- •§ 1. Поняття та ознаки господарського договору
- •Глава 1 правові основи договору оптової купівлі-продажу
- •11. Поняття, ознаки та суб’єкти оптової торгівлі.
- •12. Порядок закупівлі товарів, робіт та послуг за державні кошти. Відповідальність за порушення порядку закупівель.
- •14. Права та обов’язки сторін кредитного договору
- •16. Поняття, загальна характеристика та істотні умови договору позики. Відповідальність за порушення договору позики.
- •17. Загальна характеристика договору купівлі-продажу та його види.
- •18. Поняття та істотні умови кредитного договору. Права та обов’язки сторін кредитного договору.
- •22. Договір транспортної експедиції, сторони та істотні умови.
- •25. Загальна характеристика способів забезпечення виконання договірних зобов’язань у підприємництві (неустойка, порука, гарантія, застава).
- •28. Договір зберігання, його істотні умови, форма та спеціальні види.
- •30. Особливості договору роздрібної купівлі-продажу.
- •13. Зміст господарського договору. Істотні умови господарського договору.
- •15. Порядок стягнення неустойки за порушення умов договору
- •19. Відповідальність за порушення договірних зобов’язань у сфері підприємництва за Господарським та Цивільним кодексами України.
- •20. Договір перевезення пасажирів і багажу. Права та обов’язки сторін за договором перевезення пасажирів і багажу. Порядок виконання договору перевезення.
- •21. Підстави та умови відповідальності за порушення умов договору. Збитки та їх складові.
- •23. Підстави та порядок припинення договірних зобов’язань.
- •24. Транспортні договори та їх види. Система та види перевезення вантажів, їх правове регулювання.
- •26. Поняття і види, істотні умови договору перевезення вантажів. Перевізні документи та їх види. Відповідальність за порушення умов договору перевезення вантажів.
- •27. Підстави та наслідки визнання договорів недійсними і неукладеними
- •30. Особливості договору роздрібної купівлі-продажу
- •31. Поняття зобов’язання і договору, співвідношення зобов’язання і договору за цивільним та господарським кодексами України.
13. Зміст господарського договору. Істотні умови господарського договору.
Поняття "господарський договір" законодавством України не визначене. Стаття 173 ГК України лише дає загальне визначення господарського зобов'язання - ним визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Також у ст. 179 ГК України міститься визначення господарсько-договірних зобов'язань як майново-господарських зобов'язань, що виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів.
Правовий режим ІУ встановлюється ст. 638 ЦК. Відповідно до неї договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх ІУ. Під ІУ договору ЦК має на увазі умови про предмет договору, умови, що визначаються законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Отже, на підставі аналізу викладених норм, можна дійти висновку щодо виокремлення ЦК трьох груп ІУ:
умови про предмет договору (під яким часто мається на увазі конкретне майно, права щодо якого відчужуються (передаються) за договором. Зокрема, в ст. 424 ЦК, йдеться про майнові права як предмет договору, ст. 576 ЦК визначає предметом договору застави майно (зокрема, речі, цінні папери, майнові права), а в ст. 656 ЦК під предметом договору купівлі-продажу розуміється товар.);
умови, визначені законом як істотні або як такі, що є необхідними для договорів даного виду (пойменовані ІУ);
умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (непойменовані ІУ).
ГК пропонує нормативне визначення ІУ у ч. 2 ст. 180. Відповідно до неї господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов, якими вважаються визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. Вказана норма ГК фактично не відрізняється за змістом від вище проаналізованих положень ст. 638 ЦК.
Однак відмінності ГК від ЦК у регламентуванні ІУ вносить вже наступна (третя) частина ст. 180 ГК. Вона передбачає, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язуються у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Відтак, умови про предмет, ціну та строк договору фактично визнаються ГК пойменованими ІУ, тому мають дотримуватись при укладенні будь-яких господарських договорів, причому незалежно від їх виду.
Нагадаємо, що господарським договором (ГД) згідно зі ст. 179 ГК є будь-які майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами. Отже, виокремлення конструкції ГД у ГК здійснюється законодавцем на підставі такого критерію, як суб‘єктний склад.