Розділ 1. Інвестиційне кредитування та роль у розвитку економіки

Глава 1Сутність та принципи інвестиційного кредиту

Глава 2Функції інвестиційного кредиту

Глава 3Види та форми

Глава 4Суб’єкти (учасники) та об’єкти інвестиційного кредитування

1.1. Поняття інвестиційного кредиту

Інвестиційний кредит – це економічні відносини між кредитором і позичальником з приводу фінансування інвестиційних заходів на засадах повернення і, як правило, з виплатою відсотка. Ці відносини характеризуються пропозицією грошових фондів з боку фінансово-банківської системи, котра виступає як продавець, і попитом на ці фонди з боку потенційних учасників інвестиційної діяльності, які виступають у ролі покупців інвестиційних ресурсів.

Необхідність інвестиційного кредиту пов’язана з об’єктив­ною розбіжністю у часі руху матеріальних і грошових потоків, що виникає в процесі відтворення суспільного продукту. Потреба в інвестиційному кредиті виникає через різницю у величині та тер­мінах повернення капіталу, авансованого у виробництво, а також у зв’язку із необхідністю одночасної інвестиції великих грошових коштів для розширення виробничого процесу.

Поряд з необхідністю внаслідок утворення тимчасово вільних капіталів та їх руху формується і можливість інвестиційного кредиту. Розвинуті кредитні відносини пов’язані зі створенням відповідного інституціонального середовища – мережі спеціаль­них кредитних інституцій, які спеціалізуються на кредитуванні інвестиційних заходів (проектів). Кредитні установи організовують й обслуговують рух позичкового капіталу, забезпечують його залучення, акумуляцію та перерозподіл у ті сфери народного господарства, де виникає дефіцит коштів.

Інвестиційне кредитування – це кредитний процес, що включає сукупність механізмів реалізації кредитних відносин в інвестиційній сфері. Об’єктом кредитних відносин є вартість, яка надається в позичку з метою отримання прибутку.

Специфічною особливістю інвестиційного кредитування є те, що воно має інвестиційний характер, а саме:

а) при кредитуванні об’єктом оцінки, насамперед, виступає не по­зичальник, а його інвестиційні наміри (інвестиційний проект), отже у кредитора виникає необхідність у детальному аналізі техніко-еко­номічного обґрунтування інвестиційних заходів, що кредитуються;

б) відсоток з інвестиційного кредиту не повинен перевищувати рівень дохідності за інвестиціями;

в) строк інвестиційного кредиту залежить від строку окупності інвестицій;

г) інвестиційна позичка може бути видана з пільговим терміном відшкодування (на строк реалізації інвестицій), впродовж якого сплачуються лише відсотки за кредит, а основна сума відшкодовується у наступні періоди часу.

Порівняно з акціонуванням, інвестиційному кредитуванні властиві певні позитивні риси, а саме:

• кредитор не претендує на майбутні прибутки підприємства, а має право тільки на одержання обумовленої суми боргу і відсотків по ньому;

• кредитор не претендує на участь у капіталі підприємства;

• відсотки і виплати у погашення основної суми боргу значною мірою являють собою відому суму, тому її можна передбачити і планувати.

Разом з тим, мінусами такого кредитування є те, що:

• використання позичкового капіталу призводить до виникнення ризику зниження фінансової стійкості і втрати платоспроможності;

• як правило, розмір боргу, який може взяти на себе підприємство, обмежений;

• вартість позичкового капіталу залежить від кон’юнктури фінансового ринку.

• при плануванні потрібно враховувати, що для виплати основної суми боргу і відсотків потрібний відповідний грошовий потік.

Планом рахунків бухгалтерського обліку в установах комерційних банків України, залежно від цільової направленості кредитування суб’єктів підприємницької діяльності, передбачається поділ кредитів на формування оборотного капіталу та фінансування інвестиційної діяльності.

До інвестиційного кредитування не можуть відноситися кредити, які спрямовуються на фінансування тимчасових потреб підприємств в оборотних коштах.

До кредитів для формування оборотного капіталу відносяться кредити, видані діючим підприємствам на придбання сировини, матеріалів, формування товарних запасів, під готову продукцію на складі та відвантажені товари, а також кредити, видані на фінансування операцій з експорту й імпорту товарів і послуг, факторингу і форфейтингових послуг. На фінансування оборотного капіталу спрямовуються також кредити для фінансування розрахунків за товари і послуги за допомогою платіжних карток, на поповнення оборотних коштів, на виплату заробітної плати. До даної категорії відносяться також споживчі кредити, тобто безпосередньо спрямовані на відтворення життєдіяльності людей (придбання їжі, одягу, відпочинок і т.д.). Однак фінансування формування оборотних коштів як складової частини процесу створення або реконструкції виробництва є також і складовою частиною інвестиційного кредитування того чи іншого проекту.

При розгляді кредитів, які надаються фізичним особам, відповідно до підходу НБУ, передбачені ті ж принципи їх класифікації:

• кредити на поточні потреби, що видаються на придбання товарів тривалого користування, на оплату освіти, медичних послуг, під платіжні картки й ін.;

• кредити на інвестиційну діяльність, тобто на придбання житлових будинків, будівництво й освоєння землі.

Слід зазначити, що при кредитуванні інвестиційної діяльності фізичних осіб поворотний потік доходів забезпечується не надходженнями від експлуатації об’єктів (хоча це не виключається при наступній передачі їх в оренду), а доходами фізичної особи, тобто заробітною платою, пенсією, іншими доходами, у тому числі від підприємницької діяльності.

Отже, інвестиційне кредитування, на нашу думку, можна визначити як фінансування діяльності, спрямованої на придбання, створення, реконструкцію, модернізацію об’єктів, у результаті використання яких утворюється грошові потоки, що забезпечують повернення банківських коштів і плату за їх використання відповідно до принципів кредитування (терміновість, платність, повернення, забезпеченість, цільове використання) або для об’єктів, які не створюють прибуток, – гарантоване повернення заборгованості третіми особами.

Організація інвестиційного кредитування базується на загальних принципах кредитування, до яких належать: строковість, цільовий характер, платність та забезпеченість.

Принцип строковості означає, що позичка повинна бути повернена позичальником банку в заздалегідь обумовлений строк. Економічною основою строковості інвестиційного кредиту, наданого позичальнику з метою розвитку виробничої діяльності, є тривалість кругообігу основних та обігових виробничих фондів. Специфікою є те, що кредити на технічне переозброєння та розширення діючих підприємств надаються в межах нормативних строків будівництва та окупності об`єкту. Конкретний строк повернення інвестиційної позички залежить від форми кредитування, окупності витрат, платоспроможності та фінансового стану позичальника, кредитного та проектного ризиків та інше.

Принцип платності. Рівень ставок за інвестиційними кредитами, що встановлюється комерційними банками, залежить від відсотку за депозит, терміну користування позичкою і від ступеня ризику, що виникає у зв`язку з кредитною операцією. Чим більший термін, на який надаються позички, і вищий ступінь ризику, тим більша процентна ставка за інвестиційний кредит. В свою чергу вона може бути як фіксованою, так і регульованою (плаваючою) при умові щорічного її перегляду в бік зростання (зниження) залежно від умов ринку, зміни процентів за депозити, облікової ставки НБУ, офіційно оголошеного індексу інфляції та інших факторів.

Характерною особливістю нарахування відсотків за інвестиційними позичками є те, що крім базової ставки вони включать також премію за ризик, пов`язаний з строковістю кредиту.

Сума відсотків, яку належить виплатити за період користування таким кредитом може бути утримана одночасно, або частками, а також виплачена боржником в міру їх нарахування в строки, передбачені кредитним договором.

Цільовий характер кредитування. Хоч в сучасних умовах комерційні банки переходять від кредитування об`єкту до кредитування суб`єкту, цільовий характер інвестиційних кредитів продовжує залишатись. Основними об`єктами при інвестиційному кредитуванні виступають капітальні витрати на відтворення основних та оборотних фондів підприємства. Перевага надається заходам щодо створення, освоєння і впровадження принципово нових видів техніки, устаткування, товарів народного споживання, що користуються попитом.

Інвестиційний кредит може видаватися як під конкретний об`єкт (інвестиційний проект), так і підприємству, організації чи установі загалом як суб`єктові кредитування.

Принцип забезпеченості - має на меті захист інтересів банку від неповернення боргу внаслідок неплатоспроможності позичальника. Специфікою інвестиційного кредиту є те, що, по-перше, він не може бути бланковим (незабезпеченим); і по-друге, банки вимагають від підприємств або організацій забезпечення інвестиційного кредиту реальними активами проекту, до яких можуть належати лише: застава на нерухоме майно (земля, змонтоване обладнання, будівлі та споруди тощо), та застава на рухоме майно (обладнання, що не потребує монтажу, транспортні засоби та інші виробничі активи). Усі інші види забезпечення можуть бути прийняті банком лише як додаткові.