Федорович Лілія 507- група Лекція не. 1.2 Тема: Поняття в праві

Заняття 1

1.Поняття як форма мислення. Роль юридичних понять у структурі права.

2.Закон зворотнього відношення між обсягом і змістом понять. Операції узагальнення і обмеження понять.

3.Види юридичних понять

4.Логічні відношення між поняттями.

1. Поняття як форма мислення. Роль юридичних понять у структурі права

Мислення людини підлягає певним законам логіки і відбувається у певних формах: поняття, судження і умовивід.

Правове мислення юриста в логічному аспекті полягає в оперуванні правовими (юридичними) поняттями, в процесі якого, він визначає їх структуру, встановлює відношення між поняттями та емпіричними і абстрактними об'єктами, які відображаються в даних поняттях.

Різноманітність предметів і явищ об'єктивного світу в сукупності їхніх властивостей, ознак, якостей, а також їхня специфіка відображається у формі понять. Будь-яке поняття виступає у двох проявах  як форма мислення і як форма пізнання, результат пізнавального процесу. У гносеологічному (пізнавальному) відношенні усі поняття є відображенням об'єктивного світу в мисленні людини, тобто "суб'єктивними образами об'єктивного світу"; у логічному відношенні вони є абстракціями та ідеалізаціями.

Поняття являє собою знання про предмети дійсності, але це не просто знання, а знання про суттєві ознаки предмета, про його сутність. У зв'язку з цим поняття можна визначити таким чином: «поняття» – це форма мислення, яка відображає істотні загальні та від­мінні ознаки предметів.

Жеребкін В. Є. під  «поняттям» розуміє форму мислення, яка відтворює предмети і явища в їхніх істотних ознаках. Iз цього визначення випливає, по-перше, що поняття – це уявний образ предмета, його відображення, а не сам предмет. Тому поняття про предмети не можна сплутувати із самими предметами, відбитими в цих поняттях. Поняття – це логічна форма думки, думка про предмет. Предмет думки – це той предмет або явище, про який мислить людина. Предметами думки можуть бути як матеріальні предмети і явища, так і думки про ці предмети, які існують в об'єктивній дійсності, і предмети та явища видумані (Бог, русалка). 

 По-друге, поняття відтворює не все, що має предмет, не всі його ознаки, а тільки істотні. Ознакою називається все те, в чому предмети схожі одне з одним або чим різняться. 

Ознака – це наявність чи відсутність властивості у предмета, а також наявність чи відсутність відношень між предметами; це те, чим предмети подібні і чим відрізняються один від одного; те, що допомагає нам розпізнати предмет. Ознаками можуть бути не лише властивості, а і їх відсутність (підстава для визнання людини безвісті відсутньою чи померлою).

Будь-який предмет має дуже багато різноманітних ознак.

А) одиничні (індивідуальні) (належать і характеризують окремий предмет) автор “Аналітики”, засновник логіки; індивідуальні ознаки людини.

Б) загальні ( належать групі предметів) професія, соц.стан.

А) істотні (ознаки, що необхідно належать предмету та виражають його сутність). Бувають також одиничні (індивідуальні) автор “Аналітики”, засновник логіки і загальні здатність абстрактно мислити для визначення поняття людина.

Б) неістотні (ознаки, які можуть належати, а можуть і не належати предмету і не виражають його сутності).

Істотні ознаки обов’язково повинні бути необхідними (неможливе існування предмету з будь-якими несумісними з ними ознаками; ці ознаки неможливо змінити так, щоб не змінилася сутність предмету; якщо якась річ не може існувати без даної ознаки) і достатніми (якщо з ознаки слідує існування даної речі). Але не кожна необхідна ознака є одночасно достатньою і навпаки. Дощ – достатня підстава мокрого асфальту, але не необхідна (можливі і інші причини).

Слід наголосити пов'язаність поняття з мовою.  Мовною формою виразу поняття є загальні описові імена. Але вони далеко не завжди співпадають. В мові існують омоніми (слова, що мають однакове звучання та форму, але різні за змістом – гіпотеза, коса, нота) та синоніми (слова, близькі за змістом та різні за формою – договір, угода, контракт, правочин). Багатозначність часто призводить до підміни та змішування понять – логічні помилки. Слід прагнути до однозначної визначеності. Особливо це важливо в юриспруденції. В чинному законодавстві часто приводяться ключові визначення понять.

Багатозначність мови і потреба наукової визначеності зумовлюють наявність термінів – слово чи словосполучення, що означає строго визначене поняття.

У процесі утворення понять користуються такими логічними способами як:

1. Метод порівняння (співставлення предметів з метою визначення їх схожості та відмінностей). Дає можливість виявити загальні ознаки.

2. Метод аналізу (уявний поділ предмету на частини, окремі ознаки і розгляд кожної з них зокрема).

3. Метод абстрагування (уявне виділення суттєвих ознак предмету та розгляд їх у відриві від інших ознак, як цілком самостійний предмет мислення).

4. Метод синтезу (уявне поєднання частин чи ознак предмету, після їх виділення методом аналізу).

5. Метод узагальнення (прийом, за допомогою якого здійснюється перехід від одиничного до загального шляхом об’єднання однорідних предметів у класи на основі їх спільних ознак).