Належить д особово небезпечних інфекцій

Збудник

Холерний вібріон з джутиком, дуже рухливий, не утворює спор та капсул. Зберігається у некип”яченій воді до18 днів, на відкритих водоймищах – до декількох місяців. Добре розмножується в свіжому молоці, на м”ясних продуктах. Чутливий до кип”ятіння, УФВ, висушування.

Джерело інфекції

Хвора людина, яка виділяє вібріони у зовнішнє середовище та бактеріоносій.

Механізм передачі

Фекально-оральний. Фактори передачі: блювотні маси, випорожнення, забруднена вода (в тому числі сточна, річкова, банна, морська), харчові продукти (в першу чергу молоко), брудні руки, мухи. Встановлено, що риби, краби, креветки, молюски, жаби здатні накопичувати та довго зберігати в собі холерний вібріон. Особливе значення має водний фактор. Шляхи передачі: водний, харчовий, контактно-побутовий. Зараження відбувається при вживанні некип”яченої води, використання її для побутових потреб – миття овочів, фрутів, купанні, якщо рівень очистки води недостатній, а сточні води погано знезаражуються; при безпосередньму контакті з хворим через брутні руки та предмети вжитку, які інфіковані випорожненнями хворих (білизна, посуд).

Інкуб. п-д

Від декількох годин до 5-ти днів.

Клініка

Початок гострий, раптовий. Виникає відчуття дискомфорту, бурчання, переливання в животі з частими неболючими покликами на дефекацію.Стул спочатку носить каловий характер, потім стає рідкий, водянистий, нагадує “рисовий відвар”. Якщо хвороба прогресує додається блювота “фонтаном” без нудоти, яка призводить до зневоднення Кількість випорожнеь може доходити до 20-30 разів на добу. Спостерігається зниження апетиту, сухість в роті, спрага, м”язева слабкість. tС – в нормі. Шкіра стає сухою, знижується її еластичність, сиплий голос, збільшується частота серцевих скорочень та знижується артеріальний тиск (це друга ступінь зневоднення). Якщо розпочати лікування в цей період то видужання можливе через 2-3 дні. В подальшому загострюються риси обличчя (обличчя “Гіпократа”), з”являються судоми, афонія, зменшується кількість сечі (третя ступінь). При подальшому прогресуванні хвороби (четвертий тупінь) розвивається дегідратаційний шок: блювота та діарея зменшуються, виникає акроціаноз (синюшне забарвлення губ, кінчика носа), симптом “темних окулярів” – синюшність навколо очей, очні яблука западають та повернуті догори – симптом “сонця, що заходить”. t-34-34С. Шкіра холодна на дотик, збирається в складки, які довгий час не розправляються (“руки прачки”), виникає задишка до 40-60 дих.рухів за хвилину, потім кома та смерть.

Протиепід. заходи

Термінова госпіталізація хворого або носія. Вогнище хороби ліквідують через 10 днів після госпіталізії останньогохворого. У вогнищі холери в усіх хворих з дисфункцією кишечника підлягають проводять обстеження блювотних мас та випорожнень. Людей, які контактували з хворим ізолюють та ведуть спостереження протягом 5-ти діб. Проводять профілактичну (хлорують воду, боротьба з мухами в місях їх виплоду і в приміщеннях, обробка туалетів) та заключну дезінфекцію. Персонал, який проводить ці заходи забеспечують протичумним костюмом, доповненим респіратором, фартуком та нарукавниками. Госпіталізація хворих на холеру або віброносіїв проводиться дезінфекційними підрозділами, а також бригадами швидкої допомоги, , на яких мають бути надіті протичумні костюми. Для евакуації використовують спеціальний транспотр, який підлягає заключній дезінфекції. Виписують хворих після завершення курсу лікуванння та отримання негативних результатів бактеріологічних обстежень.