4.2. Теоретичні питання до заняття.

• визначення поняття перелом, переломовивих;

• класифікація переломів, їх частота;

• механізми виникнення переломів та їх види;

• види зміщення кісткових уламків;

• утворення кісткового мозолю (джерела мозолі, умови зрощення);

• клініка переломів, їх диференційна діагностика між собою;

• методи діагностики переломів;

• перша допомога при переломах, її задачі;

• принципи транспортної іммобілізації;

• засоби транспортної іммобілізації;

• будова шин Дітеріхса і Крамера;

• надання першої долікарської допомоги потерпілому з переломом в домашніх умовах;

• основні задачі лікування переломів у стаціонарі;

• способи консервативного лікування переломів;

• види знеболення при лікуванні переломів;

• фіксаційні і екстензій ні методи лікування переломів, їх методики;

• показання до оперативного втручання;

• метод оперативних втручань при переломах;

• наслідки лікування переломів;

4.3. Практичні роботи (завдання), які виконуються на занятті:

• тимчасова зупинка кровотечі;

• виконання футлярних, провідникових новокаїнових блокад при ушкодженні кінцівок;

• накладання асептичної пов’язки;

• накладання транспортних шин з підручних матеріалів, табельних шин Крамера, Дітеріхса;

• інтерпретування рентгенограм;

• закрита репозиція уламків по рентгенограмі;

• підбір інструментів для скелетного витягання кінцівок, хребта;

• підбір необхідних фіксаторів для інтрамедулярного, екстра медулярного, позавогнещевого компресійно-дистракційного остеосинтезу;

5. Зміст теми.

Визначення перелому.

Перелом (fractura) – повне порушення цілісності кістки, викликане швидкою дією зовнішньої сили, або внаслідок патологічного стану кістки (пухлина, остеомієліт та інші).

Тріщина (fissura) – це часткове ушкодження кістки без зміщення відламків. Тріщина кістки частіше спостерігається у вигляді крайових ушкоджень плоских кісток (кістки склепіння і основи черепа, таза лопатки).

Стисла анатомія та гістологія кісток.

Для розуміння класифікації переломів, особливості репаративної регенерації в ділянці перелому необхідно зупинитися на анатомії і гістології кісткової тканини та окремих кісток.

Розрізняють довгі, короткі та плоскі кістки.

Довга кістка має два кінці (епіфізи), тіло (діафіз), перехідну частину між ними – метафіз. Місця прикріплення сухожилків м’язів називаються апофізами.

Діафіз утворюють компактні пластини, в середині його знаходиться кістково-мозковий канал, який в дитячому віці заповнений червоним кістковим мозком, у дорослих – жировим. В кістково-мозковому каналі можуть знаходитися артерії, які живлять кістку.

Епіфізи побудовані губчатою кісткою, зовнішня та внутрішня поверхні покриті пластинчатою кісткою. Епіфізи покриті гіаліновим хрящем і беруть участь в утворенні суглоба.

В дитячому віці епіфіз відділяється від метафіза хрящовою ростковою пластиною, за рахунок якої йде ріст в товщину.

Зовнішня поверхня кістки покрита окістям за рахунок якого йде ріст кістки в товщину. Внутрішня поверхня покрита ендоостом (середкістя). Окістя в дитячому віці товсте і міцне, побудоване з зовнішнього фіброзного і внутрішнього клітинного шарів. З віком окістя втрачає своє первинне призначення, стоншується до плівки.

Короткі та плоскі кістки, як правило побудовані з губчатої кістки, покриті різної товщини пластиною.

З віком кістки зазнають кількісних та якісних змін: зменшується товщина кортикального шару, зменшується кількість кісткових балок, їх товщина. В силу змін на молекулярному рівні наступає порушення міцності окремих елементів кісток і кістки в цілому.

Класифікація переломів.

А. Переломи діляться на вроджені і набуті. Вроджені переломи виникають в утробі матері внаслідок неповноцінності остеогенезу скелету плода, ломкості кісток (osteogenesis imperfecta). Набуті переломи діляться на травматичні і патологічні. Патологічні переломи виникають у хворобливо зміненій будові кістки (остеомієліті, туберкульозі, сифілісі, злоякісних пухлинах, сирингомієлії). Патологічні переломи виникають без впливу травмуючого чинника.

Б. Переломи діляться на відкриті і закриті. Відкритий перелом – це такий перелом, коли ділянка перелому з’єднується з оточуючим простором. В таких випадках не виключене мікробне забруднення, що може привести до інфекційних ускладнень. Закритий перелом – це такий перелом, коли відсутнє сполучення ділянки перелому з оточуючим середовищем. При зміщенні кісткових уламків під час перекладання потерпілого, його транспортуванні шкіра може ушкоджуватися зсередини, і такі переломи вважають вторинно відкритими. Тяжким різновидом відкритих переломів є вогнепальні, які часто викликають багатоуламкові переломи з дефектом тканин, кровотечею, розвитком інфекції.

В. В залежності від локалізації переломи діляться на епіфізарні (внутрішньосуглобові), метафізарні (білясуглобові), діафізарні та комбіновані. Діафізарні переломи можуть бути в верхній, середній і нижній третині. В дитячому віці перелом може наступити в ділянці росткового хряща – це епіфізеоліз, в ділянці діафізу, без суттєвого зміщення відламків – підокісткові переломи (переломи за типом “зеленої гілки”). У дорослих метафізарні переломи можуть бути компресійними.

Г. Переломи кісток можуть бути одиничні, множинними, поєднані та комбіновані. До множинних відносять переломи одночасно декількох кісток скелету, які відносяться до однієї опорно-рухової системи (переломи голені та стегна); до поєднаних – ушкодження, які локалізуються одночасно в різних системах (черепно-мозкова травма і перелом, травма органів живота з переломами кісток тазу); комбіновані – одночасна дія на тканини людини різних етіологічних ушкоджуючи факторів (іонізуюче випромінювання з переломами кісток).

Д. В залежності від розміщення площини і наявності уламків діафізарні переломи діляться на:

• поперечні, косі, гвинтові, змішані (рис.4);

• скалкові (великі, дрібноскалкові переломи) (рис.4);

• подвійні і більше разові переломи.

При поперечних переломах площина проходить поперек вісі діафіза кістки. Гвинтоподібні переломи виникають при скручуванні кістки. Площина перелому нагадує спіраль (рис. 3.4).

Існує ще одна група ушкоджень – переломовивихи, тобто поєднання перелому з вивихом кості в цьому ж суглобі.

Механізм виникнення перелому.

Механізм перелому – прямий та непрямий – залежить від характеру дії зовнішньої сили. При прямій травмі перелом виникає на місці дії зовнішньої сили, при непрямій – точка прикладання зовнішньої сили знаходиться далеко від місця перелому.

В залежності від структури кістки та напрямку дії травмуючої сили розрізняють: а) відривні переломи – це частіше плоскі кістки або апофізи кісток в місцях прикріплення зв’язок (хребці), прикріплення сухожилків (п’яткова кістка в ділянці прикріплення ахілесового сухожилка, горбик великогомілкової кістки), в місці прикріплення власної зв’язки надколінника; б) стиснуті (компресійні) переломи, як правило губчатої структури: епіметафізарних ділянок довгих та коротких кісток; в) пряме прикладання механічної сили викликає поперекові, скалкові та змішані переломи (сюди можна віднести роздроблені переломи); г) непряме прикладання сили викликає переломи протягом кістки – косі, гвинтові (спіральні). Стосовно переломів хребців можуть бути розривні, здавлені чи стиснуті переломи тіл хребців (рис. 1, рис. 2, рис.3, рис. 4).

Види зміщень кісткових уламків.

Зміщення уламків (dislocatio) буває первинним, під впливом ушкоджуючої сили (рис. 3) і вторинним – за рахунок скорочення м’язів, при неправильному переносі, транспортуванні потерпілого, при відсутності або неякісній транспортній іммобілізації.

Розрізняють зміщення уламків:

• по ширині (dislocatio ad latus), коли уламки розходяться в сторони (рис. 2а);

• по довжині (dislocatio ad longitudineum), коли уламки зміщуються по повздовжній осі кінцівки внаслідок скорочення м’язів (рис. 2б);

• під кутом (dislocatio ad axis), коли між уламками утворюється кут (рис.2в);

• по периферії (dislocatio ad periferiam), проходить внаслідок повороту одного уламка кістки навколо своєї осі (рис. 2г).

В метафізарній зоні можливі вклинене зміщення при входженні проксимального уламка в дистальний (рис. 2д).

Утворення кісткового мозолю, зрощення кістки.

В процесі зрощення кістки виділяють чотири стадії.

І стадія катаболізму тканинних структур, диференціації і проліферації клітинних структур. Гіпоксія (первинна) виникає внаслідок ушкодження судин, (вторинна) – внаслідок набряку тканин, що приводить до метаболічного ацидозу, некробіозу ушкоджених і неушкоджених остеоцитів, проміжної речовини, демінералізації, утворенню біологічно активних речовин, генетичних індукторів, гормонів. Це сприяє репродукції і проліферації спеціалізованих клітинних елементів (остеобластів, хондробластів, фібробластів).

ІІ стадія – утворення та диференціація тканинних структур. Остеоцити, хондроцити, фібробласти синтезують колагенові волокна, проміжну тканину. Таким чином, утворюється кісткова, хондроїдна, волокниста сполучна тканина. Перебіг другої стадії залежить від загальних та місцевих умов: стану потерпілого, супутніх захворювань, якості співставлення уламків, їх нерухомості, відновлення капілярного кровообігу.

ІІІ стадія – одночасно в ділянку тканини, що утворилася, проростають капіляри, навколо яких формується кісткова тканина (остеобласти), яка має вигляд губчатої ангіогенної кісткової структури. Відновлюється аеробний процес, зменшується кількість біологічно активних речовин (гістамін, брадикінін, серотонін), вирівнюється онкотичний тиск, збільшується синтез білка, наростає мінералізація колагенових фібрил.

ІV стадія – судини запустівають, йде формування кісткових пластин, кістково-мозкового каналу, окістя, ендосту, кортикального шару під фізіологічним тиском м’язів, дозованим силовим навантаженням, тобто перебудова первинного регенерату і реституція кістки.

В залежності від умов в ділянці перелому можуть бути 4 типа зрощення кістки: первинне зрощення, хрящове, фіброзне та змішане. Цьому сприяють загальні та місцеві причини.

Загальні чинники: хронічні захворювання, авітаміноз (D-авітаміноз), період реконвалесценції, гіпоксія в високогірних районах, множинність травм, комбіновані ураження, анемія, ендокринні розлади (цукровий діабет, аденома паращитоподібних залоз, вагітність, базедова хвороба та ін.).

Місцеві чинники: нестабільне співставлення уламків, відсутність контакту між уламками або їх вторинне зміщення, інтерпозиція тканин, значне ушкодження навколишніх м’яких тканин, судин, нервів, раннє навантаження на ангіогенну кісткову мозоль, захворювання судин.

Клінічна картина.

Розрізняють імовірні і достовірні клінічні симптоми переломів.

До імовірних симптомів відносяться: біль, припухлість, деформація, порушення функції, крововиливи. Біль – постійна ознака перелому, посилюється при зміні положення кінцівки і зменшується при наданні спокою. Біль іноді є вирішальною ознакою при переломах ребер, малогомілкової кістки, кісток кисті тощо.

Деформація в ділянці перелому буває іноді значною з укороченням кінцівки, а при переломах під окістям, компресійних переломах її зовсім може не бути. Крім зміщення кісткових уламків деформація може бути обумовлена крововиливом в тканини, запальним ексудатом, пошкодженням м’яких тканин.

До достовірних симптомів відноситься патологічна рухомість уламків, кісткова крепітація, укорочення кінцівки (укорочення в порівнянні з попередньою довжиною). Патологічна рухомість уламків на протязі сегмента чітко визначається при діафізарних переломах, менше при переломах ребер, плоских кісток і відсутня при компресійних переломах.

Кісткову крепітацію потрібно перевіряти обережно, оскільки можна нанести додаткову травму м’яким тканинам і спричинити зміщення уламків. Для виявлення крепітації руками фіксують кінцівку вище і нижче перелому і зміщують то в один, то в інший бік. Поява хрусту між уламками є абсолютною ознакою перелому.

Методи діагностики.

Діагноз перелому ставиться після вияснення анамнезу пацієнта, обставин травми, детального огляду, пальпації, вимірювання довжини кінцівки і рентгенологічного обстеження в двох проекціях.

На рентгенограмах визначають наступні ознаки:

• порушення цілісності кістки на протязі з наявністю зміщення або без зміщення уламків;

• при переломах в ділянці епіметафізів наявність компресійного зміщення епіфізів, зниження їх висоти;

• порушення цілісності структури кісткових балок, ущільнення кісткової тканини;

• при переломах хребців – клиноподібна деформація тіл хребців і зменшення висоти тіла хребця спереду;

• порушення нормальної структури кістки при патологічних змінах через метастази пухлин, або первинної пухлини кісткової тканини, дистрофічних змінах тощо;

В дитячому віці рентгенологічні ознаки – специфічні (переломи під окістям, епіфізіолізи), виникає важкість діагностики переломів епіфізів, метафізів при відсутності їх окостеніння.

Останнім часом широко застосовують наступні сучасні методи діагностики переломів кісток: рентгенівська томографія, комп’ютерна томографія, тривимірна реконструктивна комп’ютерна томографія, діагностична артроскопія, радіонуклідне сканування, ультрасонографія (особливо у дітей).

Надання першої допомоги при переломах, її задачі.

1. При наявності кровотечі із судин – зупинка кровотечі джгутом чи імпровізованими джгутами (закрутка, перетягання ременем, шнурком і т.п.), накладання тиснучої пов’язки.

2. Знеболююча терапія (введення морфінних препаратів, 50% розчину анальгіна, при можливості введення 2% розчину новокаїну, лідокаїну в ділянку перелому (10–20 мл), при відкритих переломах – футлярна новокаїнова (лідокаїнова) 0,5% розчином блокада.

3. При відкритому переломі накладання первинної пов’язки з метою профілактики вторинного мікробного забруднення.

4. Транспортна іммобілізація: аутоіммобілізація, підручними засобами, табельними транспортними шинами (драбинчастою шиною Крамера, диктовою, шиною Дітеріхса).

5. При необхідності введення серцевих препаратів: кофеїну, кордіаміну.

6. При шоці, колапсі трансфузії реополіглюкіну, лактасолю, фізрозчину, 5% розчину глюкози.

Задачі транспортної іммобілізації:

1. Забезпечення спокою та надійної іммобілізації ушкодженій кінцівці, тулубу або іншої ділянці тіла.

2. Протишокова дія, купування болю.

3. Профілактика вторинної кровотечі.

4. Профілактика розповсюдження інфекції.

Основні принципи транспортної іммобілізації:

• для знерухомлення кісткових уламків необхідно іммобілізувати два суміжних суглоби (вище та нижче перелому), а при переломах плечової або стегнової кістки три суглоби (рис. 11е, 12, 13, 14);

• моделювання шини необхідно проводить по здоровій кінцівці, або на тому, хто її буде накладати, тобто на медпрацівнику;

• при іммобілізації кінцівки необхідно надати їй фізіологічне положення, а якщо це неможливо, то таке положення, при якому кінцівка менш за все травмується;

• при відкритих переломах вправлення уламків не виконують, накладають стерильну пов’язку і кінцівку фіксують в том положенні, в якому вона знаходиться в момент ушкодження;

• іммобілізація накладається поверх одягу і взуття потерпілого, між шиною і кінцівкою потерпілого кладеться м’яка ватно-марлева підкладка;

• при відкритих переломах на рану необхідно накласти стерильну пов’язку;

• при фіксації шини не повинно закриватися місце накладання джгута, щоб була можливість корегувати стан джгута;

• іммобілізована кінцівка перед транспортуванням в холодну пору року повинна бути обов’язково утеплена з метою профілактики відмороження;

• під час перекладання потерпілого з нош, ушкоджену кінцівку повинен тримати помічник.

Треба пам’ятати, що невірно виконана іммобілізація може принести шкоду в результаті додаткової травматизації.

При ушкоджені хребта, потерпілого кладуть на тверду поверхню з валиком під ушкодженим місцем (рис. 15,16). При переломах кісток тазу потерпілого кладуть на щит з зігнутими нижніми кінцівками в колінних і кульшових суглобах. Під колінні суглоби кладеться валик значної висоти (рис. 17). Додаткові призначення виконуються потерпілому з урахуванням його загального стану.

Засоби транспортної іммобілізації.

До засобів транспортної іммобілізації відносяться: пов’язки, косинки (рис. 7, рис. 8), імпровізовані шини (палиця, дошки та ін.) (рис. 8, 9) та стандартні табельні шини: драбинчасті шини Крамера, фанерні, металеві сітчасті шини, шини Дітеріхса, Єланського, щити, пов’язки головні, пращі підборідні та ін. (рис. 10, 11, 13, 16).

Будова шин Дітеріхса і Крамера (див. рис. 10а та рис. 11).

Надання першої долікарської допомоги потерпілому з переломом в домашніх умовах.

Перша долікарська допомога – це сукупність простих, доцільних дій, спрямованих на збереження здоров’я і життя потерпілого. При переломах необхідно іммобілізувати уражену кінцівку або ділянку тіла і запобігти травматичному шокові.

При поранені необхідно розірвати одежу, щоб виявити рану, витерти кров навколо рани і краї її змастити йодом, а після – накласти ватний тампон і забинтувати. Сильну кровотечу слід зупинити за допомогою накладання ремінця, краватки, хустки, косинки, шарфа, шнурків, мотузки та ін. Не слід накладати підручні засоби зупинки кровотечі на голу шкіру. Якщо в рані немає кісткових уламків можливо накласти тиснучу пов’язку.

Основне завдання першої долікарської допомоги при переломах – створити спокій потерпілому, для чого необхідно накласти шину з дощок, прутів, картону і т.п. При відкритому переломі спочатку накладають стерильну пов’язку на рану, а після бинтують імпровізовану шину. Шину слід покрити товстим шаром вати чи матерії, а після перебинтувати. Шину треба прибинтувати так, щоб вона захоплювала суглоби нижче й вище від місця ушкодження, а при переломі плечової і стегнової кісток треба фіксувати три суглоби.

У разі перелому ключиці, плечової кістки або кісток передпліччя руку притискають до тулуба під прямим кутом у ліктьовому суглобі, закріплюють пов’язкою або передпліччя укладають в поділ сорочки та пристібають край подолу до одягу на грудній клітці булавками – аутоіммобілізація (рис. 7,8,9). Верхня кінцівка повинна бути підвішеною на косинці або ремні. При переломах кісток кисті, останній придають фізіологічне положення вкладаючи в долонь валик з тканини, бинт або вату та іммобілізують картонною шиною.

У разі перелому кісток гомілки укладають дві шини із зовнішнього й внутрішнього боків ноги від стопи до верхньої третини стегна. При відсутності підручних засобів використовують іммобілізацію за типом “нога до ноги” (аутоіммобілізація) (рис. 9).

У разі перелому стегна одну шину розміщують уздовж зовнішнього боку від пахової западини ушкодженого боку до стопи, другу – уздовж внутрішнього боку від паху до стопи, а третю – по задній поверхні нижньої кінцівки (рис. 14). Шини туго прибинтовують до ноги бинтами або рушником в 3–4 місцях. При відсутності підручних засобів – аутоіммобілізація. Стопу фіксують тугою пов’язкою від кінчиків пальців до середини голені.

При ушкоджені хребта потерпілого укладають на тверду рівну основу (наприклад, зняті з петель двері, дверцята від шафи, стіл із зламаними ніжками та ін.) з валиком під спиною протягом всього хребта. Якщо потерпілий знаходиться на животі, перевертати на спину його не слід, треба також положити його на тверду поверхню і під голову положити валик (при виключенні перелому шийного відділу хребта) (рис. 15, 16).

При переломах кісток тазу потерпілого кладуть на тверду рівну основу з зігнутими в колінних та кульшових суглобах і трохи відведеними кінцівками, під колінні суглоби підкладається значної висоти валик (рис. 17).

Основні задачі лікування переломів у стаціонарі.

Основні задачі – це збереження життя потерпілого, збереження кінцівки, усунення болі, відновлення анатомічної форми кінцівки, її функції, відновлення працездатності. Лікування загального стану, викликаного ускладненнями: травматичного шоку, жирової емболії (знеболююча та трансфузійна терапія).

Основний принцип при лікування перелому – зіставлення уламків та їх утримання. Способи лікування переломів: консервативний, оперативний.

Способи консервативного лікування переломів.

А. Лікування переломів за допомогою гіпсових пов’язок.

Такому лікуванню підлягають переломи без зміщення уламків, або ті, яким необхідно провести закриту репозицію (співставлення) кісткових уламків, утримання їх в нерухомості на період утворення кісткової мозолі, включаючи ранню функцію пошкодженого сегмента.

Успіх співставлення кісткових уламків залежить від повноцінного знеболювання, яке знімає рефлекторне скорочення м’язів. В більшості випадків застосовується місцеве знеболювання методом введення 0,5–1% розчину новокаїну (лідокаїну) в гематому в місці перелому. Для цього зону перелому обробляють розчином йоду, інфільтрують шкіру анестетиком і, просовуючи голку до місця перелому вводять його в м’які тканини, потягуючи поршень шприца на себе для отримання крові з гематоми, в яку вводять до 15 мл анестетику (при переломі плечової кістки, кісток гомілки), до 30 мл (при переломі стегнової кістки). Якщо не отримано в шприці кров з гематоми, то голку спрямовують в іншому напрямку, оскільки введення новокаїну поза гематомою не дає знеболюючого ефекту. При недостатній місцевій анестезії застосовують загальне знеболювання.

Репозиція уламків – це усунення їх зміщення і точне співставлення по лінії перелому. Для усунення ротаційного зміщення уламків периферичному уламку слід надати правильного положення відносно подовжньої осі кінцівки. При переломах кісток передпліччя в середній і нижній третинах кінцівці надається середнє положення між пронацією і супінацією. Усунення кутового зміщення відбувається вирівнюванням дистального уламка і відновленням подовжньої осі кінцівки. Усунення зміщення уламків по довжині іноді потребує значних зусиль щоб пересилити тягу рефлекторно скорочених м’язів, особливо при репозиції уламків стегнової кістки. Одночасно усувається і зміщення уламків по ширині протидією проксимального і дистального уламків.

Підсумовуючи вищевказану техніку співставлення уламків необхідно виділити, що основним принципом є співставлення дистального уламка по відношенню до проксимального.

Для утримання уламків, які спів ставили, накладаються гіпсові пов’язки, які широко застосовував в М. І. Пирогов під час Кримської війни 1853–1856 років.

При накладенні гіпсових пов’язок кінцівці надають середньо-фізіологічного положення. Для нижньої кінцівки (перелом стегнової кістки) – згинання в кульшовому і колінному суглобах під кутом 140^о–150^о, для верхньої кінцівки (перелом плечової кістки) відведення плеча під кутом 60^о, згинання під кутом 30^о і згинання передпліччя під кутом 90^о. Іммобілізація гіпсовою пов’язкою продовжується до часу зрощення перелому. Середні терміни зрощення переломів кісток наведені в таблиці №1.

Таблиця №1.

ПЕРЕЛОМАНА КІСТКА	КІЛЬКІСТЬ ДНІВ ІММОБІЛІЗАЦІЇ
Ключиця Лопатка Малогомілкова кістка Плечова кістка Променева кістка Ліктьова кістка Обидві кістки передпліччя (діафіз) Надколінник Діафіз стегна Великогомілкова кістка Обидві кістки гомілки (діафіз) Шийка стегна	30 – 40 50 – 55 30 – 40 60 – 70 45 – 60 45 – 50 60 – 85 45 – 60 100 – 120 80 – 100 90 – 100 150 – 180

Ручне зіставлення зміщенних уламків може бути успішним, якщо місце перелому доступно для безпосереднього доступу рук. До таких переломів відносяться переломи фаланг пальців кисті, стопи, п’ясткових кісток, деякі переломи ключиці, кісток передпліччя, кісточок, епіметафізарні переломи верхньої кінцівки, стегнової, великогомілкової кісток.

Протипоказання: а) нестабільні переломи (косі, гвинтові, скалкові, деякі епіметафізарні переломи нижньої кінцівки, кісток таза); б) при ушкодженні судин та нервів; в) наявність ран, міхурів, захворювань шкіри (виразки, дерматит, екзема); г) важкий загальний стан.

Б. Метод постійного витягання (екстензій ний метод лікування).

Показання: усі нестабільні або важко утримуванні переломи (косі, гвинтоподібні, суглобові, відкриті переломи кінцівок зі зміщенням уламків), ускладненні ушкодженням м’яких тканин, внутрішньо-суглобові переломи, переломи кісток тазу, переломо-вивихи хребта (особливо шийного відділу). Цей метод передбачає, як співставлення уламків, так і утримання їх до утворення кісткової мозолі. Репозицію дистального уламка слід направляти по осі проксимального, поступово збільшуючи вантаж для розтягу м’язів.

Для скелетного витягання (рис. 5) потрібен набір стерильних інструментів: спиця Кіршнера, ручна, або електрична дриль. Перед проведенням спиці проводиться пошарове знеболення шкіри, підшкірної клітковини, м’язів, окістя 0,5% розчином новокаїну в місці припущеного введення і виходу спиці. При переломі стегнової кістки спицю проводять через надвиростки або горбистість великогомілкової кістки. При цьому спицю проводять ззовні до середини. При переломах кісток гомілки – через п’яткову кістку виміром на 2 см донизу від вершини зовнішньої кісточки і 1,5 см назад. При переломі плечової кістки – через ліктьовий відросток, відступаючи на 2 см від його вершини із середини назовні. Після виходу спиці з кістки в підшкірну клітковину шкіру проколюють вручну щоб спиця не намотала шкіри, а в місцях входу і виходу спиці фіксують стерильні марлеві кульки. Для попередження міграції спиці її закріплюють спеціальними фіксаторами на дузі Кіршнера спицю натягують, щоб вона не прогиналась і не прорізала м’які тканини, нижню кінцівку укладають в фізіологічному положенні на шині Белера, верхню – підвішують на апараті №1. Маса вантажу визначається масою пацієнта, розвитком м’язів, величиною зміщення уламків. Однак при переломах стегнової кістки величина вантажу дорівнює 15% від маси тіла, при переломах кісток гомілки – 10%, або дорівнює першій цифрі ваги пацієнта, а при переломі стегнової кістки ще додати половину цього значення.

Скелетне витягання дозволяє постійно спостерігати за кінцівкою, проводити рухи в суглобах, покращувати кровообіг в кінцівці. Цей метод називається функціональним.

У дітей до 5 років витяг проводиться за допомогою манжеток, які фіксуються до шкіри, цинкожелатиновою пастою Уна або за допомогою лейкопластирного витягання.

При переломах шийного відділу хребта використовується петля Гліссона, або спеціальна клема для витягу за голову.

Оперативне лікування переломів.

Розрізняють абсолютні і відносні показання для оперативного лікування переломів. Абсолютні показання – інтерпозиція м’яких тканин між уламками, ускладнені переломи (ушкодження кістковими уламками великих судин, нервів, головного або спинного мозку), відкриті переломи із значним ушкодженням м’яких тканин, внутрішньосуглобові переломи з порушенням конгруентності суглобових поверхонь.

Відносні показання – гвинтоподібні, косі, скалкові переломи, поперечні переломи плечової кістки, діафізарні переломи із зміщенням уламків по ширині.

Для остеосинтезу уламків використовуються металеві стрижні (інтрамедулярний остеосинтез), пластинки (екстрамедулярний або накістний остеосинтез), гвинти, апарати зовнішньої фіксації уламків (позавогнищевий компресійно-дистракційний спосіб), який використовується при відкритих переломах із значним дефектом м’яких тканин, супутніх запальних процесах, несправжніх суглобах та інше (рис. 6). Принципи остеосинтезу: точне співставлення уламків, стабільне їх утримання на весь період зрощення, рання лікувальна гімнастика – реабілітаційне лікування.

При відкритих переломах проводиться первинна хірургічна обробка рани, активне дренування рани з постійним промиванням її асептичними розчинами на протязі 8–10 днів, антибіотикотерапія.

Для утворення сприятливих умов зрощення переломів необхідне повноцінне харчування з включенням білків, вітамінів, мінералів (кальцію, фосфору).

Наслідки лікування переломів.

Ускладнення переломів.

А. Ранні:

• шок (особливо при поєднаній травмі, відкритих переломах із значною крововтратою);

• циркуляторні розлади, що призводять до гангрени кінцівки (підколінна ділянка при роздроблених переломах кісток гомілки);

• ушкодження нервів (променевого, загального малогомілкового, сідничного нервів);

• жирова емболія (частота 0,5 до1%) може розвинутись через декілька годин до днів протягом двох тижнів. Жирова емболія розвивається частіше легень, рідше головного мозку;

• раньова інфекція при відкритих переломах у вигляді нагноєння рани, флегмони, гострого остеомієліту.

Б. Пізні

• сповільнене зрощення уламків;

• формування несправжніх суглобів;

• дефекти кісток;

• остеомієліт;

• деформації;

• нейродистрофічні розлади;

• порушення функції в суглобах (контрактури, анкілози, обмеження рухів);

• укорочення кінцівки.

Сповільнена консолідація уламків характеризується наявністю рухомості в місці перелому, збільшенням терміну зрощення перелому в 1,5 рази, рентгенологічно є щілина між уламками, вільна прохідність кістково-мозкового каналу уламків.

Несправжній суглоб характеризується можливою рухомістю уламків, більшим терміном зрощення в 1,5–2 рази, рентгенологічно – щілиною між уламками, склерозом і зарощенням кістково-мозкового каналу.

Якщо лікування сповільненої консолідації можна продовжити консервативно (продовження іммобілізації, масаж, електрофорез, дозоване подразнююче навантаження кінцівки), то лікування несправжнього суглоба тільки оперативне – видалення сполучної тканини між уламками, розкриття прохідності кістково-мозкового каналу, фіксація апаратами зовнішньої фіксації, застосування кісткової ауто та алопластики.

Матеріали для самоконтролю:

А. Завдання для самоконтролю

(таблиці, схеми, малюнки, графіки) додаються

Б. Задачі для самоконтролю:

1. У пацієнта доставленого в приймальне відділення після ДТП виявлено рану по зовнішній поверхні правої гомілки розміром 3 х 5 см, заповненої згустком крові, повздовжня вісь гомілки деформована. В ділянці рани визначається патологічна рухомість, кісткова крепітація. Пульс 96 уд/хв, ритмічний, слабкого наповнення, артеріальний тиск 100/60 мм. рт. ст. Вкажіть попередній діагноз.

A. Відкритий перелом малогомілкової кістки.

B. Відкритий перелом кісток правої гомілки, флегмона гомілки, що розпочинається.

C. Відкритий перелом кісток правої гомілки, травматичний шок І ступеню.

D. Синдром тривалого розчавлення з переломом кісток правої гомілки.

E. Відкритий перелом кісток правої гомілки.

2. В травматологічне відділення поступив пацієнт із скаргами на біль в правому стегні, порушення функції. При огляді стегна відмічається гематома, набряк в середній третині, укорочення кінцівки на 5 см., кінцівка фіксована шиною Дітеріхса. Артеріальний тиск 85/60 мм. рт. ст., пульс 105 уд/хв. Яке обстеження необхідно провести пацієнту?

A. Огляд пацієнта, функціональні проби, консультація суміжних спеціалістів.

B. Рентгенографію стегна, загальний аналіз крові, сечі, цукор крові, визначити величину крововтрати.

C. Без обстеження, відразу взяти на операційний стіл для проведення ургентної операції.

D. Рентгенографію черепа, органів грудної порожнини та обох стегон.

E. Ультрасонографія ушкодженої ділянки, органів черевної порожнини, час згортання крові, протромбінів індекс.

3. Пацієнтка С., 65 років, послизнулася на вулиці і впала на випрямлену ліву руку після чого виник різкий біль в ділянці променево-зап’ясткового суглоба. При огляді визначається деформація променево-зап’ясткового суглоба, значний набряк, підшкірна гематома. При осьовому навантаженні відчуває різкий біль. Який з достовірних симптомів буде свідчити про наявність перелому?

А. Біль, набряк, гематома.

В. Наявність пружності травмованого сегменту кінцівки.

С. Кісткова крепітація, патологічна рухливість уламків.

D. Деформація травмованого сегменту.

С. Вкорочення кінцівки.

4. Пішохід Л, 35 років, госпіталізований у травматологічне відділення після автомобільної аварії з діагнозом «перелом діафіза правої великогомілкової кістки у середній третині з незначним зміщенням уламків.» Який термін іммобілізації кінцівки треба витримати:

А. 3 місяці.

В. 1 місяць.

С. 4 місяці.

D. 6 місяців.

С. 3 тижні.

5. У пацієнта М., 40 років клінічно і рентгенологічно діагностовано закритий косий перелом нижньої третини плечової кістки зі зміщенням уламків по довжині на 1 см. Кисть звисає, пацієнт не може повністю розігнути її та відвести перший палець. Яка лікувальна тактика?

А. Відкрита репозиція уламків, металоостеосинтез, ревізія променевого нерву.

В. Накладання логнетної гіпсової пов’язки з фіксацією кисті.

С. Застосування скелетного витягання за ліктьовий відросток.

D. Позавогнищевий металоостеосинтез. Еластичне бинтування.

Е. Еластичне бинтування верхньої кінцівки, холод на ділянку перелому.

6. Лікар, оглядаючи пацієнтку К., 39 років, з підозрою на перелом лівого передпліччя, виявив локальну болючість у середній третині передпліччя, гематому, крепітацію уламків; передпліччя набрякле, деформоване. Активні рухи в променево-зап’ястковому суглобі відсутні. Який достовірний симптом вказує на перелом?

А. Крепітація.

В. Гематома.

С. Локальна болючість.

D. Набряк і деформація.

С. Відсутність рухів у променево-зап’ястковому суглобі.

7. Пацієнт К., 40 років, звернувся у травмпункт зі скаргами на біль у правому надпліччі. При огляді ділянка надпліччя згладжена. Ліва половина плечового поясу вкорочена, конфігурація ключиці змінена. При пальпації – локальна болючість, при значному натисканні відмічається крепітація. Дихання пацієнта не порушене. Активні рухи в плечовому суглобі різко обмежені. Ваш попередній діагноз?

А. Перелом ключиці.

В. Вивих акроміального кінця ключиці.

С. Вивих плеча.

D. Вивих стернального кінця ключиці.

С. Перелом головки плечової кістки.

8. Пацієнтка К., 43 років, поступила в приймальне відділення зі скаргами на біль в правому плечі, порушення функції кінцівки. При огляді відмічається різка болючість у ділянці плеча, його патологічна рухомість, викривлення осі, вкорочення, крепітація. Ваш попередній діагноз.

А. Перелом діафіза плечової кістки.

В. Перелом ключиці.

С. Вивих плеча.

D. Вивих акроміального кінця ключиці.

С. Забій м’яких тканин правого плеча.

9. Після падіння на спину у потерпілого виник різкий біль у хребті. При пальпації визначається різке напруження м’язів та деформація в нижньогрудному відділі хребта. Яка перша медична допомога необхідна потерпілому?

A. Введення знеболюючих і транспортування у напівлежачому положенні.

B. Накласти шину Дітеріхса.

C. Провести туге еластичне бинтування тулуба.

D. Введення знеболюючих і транспортування на іммобілізаційному щиті.

E. Транспортування на щиті в положенні «жабки».

10. У пацієнта з переломом нижньої третини плечової кістки відсутні активні рухи в променево-зап’ястковому суглобі. Яка тактика сімейного лікаря, який надає першу медичну допомогу?

A. Гіпсова пов’язка на 6 тижнів.

B. Накласти тугу еластичну пов’язку, консультація нейрохірурга.

C. Накласти стандартну транспортну шину, динамічне спостереження.

D. Накласти імпровізовану транспортну шину, негайна консультація травматолога.

Е. Холод на уражену кінцівку, нестероїдні протизапальні препарати, протинабрякова терапія.

11. У пацієнта клінічно і рентгенологічно діагностовано закритий косий перелом нижньої третини плечової кістки із зміщенням уламків по довжині на 1 см. Кисть звисає, пацієнт не може повністю розігнути кисть та відвести перший палець. Якою має бути лікувальна тактика?

A. Накладання лонгетної гіпсової пов’язки з клиноподібною подушкою, кисть фіксувати в положенні тильної флексії.

B. Накладання скелетного витягання за ліктьовий відросток.

C. Позавогнищевий остеосинтез компресійно-дистракційним апаратом.

D. Мікрохірургічний шов променевого нерву, відкрита репозиція уламків, металоостеосин­тез.

Е. Од­номоментна ручна репозиція уламків, накладання гіпсової лонгети, лікувальна фізкультура з 3-ї доби.

12. Пацієнт 66 років скаржиться на біль в ділянці правої плечової кістки, порушення функції кінцівки. Рік тому консервативно лікувався з приводу поперекового перелому правої плечової кістки (закрита репозиція, гіпсова іммобілізація). Об’єктивно: відмічається без болюча рухливість в ділянці перелому. Рентгенологічно: щілина між кістковими уламками, остеосклероз і зарощення кістково-мозкового каналу. Ваш діагноз?

A. Хронічний остеомієліт.

B. Нейродистофія кінцівки.

C. Сповільнене зрощення уламків.

D. Несправжній суглоб.

E. Патологічний перелом.

13. Пацієнт 68 років поступив в травматологічний стаціонар з діагнозом: Перелом шийки правої стегнової кістки. Пацієнту було накладене скелетне витягання. Вага пацієнта 80 кг. Якою повинна бути вага грузу для скелетного витягання в даному випадку?

А. 5 кг.

В. 8 кг.

С. 12 кг.

D. 18 кг.

E. 20 кг.

14. Після ручної репозиції та накладання гіпсової лонгети, у пацієнта з переломами кісток передпліччя виник набряк кисті та пальців, біль, порушення чутливості. Якою має бути першочергова тактика лікаря?

A. Це закономірне явище, набряк самостійно зменшиться через добу.

B. Повторити репозицію.

C. Зняти гіпсову лонгету на годину.

D. Розрізати бинт, яким фіксовано лонгету.

E. Призначити анальгетики та сечогінні.

15. У пацієнта М., 1938 р.н., після ендопротезування кульшового суглобу на третю добу виникли наступні симптоми: раптове погіршення загального стану, різке падіння артеріального тиску, задуха, почуття тиску за грудиною, нестача повітря, крила носа приймають участь в диханні. Об’єктивно: обличчя бліде, наявність на блідій ціанотичній шкірі бузковатого відтінку папул на щоках, бокових поверхнях живота, грудей. Аускультативно: вологі хрипи. Температура підвищенна. Рентгенологічно: тяжистість і ущільнення по ходу бронхіального дерева. Яке ускладнення трапилося у пацієнта?

A. Геморрагічний шок.

B. Жирова емболія мозку.

C. Жирова емболія легень.

D. Інфаркт міокарду.

Е. Жирова емболія правого передсердя.

16. Жінка 44 роки, під час автомобільної катастрофи отримала забійну рану волосистої частини голови і закритий перелом лівого стегна в середній третині. Об’єктивно: загальний стан середньої важкості. Артеріальний тиск 110/70 мм. рт. ст., пульс 100 уд/хв. Ліва нижня кінцівка деформована, відмічається різкий біль при рухах. Вкажіть лікарський засіб, який необхідний для профілактики травматичного шоку та вид транспортної іммобілізації для потерпілої?

А. Анальгін, довга дробинчата шина Крамера.

В. Совкаїн, фанерна транспортна шина.

С. Промедол, екстензій на шина Дітеріхса.

D. Атропін, фіксація ушкодженої кінцівки до здорової (аутоіммобілізація).

Е. Дікаїн, фіксація на дерев’яному щиті із зігнутими колінними суглобами в позі “жаби”.

17. Юнак при падінні з висоти на помірно зігнуті ноги відчув різку біль нижче колінного суглоба. Скаржиться, що гомілки "не слухаються" при виконанні кроку вперед. При пальпації горбистості великогомілкової кістки – значний біль, надколінник змістився догори. Поставте попередній діагноз та визначтесь з лікувальною тактикою.

А. Багатоуламковий перелом великогомілкової кістки. Оперативне лікування.

В. Перелом обох кісток гомілок без значного зміщення. Скелетне витягання.

С. Відрив надколінника. Оперативне лікування

D. Відрив горбистості великогомілкової кістки. Оперативне лікування.

Е. Розрив зв’язок колінного суглобу. Гіпсова іммобілізація.

18. Літній чоловік при падінні вдарився передньою поверхнею колінного суглоба. Турбує різкий біль в колінному суглобі, суглоб потовщений з наявністю рідини, при пальпації – поглиблення в середній ділянці надколінника, підняти випрямлену ногу не може. Вкажіть діагноз ушкодження.

А. Перелом надколінника.

В. Вивих надколінника.

С. Розрив зв’язок колінного суглоба.

D. Відрив медіального виростку великогомілкової кістки.

Е. Вивих в колінному суглобі.

19. У пацієнта 40 років поперековий закритий перелом діафізу плечової кістки. Була виконана закрита репозиція перелому, накладання циркулярної гіпсової пов’язки. Який повинен бути термін гіпсової іммобілізації в даному випадку?

А. 30–40 діб.

В. 50–55 діб.

С. 60–70 діб.

D. 80–100 діб.

Е. 100–120 діб.

20. Пацієнта 33 років протягом тижня лікували за допомогою скелетного витягу з приводу косого перелому діафізу плечової кістки в дистальній третині. Однак, усунути зміщення уламків по ширині не вдалось. На 10-ту добу було проведено відкриту репозицію уламків з подальшим остеосинтезом металевою пластинкою. Наступного дня після операції при огляді виявлено, що пацієнт не може активно розігнути пальці і кисть, а також відвести перший палець. Чому пацієнт не може активно розігнути пальці, кисть і відвести перший палець?

А. Ушкодження серединного нерву.

В. Ушкодження променевого нерву.

С. Ушкодження ліктьового нерву.

D. Ушкодження плечового сплетення.

Е. Ушкодження пахвового нерву.

21. Пацієнт К., 23 років, впав на праву руку. Скаржиться на кволість, біль в руці, нудоту. Об’єктивно: шкіра і видимі слизові оболонки бліді, праве передпліччя кутоподібно зігнуте в середній третині, де в проекції променевої кістки є рана розміром 5 на 3 см., з якої виступає уламок кістки та спостерігається значна кровотеча. Діагностовано відкритий перелом кісток правого передпліччя. З чого почнете надання невідкладної допомоги?

А. Введення серцевих препаратів.

В. Введення анальгетиків.

С. Зупинка зовнішньої кровотечі.

D. Відновлення ОЦК.

Е. Здійснення транспортної іммобілізації.

22. Після автомобільної катастрофи пацієнт В., 33 роки, скаржиться на біль в правій половині таза. При огляді – показники гемодинаміки стабільні, асиметрії таза немає, виражена припухлість і крововилив у правій паховій ділянці. Виберіть оптимальний спосіб транспортування хворого в лікарню.

А. Транспортування сидячи.

В. Транспортування на твердій поверхні на лівому боці.

С. Ортопедична укладка на твердій поверхні з підставленим валиком під підколінні ямки.

D. Транспортування на твердій поверхні на правому боці.

Е. Транспортування напівсидячи.

23. Пацієнт К., 32 років, упав з висоти 2,5 метрів на ліву руку і ногу. При приїзді карети швидкої медичної допомоги, скаржиться на сильний біль у ділянці лівого плеча і стегна. Об’єктивно: шкіра і видимі слизові бліді, АТ–110/75 мм. рт. ст., пульс – 88 за хв. Ліве плече і стегно в середній третині деформовані. У цих сегментах відмічається патологічна рухомість і крепітація. Діагностовано закриті переломи плеча і стегна. Яка транспортна іммобілізація найдоцільніша в даному випадку?

А. Прибинтувати ногу до здорової.

В. Одна шина Крамера – на руку, друга – на ногу.

С. Шина Крамера – на стегно, іммобілізація плеча косинкою.

D. Шина Дітеріхса – на ногу, шина Крамера – на руку.

Е. Дві шини Крамера – на ногу, іммобілізація руки косинкою.

24. Пацієнта Р., 32 років, доставлено в травмпункт районної лікарні з відкритим переломом нижньої третини плеча. Фельдшер наклав шину Крамера, попередньо змоделювавши на здоровій руці, що захоплювала плече, передпліччя і кисть до п’ястково-фалангових суглобів. Рука підвішена на хустці. Яку помилку допустив фельдшер?

А. Не наклав асептичну пов’язку.

В. Неправильне моделювання шини.

С. Не потрібно хустки.

D. Недоцільно використовувати шину Крамера.

Е. Помилка відсутня.

В. Тести для самоконтролю:

1. Які клінічні симптоми переломів відносяться до достовірних?

А. Патологічна рухомість уламків сегмента, крепітація.

В. Порушення функції кінцівки.

С. Деформація кінцівки.

D. Вкорочення кінцівки.

Е. Біль, припухлість.

2. Які ускладнення переломів слід вважати ранніми?

А. Нейродистрофічні розлади.

В. Травматичний шок.

С. Тугорухомість в суглобах з атрофією м’язів.

D. Сповільнене зрощення переломів.

Е. Несправжній суглоб.

3. Сповільнена консолідація переломів проявляється клінічними симптомами:

А. Не зрощення кісткових уламків.

В. Збільшення терміну зрощення в 1,5 рази.

С. Набряк тканин навколо перелому.

D. Закриття кістково-мозкового каналу на рентгенограмі.

Е. Склероз кінців уламків.

4. При відкритих переломах на догоспітальному етапі слід виконувати:

А. Зупинку кровотечі, транспортну іммобілізацію.

Б. Знеболення та наступне зашивання шкіри.

С. Репозицію уламків.

D. Накладання тимчасового скелетного витягання.

Е. Виконання первинної хірургічної обробки рани.

5. Які транспортні шини відносяться до екстензійних?

А. Шина Крамера.

В. Фанерна шина.

С. Шина Єланського.

D. Праща підборідна.

Е. Шина Дітеріхса.

6. Контрольна рентгенографія вперше після накладання гіпсової пов’язки здійснюється:

А. Протягом першої доби.

В. На 2–3 добу.

С. На 6–8 добу.

D. На 10–14 добу.

Е. Не раніше другого тижня.

7. Причиною вторинних ранніх кровотеч являється:

А. Евакуація тромбу з кровоносної судини.

В. Аррозія судини.

С. Розщеплення тромбу.

D. Тромбоцитопенія.

Е. Неспроможність факторів згортання крові.

8. Переломовивихом називається стан, який характеризується одночасним:

А. Переломом та зміщенням кісткових уламків.

В. Переломом та інтерпозицією м’язів між уламками.

С. Переломом з вклиненням уламків.

D. Вивихом однієї кістки и переломом іншої.

Е. Вивихом і переломом суглубових та біля суглобових відділів кості.

9. У пацієнта відкритий перелом кісток гомілки внаслідок удару переднім бампером автомобіля. Якого виду перелом при цьому найбільш вірогідний?

А. Вклинений.

В. Компресійний.

С. Багатоскалковий.

D. Відривний.

Е. Гвинтоподібний.

10. Виключить невірно вказаний шар кісткової мозолі:

А. Параоссальний.

В. Периоссальний.

С. Інтермедіарний.

D. Ендостальний.

Е. Кістковомозковий.

11. Назвіть симптоми закритого перелому кістки:

А. Підшкірна емфізема.

В. Патологічна рухливість.

С. Збільшення абсолютної довжини кінцівки.

D. Кровотеча.

Е. Пружній опір в найближчому суглобі.

12. Які повинні бути межі транспортної іммобілізації у потерпілого при переломі плечової кістки ?

А. Пальці – лопатка здорової сторони.

В. Кисть – лопатка ураженої сторони.

С. Променево-зап’ястковий суглоб – лопатка ураженої сторони.

D. Променево-зап’ястковий суглоб – плечовий суглоб ураженої сторони.

Е. Передпліччя – плече ураженої сторони.

13. Вкажіть елемент першої допомоги на місці пригоди потерпілому з переломом довгої трубчатої кістки:

А. Використати шину Белера.

В. Накласти гіпсову пов’язку.

С. Іммобілізувати кінцівку транспортною шиною.

D. Виконати репозицію уламків.

Е. Виконати скелетне витягання.

14. Коли і де слід проводити репозицію кісткових уламків при відкритому переломі?

А. На місці отримання травми (при наданні першої медичної допомоги).

В. При транспортуванні в стаціонар.

С. Під час санітарної обробки в приймальному відділенні.

D. В операційнії в найближчий час після поступлення в лікувальний заклад.

Е. В любому з перерахованих місць та в любий час.

15. Вкажіть час проведення репозиції перелому у потерпілого з ознаками травматичного шоку.

А. Після виконання новокаїнової блокади ділянки перелому.

В. Після виведення пацієнта із стану шоку.

С. Після початку внутрішньовенної трансфузії.

D. Відразу після доставки потерпілого в стаціонар.

Е. Під час надання першої медичної допомоги.

16. Які дії першочергові для профілактики шоку при відкритому переломі великої трубчатої кістки під час надання першої медичної допомоги?

А. Транспортна іммобілізація кінцівки.

В. Репозиція уламків.

С. Зупинка кровотечі.

D. Вводити нестероїдні протизапальні препарати.

Е. Проведення трансфузійної терапії.

17. Яку шину слід застосовувати для транспортної іммобілізації при переломі стегна?

А. Дітеріхса.

В. Металеву сітчасту.

С. Єланського.

D. Фанерну шину.

Е. Кузьмінського.

18.. Терміни зрощення діафізарного перелому стегна у чоловіка 40 років:

А. Менше 2-х місяців.

В. Більше 2-х місяців.

С. 100–120 днів.

D. 150–180 днів.

Е. Біля одного року.

19. Абсолютною ознакою перелому, яка виявляється за допомогою клінічного обстеження, є:

А. Гіперемія шкіри.

В. Блідість шкірних покривів.

С. Набряк кінцівки.

D. Кісткова крепітація.

Е. Біль в ділянці перелому.

20. До якого способу знеболення відноситься місцева анестезія за О.В. Вишневським?:

А. Термінального.

В. Інфільтраційного.

С. Епідурального.

D. Провідникового.

Е. Комбінованого.

21. Скільки стадій розвитку проходить кісткова мозоль?

А. 2.

В. 5.

С. 3.

D. 6.

Е. 4.

22. Яку концентрацію новокаїну застосовують при інфільтраційній анестезії за Вишневським?

А. 10%.

В. 1%.

С. 5%.

D. 0,25%.

С. 2%.

23. Оперативне лікування переломів показане в наступних випадках:

А. При уповільненому зростанні перелому.

В. При епіфізіолізі.

С. При неускладнених поперечних переломах.

D. При гвинтоподібних переломах.

Е. При вклинених переломах.

24. Який метод відноситься до неоперативного методу фіксації кісткових уламків?

А. Фіксація металевими пластинами.

В. Введення в кістково-мозковий канал металевих штифтів.

С. Скелетне витягання.

D. Застосування комперсійно-дистракційного методу.

Е. Фіксація металевими спицями Киршнера.

25. Що відноситься до загальних причин уповільненого зрощення переломів?

А. Інтерпозиція м’яких тканин.

В. Авітаміноз з порушенням мінерального обміну.

С. Зміщення кісткових уламків, яке було не виправлене при репозиції.

D. Дефект м’яких тканин над зоною перелому.

Е. Порушення кровозабезпечення кісткових уламків.

26. Накладання тугої пов’язки показано при:

А. Венозній кровотечі.

В. Артеріальній кровотечі.

С. Капілярній кровотечі.

D. Кровотечі з носової порожнини.

Е. Кровотечі з плечової артерії.

27. Найбільш часто жирова емболія настає при:

А. Переломі ребер.

В. Опіках.

С. Перитонітах.

D. Переломах кісток миски та трубчатих кісток.

Е. Тромбозі глибоких вен миски.

28. Перша допомога при переломі хребта в шийному відділі:

А. Аналгезія.

В. Тракційна терапія.

С. Укладання на жорсткі ноші з фіксацією шиї.

D. Серцево-легенева терапія.

Е. Повернути пацієнта на спину.

29. При переломі ключиці накладається:

А. Пов’язка Дезо.

В. Шина Белера.

С. Циркулярна пов’язка.

D. Пов’язка з косинки.

Е. Шина Крамера.

30. Оптимальні умови для зрощення діафізарних переломів шляхом прямого остеогенезу забезпечує:

А. Іммобілізаційний метод.

В. Скелетне витягання.

С. Остеосинтез металевим стрижнем.

D. Чрезкістковий остеосинтез.

Е. Всі перелічені.

31. Основним джерелом регенерації кісткової тканини при діафізарних переломах у дітей є:

А. Міжфрагментарна гематома.

В. Ендост.

С. Периост.

D. Кістковий мозок.

Е. Сполучна тканина.

32. Основна причина зниженої регенерації кісткової тканини при переломах у пацієнтів похилого і старечого віку:

А. Синильний психоз.

В. Зміни метаболізму з перевагою катаболічних процесів.

С. Недостатність вітамінів та мікроелементів.

D. Атеросклероз судин.

Е. Зниження еластичності кістки.

33. Справжнє вкорочення кінцівки буває при:

А. Контрактурі суглоба.

В. Регідності суглоба.

С. Гемартрозі.

D. Переломі сегменту кінцівки.

Е. Пухлині кістки.

34. Лікування гіпсовими пов’язками здійснюють при:

А. Переломах без зміщення уламків.

В. Стабільному остеосинтезі.

С. Відкритих переломах, які ускладнилися нагноєнням.

D. Несправжніх суглобах діафізів довгих кісток.

Е. Переломах, які довго не зростаються.

35. Постійне скелетне витягання дозволяє:

А. Усунути зміщення уламків по довжині.

В. Забезпечити заживлення перелому шляхом прямого остеогенезу.

С. Забезпечити повну нерухомість уламків.

D. Розпочати ранню мобілізацію суглобів.

Е. Скоротити термін лікування.

36. Скелетне витягання протипоказане при:

А. Парезах і судомах, міопатії, ушкодженні м’язів антагоністів, ушкодженні нервово-судинних пучків.

В. Комбінаційних ушкодженнях.

С. Косих, косо-поперечних і уламкових переломах.

D. Внутрішньо-суглобових переломах.

Е. При всіх перелічених вище випадках.

37. Що відноситься до пізніх ускладнень при переломах кісток?

А. Гострий остеомієліт.

В. Шок.

С. Раньова інфекція у вигляді нагноєння рани, флегмони.

D. Нейродистофічні розлади.

Е. Жирова емболія.

38. До методів стабільної фіксації кісткових уламків відноситься:

А. Шина Дітеріхса.

В. Остеосинтез за допомогою спиць Кіршнера.

С. Гіпсова пов’язка.

D. Компресійно-дистракційний остеосинтез.

Е. Шовковий шов, шовковий серкляж.

39. Що відноситься до основних принципів лікування переломів?

А. Редислокація кісткових уламків.

В. Фіксація косих переломів шляхом гіпсової іммобілізації.

С. Фіксація кісткових уламків у вірному положенні та їх стабільне утримання.

D. Початок реабілітації пацієнта не раніше другого тижня..

Е. Видалення гематоми шляхом пункції із зони перелому.

40. Який основний місцевий симптом має значення для постановки діагнозу перелому?

А. Біль, набряк.

В. Деформація кінцівки.

С. Гематома.

D. Вкорочення кінцівки.

Е. Кісткова крепітація.

41. Що відноситься до методів стабільної фіксації кісткових уламків?

А. Скелетне витягання.

В. Шина Белера.

С. Компресійно-дистракційний остеосинтез.

D. Гіпсова пов’язка.

Е. Шина Дітеріхса.

42. В яку ділянку протипоказане проведення шпиць при скелетному витяганні?

А. Ліктьовий відросток.

В. Кісточки.

С. П’яточна кістка.

D. Горбистість великогомілкової кістки.

Е. Виростки стегна.

43. Який метод відноситься до неоперативного методу фіксації кісткових уламків?

А. Зшивання шовком.

В. Фіксація металевими пластинами.

С. Накладання скелетного витягання.

D. Введення в кістковий канал металевих штифтов.

Е. Використання компресійно-дистракційного методу.

44. Що відноситься до достовірних ознак переломів?

А. Локальна болючисть, іррадіація болю.

В. Порушення функції кінцівки.

С. Вимушене положення кінцівки.

D. Кісткова крепітація в ділянці перелому.

Е. Набряк і деформація кінцівки.

45. Який основний принцип лікування переломів?

А. Шов окістя кістки.

В. Зіставлення уламків та їх утримання.

С. Фіксація уламків за допомогою металевих пластин.

D. Фіксація уламків за допомогою компресійно-дистракційного методу.

Е. Видалення всіх кісткових уламків.

46. Який метод зупинки венозної кровотечі краще використовувати при переломах кісток передпліччя?

А. Тиснуча пов’язка.

В. Джгут дистальніше рани.

С. Перев’язка судин.

D. Гемостатична губка.

Е. Накладання затискачів.

47. Який метод зупинки кровотечі краще застосувати при відкритому переломі кісток передпліччя з ушкодженням променевої та ліктьової артерії?

А. Джгут дистальніше рани.

В. Накладання затискачів на ушкодженні судини.

С. Перев’язка судин.

D. Електрокоагуляція.

Е. Накладання артеріального джгута на плече.

48. Що відноситься до основних задач лікування пацієнтів з переломами кінцівок?

А. Збереження життя потерпілого.

В. Збереження кінцівки.

С. Усунення болю.

D. Відновлення анатомічної форми кінцівки, її функції, працездатності.

Е. Все вище перераховане.

49. Що являється протипоказанням до оперативного лікування.