159. Керівники-люди, які відповідають зядільність колективу .Тому вони мають вміти оргаізовувати людей, а для цього їм потрібні такі комунікативні уміння:

• Вміти створювати сприятливу для спілкування атмосферу;

• правильно вибирати засоби подання інформацїї

• вибирати ефективний стиль спілкування у конкретнійситуації з конкретною людиною;

• долати протистояня;

• розв’язувати конфліктні ситуації;

• брати участь у груповій взаємодії;

• робити висновки;

• проводити самоаналіз;

• давати відгуки на виступи підлеглих;

• робити рецензію;

• відповідати на запитання;

• знаходити правильні засоби самоподачі;

• робити аналіз літератури та робити доповідь;

• робити доповідь за будь-яких умов;

• проводити дискусії;

• володіти увагою слухачів;

• долати негативне сприйняття у спілкуванні та інш.

Ці вміння необхідні керівнику оскільки управління персоналом вимагає частого спілкування з підлеглими, з колегами тощо.

160. Сучасний керівник повинен володіти внутрішньою самостійністю та здатністю до ризику, не боятися сміливих ідей, постійно акумулювати нову інформацію, культивувати плюралізм думок, дискусію, ініціативу, володіти здатністю створити команду однодумців, вдохновити їх, поважати закон і моральні цінності, бути ерудованою і компетентною людиною.

Якщо порівняти потрібне з реальними особистісними якостями вітчизняних підприємців, то помітний недостатньо високий рівень загальної культури, схильність до силових методів у конфліктних ситуаціях, неповага до влади і закону, а також існування диких, нецивілізованих форм конкуренції, ділового спілкування, засновані або на насильстві, примусі, або на підкупі та хабарях.

Необх-ть формування нового стилю мислення, соц. поведінки, що відповідає задачам громадянського сусп-ва, актуальна. Людям потрібно подолати стереотипи команд–адміністр типу мислення, виробити вміння керувати людьми, здатність об’єктивно аналізувати будь–які найскладніші ділові ситуації, не боятися новизни рішень, змогти навіть із негат досвіду вилучати позит висновки, привчитися до постійного самоаналізу та об’єкт. оцінці своїх дій та дій людей, з якими маєш справу.

161. Засоби спілкування- це прийоми за допомогою якихвідбувається обмін інформацією.Є два види спілкування-мовленнєве і немовленнєве.Мовленнєве або вербальне спілкування є основним засобом людського спілкування.Окрім мовлення у спілкуванні використовуіться і немовленнєві або невербальні засоби спілкування.Це паузи, жести, міміка, рухи очей, сміх, темп мовлення тощо.

162. Мовленнєве спілкування —

засіб, у якому як знакову сис¬тему використовують мовлення (систему фонетичних знаків, що містить два принципи: лексичний та синтаксичний) [1 ].

У психології в комунікативному акті нерідко виокремлюють орі¬єнтувальну та виконавчу частини. Перша включає в себе аналіз си¬туації взаємодії, формування плану дії, тобто стратегії спілкування, необхідної для досягнення мети. Важливим моментом орієнтації є також оцінювання можливих наслідків певних дій і передбачення нейтралізації негативних результатів. Виконавча частина найчастіше реалізується з урахуванням правил регуляції спільних дій: мовлен¬нєвого етикет}-, самоподання, зворотного зв'язку. Під останнім розу¬міють реакцію суб'єкта на те, що він почув, бо інформацію про це він

надсилає у зворотному напрямі. Ця реакція свідчить, чи зрозумів об'єкт отримані сигнали, чи довіряє повідомленню і як емоційно ста¬виться до партнера та конкретного змісту повідомлення.

Щоб комунікативний акт був успішним, на етапі орієнтації треба звернути увагу на код і контекст. Це сприймання та розуміння си¬туації контакту і добір стратегії спілкування. У цьому разі увага концентрується на адресаті (співбесідникові), а не на собі. На етапі виконання контролюються вже власні дії, конструюються повідом¬лення і підтримується контакт.

Культура мовленнєвого спілкування містить дві складові: куль¬туру говоріння та культуру слухання. Про одну людину кажуть, що вона говорить, як співає, про іншу — що вона вміє не лише слухати, а й чути.

163. Серед невербальних засобів спілкування першою слід назва¬ти оптико-кінетичну систе¬му, що складається з жестів, міміки і пантоміміки, рухів тіла (кінесики). Далі виокремлюють па-ралінгвістичну та екстралінгвістичну системи. Паралінгвістична система — це вокалізації, тобто якості голосу, його діапазон, то¬нальність. Екстралінгвістична система — це темп, паузи, різні вкраплення в мову (плач, сміх, кашель тощо). Традиційно вважалось, що ці види засобів є навколомовними прийомами, які доповнюють семантичне значущу інформацію. Зауважимо, що різні спеціалісти в термін "паралінгвістична та екстралінгвістична комунікація" вклада¬ють різний зміст.

Серед невербальних засобів особливою є система організації про¬стору і часу спілкування — проксеміка. Ідеться про розміщення учасників зустрічі та доцільні, прийняті в різних ситуаціях і культу¬рах часові характеристики різних форм спілкування, зокрема моно-логу та діалогу.

Нарешті, специфічною знаковою системою в невербальній комуні¬кації є контакт очей, який є сновним засобом візуального спілку¬вання.

Невербаїьна комунікація нерідко слугує як для підсилення, так і для ослаблення семантичною значення слів. (Можна сказати: "Я про¬шу тебе йти у своїх справах" так, що голос і благальний вираз очей говоритимуть протилежне.) Ці дані перебувають у руслі так званого лінгвоцентризму, що передбачає вивчення будь-яких видів комуні¬кації на зразок людського мовлення.

164. Комунікативний бар’єр-це абсолютне чи відносна перешкода ефективному спілкуванню,що суб’єктивно переживається чи реально існує в ситуаціях спілкування,причинами яких являються мотиваційно-операційні, індивідуально-психологічні, соціально-психологічні особливості осіб що спілкуються.Бар’єри слухання виникають коли людина, що слухає , думає про щось інше, або їй нецікаво.Слуховий бар’єр виникає також якщо в аудиторії шумно, або якщо там перебувають зайві люди чи предмети , що відволікають увагу слухачів.Помилки слухання можуть виникати , коли слухач намагається слухати одразу двох чи білюше розповідачів.При цьому увага розсіюється, зменшується запам’ятовуваність.

165. Бар’єри слухання виникають коли людина, що слухає , думає про щось інше, або їй нецікаво.Слуховий бар’єр виникає також якщо в аудиторії шумно, або якщо там перебувають зайві люди чи предмети , що відволікають увагу слухачів.Помилки слухання можуть виникати , коли слухач намагається слухати одразу двох чи білюше розповідачів.При цьому увага розсіюється, зменшується запам’ятовуваність. Зафіксовано навіть феномен "перцептивне перекручування". Ви¬явилося, що люди здатні змінювати або ж узагалі не сприймати інформацію, яка їм видається небезпечною, тривожить, викликає по¬чуття невпевненості, не відповідає уявленню про себе чи про карти¬ну світу, яка для них е надійною. Якщо людина не хоче, то може не чути критику на свою адресу, або не запам'ятати чиєсь прохання, виконати яке важко.

Запобігти виникненню бар’єрів слухання можна, вживаючи наступні заходи:в аудиторії має бути встановлена тиша, зайві люди мають бути видалені з аудиторії.Доповідач повинен говорити голосно, зрозуміло, правильно робити паузи і навіть перерви для відпочинку слухачів.Також треба усунути всі зайві предмети які могли б відволікати слухачів.

166. Професія керівника вимагає від людини певних вмінь.Одним з таких вмінь єспілкування керівника з колегами та підлеглими.Основним засобом спілкування є мовлення. Мовленнєва діяльність керівника повинна обов’язково реалізувати три функції:

4. Комунікативна функція-встановлення зв’язку з іншими людьми;

5. Інформативна функція- передача інформації іншим людям;

6. Регулятивна-проведення впливу на інших людей.

Крім мовлення у процесі спілкування викладач повинен використовувати систему невербальних(несловесних) засобів спілкування.У цій системі виділяють такі групи:

5. Оптико-кінетичні засоби(рухи, жести, міміка)

6. Паралінгвістичні засоби(сила, діапазон, тембр, тональність голосу)

7. Екстралінгвістичні засоби(сміх, паузи, покашлювання)

8. Проксемічні засоби(простір і час процесу комунікації)

До просторових умов спілкування відносять:

• Розміри та форму кімнати, де проходить спілкування;

• Відстань між керівником та підлеглими;

• Положення в кімнаті тих хто спілкується

Серед часовиз умов спілкування найголовнішу роль для керівника грає час проведення спілкування оскільки на успіхцього прочеу впливає те, коли-на початку чи в кінці робочого дня проводиться спілкування і скільки воно триває.

167. Основним засобом людського спілкування є мовлення.Мовленнєва діяльність педагога повинна обов’язково реалізувати три функції:

7. Комунікативна функція-встановлення зв’язку з іншими людьми;

8. Інформативна функція- передача інформації іншим людям;

9. Регулятивна-проведення впливу на інших людей.

Крім мовлення у процесі спілкування викладач повинен використовувати систему невербальних(несловесних) засобів спілкування.У цій системі виділяють такі групи:

9. Оптико-кінетичні засоби(рухи, жести, міміка)

10. Паралінгвістичні засоби(сила, діапазон, тембр, тональність голосу)

11. Екстралінгвістичні засоби(сміх, паузи, покашлювання)

12. Проксемічні засоби(простір і час процесу комунікації)

Ці засоби є важливими для діяльності викладача, оскільки саме за допомогою їх викладач може заволодіти увагою аудиторії, вплинути на проходження процесу спілкування.

168. Людина відчуває потребу в спілкуванні, в неї виникає настанова на зовнішню комунікацію, ця настанова посилюється коли є реальний партнер.

У спілкуванні людина можезаймати позицію, яка називається “прибудова зверху”, психологи називають цю прибудову “позиція батька”.Вона характеризується такими ознаками:

• суб’єкт спілкування незалежний, нікому не підлеглий,

• суб’єкт бере на себе відповідальність,

• суб’єкт може бути самовпевненим, агресивним

Друга позиція-це позиція «прибудовазнизу»,психологи називають її «позиція дитини у спілкуванні».Її ознаки:

• суб’єкт спілкування залежить від інших,

• суб’єкт не бере на себе відповідальність,веде себе як підлеглий, невпевнений у собі.

Остання позиція-«прибудова поруч»(позиція дорослого):

• людина враховує ситуацію,

• людина розуміє інтереси інших,

• суб’єкт розподіляє відповідальність між собою та іншими,є коректним, стриманим.