Глава 2. Договір поставки. Договір контрактації ...

бронювання) та обов'язковий продаж цих ресурсів виконавцям дер­жавного замовлення.

У_разі невиконання або неналежного виконання державного кон­тракту на поставку продукції для державних потреб з винної сторо­ни стягується передбачена контрактом неустойка (штраф, пеня), а також відшкодовуються збитки. Положення про поставки проду­кції і товарів щодо майнової відповідальності сторін за державним контрактом на відносини сторін на поставку продукції для держав­них потреб не поширюються. При невиконанні державним замовни­ком зобов'язань за державним контрактом або у випадку прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про припинення дії контрак­ту державний замовник відшкодовує виконавцю державного замов­лення завдані йому збитки, включаючи очікуваний і неодержаний прибуток.

У разі відмови державного замовника від закупівлі продукції, виготовленої за державним контрактом, за умови, що продукція відповідає вимогам якості, виконавець державного замовлення реа­лізує її на свій розсуд і має право на відшкодування додаткових ви­трат, пов'язаних з реалізацією, а у разі неможливості реалізації продукції — завданих йому збитків, включаючи очікуваний і не отриманий прибуток.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання ук­ладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору по­ставки товару для державних потреб (ст. 712 ЦК України).

§ 2, Договір контрактації сільськогосподарської продукції

За договором контрактації сільськогосподарської продукції ви­робник сільськогосподарської продукції зобов'язується виробити визначену договором сільськогосподарську продукцію і передати її у власність заготівельникові (контрактанту) або визначеному ним одержувачеві, а заготівельник зобов'язується прийняти цю продук­цію та оплатити її за встановленими цінами відповідно до умов до­говору.

Договір контрактації сільськогосподарської продукції є консенсу-альним, двостороннім і оплатним. Як консенсуальний договір, він вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо істотних умов. Цей договір є двостороннім, бо права та відповідні обов'язки виникають для обох сторін договору. Оплатний характер його полягає в тому, що одержану від виробника сільськогосподарсь­ку продукцію покупець оплачує за встановленими цінами.

Відповідно до ст. 713 ЦК України до договору контрактації за­стосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положен-

32

ня про договір поставки, якщо інше не встановлено договором або законом.

Сторонами за договором контрактації є, з одного боку, підпри­ємства та організації, на які в установленому порядку покладено функції державної закупівлі сільгосппродукції (заготівельні, пере­робні, торговельні тощо). Зокрема, замовниками можуть виступати міністерства, установи та організації, яким виділяються кошти з державного бюджету.

З іншого боку в договорі контрактації виступають підприємства та організації будь-яких форм власності, що виробляють сільсько­господарську продукцію. Визначення поняття «сільськогосподар­ський виробник» законодавство не дає, але Закон України «Про сільськогосподарську кооперацію» визначає поняття «сільськогос­подарський товаровиробник», куди відносить: фізичних або юри­дичних осіб незалежно від форми власності та господарювання, в яких валовий доход, отриманий від операцій з реалізації сільсь­когосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки, за наявності сільськогосподарських угідь (ріллі, сіно­жатей, пасовищ і багаторічних насаджень тощо) та (або) поголів'я сільськогосподарських тварин у власності, користуванні, в тому числі й на умовах оренди за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 50 відсотків загальної суми валового доходу. Це обме­ження не поширюється на осіб, які мають особисті підсобні госпо­дарства.

Предметом договору контрактації є сільськогосподарська про­дукція. ЦК України не дає визначення поняття «сільськогосподар­ська продукція». Таке поняття встановлює ст. 1 Закону України «Про порядок ввезення (пересилання) в Україну митного оформлен­ня й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засо­бів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України».

Сільськогосподарська продукція — це будь-яка продукція тва­ринного і рослинного походження, що підпадає під визначення пер-шої-двадцять четвертої груп Української класифікації товарів зов­нішньоекономічної діяльності, яка затверджена постановою Кабіне­ту Міністрів України від 31 серпня 1998 р. № 1354 «Про Українську класифікацію товарів зовнішньоекономічної діяльності»¹.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та ви­конання договорів контрактації сільськогосподарської продукції (ст. 713 ЦК України). На сьогодні спеціальних нормативних актів, які регулювали б договір контрактації, не прийнято.

35. — Ст. 1305.

33

Офіційний вісник України. — 1998.

3 4-149

Розділ І. ЗОБОВ'ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО ...

^ § 3. Договір постачання енергетичними

та іншими ресурсами через приєднану мережу

За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язуєть­ся надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів.

Відповідно до ст. 714 ЦК України до договору постачання енерге­тичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосову­ються загальні положення про купівлю-продаж, положення про до­говір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та ви­конання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про електроенергетику»¹ енергопостачальники зобов'язані забезпечувати надійне постачання електричної енергії згідно з умовами ліцензій та договорів. Вони здійснюють постачання електричної енергії на закріпленій терито­рії і не мають права відмовити споживачу, який розташований на цій території, в укладенні договору на постачання електричної енергії.

Енергопостачальники, які здійснюють постачання електричної енергії на закріпленій території, несуть відповідальність за пору­шення умов і правил здійснення ліцензованої діяльності з ураху­ванням неналежного проведення розрахунків з оптовим постачаль­ником електричної енергії, а також із суб'єктом підприємницької діяльності, що здійснює передачу належної енергопостачальнику електричної енергії, у разі, коли електрична енергія поставляється мережами, які не є його власністю.

Енергопостачальники несуть відповідальність перед споживача­ми електричної енергії у розмірі п'ятикратної вартості недовідпу-щеної електричної енергії у разі переривання електропостачання з вини енергопостачальника (згідно з умовами договору на користу­вання електричною енергією). У разі відпуску електричної енергії, параметри якості якої перебувають за межами показників, зазначе­них у договорі на користування електричною енергією, енергопоста-чальник несе відповідальність у розмірі двадцяти п'яти відсотків вартості такої електроенергії.

Стаття 25 вищевказаного Закону визначає основні права спожи­вачів, до яких належать:

¹ ВВР. — 1998. — № 1. — Ст. 1.

34