26. Поняття і види, істотні умови договору перевезення вантажів. Перевізні документи та їх види. Відповідальність за порушення умов договору перевезення вантажів.

Так, згідно з ч. 1 ст. 307 ГКУ «за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату».

Види договору перевезення залежать від виду транспорту, що здійснює перевезення. Розрізняють залізничні, морські, річкові, повітряні і автомобільні перевезення. Як перевізники виступають юридичні особи: управління залізниць, морські і річкові пароплавства, автотранспортні підприємства і ін. Кожен вид перевезення регулюється спеціальними нормативними актами.

Істотними умовами договору перевезення вантажу є предмет, ціна та строк договору. Хоча це не означає, що сторони, зважаючи на особливості перевезення окремих видів вантажів окремими видами транспорту, не можуть включити до тексту договору інші необхідні умови, необхідність внесення яких визначена чинним законодавством, наприклад повідомлення вантажоодержувача про отримання вантажу, або погоджені сторонами, наприклад, додаткова відповідальність за простій транспорту з вини вантажовідправника або перевізника, несвоєчасне навантаження/ відвантаження товару, інша відповідальність за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором перевезення його учасниками.

Щодо місця виконання зобов'язань, то за зобов'язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі договору перевезення, якщо інше не передбачено у самому договорі, вважається місце здавання товару (майна) перевізникові (ч. 1 ст. 532 ЦКУ). До речі, це матиме вирішальне значення для податкового та бухгалтерського обліку товарів, що продаються за договорами поставки та доставляються покупцю шляхом залучення до цього процесу перевізників.

Перевізні документи - залізнична накладна та інші документи, що супроводжують вантаж.

Документи, що застосовуються для оформлення перевезення багажу (вантажобагажу) і складаються з квитанції, дорожньої відомості і корінця.

Перевізник несе відповідальність у разі прострочення доставки вантажу, а також за втрату, недостачу, пошкодження вантажу.

Одним з обов'язків перевізника є своєчасна доставка вантажу, при винному порушенні якого він несе відповідальність.

Перевізник зобов'язаний доставити вантаж у пункт призначення в строк, передбачений транспортними кодексами, статутами або правилами. Якщо строк доставки вантажів у вказаному порядку не встановлений, сторони мають право встановити цей строк у договорі (ч. 1 ст. 313 ГК України).

Також перевізник відповідає за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення та до видачі вантажоодержувачу, якщо не доведе, що втрата, недостача, пошкодження чи знищення вантажу сталося внаслідок обставин, які перевізник не міг попередити та усунення яких від нього не залежало, тобто з незалежних від нього причин.

Якщо внаслідок пошкодження вантажу його якість змінилась настільки, що вантаж не може бути використаний за прямим призначенням, вантажоотримувач має право відмовитись від нього та вимагати відшкодування за його втрату. Якщо вантаж, за втрату чи недостачу якого перевізник заплатив відшкодування, буде через деякий час знайдений, вантажоотримувач (вантажовідправник) має право вимагати видати йому вантаж, повернувши ті кошти, які він отримав за його втрату чи недостачу.

Виплата штрафу за доставку вантажу з прострочкою не звільняє перевізника від відповідальності за втрату, недостачу чи пошкодження вантажу, які сталися внаслідок прострочки.

27. Підстави та наслідки визнання договорів недійсними і неукладеними.

Переважна більшість розглядають неукладений договір як такий, що не відбувся (тобто не існує) як юридичний факт, що породжує певні права i обов’язки сторін. Один з перших дореволюційних російських дослідників цього питання Г. Ф. Шершневич виходив з того, що угода, яка не відбулася, має місце тоді, коли сторони не дійшли повної згоди, необхідної для сили угоди.

Договори будуть вважатись неукладеними доти, поки зацікавлена сторона не здійснить відповідну реєстрацію у підрозділах Бюро технічної інвентаризації (БТІ). За таких умов має змінитись i правова оцінка, наприклад, грошових сум, які сторони вважають завдатком (ст. 570 ЦК). Якщо такі суми передані до завершення державної реєстрації операцій з нерухомістю, то на підставі частини третьої ст. 640 ЦК це здійснено ще до виникнення самого зобов’язання, що має забезпечуватись цим завдатком, тобто відсутній предмет такого забезпечення.

Таким чином, тепер до складу інституту визнання договорів неукладеними крім норм, що природно стосуються самого процесу укладання договору, додаються й норми, що регулюють наступну стадію — виконання договорів, а також вимоги щодо форми i державної реєстрації договору.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, передбачених законом, який визначає наслідки, що виникають у результаті вчинення недійсних правочинів. Закон вбачає юридичні й майнові наслідки недійсності правочинів.

Юридичні наслідки призводять до визнання правочину недійсним за умов нікчемності або оспорюваності. Як правило, правочини визнаються недійсними (як нікчемний, так і оспорюваний) з моменту їх вчинення, а в окремих випадках передбачена можливість припинення їх дії у майбутньому (наприклад, майновий найм).