21. Пам'ять — одна з найважливіших функцій людського мозку. Пам'ять — це відображення реальності, що діяла в минулому.

Пам'ять — це здатність особистості фіксувати, зберігати і відтво¬рювати інформацію, досвід (знання, навички, вміння, звички).

Процеси пам'яті

Запам'ятовування - це процес пам'яті, завдяки якому відбуваєть¬ся закріплення нового через поєднання його з набутим раніше.

Запам'ятовування завжди вибіркове. У пам'яті зберігається дале¬ко не все, що діє на наші органи відчуття. Вибірковість пам'яті зале¬жить від мотиву, мети, установки, діяльності особистості.

Відтворення - це процес пам'яті, в результаті якого відбувається актуалізація закріпленого раніше змісту психіки через вилучення його з довгострокової пам'яті й переведення в оперативну. Відтворюючи в процесі відтворення різні етапи, можна розташувати їх у такому порядку: впізнавання, власне відтворення і пригадування.

Впізнавання - це відтворення якогось об'єкта в умовах повтор¬ного сприйняття.

Спогадання - відтворення образів нашого минулого, локалізова¬ного в часі та просторі.

Забування -процес, протилежний запам'ятовуванню.

Забування часом допомагає «розвантажувати» пам'ять від бага¬тьох непотрібних деталей і узагальнювати те, що запам'яталося, спри¬яючи його збереженню.

Ремінісценція - відстрочене відтворення тимчасово забутого ма¬теріалу.

Збереження інформації. Чимало з того, що має для людини особ¬ливо важливе життєве значення, взагалі не забувається. Збереження завченого матеріалу після певного відтинку часу знаходиться в обер¬нено пропорційному відношенні до обсягу цього матеріалу.

Індивідуальні відмінності в процесах пам'яті виявляються у: (• швидкості; • точності; • тривкості запам'ятовування; • готовності до відтворення).

22. Мислення— це найвища форма відображення реальності та під¬ґрунтя свідомої цілеспрямованої діяльності людини, що спрямовується на опосереднене, абстрактне, узагальнене пізнання.

Мислення — це узагальнене пізнання дійсності, в якому найважли¬віше значення мають слово, мова, аналізатори.

Мислення спрямовується на вирішення певних завдань — від найпростіших, елементарних, до складних. Етапи розумових дій щодо вирішення завдань включають: усвідом¬лення їх виявлення асоціацій, відсів і появу пропозицій, їх перевірку, тобто уточнення, спростування або підтвердження, і на завершення — прийняття рішення. Всі ці етапи вирішення будь-яких завдань характе¬ризуються певними формами мислення:

• асоціації— елементарні зв'язки уявлень і понять між собою, завдя¬ки яким одне уявлення, поняття викликає інше;

• судження — відбиття логічних зв'язків між предметами і явищами, як правило, в процесі суджень щось стверджується або заперечується;

• умовивід — утворення шляхом міркування нового судження на ос¬нові кількох взаємопов'язаних засновків-суджень; ,

• розуміння — пізнання зв'язків між предметами, явищами, що пе¬реживається як задоволення пізнавальної потреби;

• поняття — це найвищий рівень узагальнення, характерний для словесно-логічного мислення, в якому відображаються істотні ознаки досліджуваного об'єкта;

Вся мислительна діяльність складається з таких розумових операцій:

Аналіз — мислительний поділ предмета, явища на складові частини, ознаки, властивості та виділення цих компонентів.

Синтез — мислене поєднання в єдине ціле окремих частин, ознак, властивостей предметів, явищ або понять.

Порівняння — встановлення схожості і відмінності між пре¬дметами, явищами та їх компонентами.

Узагальнення — виділення на підставі порівняння головного, за¬гального, особливого або часткового, що може бути характерним для певного явища, предмета, об'єкта.

Абстракція — мислене виділення суттєвих особливостей групи предметів, явищ або понять, їх компонентів з абстрагуванням від не¬суттєвих ознак.

Конкретизація — перехід від загального до часткового, зв'язок теорії з практикою, розкриття окремих положень на прикладі існуючого в об'єк¬тивному світі предмета, явища, перехід до конкретної дійсності, до чуттє¬вого досвіду, сприяння кращому пізнанню дійсності.

Розрізняють такі види мислення:

наочно-дійове — спирається, як правило, на вже існуючий досвід і не використовує такі операції, як аналіз і абстракція;

образне — застосування образів предметів, які засвоєні у минулому та збереглися у пам'яті;

абстрактно-логічне — відображення фактів, зв'язків і закономірнос¬тей, які не відтворюються ані в наочно-дійовому, ані образному уявленні;

розуміння усної або письмової мови — пізнання таких зв'язків між предметами і явищами, які вже подано джерелом інформації у пев¬ній системі понять, що відображають ці зв'язки;

мислення ймовірностями спирається не на безпосереднє сприй¬няття предметів, а на ступінь вірогідності подій, що очікуються;

планування пов'язане з уявленнями та мисленням імовірностями;

планування — це розумові дії, що спрямовують на подолання можли¬вих перешкод на шляху до мети;

уявлення — створення нових образів на основі минулих;

мрія — створення образу бажаного майбутнього.