Рекомендована література:

Брагинскип М. И., Витрянский В. В. Договорное право. Книга вторая:

Договори о передаче имущества. — М., 2000. — С. 618-653.

Ем В, С. Договор рентьі // Законодательство. — 1999. — Хе 5.

Романцее Ю. В. Система договоров в гражданском праве России. — М.,

2001. — С. 322-328.

Хохлов С.А. Рента и пожизненное содержание с иждивением (гл. 33) //

Гражданский кодекс Российской Федерации. Часть вторая: Текст, ком-

ментарии, алфавитно-предметньїй указатель / Под ред. О. М. Козьірь,

А. Л. Маковского, С. А. Хохлова. — М., 1996.

Яргина Е. А. Договор рентьі // Актуальньїе проблемьі гражданского

права: Сборник статей. — Вьш. 5. — М., 2002. — С. 206-236.

■У⁶

Глава 6 Договір довічного утримання (догляду)

За договором довічного утримання (догляду) одна сторона (від-чужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забез­печувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно (ст. 744 ЦК України).

Договір довічного утримання (догляду) є одностороннім, оскіль­ки за ним лише одна сторона — набувач наділений обов'язками, ^а друга сторона — відчужувач має лише права.

**4-И9 5 1

Розділ І. ЗОБОВ'ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО ...

Глава 6. Договір довічного утримання (догляду)

Цей договір є оплатним, оскільки набувач отримує у власність певне майно, а відчужувач — необхідне утримання у вигляді відпо­відних матеріальних благ і послуг. При цьому цивільне законодав­ство не вимагає, щоб вартість переданого відчужувачем майна була еквівалентного вартості наданого набувачем утримання.

Договір довічного утримання є реальним договором, оскільки мо­мент укладення договору довічного утримання пов'язаний з переда­чею майна (статті 334, 748 ЦК України).

Сторонами у договорі довічного утримання (догляду) є відчужу­вач та набувач. ЦК УРСР 1964 р. визначав відчужувачами_за дого­вором довічного утримання лише непрацездатних фізичних осіб. набувачами за цим договором визначалися лише фізичні особи.

Відповідно до ст. 746 ЦК України відчужувачем у договорі довіч­ного утримання може бути фізична особа незалежно від її віку та стану здоров'я.

Набувачем у договорі довічного утримання може бути повноліт­ня дієздатна фізична або юридична особа.

Якщо набувачами є кілька фізичних осіб, вони стають співвлас­никами майна, переданого їм за договором, на праві спільної суміс­ної власності. Якщо набувачами є кілька фізичних осіб, їх обов'я­зок перед відчужувачем є солідарним.

Договір довічного утримання може бути укладений відчужува­чем на користь третьої особи (ст. 746 ЦК України).

Майно, що належить співвласникам на праві спільної сумісної власності, зокрема майно, що належить подружжю, може бути від­чужене ними на підставі договору довічного утримання (догляду).

У разі смерті одного із співвласників майна, що було відчужене ними на підставі договору довічного утримання (догляду), обсяг зо­бов'язання набувача відповідно зменшується.

Якщо відчужувачем є один із співвласників майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, договір довічного утриман­ня (догляду) може бути укладений після визначення його частки або визначення між співвласниками порядку користування цим майном (ст. 747 ЦК України).

Цивільне законодавство встановлює особливі вимоги щодо фор­ми договору довічного утримання (догляду). Так, відповідно до ст. 745 ЦК України договір довічного утримання укладається у письмові формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Договір довічного утримання, за яким передається набувачеві у власність нерухоме майно, підлягає державній реєстрації. Проте не­дотримання вимог державної реєстрації договору довічного утри­мання, за яким відчужується нерухомість, не є підставою визнання

52

нотаріально посвідченого договору недійсним, оскільки в законі про це нічого не говориться.

Майно, що може бути об'єктом договору довічного утримання

Відповідно до ст. 744 ЦК України об'єктами договору довічного утримання можуть бути: житловий будинок, квартира або їх части­на, інше нерухоме або рухоме майно, що має значну цінність. Мож­на припустити, що таким рухомим майном можуть бути транспорт­ні засоби, антикварні речі та ін. Новий ЦК України, на відміну від ЦК УРСР 1964 р., значно розширив перелік об'єктів, що можуть відчужуватися за договором довічного утримання.

Оскільки договір довічного утримання спрямований на передачу майна у власність, то відповідно це майно має належати відчужува-чеві на праві власності.

Права та обов'язки сторін

У договорі довічного утримання (догляду) можуть бути визначені всі види матеріального забезпечення, а також усі види догляду (опікування), якими набувач має забезпечувати відчужувача.

Якщо обов'язки набувача не були конкретно визначені або ви­никла потреба забезпечити відчужувача іншими видами матеріаль­ного забезпечення та догляду, спір має вирішуватися відповідно до засад справедливості та розумності.

Набувач зобов'язаний у разі смерті відчужувача поховати його, навіть якщо це не було передбачено у договорі (ст. 749 ЦК України).

Якщо частина майна відчужувача перейшла до його спадкоєм­ців, витрати на його поховання мають бути справедливо поділені між ними та набувачем.

Набувач може бути зобов'язаний забезпечити відчужувача або третю особу житлом у будинку (квартирі), який йому переданий за договором.

У цьому разі в договорі має бути конкретно визначена та частина помешкання, в якій відчужувач має право проживати (ст. 750 ЦК України).

Грошова оцінка матеріальних благ, якими має бути забезпечений відчужувач

Матеріальні блага, якими щомісяця повинен забезпечуватися відчужувач, мають бути оцінені в грошах. Така оцінка підлягає ін­дексації у порядку, встановленому законом (ст. 751 ЦК України).

У разі неможливості подальшого виконання фізичного особою обов'язків набувача за договором довічного утримання з підстав, що мають істотне значення, обов'язки набувача можуть бути передані

53

Розділ І. ЗОБОВ'ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО ...