РОЗДІЛ 2. Київська Русь в період найбільшого піднесення й Могутності

2.1 Володимир Великий (980 - 1015)

Найвищої могутності і розквіту Київська держава досягла за князю­вання Володимира Святославовича. Він народився у 960р. і був незаконним сином Святослава від його наложниці Малуши, ключниці княгині Ольги.

У 980 р. після кількох років феодальних усобиць, а також загибелі братів Ярополка і Олега київським князем став Володимир. Спираючись на дружину (військо) Володимир значно зміцнив владу Київського престолу.

У 981 р. він прилучив до Києва землі заселені дулібами, білими хор­ватами, частково уличами й тиверцями.

В цей час народжувалася також польська держава і вона претендува­ла на західні землі Київської держави. Ось чому Володимир, заручившись підтримкою Швеції пішов війною проти польського князя Мешка І. В результаті цього походу до Київської держави відійшли такі міста, як Перемишль, Волинь, Червень, Белз, а згодом і Закарпаття (992 р.)

У 982 - 984 р. придушив на півночі повстання в'ятичів, радимич прилучив їх до своєї держави. Володимир зміцнив також позиції Р} Північному Причорномор'ї, Криму і Приазов'ї.

У той час фактично завершується процес формування державної те­риторії, яка в основному збігалася з етнічним розселенням східних сло­в'ян. На сході Київська Русь сягала межиріччя Оки й Волги, на заході Дністра, Карпат, Західного Бугу, Німану, Західної Двіни, на півдні - Дону, Росі, Сули, Південного Бугу. На півночі - Чудського, Ладозького, Онезь-кого озер. На початку XI ст. територія Київської держави складала 1.1 млн. км , населення - близько 4.5 млн. чол.

Ставши правителем величезної держави, Володимир зосереджує увагу на захисті власних кордонів.

Найбільшою загрозою для Русі були печеніги.

Літописці повідомляють про сім переможних походів Володимира проти печенігів, які принесли йому військову славу.

Для захисту Київської держави була створена велика система захис­них споруд, земляних валів, укріплених міст по річкам Десни, Ірпені, Тру-бежі і Сулі. З метою посилення великокнязівської влади Володимир впро­ваджує адміністративну реформу. У 998 р. на місце колишніх князів міс­цевих династій він иосадив своїх синів. Про це «Повість врем'яних літ» повідомляє так: «Було у нього синів 12 : Вишеслав, Ізяслав, Ярослав, Святополк, Всеволод, Святослав, Мстислав, Борис, Гліб, Станіслав, Позвизд, Судислав.

І посадив Вишеслава у Новгороді, Ізяслава у Полоцьку, Святополка в Турові, Ярослава б Ростові. Коли старший Вишеслав помер у Новгороді посадив Володимир Ярослава, а Бориса в Ростові, а Гліба в Муромі, Святослава - в землі деревлян, Всеволода - у Володимирі (Волинському), Мстислава - у Тмутаракані». Цими діями Володимир завершив адміністративну реформу, яку за­початкував його батько Святослав.

Таким чином було зламано сепаратизм племінних князів і відтоді Київська Русь стала об'єднаною державою.

Значне місце у посиленні обороноздатності і зміцненні особистої влади великого князя посідала військова реформа .

Суть її полягала у ліквідації племінних формувань і створенні зага­льнодержавної системи оборони.

Було впроваджено такий порядок, коли за службу надавалися земе­льні володіння. Це сприяло залученню нових сил із народного середови­ща, які стали опорою князівської влади, потіснивши племінну боярську еліту і варяжських найманців.

Складовою частиною військової реформи було будівництво тисячо­кілометрової системи валів, які збереглися до нашого часу. Зміцнення оборонних рубежів Русі радо сприймав народ, оспівуючи в билинах своїх захисників: Володимира «Красне Сонечко», Іллю Муромця й Добриню Микитича.

Володимир здійснив і судову реформу. Він запровадив нове зведення законів усного звичайного права, назване Нестором «Уставом земляним». Цей устав продовжив реформи княгині Ольги.

За Володимира було розпочато карбування гривень, а також перших на Русі срібних і золотих монет - златників і срібників: На деяких монетах вперше як герб князя було накарбовано знак Тризуба.