Питання 26. Своєрідність осмислення теми громадянської війни. У творчості м хвильового я романтика мати кіт у чоботях редактор карк

Микола Хвильовий (1893 — 1933) Микола Хвильовий — український прозаїк, поет, публіцист, один з основоположників пореволюційної української прози. Народився Микола Григорович Фітільов (таке справжнє прізвище письменника) 13 грудня 1893р. в селищі Тростянець, нині райцентр Сумської області. Брав участь у першій світовій та громадянській війнах, з 1921p. — живе й працює в Харкові, де активно заявив про себе як один з організаторів літературно-художнього життя, член-засновник багатьох тогочасних літературних організацій — “Гарту”, “ВАПЛІТЕ”, “Пролітфронту”. Цикли памфлетів М. Хвильового — “Камо грядеши?”, “Думки проти течії”, “Апологети писаризму”, полемічний трактат “Україна чи Малоросія?” сконденсували в собі все багатоманіття думок та ідейно-естетичних шукань періоду літературної дискусії в Україні (1925 — 1928 pp.).

Центральною для творчої манери М. Хвильового залишається проблема людини, людини в її стосунках з революцією та історією, людини, яка спізнала весь трагізм буття сучасного їй світу. В людській масі, у вирі революційних подій письменник виокремлює, найперше, людську індивідуальність з її пориваннями до високої, часом недосяжної мети, однак він не заплющував очей і на драматичну невідповідність проголошуваного високого ідеалу та його реального втілення. Романтично забарвлені герої Хвильового найчастіше вступають у гострий конфлікт із своїм часом, його одновимірною буденністю. Редактор Карк — головний герой однойменної новели — лише в своїх мріях повертається до часу національної революції, коли світ існував ще в своїй цілісності, не розірваним між мрією та реальністю. Але його персонажі — це не лише жертви історії, часом вони самі, своїми діями спричиняють її трагедійність. Конфлікт гуманізму та фанатизму осмислюється тут в усій своїй повноті. Для чекіста — головного героя новели “Я (Романтика)” —в такій ситуації неминучого вибору перед героєм постає дилема: самознищення чи відродження людського, гуманістичного начала, відродження, найперше, в собі самому.

Я РОМАНТИКА Ідея цього глибокого філософського твору полягає в тому, що на крові не може постати гуманне суспільство, фанатизм убиває в людині людину, гармонійна світобудова виключає насильство як шлях її досягнення. Продовженням осмислення «непростих» для автора питань є новела «Кіт у чоботях» (1921 p.). Революція в його творах часто з'являється в жіночих образах: Матері, Марії, Жінки. Справжнім символом революції виступає жінка товариш Жучок в новелі. З глибокою задушевністю, сонячною привабливістю зображує митець отого «кота в чоботях», товариша Жучка — жінку, яка є самовідданим борцем за революційні ідеали, нарівні з чоловіками безстрашно долає труднощі, щоб вибороти щасливе майбутнє. Письменник простежує за духовним зростанням сільської жінки, яка починає усвідомлювати свою причетність до величних діянь. «Мати” Трагедійного звучання набуває образ жінки у новелі М. Хвильового “Мати” . Невипадково письменник і в цьому творі, і в багатьох інших детально вимальовує жіночі образи, адже жінка, за світовідчуттям українців, — це берегиня роду, носій його традицій. Проте у збурених обставинах перших десятиліть XX століття роль жінки — народжувати і виховувати — доповнюється ще одним штрихом: ціною власного життя рятувати дітей від жорстокості т а абсурдності світу, поділеного на класи, на непримиренні ворожі табори. І найдраматичніше те, що лінія такого протистояння часто проходила через одну сім’ю, родину, краючи ї ї навпіл. Подібна колізія осмислювалась 10. Яновським у новелі “Подвійне коло” (з роману "Вершники”), у поезії П . Тичини “Три сини”. зображення двох братів-антиподів (“один завжди носив чистенький костюмчик та вже з дитинства зростав н а негативного типа, а другий і не знімав засмальцьованої сорочки. Одного мати мусила годувати пахучими сосисками..., а другий їв чорний хліб з олією”) теж витримане у фольклорному стилі. Однак, якщо в народних казках молодший син ніколи не втрачав людської подоби, залишаючись добрим і людяним, то у творі М. Хвильового обидва брати, потрапивши у вир громадянської війни,опинившись по різні боки барикад, перетворилися на сліпих фанатиків ідеї, забули про найсвятіші — християнські — приписи людської моралі.