30

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ВАДИМА ГЕТЬМАНА»

КАФЕДРА УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ ТА ЕКОНОМІКИ ПРАЦІ

ЗАТВЕРДЖЕНО:

Вченою радою університету

Протокол №____ від _______ 2011 р.

Вчений секретар

_______________Ю.І. Кусий

РОБОЧА НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА

науки «Економіка праці й соціально-трудові відносини»

для всіх спеціальностей

ПОГОДЖЕНО Начальник відділу організаційного забезпечення навчального процесу __________А.Д.Жданович Начальник науково- методичного відділу ___________Т.В.Гуть

СХВАЛЕНО кафедрою управління персоналом та економіки праці Протокол №______від _________ Завідувач кафедри ______________ А.М. Колот

Київ кнеу 2011

Зміст

	стор.
Вступ	3
1. Тематичний план	10
2. Зміст науки за темами	11
3. Плани лекцій	15
4. Плани семінарських (практичних) занять	17
5. Самостійна робота студентів	23
6. Індивідуально-консультативна робота	50
7. Методики активізації процесу навчання	52
8. Система поточного і підсумкового контролю знань	53
9. Перелік питань, що виносяться на іспит	65
10. Типові задачі, що виносяться на іспит	69
11. Рекомендована література	75
11.1. Основні джерела	75
11.2. Додаткові джерела	77

ВСТУП

Робоча навчальна програма науки "Економіка праці та соціально - трудові відносини" (далі "Економіка праці та СТВ") для студентів всіх спеціальностей розроблена у відповідності до "Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах", затвердженого наказом Міністерства освіти України від 2 червня 1993 року №161, ухвал Вченої ради КНЕУ та наказів ректора щодо удосконалення організації навчального процесу.

Робоча навчальна програма є нормативним документом, розробленим на основі галузевого стандарту вищої освіти (освітньо-професійної програми) відповідно до навчального плану підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня "бакалавр".

Робоча навчальна програма за своїм змістом є документом, що визначає обсяги знань, які повинен опанувати студент відповідно до вимог освітньо-кваліфікаційної характеристики, що виключає дублювання навчального матеріалу при вивченні спільних для різних курсів проблем, необхідне методичне забезпечення, складові та "технологію" оцінювання знань студентів.

Мета науки – формування у студентів системи теоретичних знань і практичних навичок щодо ефективного управління працею та регулювання соціально-трудових відносин на різних рівнях.

Завдання науки:

• висвітлення теоретико-методологічних та прикладних аспектів сучасних проблем економіки праці й соціально-трудових відносин;

• формування у студентів практичних навичок і вмінь щодо застосування методів і механізмів управління працею та регулювання відносин у соціально-трудовій сфері;

• розвиток здібностей до науково-дослідної роботи у сфері макро-, мезо- та мікроекономіки праці.

Предметом науки “Економіка праці та соціально-трудові відносини” є соціальні, економічні та організаційні інструменти використання ресурсів праці, оптимізації процесу та результатів праці, формування та регулювання взаємодії у соціально-трудовій сфері.

“Економіка праці та соціально-трудові відносини” як наукова дисципліна та напрям наукових досліджень знаходиться у тісній взаємодії з такими складовими комплексної науки про працю як "Економічна теорія", "Управління трудовим потенціалом", "Ринок праці", "Соціальна політика", "Демографія", "Управління трудовим потенціалом", "Економіка підприємства", "Фізіологія і психологія праці", "Раціоналізація трудових процесів", "Організація праці", "Трудове право", "Мотивація персоналу", "Аудит персоналу" та іншими.

На практиці здійснюється постійне взаємопроникнення одних наукових дисциплін в інші, що забезпечує комплексне дослідження усіх проблем, які складають зміст "Економіки праці та СТВ".

Після вивчення науки "Економіка праці та соціально-трудові відносини" студенти повинні знати:

• сутність праці й соціально-трудових відносин в контексті майбутньої професійної діяльності;

• особливості сучасного етапу соціально-трудових досліджень у світі та в Україні;

• головні ознаки змісту та характеру праці постіндустріального періоду розвитку суспільства;

• теоретико-методичні засади аналізу роботи; вимоги до опису роботи згідно з вітчизняною та зарубіжною практикою;

• поняття та елементи управління працею;

• теоретико-прикладні засади соціально-трудових відносин як системи;

• сутність, функції, моделі та форми соціального партнерства;

• колективно-договірну практику узгодження інтересів соціальних партнерів на мікрорівні;

• сутність механізму саморегулювання та функціонування ринку праці як взаємозв’язану дію його елементів: попиту, пропонування, ціни, конкуренції, резервування праці, трудової мобільності;

• концепції, види, форми зайнятості населення та принципи її регулювання;

• варіанти класифікації населення в економіці праці; основні характеристики економічної активності населення;

• сутність і складники понять «якість робочої сили» і «конкурентоспроможність працівника»;

• сутність, складники, чинники розвитку трудового потенціалу на різних рівнях;

• соціально-економічну сутність категорії "людський капітал" на особистісному, мікро- і макроекономічному рівнях наукового аналізу;

• специфіку інвестицій в людський капітал;

• концепцію якості трудового життя та її значення для науки і практики управління соціально-трудовими відносинами на різних рівнях;

• сутність концепції гідної праці;

• сутність, показники та методичні засади визначення важкості праці, напруженості праці, складності праці та інтенсивності праці; їх взаємозв’язок з іншими економічними показниками;

• сутність, підходи у визначенні, рівні, способи підвищення якості праці;

• концептуальні підходи та методичні аспекти визначення ефективності праці,

• сутність продуктивності праці як одного з інструментів підвищення ефективності функціонування організації;

• переваги і недоліки різних методів визначення продуктивності праці;

• види резервів та факторів підвищення продуктивності праці;

• сутність і зміст організації праці; основні складові процесу організації праці;

• цілі та завдання атестації робочих місць;

• методику оцінювання економічної ефективності заходів щодо вдосконалення організації праці;

• сутність та зміст раціоналізації трудових процесів;

• класифікацію затрат робочого часу та основні методи визначення затрат робочого часу; методику розрахунку норм праці;

• критерії і показники ефективності організації праці;

• багатогранну сутність винагороди за працю; види винагороди за працю в сучасних умовах;

• сутність витрат на робочу силу і їх структуру;

• чинники, які впливають на формування заробітної плати та її диференціацію;

• зміст організації заробітної плати;

• підходи до проектування основної заробітної плати;

• критерії та умови преміювання персоналу; перелік доплат і надбавок до заробітної плати;

• значення та завдання планування трудових показників;

• сутність і сферу застосування методів планування продуктивності праці;

• алгоритм планування та аналізу трудомісткості виробничої програми;

• методичні аспекти планування та аналізу використання робочого часу;

• сутність, переваги та недоліки методів планування фонду заробітної плати;

• основні елементи інформаційного забезпечення у сфері праці;

• значення та складові звітності з питань праці;

• напрями, етапи і методи проведення аудиту у сфері праці;

• основні функції, зміст, цілі та завдання контролінгу як інструменту вдосконалення соціально-трудових відносин.

Після опанування науки "Економіка праці й соціально-трудові відносини" студенти повинні уміти:

• виявляти особливості процесу, змісту та результатів праці за видами економічної діяльності, структурними підрозділами та окремими робочими місцями;

• провадити аналіз та здійснювати опис роботи з урахуванням підходів вітчизняної та міжнародної практики;

• формувати систему управління працею на підприємстві (в ор­ганізації);

• провадити порівняльний аналіз інтересів роботодавців, найманих працівників і держави як суб’єктів соціально-трудових відносин;

• оцінювати стан та визначати напрямки вдосконалення нормативно-правової бази соціально-трудових відносин в Україні;

• виявляти причини, що стримують розвиток соціально-трудових відносин на принципах соціального партнерства; обгрунтовувати шляхи удосконалення соціального партнерств на макрорівні;

• вести колективні переговори та укладати колективний договір на підприємстві, в організації, установі різних форм власності і господарювання

• аналізувати стану ринку праці за системою показників;

• аналізувати чинники, що впливають на формування, збереження і розвиток трудового потенціалу на різних рівнях;

• розробляти систему заходів для розвитку трудового потенціалу на різних рівнях;

• визначати показники важкості, напруженості, складності, інтенсивності, якості, ефективності праці;

• розраховувати показники продуктивності праці за різними методами;

• розробляти програму управління продуктивністю праці в організації;

• обґрунтовувати напрями удосконалення організації праці на підприємстві;

• описувати та аналізувати трудові процеси;

• аналізувати використання робочого часу працівників;

• встановлювати норми чисельності, часу, виробітку, обслуговування, тривалості процесу;

• обґрунтовувати механізм формування ціни робочої сили;

• аналізувати витрати на робочу силу;

• визначати ступінь реалізації заробітною платою притаманних їй функцій;

• виявляти чинники, які впливають на динаміку розміру заробітної плати;

• обґрунтовувати рівень заробітної плати з урахуванням державних стандартів, гарантій, норм, нормативів у сфері трудових доходів населення та кон’юнктури ринку праці;

• обґрунтовувати рівень та умови оплати праці з урахуванням механізмів договірного регулювання оплати праці;

• проектувати основну заробітну плату, використовуючи різні підходи до її побудови;

• розробляти показники та умови преміювання персоналу;

• обґрунтовувати встановлення доплат і надбавок;

• складати план підвищення продуктивності праці по підприємству;

• складати баланс робочого часу одного середньооблікового працівника по підприємству;

• розраховувати величину фонду заробітної плати по підприємству, у розрізі структурних підрозділів та категорій працівників на різні періоди;

• визначати заходи у сфері управління працею та регулювання соціально-трудових відносин, проведення яких доцільне з використанням консалтингових послуг;

• визначати напрями аудиту у сфері праці;

• розробляти програму контролінгу персоналу.