- •66. Юридична техніка та її види:
- •67. Законодавча техніка:
- •68. Поняття систематизації нормативно-правових актів:
- •69. Облік,інкорпорація та консолідація як форми систематизації нормативно-проавових актів:
- •70. Кодифікація як особлива форма систематизації нормативно-правових актів.
- •71. Поняття юридичних колізій та їх види.
- •72. Колізії в законодавстві, та їх види.
- •73. Поняття і риси правових відносин.Склад правових відносин.
- •74. Види правових відносин.
- •75.Суб’єкти правових відносин, їх види.
66. Юридична техніка та її види:
При широкому розумінні юридична техніка охоплює: всі методи,засоби і прийоми,завдяки яким забезпечується створення писаних джерел права та їх точна реалізація в юридичній практиці.Так,до юридичної техніки відносять:
Методи надання праву формальної визначеності (санкціонування правових звичаїв,укладання угод,створення прецендентів, нормативних правових актів, методи застосування та тлумачення права,його систематизація);
Засоби надання праву формальної визначеності (документальна письмова форма юридичних актів, юридична термінологія, юридична конструкція тощо);
Юридичний процес.
У вузькому розумінні юридична техніка визначається як сукупність вироблених в юриспруденції засобів і правил зовнішнього виразу в текстах різних правових актів певного правового змісту.
Відтак,предметом юридичної техніки виступають юридичні акти-документи та акти їх систематизації.Акти-документи класифікуються за різними підставами(нормативні,інтерпретаційні,нормо реалізаційні правові акти).Та з огляду на це можна вирізнити такі основні види юридичної техніки: нормотворча, нормозастосовна,інтерпретаційна,техніка систематизаціі нормативно-правових актів.
67. Законодавча техніка:
Останнім часом термін «законодавча техніка»почав вживатися стосовно розроблення проектів законів у звуженому розумінні цього поняття.Проекти нормативно-правових актів,пов’язаних із розвитком базових та фундаментальних законів,мають відповідати таким вимогам:
Структура і зміст акта;
Поняття і терміни,що використовуються в акті, мають точно відповідати термінології основного акта;
Видання нормативних приписів в акті повинні бути таким,аби забезпечити єдність стилю обох актів;
У необхідних випадках доцільно посилатися на основний акт.
Суттєво різняться між собою й структурування законів і підзаконних нормативно-правових актів:
Первинним елементом підзаконного нормативно-правового акта є пункт; вони не містять преамбули,загальної частини,прикінцевих і перехідних положень,оформлених у самостійну рубрику; для них характерно застосування додатків і прикладів,які містяться в додатках;
У закона-стаття.
До найголовніших правил законодавчої техніки відносять:
Юридична конструкція-вони придають змісту нормативно-правого акта логічної стрункості,зумовлюють послідовність його викладу,визначають зв’язок між нормами права;
Юридична презумпція-це абстрактне положення,в якому на підставі окремих приватних ознак,ситуацій,положень шляхом умовиводу робиться загальний висновок,формулюється презумпція;
Юридична фікція-це техніко-юридичний прийом ,за допомогою якого: а)неіснуюче становище оголошується існуючим і набуває загальнообов’язкового характеру внаслідок цього закріплення в правовому приписі; б)штучно прирівнюються одна до другої такі речі,які в дійсності є різними або навіть протилежними.
Галузева типізація-сутність цього засобу полягає в тому,що за допомогою інших прийомів нормотворчої техніки нормативні приписи викладаються таким чином,аби вони не тільки утворювали логічні норми і юридичні конструкції,а й включались у відповідну галузь права.
Абстрактний спосіб формування приписів полягає у визначенні фактичних обставин,дій,явищ через родові ознаки.
Казуїстичний спосіб формулювання нормативно-правових приписів часто використовується при складанні проектів законів,які регулюють відносини в публічно-правовій сфері,де діє спеціально-дозвільний режим правового регулювання і необхідне точне,максимально детальне врегулювання суспільних відносин.