2. Класифікація секторів зовнішнього середовища

Фактори зовнішнього середовища класифікують за наступ­ними ознаками:

- прямого і непрямого впливу:

Фактори прямого впливу включають складові, які безпосе­редньо впливають на виробничі і комерційні операції МНК (постачальники, споживачі, конкуренти, законодавство, зацікавлені гру­пи). Вони – контрольовані. Фактори непрямого впливу опосередковано в довгостроковому періоді впливають на особливості розвитку МНК (НТП, політичні, культурні, соціальні та ін. умови).

- глобального та близького впливу:

Фактори глобального впливу – сукупність чинників, що пов'язані зі змінами в міжнародній економіці, політичній та соціальній ситуації, з діяльністю міжнародних організацій та розвитком міжнародного законодавства. Найбільше значення для розвитку бізнесу мають харак­теристики ринкової конкуренції, макроекономічні показники та характеристики країн, у яких розміщено виробництво або здійснюється збут (грошово-кредитна, податкова політика, митне регулюван­ня, демографічні показники, рівень економічного розвитку, якість і кількість ресурсів, рівні інфляції, безро­біття, бідності, соціальні і культурні особливості споживачів та ін.).

- керовані і некеровані

До керованих параметрів зовнішнього середовища відно­сять ті, які міжнародна компанія в змозі контролювати і впливати на них. До некерованих параметрів відно­сять економічні умови господарювання, соціальне, культурне і політичне середовище, конкуренцію.

- економічного і неекономічного характеру

До факторів неекономічного характеру відносять параметри, що формують політичне, соціальне, екологічне і культурне сере­довище розвитку МНК. Економічні фактори визначають ресурсно-технологічну за­безпеченість процесів виробництва і збуту і впливають на про­тікання економічних процесів.

В практичній діяльності МНК широко використовується система категоризації «5 ТЕЕР», яка передбачає поділ зовнішньо­го середовища на соціальний, технологічний, економічний, екологічний і політичний сегменти.

Економічний сектор зовнішнього середовища

Сектор відображує роз­поділ і використання ресурсів у суспільстві. Стан економіки без­посередньо впливає на параметри попиту та пропозиції, визначає тенденції, формує очікування споживачів і виробників. Рівень інфляції, процентні ставки, зайнятість, доходи, грошово-кредитна та по­даткова політики відіграють визначну роль у формуванні стратегії МНК.

Кон'юнктура – це сформована на ринку економічна ситуа­ція. Характеризують кон’юнктуру ринку співвідношення між попитом та пропозицією, рівень цін, рівень виробничих потужностей і то­варні запаси, особливості поведінки споживачів і виробників. Товаровиробники, орієнтовані на зовнішні ринки, приділяють значну увагу прогнозу кон'юнктури, тому що знання кон'юнкту­ри дозволяє продавати і купувати по найбільш вигідних цінах, раціонально маневрувати наявними ресурсами, оперативно змінювати випуск товарів відповідно до очікуваних обставин на ринку.

Постачальники ресурсів. Діяльність постачальників визначає ритмічність і ефективність роботи підприємств-споживачів. При здійсненні закупівель менедже­ри підрозділів постачання оцінюють:

- вартісні і якісні характеристики ресурсів;

- можливості безперебійного постачання;

- імітаційні показники ресурсів (можливість замі­ни і комбінування з ін. факторами виробництва);

- терміни кредитування;

- потенціал розвитку довгострокової взаємодії.

Інвестиційні ресурси. В якості інвес­торів виступають: банки, приватні особи, організації, що здійснюють інвестиційну діяльність. Одержання коштів, не­обхідних для реалізації цілей залежить від фінансової репутації, розмірів бізнесу, якості обґрунтуван­ня інвестиційних проектів, можливостей впливу на менед­жерів, що приймають рішення.

Зацікавлені групи. Це групи осіб, що впливають на діяльність і особливості розвитку МНК:

- громадські організації, здатні впливати на суспільну думку про МНК;

- споживачі;

- постачальники ресурсів.

Аналіз зацікавлених груп здійснюється з метою створення стратегії, що дозволяє нівелювати негативний вплив і сформувати умови для ефективної підтримки діяльності МНК; виявлення інтересів зацікавлених груп і сфер перетину інтересів.

Конкуренти. До головних факторів, що обумовлюють інтенсивність конкуренції, відносяться:

- чисельність і порівняльна міць конкуруючих компаній;

- ступінь диверсифікованості виробничо-ринкової діяль­ності конкурентів;

- зміна обсягу попиту, його динаміка;

- бар'єри проникнення на ринок;

- ситуація на суміжних товарних ринках.

Вивчення діяльності конкурентів здійснюється з метою розробки ефективної стратегії і тактики діяльності та оптимізації діяльності всіх підрозділів, пов'язаних з реалі­зацією зовнішньоекономічної стратегії.

Технологічний сектор зовнішнього середовища

Задача аналізу технологічного сектору полягає у виявленні і здійсненні моніторингу технологічних змін, а також їхнього використання конкурентами. Науково-тех­нічний прогрес приводить до впровадження нових технологій в усі сфери бізнесу. Удосконалюються спо­соби виробництва, що змінює вимоги до робочої сили, матеріалів, механізмів й інформаційної підтримки бізнесу.

Соціальний сектор зовнішнього середовища

Дослідження соціального сектору включає аналіз наступних компонентів:

- демографічної ситуації;

- культурних особливостей;

- рівня освіти;

- звичок населення й ін.

Соціальна складова навколишнього середовища описує сус­пільне оточення МНК. У зв'язку з тим, що соціальні компоненти формують дійсний і майбутній образ суспільства, в останні роки багато норм суспільної поведінки, що раніше визначалися як очікувані від співробітників компаній, знайшли законодавче закріплення. Такі акти є в багатьох країнах у відно­шенні навколишнього середовища, обов'язкової освіти, підтрим­ки позитивних демографічних тенденцій.

Культурний сектор зовнішнього середовища

Культура – комплексне ціле, що включає знання, вірування, мистецтво, право, мораль, звичаї і будь-які здібності і звички, придбані людиною як членом суспільства. Це базова сукупність цінностей і переконань, які розділяються більшістю населення і знаходять втілення в правилах поведінки, ставленні до подій, і впливають на ефективність комунікацій.

Вплив на національну культуру чинить істо­рія держави. Так, тривала ізоляція Японії, острівне розташування країни, незначні запаси природних ресурсів сформували культуру, засновану на принципах гармонії людини і навколишнього середовища, активної взаємодії всіх членів суспільства, спільного вирішення проблем, шанування людей старшого віку. У культуру США глибоко закладена повага до особистості, що пов'язано з особливостями освоєння територій, необхідні­стю подолання численних перешкод при обробці цілинних зе­мель, розвитку промисловості та сільськогосподарського виробництва. Віддаленість від інших держав, насамперед Старого світу, сприяла формуванню відносно ізольованого суспільства, з розвинутими демократич­ними традиціями.

Розуміння культурних розходжень дозволяє формувати такий тип управління МНК, який забезпечує досягнення цілей. Для оцінки культурного сектора зовнішнього середовища виконується аналіз наступних параметрів (табл. 3.1).

Екологічний сектор зовнішнього середовища

Екологічне середовище МНК містить у собі фізичне і біологічне середовище. Основні складові екологічного середовища ділять на такі компоненти, як кліматичні особливості, стан навколишнього середовища, включаючи рівень забруднення, аварійні ситуації техногенного характеру, промислові катастрофи.

Політичний сектор зовнішнього середовища

Політична складова включає регу­ляційний клімат, платформи політичних партій і громадських організацій, ставлення уряду і суспільства до МНК, лобістські настрої і мож­ливості. Закони формують правове поле діяльності організації. Держава залишається великим власни­ком і в змозі створити переважні або обмежувальні умови для окремих МНК, сформувати пра­вила конкурентного поводження гравців. Систематичний збір інформації про політичні, економічні і соціальні події, діяльність партій, їх лідерів, керівників держави, оцінка даних про взаємини із зовнішнім середовищем дозволя­ють прогнозувати зміни в державній політиці.

Таблиця 3.1

Аналіз параметрів культурного сектору зовнішнього середовища

Параметр	Характеристика
1. Ставлення до навколишнього середовища	Домінування (регулювання середовища з метою досягнення відповідності його параметрів вимогам людини – Європа, Пн. Америка); Приречення (Божа воля визначає все у світі і треба сприймати навколишній світ як те, що не підлягає змінам – Близький Схід); Гармонії (навколишнє середовище – «жива» система, що активно реагує на діяльність люди­ни і дружнє партнерське відношення з її складовими служить на благо людини – Далекий Схід).
2. Ставлення до колективу й особистості	Індивіду­алізм заснований на визнанні незалежності особистості в прий­нятті рішень і вирішальному внеску окремих індивідуумів у розвиток суспільства. Самови­раження стимулює розвиток людини, а її особисті досягнен­ня дозволяють поліпшувати навколишній світ. Колективізм: людина – це частина ціло­го і результативність, задоволеність колективу важливіше від окремої особи. У комунітарних суспільствах повнова­ження і функції формулюються в групових термінах і відносяться до окремих структурних одиниць (служби, відділи). В індивідуалістичному суспільстві визнача­ються найчастіше окремі посади за допомогою їх найме­нувань, описів функцій і обов'язків.
3. Ставлення до часу	-  час – обмежений невідновлюваний стратегічний ресурс, що передбачає жорстке дотриман­ня режиму роботи, конкретизацію графіків, обмеження тривалості пере­говорів, виконання запланованих обсягів робіт у встанов­лений термін (Європа, Пн. Америка); -  час – нескінченний, невичерп­ний, необмежений, доступний ресурс, який необхідно використовувати для спілкування, близьких контактів з партнерами (Близький Схід).
4. Ставлення до результатів	- Домінування результатів дії над процесами. Результати оцінюються кількісними параметрами, які виступають основою для оцінки успішності, знаходять прояв в суспільному визнанні, швидкості просу­вання (Європа, Пн. Америка); - Необхідність досягнен­ня гармонії, сполучення роботи і високого рівня задоволеності трудовими процесами (Ки­тай, Японія).
5. Ставлення до процедур	- визначальна роль формальностей у встановленні контактів, проведенні зустрічей і перего­ворів, формуванні клімату спілкування, а потім досягнення цілей; - традиції, чіткі, структуровані підходи до рішення задач.

У більшості випадків МНК складно реагувати на зміни зовнішнього середовища, навіть якщо вони спрогнозовані. Різноманіття проявів зовнішнього середовища й обме­женість ресурсів МНК змушують менед­жмент виважено підходити до проблеми ухвалення рішен­ня про необхідність реагування на зміни зовнішнього середовища, бо це пов'язано з часовими і фінансовими витратами. Наслідки прийнятих на законодавчо­му рівні рішень суттєво впливають на діяльність МНК і викликають відповідні дії. Найбільш радикальним рішенням є припинення діяльності в країні або регіоні. Найчастіше ж корпорації намагаються при­стосуватися до змін, знайти компромісні рішення.