5.3. Показники ефективності дивідендної політики підприємства
Для оцінки ефективності дивідендної політики використовується показник суми сплачених дивідендів у розрахунку на одиницю капіталізованого прибутку. Він дозволяє визначити співвідношення суми дивідендних виплат і суми капіталізованого прибутку (тобто враховувати результати „очистки” чистого прибутку від інших напрямків його витрачання).
Ефективність капіталізації прибутку може бути оцінена шляхом порівняння фактичної рентабельності власного капіталу зі середньою ставкою депозитного відсотка на грошовому ринку, якщо фактична рентабельність власного капіталу нижче депозитного відсотка.
Особливо висока увага приділяється дивідендній політиці у відкритих акціонерних товариствах. В них менеджери повинні не тільки піклуватися про раціональний розподіл прибутку на накопичення і розподіл (споживання), але й враховувати реакцію фондового ринку на підвищення або зниження дивідендів. Інформація про дивідендну політику відстежується учасниками фінансового ринку, заінтересованими особами. При цьому аналізуються показники, які характеризують дивідендну політику акціонерного товариства (ринкові коефіцієнти). Основними є такі:
1. Дивіденд на 1 акцію = Дивідендний фонд / Середня кількість акцій;
2. Ставка дивіденду = (Дивідендний фонд / Акціонерний капітал) * 100%;
3. Дохід на одну звичайну акцію = Чистий прибуток / Середня кількість звичайних акцій в обігу;
4. Дивідендний дохід = Дивіденд на одну акцію / Ринкова вартість акції;
5. Коефіцієнт сплати дивідендів = Дивіденд на одну акцію / Дохід на одну акцію;
Інформація про ринкові коефіцієнти опубліковується у фінансовій пресі, отже, збої у сплаті дивідендів можуть призвести до зниження ринкової вартості акцій.
5.4. Розподіл прибутку та виплата дивідендів
Процеси розподілу прибутку та виплати дивідендів регулюються законодавчими і нормативними актами (Господарським кодексом, Податковим кодексом, Тимчасовим положенням про порядок реєстрації випуску цінних паперів та інформації про їх випуск, Тимчасовим положенням про порядок реєстрації випуску акцій відкритих акціонерних товариств, створених із державних підприємств у процесі приватизації, та інформації про їх випуск), а також установчими документами самого підприємства (статутом або установчим договором) залежно від організаційно-правової форми існування підприємства.
Прибуток підприємства розподіляється після виконання зобов'язань перед бюджетом, що проілюстровано на рис.5.1. Тобто частина коштів у розмірі, визначеному від бази і чинної ставки, резервується для сплати податку на прибуток.
Розглянемо основні положення, що визначають оподаткування грошових дивідендів.
Об’єкт оподаткування – сума нарахованих грошових дивідендів незалежно від того, була прибутковою діяльність підприємства у звітному періоді чи ні. При виплаті грошових дивідендів на користь нерезидентів на суму нарахованих дивідендів при їх фактичній виплаті нараховується податок на репатріацію.
Резервний фонд |
Фонд виробничого розвитку |
Фонд соціального призначення |
Фонд участі персоналу в прибутках |
Фонд виплати дивідендів |
Інші цілі |
Рис. 5.1. Схема розподілу прибутку
Ставка оподаткування. Підприємство – емітент корпоративних прав нараховує податок на суму грошових дивідендів у розмірі 25% від суми дивідендів. Виплата грошових дивідендів на користь фізичних осіб за акціями, які мають статус привілейованих (або інший з фіксованим розміром дивідендів) з метою оподаткування прирівнюється до виплати заробітної плати із відповідним оподаткуванням та включенням суми виплат до складу валових витрат платника податку. Авансований платіж при цьому не здійснюється. При виплаті грошових дивідендів на користь нерезидента підприємство нараховує та утримає податок на репатріацію у розмірі 15%.
Джерело сплати податку – чистий прибуток підприємства, що залишається після виплати дивідендів (для простих акцій, інших корпоративних прав) або валові витрати (для привілейованих акцій. Інших корпоративних прав). Податок на репатріацію сплачується за рахунок грошових дивідендів.
Строки сплати – податок перераховується до бюджету одночасно або до фактичної виплати грошових дивідендів.
Форма сплати – фактично сплачений до бюджету податок на дивіденди враховується як авансовий платіж з податку на прибуток суб’єкта підприємництва. Якщо підприємство є платником єдиного податку, податок на дивіденди нараховується та сплачується на загальних підставах, однак не зараховується як авансовий платіж. Нарахований та сплачений податок на репатріацію не враховується як авансовий платіж.
Платник податку на дивіденди – підприємство-емітент, що нараховує та виплачує дивіденди, незалежно від того, є підприємство платником податку на прибуток чи не є таким.
Дивіденди, що виплачуються в грошовій формі або у формі цінних паперів (корпоративних прав), не оподатковуються також податком на додану вартість.
На суми виплачених дивідендів не нараховуються збори на обов'язкове пенсійне страхування; обов'язкове соціальне страхування (в т. ч. на випадок безробіття) тощо, оскільки дивіденди не є платежем у рамках оплати праці.
Розподіл отриманого у звітному періоді прибутку щодо напрямків його використання здійснюється через рахунок 81 "Використання прибутку" відповідно до установчих документів підприємства. Фонди підприємства, що утворюються за рахунок прибутку, можуть бути названими згідно з цільовим призначенням їх використання.
Наприклад, резервний фонд (використовується на покриття непередбачених витрат і балансових збитків минулих років), фонд виробничого розвитку (спрямовується на фінансування витрат з технічного переозброєння, реконструкції і розширення діючих площ і виробництв, на будівництво і придбання будівель та споруд або іншого майна виробничого призначення), фонд соціального забезпечення (використовується на додаткові виплати працівникам при їх тимчасовій непрацездатності, крім виплат, що передбачені законодавством, а також на оплату путівок, страхування здоров'я, життя, на освіту та підвищення кваліфікації персоналу), фонд участі персоналу у прибутках (спрямовується на преміювання та інші види матеріального заохочення персоналу згідно з підсумками роботи за звітний рік), а також фонд виплати дивідендів, розмір якого відображається у формі № 2 бухгалтерської звітності "Звіт про фінансові результати" (розділ II "Використання прибутку", рядок 245).
Дивіденди - це розподіл надходжень між власниками. Щоб оголосити дивіденди Рада підприємства повинна винести на загальні збори акціонерів свої пропозиції про спосіб виплати, розмір дивідендів, дату реєстрації акціонерів та дату виплати. Після оголошення дивідендів акціонерне товариство повинно обліковувати їх як зобов'язання.
Дивіденди звичайно оголошуються та виплачуються готівкою або у вигляді акцій. Інколи їх використовують для розподілу нерухомого майна або особистої власності. Такі операції називають виплатою дивідендів "натурою". Виплата дивідендів у вигляді акцій - це видача акціонерам додаткових акцій пропорційно кількості акцій, якими вони володіють. В обліку такі дивіденди відображаються переказом суми, що дорівнює номінальній вартості додаткових акцій, з рахунку нерозподіленого прибутку у розпорядженні установи до категорії перманентної (постійної) капіталізації (звичайні акції та надлишок), тобто до статутного фонду.
Дивіденди не можуть бути виплаченими раніше їх нарахування, а нарахування можливе за умови наявності коштів відповідного фонду, або просто нерозподіленого прибутку. Виплата дивідендів здійснюється з визначеною періодичністю за результатами роботи підприємства за звітний період, які визначаються у гривнях на акцію або як процент від номінальної вартості, виходячи із зазначених положень про метод обчислення, термін і адреси місць виплати дивідендів у проспекті емісії випуску цінних паперів.
Як правило, існує певний проміжок часу між датою оголошення та датою сплати. Періодичність сплати дивідендів регулюється законодавством країни. У світовій практиці, як правило, дивіденди, що сплачується щорічно за результатами роботи акціонерного товариства за рік, але сама процедура оплат законодавчо не регламентується.
Крім визначення величини грошових дивідендів, для формування та реалізації дивідендної політики підприємства велике значення має врегулювання процедури виплати грошових дивідендів. У більшості країн застосовується наступна процедура виплати дивідендів.
1. Оголошення дивідендів – день, коли Рада директорів приймає рішення про сплату дивідендів. Оголошується розмір дивідендів, дата переписування акціонерів і дата сплати. Багато компаній публікують ці данні у пресі. Для вітчизняних підприємств рішення про виплату дивідендів приймається виключно загальними зборами акціонерів.
2. Призначення екс-дивідендної дати, тобто моменту, від якого корпоративні права обертаються на вторинному ринку без права на дивіденди за звітний період. Особи, що купували акції до цієї дати, мають право на дивіденди за звітний рік, а купувавши у цій день, але не пізніше – не мають. Звичайно ця дата оголошується за декілька днів (4 дні до дня перепису).
3. Перепис акціонерів – день реєстрації акціонерів, що мають право на отримання оголошених дивідендів.
4. Сплата – день сплати дивідендів (звичайно через 2 – 4 тижня після перепису).
Підприємство має реєструвати кожного акціонера. Всі необхідні відомості зібрано в Реєстрі акціонерів, де фіксується найменування акціонера та тип акцій, що придбані, суми оголошених та сплачених акцій за номером емісії, які здійснені акціонерним товариством, дату та суму сплати, а також питому вагу акцій у загальному акціонерному капіталі підприємства.
Занесення даних до Реєстру відбувається на основі платіжних документів про сплату придбаних акцій шляхом перерахування коштів з розрахункового рахунку на основі платіжного доручення для юридичних осіб, а для фізичних осіб — шляхом внесення готівки в касу банку на основі об'яви на внесення готівки після підписання угоди про продаж акцій підприємства.
Разом з цим для захисту прав власників фіктивного капіталу в Україні створено новий інститут на фондовому ринку - реєстратори, які займаються виключно цим видом діяльності і забезпечують захист прав акціонерів шляхом незалежної реєстрації і неможливості впливу на нього емітента цінних паперів. У зв'язку з цим одночасно з підписанням угоди на придбання цінних паперів і їх сплатою відбувається заповнення передавального доручення для незалежного реєстратора, який обслуговує реєстр акціонерів підприємства.
Реєстратор відповідно до укладеної з емітентом акцій угоди складає та веде реєстр власників цінних паперів та перелік їх власників, особові рахунки емітента та зареєстрованих осіб, облік нарахованих та виплачених дивідендів за акціями тощо. Реєстр містить повну інформацію про емітента, реєстратора та власників акцій.