2.6 Феодальна роздробленість Русі

Процес феодальної роздробленості - це закономірний етап у посту­пальному розвитку суспільства, це час повнокровного розвитку продукти­вних сил, культури і суспільних відносин. Через цей етап пройшли всі

країни Європи.

Так в Західній Європі найбільшого розквіту набула імперія Карла Великого (768 - 814 рр.), але вже після його смерті вона розпадається на три частини, що було закріплено Верденським договором (843р.). Один з онуків імператора Карл Лисий - одержав володіння на захід від Рейну -Західно - Франкську державу - майбутню Францію, інший онук Людовик Німецький - східно - Франкську державу, на схід від Рейну - майбутню

5

і

Німеччину, Лотар отримав по лівобережжю Рейну і Північну Італію. На початок X століття на цій території утворилося 7 самостійних феодальних держав: Німеччина, Франція, Італія, Прованс, Бургунія (згодом вони об'єдналися у так зване Арєлатське королівство), Лотарингія і Наварра.

В кінці IX на початку X століття розпадається Великоморавська держава і утворюється незалежне Чеське князівство а у II половині X сто­ліття завершився процес утворення Польської держави.

Пізніше майже всі європейські країни пройшли через етап феодаль­ної роздробленості, але вже з кінця XI ст.. початку XII ст.. починається процес укріплення королівської влади у Англії, Франції, тоді як у Німеч­чині процес роздробленості набував нової сили.

Київська Русь на той час була найбільшою державою середньовічної Європи. Вона простиралася майже на 800 тис. км2, де проживало за різ­ними розрахунками від 5 до 12 млн. чоловік. Роздробленість, що охопила Русь у XI - ХШ ст. дістала назву феодальної оскільки в її основі була ево­люція феодальних відносин. Під захистом Київської держави розвинулися продуктивні сили, збільшилась виробнича спроможність селянина. За та­ких умов зросла цінність землі, яку знать прагнула перетворити на свою приватну власність.

Причини роздробленості:

1) Прагнення окремих князівств до самостійності

2) Велика територія держави та етнічна неоднорідність населення. Поряд із слов'янами в Київській Русі проживало понад 20 народів

3) Зростання великого феодального землеволодіння

4) Відсутність сталого порядку успадкування князівської влади

5) Занепад торгівлі через зміну торгових шляхів

6) Геополітичне становище Київської Русі, яка знаходилась на межі зі степовими кочівниками, ворожнечі між князями.

Підраховано, що лише протягом останнього століття перед вторг­ненням на Русь монголо - татар, київський престол 46 разів переходив із рук в руки. Найдовше правління тривало 13 років, а 35 князювань - менше року кожне. Були також спроби силою підірвати роль Києва як загально-руської о центру. Зокрема у 1169р. Ростово - Суздальський князь Андрій Боголюбський, захопивши Київ, здійснив там страшний погром. «Не було помилування анікому і нізвідки - писав літописець,- церкви горіли, хрис­тиян убивали, других в'язали, жінок вели у полон...».

Роздробленість послабила державу політично, але сприяла розвиткові економіки й культури на місцях виділення князівств створювало умови для

6

вдосконалення державного апарату, дальшого формування великого земле­володіння, розвитку сільського господарства, піднесенню міст - осередків

ремесла й торгівлі. Спостерігалося зростання населення і лише в ХТО ст.. сепаратиські тенденції в Київській Русі починають перемагати. Занепадає

система колективного управління Руссю. Змінився й статус Києва. Якщо раніше князі прагнули оволодіти київським престолом, то тепер намагатися

об'єднати інші землі навколо своїх спадкових володінь. Ось чому монгол о-татарська навала застала Київську Русь роз'єднаною, ослабленою нескін­ченними усобицями й нападами половців.