2.2.1. Попередні дані про хвору тварину

Цей розділ охоплює період від початку хвороби до моменту обстеження тварини. Сюди належать: реєстрація, анамнез, попередній та заключний діагнози.

Реєстрація (registratio animalis) Записують амбулаторний і стаціонарний номери історії хвороби, дату надходження тварини, вказують власника та його адресу, вид, стать, кличку чи інвентарний номер, вік, масу тіла, породу, масть, прикмети, продуктивність, мету утримання.

Анамнез життя (anamnesis vitae) включає дані до захворювання тварини: її походження (доморощена чи завезена), умови утримання і догляду, годівлі і напування, використання тварини, епізоотичну ситуацію у даному господарстві.

Анамнез хвороби (anamnesis morbi) охоплює період з моменту захворювання тварини і виявляє коли і за яких обставин захворіла тварина, перші ознаки хвороби, чи спостерігалося подібне або інше захворювання раніше, чи немає інших тварин з подібними ознаками, яка поведінка тварини. Звертають увагу на зниження продуктивності та апетиту, порушення акту дефекації, появу салівації, кашлю, носових витікань, набряків, колік, судом та ін. З’ясовують хто, коли і яку надавав допомогу, її результати.

2.2.2. Клінічне обстеження тварини

Клінічне обстеження тварини включає:

1. Дослідження загального стану (еxploratio status communis).

2. Дослідження окремих систем і органів.

3. Лабораторні, спеціальні і додаткові дослідження.

4. Об’єктивні дані зони патологічного процесу (еxploratio status localis)

5. План лікування тварини.

Дослідження загального стану. До найважливіших показників загального стану тварини належать внутрішня температура тіла, частота пульсу та дихання. Дані таких досліджень ретельно визначають протягом всієї курації тварини і заносять до відповідного графіка, поданого в додатку 3.

Габітус тварини: загальний стан (задовільний, незадовільний), положення тіла (природне стояче або лежаче, вимушене, неприродні пози, стан голови і шиї, вимушені рухи, їх координація), будова тіла (міцна, середня, слабка), вгодованість (добра, задовільна, незадовільна, виснаження), темперамент (жвавий, флегматичний), норов (добрий, злий), конституція (груба, щільна, ніжна, рихла).

Поведінка тварини: збудження, пригнічення, помірна реакція на подразники. Ступінь пригнічення чи збудження визначають за реакцією тварини на подразнення (рефлекс холки, черевний, копитної кістки та ін.).

Кон’юнктиви і доступні слизові оболонки ротової і носової порожнини та піхви: колір (блідорожевий, рожевий, червоний, блідий, ціанотичний, жовтяничний), цілісність (збережена або порушена у вигляді ран, афт, саден), блиск, вологість, витікання, припухання, наповнення судин, чутливість, температура, висипи.

Видимі слизові оболонки є відображенням стану внутрішніх органів, тому потрібно уважно і ретельно їх досліджувати. При огляді склери звертають увагу на її колір (в нормі блідорожевий). Зміна кольору склери з помітною ін’єкцією судин, а також гіперемія, іктеричність, анемічність, ціанотичність кон’юнктиви вказують на порушення роботи шлунка, кишечника, печінки ін. Якщо гіперемія більш виражена на правій кон’юнктиві, ніж на лівій - це доказ катарального стану шлунка і тонкого кишечника, а більш інтенсивна жовтяничність вказує на токсичну дистрофію печінки. Слід зауважити, що в старих тварин слизова оболонка носових ходів, як правило, ціанотична.

При огляді ротової порожнини звертають увагу на слизову вуздечки язика, яка є "дзеркалом" функції шлунка, тонкого кишечника, печінки. Якщо вуздечка гіперемійована - це доказ катару шлунка і кишечника, а жовтянична – вказує на захворювання печінки. Важливе значення при таких дослідженнях має збільшення чи зменшення виділення слини та ступінь її в’язкості.

Шерстний і волосяний покрив: загальний вигляд (гладкий, щільноприлягаючий, скуйовджений), густота, колір, блиск, вологість, чистота, міцність утримання, линька, алопеції, наявність ектопаразитів (гнид, вошей, волосоїдів).

Деякі форми мікроелементозів супроводжуються депігментацією волосяного покриву, випадання шерсті посилюється при порушенні білкового і амінокислотного живлення, а також залежить від сезону року.

Підвищення температури тіла, особливо при збільшенні потовиділення, зумовлює зміну загального вигляду волосяного покриву. Він стає матовим, скуйовдженим, вологим.

Шкіра: чистота, колір (блідий, червоний, ціанотичний, жовтяничний), блиск, температура (підвищена, понижена, без змін); вологість (значна, помірна, суха, надмірно суха), запах (природний, специфічний, неспецифічний, змінений), еластичність (збережена, понижена, підвищена), чутливість (підвищена, понижена, без змін), характер поверхні (гладенька, горбиста, наявність рубців, новоутворень), цілісність (збережена, не збережена, наявність ушибів, саден, ран, тріщин, виразок, пролежнів, струпів, розчісувань); припухання, набряки (незначні, помірні, виражені, серцеві, ниркові, кахектичні); висипи (розеоли, еритеми, петехії, папули, везикули, пустули), сверблячка (постійна, періодична), наявність шкірних паразитів.

При виявленні змін обов’язково вказують на їх характер, локалізацію, величину та інтенсивність прояву.

При кетозах та уреміях запах шкіри змінюється і стає неприродним, а при авітамінозах спостерігається сухість і посилене злущування епідермісу.

Лімфатичні вузли. Методом огляду та пальпації визначають локалізацію поверхнево розміщених лімфовузлів (підщелепні, передлопаткові, колінної складки, надвим’яні, пахвинні), розміри, форму (кругла, овальна, правильна, неправильна), характер поверхні, консистенцію (м’яка, щільна), чутливість (болючі, неболючі), температуру шкіри над вузлом (підвищена, понижена, без змін), рухливість (рухливі або зрощені з навколишніми тканинами), цілісність (збережена, не збережена, наявність нориць, виразок, витікань).

У великої рогатої худоби досліджують підщелепні, передлопаткові, колінної складки та надвим’яні лімфатичні вузли. У коней обмежуються підщелепними, а у м’ясоїдних - пахвинними лімфатичними вузлами. Детально описують характер змін тільки патологічних лімфовузлів. Якщо всі лімфатичні вузли є збільшеними, то це вказує на їх дифузну гіперплазію, яка спостерігається при деяких хворобах (туберкульоз, лейкоз тощо).

Скелетно-м’язова система. Стан м’язів: тонус (нормальний, підвищений, понижений); розвиток (нормальний, слабкий, атрофія, гіпертрофія, ущільнення); температура, рухливість, судоми, форма (потовщення, деформації, нерівності), цілісність.

Стан кісток: величина, пропорційність, симетричність, чутливість, температура, рухливість, наявність сторонніх звуків при пальпації і рухах, цілісність (збережена, втрачена).

Стан суглобів: форма (збережена, деформації, потовщення, вузлуватості), рухливість (вільна, затруднена), болючість, хрускіт, флюктуація.