2.7 Монгол о-татарська навала

Монгольська держава сформувалася в кінці XII століття. Першим монгольським вождем, який об єднав більшість союзів племен, був Єсугей -Боатур. Після його смерті справу жшса продовжив старший син Тему-чин (Ченгісхан) (1155 - 12' 7) Обраний у 1206р. верховним правителем

усієї Монголії Чінпсхан розпочав засновницькі походи.

Всю територію країни було поділено на два великих округи, які у свою чергу ділилися на «тьми» (1 тис. осіб кожна), «тисячі», «сотні» та «десятки». На чолі цих військове -адміністративних підрозділів стояли від­дані Чингізхану нукери. У своєму розпорядженні хан мав особисту 10 ти­сячну гвардію. Монгольська держава вела завойовницькі походи на трьох фронтах: китайському, південно-західному і північного - західному.

Почавши походи для встановлення свого панування з 1206 по 1242 рр. монголо-татари підкорили 720 народів і племен. Надзвичайна агресив­ність монголо-татар пояснюється кількома факторами.

По - перше. їхня економіка розвивалася у формі кочового скотарства отже, постійно потребувала нових земель і пасовиськ.

По - друге, в ХШ ст. у монголо-татар була ранньофеодальна держава з притаманною їй агресивністю щодо сусідів. Армія базувалася на чіткій військовій організації і суворій дисципліні. Так, за втечу одного воїна з по­ля бою страчували десять, а за відступ десятка страчували сотню.

По - третє, об'єктом татаро-монгольської агресії ставили переважно землеробські народи, держави яких були в стані феодальної роздроблено­сті, й не могли об'єднаними силами чинити опір монголо-татарськш нава­лі. Крім того монголо-татари здобули великий досвід захопивши розвину­ті міста Китаю, Середньої Азії і Закавказзя.

Вперше монголо-татари з'явилися на кордонах Русі у 1223 р. Вони напали на половців, які звернулися по допомогу до руських князів. Ті зіб­рали в Києві військову раду і вирішили допомогти половцям. В літописі говориться: «Краще нам прийняти їх на чужій землі, ніж на своїй».

23 травня 1223 р. сталася перша сутичка русько-половецьких загонів з передовими загонами монголо-татар на чолі з полководцями Джебе і Су-бедесм. У короткому бою монголи зазнали поразки і відступили в глиб степів. Руським дісталися табуни коней та інші трофеї. Захоплені успіхом, вони пішли далі. Легка перемога приспала пильність князів. На річці Кап­ці їхні зморені тривалими походами дружини зіткнулися з готовими до бою основними силами монголо-татар. Але гірше за втому була неузго­дженість дій слов'янських князів. Ніхто з них не хотів поступитися перші­стю, кожен жадав здобути слави переможця небаченого досі ворога. 31 травня ( за іншими даними 16 червня ) 1223р. Не чекаючи інших князів, Мстислав Удалий та Данило Галицький зі своїми полками та половцями вступили в бій з монголо-татарами. Незважаючи на хоробрість і героїзм руських вождів і князів ( особливо відзначився 18 - річний Данило Рома­нович ) перемогли монголо-татари. У цій битві загинуло 6 князів і майже 10 тисяч воїнів. Як згадував літописець «Такої поразки, ще не було ли». За спогадами татари поклали полонених під дошки на яких кілька дшв святкували перемогу.

Після битви монголо-татари розорили Переяславське князівство, але й самі зазнали великих втрат і відійшли до Монголії.

Після смерті Чингізхана землі Монгольської держави були розділені між його синами. Не завойовані західні простори дістав онук великого хана син Джучі - Батий. У 1236р. монголо-татари розгромили Волзьку Болгарію, а протягом 1237 - 1238рр. спустошили Північно - Східну Русь. Незважаю­чи на хоробрість і героїзм населення, розрізнені війська князів не могли спинити просування монголо-татар. В щент були зруйновані Рязань, Коло-мна, Москва, Володимир, Суздаль, Ярослав, Твер, Торжок. У Чернігівсько­му князівстві сім тижнів витримували облогу монголо-татар жителі неве­ликого міста Козельська, за що татари назвали його «злим містом». 1239р. монголи захопили Переяслав і Чернігів, а восени 1240 р. полчища Батия оточили Київ. Після 93 - добової облоги ( 5 вересня - 6 грудня) Київ було взято монголами. У Псковському літопису йдеться, що місто трималося 10 тижнів і 4 дні. Війська Батия оточили місто: «не було чути голосу від скри­пу возів його, реву безлічі верблюдів та ржання коней його». Захисники Києва боролися з усіх сил. Вдень і вночі тарани ворожого війська били браму і стіни і нарешті увірвалися в місто. Кияни на чолі з воєводою Дмит­ром обороняючи місто закрилися в Десятинній церкві і майже всі загинули.

Вранці 6 грудня 1240 р. монголо-татари захопили місто.

З 50 тис. киян врятувалися лише 2 тис, а з усіх будівель залишилися ледве 200. Київ лежав у руїнах і попелі завалений тисячами трупів. Архео­логічні розкопки засвідчили, що в різних місцях Києва є чисельні братські могили захисників міста.

Протягом 1241 року орди Батия завоювали Галицько - Волинську державу, розгромили Угорщину та Польщу. У другій половині 1241 - на початку 1242 років спустошивши Хорватію, Трансільванію і Молдову, ча­стину Сербії та Болгарії.

Батий зі своїм військом повернувся у Поволжя й заснував там нову державу - Золоту Орду зі столицею в Сараї. На Русі встановилося іноземне іго на 238 років. З цього часу Давньоруська держава перестає існувати.

Причини поразки руських князівств

1. Руські князівства находились на стадії феодальної роздробле­ності і не змогли об'єднатись тому поодинці оборонялись, поодинці терпі­ли поразку;

На відміну від руських князівств які оборонялись малими сн­ами татаро - монголи створювали перевагу в силах у десятки і навіть со­та разів, що забезпечувало ім. перемогу;

Монголо-татари мали великий досвід захоплення, міст і фор­тець, набутий під час походів у Китай, Середню Азію, Закавказзя. Вони використовували стінобитні машини, камнемети, порох, тому дерев'яні стіни руських фортець не становили для них серйозної перешкоди. Наслідки монголо - татарського Іга І. З точки зору Російського вченого Гумільова і письменника Васи­льєва - золотоординського Іга не було, а був союз Русі з Ордою. Тому що:

1. Населення не страждало від ординського Тга. В літописах хан Джанібек названий «добрим царем»;

2. Руські князі використовують Орду в боротьбі за владу. Москва ра­зом з Золото ординцями розправляються з Тверью;

3. Кожний князь був відносно незалежним, мав свою дружину і кар­бував моменту;

4. Золотоординські Ха5ни віддавали своїх дочок за синів бояр. II. З точки зору інших істориків наслідки Іга були важкими:

1. Скоротилось населення (вбиті, забрані^невоіцо);

11

2. Зруйновані і пограбовані міста. Із 74 - 49 зруйновано. В 14 з них життя не поновилось, а 15 перетворилися на села;

3. Кожний рік платили данину баскакам;

4. Консервація феодальної роздробленості;

5. Втрата державної незалежності;

6. Послаблення обороноздатності Русі;

7. Упадок ремесла і торгові;

8. Почалося відставання Русі від країн Європи.

Висновок : Ціною великих жертв руській народ врятував Європу від ординців. Татаро-монгольське іго загормозило, але не зупинило розвиток слов'янських земель.