Лекція 1. ЗАГАЛЬНІ ОСНОВИ ПЕДАГОГІКИ ЯК НАУКИ, ТЕОРІЇ І ПРАКТИКИ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВИКЛАДАЧА
Предмет і завдання педагогіки.
Виникнення і розвиток педагогіки.
Категорії педагогіки.
Система педагогічних наук, її зв'язок з ін. дисциплінами.
Етапи і методи педагогічного дослідження.
1.Предмет і завдання педагогіки
Зміни в Україні, пов'язані з розбудовою правової держави, визначають потребу створення адекватних цим процесам соціально-педагогічних умов і тим самим зумовлюють необхідність усвідомленого реформування, розумного проектування і впровадження нової моделі освіти.
Розбудова системи освіти в Україні, сучасний рівень розвитку науки і техніки вимагають якісно нового погляду на виховання й навчання підростаючого покоління, на його фахову підготовку, що потребує нових підходів до вивчення, дослідження та усвідомлення педагогічного процесу у вищій школі.
Нині суттєво змінюються завдання вищої школи. Це пов'язано з перебудовою традиційної системи навчання, впровадженням стрункої системи змісту і технологій навчання, що спираються на досягнення психології, педагогіки та дидактики. Для цього потрібен викладацький корпус з новим аналітичним і разом з тим конструктивним характером мислення, позаяк розв'язання проблеми вищої професійної освіти не можливе без підвищення інтелектуальної культури, без обов'язкового подолання застарілих звичок, стереотипів, консерватизму в педагогічній науці та практиці.
Навчально-виховний процес у вищій школі істотно відрізняється від шкільного своєю професійною спрямованістю, орієнтацією на опанування методів самостійної навчальної роботи, переходом освіти в самоосвіту. Юрист-правознавець має знати не лише законодавство та акти правозастосування, уміти їх роз'яснювати і тлумачити, його професійна діяльність зобов'язує мати глибокі знання педагогіки, знати норми моралі, релігії, звичаїв, традицій в суспільстві тощо. Юристу постійно доводиться стикатися у своїй роботі з вирішенням педагогічних проблем, він має бути готовим до участі у правовому вихованні громадян, тому обов'язок студентів юридичного навчального закладу — оволодіти методами, формами і засобами педагогічного впливу на особистість, а також формами, засобами і методами самовдосконалення.
Педагогіка – система теоретико-прикладних наук про виховання, навчання, розвиток особистості.
Первісна назва педагогіки пов'язана з давньогрецькими словами «пайдос» - дитя і «аго» - вести. У дослівному перекладі «пайдагогос» означає «провідник дітей». Педагогом в античній Греції називали раба, який супроводжував дитину свого господаря до школи. Пізніше педагогами стали називати людей, які займалися безпосереднім вихованням дітей, тобто спрямовували їх духовний та тілесний розвиток. Від цього слова й отримала свою назву наука про виховання - педагогіка. Як особлива наука педагогіка виокремилась із системи філософських знань лише на початку XVII століття.
Із середини XX ст. поширилася думка, що для кваліфікованого педагогічного керівництва потребують не тільки діти, але й дорослі. У зв'язку з цим у світовому педагогічному лексиконі все частіше вживають нові терміни - «андрогогіка» (від давньогрец. «андрос» -чоловік) і «антропогогіка» (від давньогрец. «антропос» - людина).
Педагогіка є наукою і мистецтвом. Як наука вона має власний об’єкт і предмет вивчення.
Об’єктом педагогіки є процес виховання особистості
Предметом педагогіки є виховна діяльність, що здійснюється спеціально підготовленими фахівцями (педагогами).
Тому найважливішими завданнями педагогіки як науки є: дослідження закономірностей процесу виховання, його структури й механізмів, розробка теорії й методики організації навчально-виховного процесу, його змісту, принципів, організаційних форм, методів та прийомів.
Основними функціями педагогіки є:
теоретична, яка полягає в науковому обґрунтуванні шляхів і умов ефективного впливу на розвиток особистості;
конструктивно-технологічна (практична), яка передбачає розробку способів і засобів виховного впливу (навчальних планів, програм, підручників і посібників, педагогічних рекомендацій), нових методів, засобів, прийомів, форм і технологій виховання.
Реалізуючи теоретичну функцію, педагогіка вивчає виховний процес у тому вигляді, в якому він існує на даний час. Здійснюючи конструктивно-технологічну функцію, педагогіка моделює виховний процес, зображає його таким, яким він повинен бути.
Джерелами розвитку педагогіки є багатовіковий практичний педагогічний досвід, закріплений у способі життя, традиціях, звичаях людей, народній педагогіці; філософські, суспільствознавчі, педагогічні і психологічні праці; сучасна світова і вітчизняна практика виховання; дані спеціально організованих педагогічних досліджень; досвід педагогів-новаторі
Педагогічна освіта і виховання повинні органічно поєднувати програмові вимоги, сформульовані в документах міжнародних організацій, зокрема, положення про пріоритетність прав і свобод людини (Програма розвитку Організації Об'єднаних Націй, Декларація прав людини та інші), з положеннями, що визначають сутність гуманітарної і освітньої політики в Україні на сучасному етапі, які містяться в державних законодавчих документах, зокрема Конституції України, Державній національній програмі "Освіта" (Україна XXI століття), Національній доктрині розвитку освіти, Законі України "Про освіту", Законі України "Про загальну середню освіту", Законі України "Про мови в Україні" та ряді інших.
Курс "Педагогіка" — є важливою частиною загальної системи психолого-педагогічної підготовки майбутніх педагогів.
В результаті вивчення курсу педагогіки майбутні спеціалісти повинні оволодіти такими спеціальними педагогічними уміннями:
1) планувати педагогічну діяльність, визначати мету і завдання освіти, навчання й виховання, а також близькі, середні і далекі освітні перспективи;
використовувати на практиці основні форми організації освіти, навчання й виховання учнів різних типів шкіл і вікових категорій, а також відповідні методи і засоби освіти, навчання, виховання, оптимально поєднувати їх у конкретній педагогічній ситуації;
організовувати учнів і колектив учнів на виконання необхідних теоретичних і практичних завдань; ефективно керувати діяльністю і спілкуванням учнів у колективі в навчально-виховному процесі;
аналізувати педагогічний процес, результати освіти, навчання й виховання, вивчати учнів і учнівські колективи, з'ясовувати причини неуспішності, недоліки в поведінці учнів, накреслювати ефективні заходи, спрямовані на їх усунення;
займатися самоосвітою, творчо використовувати на практиці досягнення педагогічної науки і передового педагогічного досвіду, здійснювати педагогічні дослідження, виявляти творчий підхід, не допускати формалізму і схематичності в педагогічній діяльності