V. Розподіл стягнених сум та черговість задоволення вимог стягувачів.

З грошових сум стягнених з боржника в першу чергу повертається авансовий внесок, потім компенсуються витрати пов’язані з проведенням виконавчих дій, далі сплачується виконавчий збір, а вже потім з грошових сум, що залишилися проводиться задоволення вимог стягувача (ст.43 Закону).

Може статися так, що грошової суми, отриманої від боржника недостатньо для повного задоволення вимог стягувачів, то використовується спеціальний механізм розподілу стягуваної суми. При нестачі стягуваної з боржника грошової суми для повного задоволення вимог стягувачів сума розподіляється між стягувачами в порядку черговості, визначеної Законом. Виділяють 5 черг стягнення (ст.44 Закону).

В першу чергу задовольняються вимоги, забезпечені заставою з вартості заставленого майна.

В другу чергу задовольняються вимоги по виплаті аліментів, відшкодування шкоди заподіяної каліцтвом та в зв’язку з втратою годувальника.

В третю чергу задовольняються вимоги працівників, що випливають з трудових правовідносин, вимоги адвокатів по оплаті за надану юридичну допомогу, виплати винагороди суб’єктам інтелектуальної діяльності.

В четверту чергу задовольняються вимоги перед бюджетом по податкам та неподатковим платежам.

В п’яту чергу задовольняються всі інші вимоги.

Вимоги кожної черги задовольняються після повного задоволення вимог попередньої черги. Якщо суми для задоволення всіх вимог стягувачів однієї черги недостатньо, то вони задовольняються пропорційно належній кожному стягувачеві суми. Вимоги по стягненні заборгованості по зарплаті задовольняються в порядку календарного надходження виконавчих документів.

Грошові суми стягненні з боржника для стягувача зараховуються на депозит ДВС, які потім він може отримати по чеку, а за письмовою заявою стягувача фізичної особи на його рахунок. Стягувачам юридичним особам суми перераховуються зразу на їх рахунки. Виплата стягнених сум готівкою забороняється. Якщо стягнені суми з боржника стягувачем з рахунку ДВС не витребуються протягом трьох років, то вони зараховуються до державного бюджету.

5. Заходи примусового виконання

Заходи примусового виконання чітко виписані в діючому законодавстві, де найбільш поширеним способом виконання є звернення стягнення на майно боржника.

Звернення стягнення на майно боржника – це примусові заходи по арешту, вилученні та реалізації майна, що належить боржнику (ч.1 ст.50 Закону).

Стягнення в першу чергу звертається на гроші (в національній чи іноземній валюті), інші цінності, в тому числі на кошти, які перебувають у вкладах. При їх відсутності або недостатності стягнення звертається на інше майно боржника, окрім тих речей на які не можливо звертати стягнення в силу прямої вказівки Закону. До них відносяться речі, які життєво необхідні громадянам і в любому випадку повинні залишитися в користуванні (наприклад, один холодильник, всі дитячі речі, необхідний кухонний посуд тощо).

При належності майна боржнику на праві спільної власності стягнення звертається тільки на ту частку майна, що належить боржнику. Частка майна, що належить боржнику визначається тільки судом за поданням державного виконавця (ч.6 ст.50 Закону).

Якщо боржник добровільно не виконав рішення в зазначені строки, то відбувається арешт майна боржника, проводиться його оцінка, вилучення майна та його реалізація.

Арешт майна полягає в описі майна та оголошенні заборони його відчуження, а при необхідності – обмеження права користуватися ним чи вилучення його у боржника та передачі його на зберігання іншим особам.

Опис майна проводиться державним виконавцем у присутності боржника, а при його відсутності в присутності дорослих членів сім’ї боржника. При відсутності останніх до опису майна залучаються представники ЖРЕРу або представники виконкому місцевої ради. При проведенні опису державний виконавець повинен виходити з того, щоб майна вистачало на задоволення вимог стягувача. При частковому описі боржник може вказати на майно, яке підлягає першочерговому включенні в опис, якщо це не створює перепони для виконання. Про опис майна складається акт, який підписується державним виконавцем, сторонами та понятими.

При арешті майна державний виконавець може заборонити розпоряджатися арештованим майном, а при необхідності й ним користуватися. Ця процедура застосовується, як правило, в тому разі, коли майно знаходиться в боржника. Така можливість допомагає йому зменшити витрати на виконавче провадження щодо зберігання майна в інших осіб.

Заборона розпорядження майном – це обмеження прав власника щодо відчуження арештованого майна. Якщо мова йде про нерухоме майно, то державний виконавець повинен надіслати нотаріусу по місцю виконання постанову про арешт майна. Нотаріус дані відомості вносить до Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна. Заборона користуватися речами може братися до уваги при подальшій необхідності реалізації арештованого майна. так, в залежності від того нова річ чи була вона у використанні буде впливати на ціну такої речі.

Арештоване майно передається на зберігання боржнику по акту опису або іншій особі. Якщо зберігачем виступає не боржник, а інша особа, то їй також передається акт опису майна. Дана особа може претендувати на винагороду, користуватися арештованим майном, якщо не має заборони на використання такого майна або це не приведе до зменшення його вартості чи знищення. За пошкодження майна чи порушення вимоги розпоряджатися або використовувати арештоване майно зберігач несе відповідальність.

З метою реалізації описаного майна виконавець проводить його оцінку. Оцінка майна проводиться по ринковим цінам, які діяли на день оцінки, крім випадків проведення оцінки по регульованим цінам. Регульовані ціни регламентуються законом “Про ціни і ціноутворення”, де вказується про повноваження центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, виконкомів щодо регулювання цін і тарифів на окремі види продукції чи товарів. Для оцінки особливо цінних предметів або предметів, по яким важко встановити ціну або при запереченні сторін проти ціни запропонованої державним виконавцем останній має право залучити експерта. З метою оцінки нерухомого майна транспортних засобів, вартість яких перевищує 100 неоподат. мінім. доходів громадян експерт залучає оцінника, який здійснює свою діяльність на підставі Закону “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні”.

Реалізація майна відбувається через його продаж в мережі торгівельних організацій. Реалізація рухомого мана відбувається на комісійних чи інших договірних засадах, а стосовно нерухомого – тільки через публічні торги тими спеціалізованими організаціями, які мають право проводити операції з нерухомістю.

Для реалізації майна встановлюють певні строки. Загальний строк не повинен перевищувати трьох місяців і п’яти днів. Якщо протягом двох місяців майно не буде продане, то воно підлягає переоцінці. Строк реалізації майна не входить в строк виконання рішення суду.

Якщо після переоцінки арештоване майно не буде продано протягом місяця, то виконавець пропонує стягувачеві залишити не продане майно за собою. При відмові стягувача залишити за собою непродане майно його арешт знімається, а стягувачеві, при відсутності в боржника іншого майна повертаються виконавчі документи.

Якщо стягувач все-таки вирішив залишити за собою непродане майно в рахунок боргу, то воно передається йому по акту. До уваги береться та вартість майна, яка ставилася йому при його реалізації. При перевищенні суми вартості нереалізованого майна над сумою боргу, дане майно стягувачеві буде передаватися при внесенні на рахунок ДВС різниці.