторську тематичну структуру з метою надання їй однозначності. Архітектонічна композиційна структура твору.

Оскільки архітектоніка покликана виражати композицію твору, то архітектонічна структура повинна своїми елементами відбивати композиційні елементи. Архітонічна структура своїми елементами відображає композиційні елементи твору. елементи архітектоніки тексту - рубрика і заголовок - можуть виконувати ін форм.-пошукову і темовидільну функцію. Логіко-поняттєва авторська структура.

Ця структура може бути результатом різних порушень нормативного мовленевого акту, або результатом незграбного втручання редактором в текст. Логіко-поняттєва структура, що лежить в основі тематичної змістової структури і зумовлює її, має такі зв`язки: 1.предикативний зв`язок, що існує між поняттями з яких скл. предикат, як продукт судження людини про щось. Мовно предикат може виражатися від одного речення до системи речень. Предикативним зв`язком можуть бути зв`язані такі компоненти змісту, які виражають: актанти (діючи ролі – предмети, додатки), реляції (причина, допустовість, умова, мета), атрибути ( означення, присудок, обставина способу і міри та ступеня), координати (міста, часу); 2. логічний ієрархічний зв`язок, що виражає співвідношення цілого і частини. 3.предметно-категоріальний зв`язок виражає категоріальне співвідношення між предметами; 4. ситуативний зв`язок, який існує між поняттями, що пов`язані лише ситуацією, - простором і часу. Предикативний зв`язок спричиняє значні тематичні відхилення в тексті. Логіко-понят. перцептивна структура залежить від мовної вправності автора, а також від тематичної структури твору. Чим більш неоднорідний, тим більш ймовірність того, що читач не зможе вловити логічні зв`язки між фразами. Емоційно-експресивна структура Емоції, які вкладає автор у свій твір, можуть бути різними. Єдина вимога, що емоції, виражені попередньою фразою, не повинні контрастувати з емоціями наступної фрази, або заважати її нормальному розумінню. Крім того, емоції фрази, що стосуються предмета розповіді, не повинні суперечити емоційному соц. досвідові щодо даного предмету. Зачіпаючи емоції читача, автор зачіпає найтонші струни його душі від звучання яких залежить подальше розуміння твору. У цілому емоційні стани людини поділяються на позитивні, негативні і відносно нейтральні. Позитивні чи негативні емоції не так легко загасити, і є всі підстави сподіватис, що негативна орієнтація початку твору вплине на читача таким чином, що він і відносно нейтральний середній фрагмент сприйме негативно або пропустить як такий, що не відповідає негативному станові читача. Це, звичайно, вплине на загальне розуміння змісту твору. У подібній ситуації редактор повинен розглянути взагалі доцільність негативних емоцій у структурі твору, виходячи з авторської тематичної структури, зробити правку у бік знаття або якщо потрібно посилення негативних емоцій. Інформаційна структура

Інформаційними є ті твори які несуть нові повідомлення для реципієнта. Звичайно можна говорити лише про відносно неінформативні тексти. З цього погляду змістова структура твору являє собою співвідношення „даного” і „нового”. „Дане”, „відоме” у творі не є зайвим, воно лише має бути доцільно використане за своїм обсягом. „Дане” готує до сприйняття нового, тобто інформації. Якщо „даного” забагато, то воно набуває такої властивості, як ентропія, тобто невизначеності, незрозумілості, для чого автор розповідає про вже відомі речі. Це веде до втрати інтересу читача.Інформаційна перцептивна структура може не збігатися з авторською оскільки передбачити, що читачеві відомо, а що ні – важко. Твір автора має бути організований так, щоб „дане” готувало читача до сприймання інформації. Якщо інформація може бути сприйнята і без уже відомого , то його треба уникнути. Комунікативна авторська структура.

Авторська залежить від характеру впливу на реципієнта, а характер впливу залежить від: 1. ситуації написання і сприймання тексту. 2. Мотиву діяльності в яку включена комунікація. 3. Комунікативної мети. 4. Комунікативного смислу твору. Різний характер впливу автора на людину дозволяє виділити функції – варіанти загальної функції комунікативного впливу. Можна виділити такі комунікативні функції у творі: 1. Контактна функт. твору (цікавий заголовок, розташування матеріалу на певній полосі, ілюстрації, архітектоніка) – агітаційні твори. 2. Організуюча функція твору - текст повинен мати такі елементи, щоб підтримували б зацікавленість реципієнта, керували процесом читання. Використані різні засоби, аткуалізатори уваги: а) емоційно-експресивні слова (вплив на емоції), б) цікаві факти (утримання уваги), в) вираження авторського я. 3. Функція формування поглядів – твори теоретичного характеру. Зміст твору повинен бути організований таким чином, що він формував свідомості читача, нові поняття. Йому притаманна поступовість, повільність викладу. 4. Аферентна функція – автор таким чином подає інформацію, що це спонукає реципієнта до прийняття різних рішень. Людина може звертатися і до письмових джерел і з метою пошуку правильного рішення. 5. заклична функція. Заклики – підбір фактів. Психологічна структура.

Співвідношення міри явища, міри жанру, міри людини. Певні явища вимагають певних жанрів. Ми визначаємо пропорційність, ритмічність і різноманітність повідомлення. треба враховувати можливості людської пам`яті. Проблема підтексту, якими засобами він створюється. Ситуативність. Авторська психологічна структура твору повинна бути орієнтована на адресата з урахуванням психології його сприймання і розуміння. Авторська психологічна структура твору ніколи не може бути тотожною перцептивній психологічній структурі, але вона повинна наближатися до неї. До цього автор, а особливо редактор, повинен добре знати психологію сприймання тієї категорії читачів якій адресується твір. Поширенною помилкою багатьох авторів є нерозуміння того факту, що автор не завжди в змозі зрозуміти, що в його творі для співбесідника буде неповним, або незв`язаним, точніше автор не завжди може у зовнішньому мовленні відтворити те, що є в його внутрішньому мовленні.