Нормативно-правове забезпечення прав і свобод людини.
Права людини, не закріплені в законодавчих актах, ускладнюють здійснення державою функції їх охорони і захисту. Однак, обмеження влади держави правами людини не применшує її роль. Належність людині прав від народження передбачає захист і забезпечення їх державою, що потребує законодавчого підтвердження і забезпечення. Документами, у яких проголошуються, закріплюються права і свободи людини і громадянина певної держави, визначаються механізми їх забезпечення і реалізації є нормативно-правові акти (державні, міжнародні).
Під нормативно - правовими актами розуміються вираження у письмовій формі рішення компетентних державних (або міжнародних) органів, в яких містяться норми права.
За юридичною силі всі нормативно - правові акти поділяються на дві групи: 1) закони і 2) підзаконні нормативно-правові акти..
Закони — це нормативно-правові акти, що видаються законодавчими органами (держав або міжнародними), мають вищу юридичну силу і регулюють найважливіші суспільні відносини. Саме закони і лише вони можуть декларувати, встановлювати права і свободи.
Підзаконні нормативно-правові акти - це документи компетентних органів, які видаються на підставі закону, відповідно до нього і для його виконання.
Підзаконні нормативно-правові акти класифікують на основні види:
за суб 'єктами видання:
1) Укази і розпорядження Президента України;
2) постанови Верховної Ради;
3) постанови Президії Верховної Ради;
4) рішення і постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим;
5) постанови Кабінету Міністрів України, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим;
6) розпорядження голів обласних і районних державних адміністрацій;
7) рішення, нормативні ухвали місцевих рад народних депутатів;
8) інструкції, вказівки і накази керівників міністерств, державних комітетів та відомств України;
9) рішення виконавчих комітетів місцевих рад народних депутатів;
10) накази (нормативні) керівників відділів і управлінь місцевих державних адміністрацій та виконавчих комітетів місцевих рад народних депутатів;
11) нормативні накази, інструкції адміністрації підприємств, установ, організацій;
за юридичною силою:
1) загальні (поширюються на всю територію та населення держави, наприклад, постанови ВРУ, укази Президента України, акти Кабінету Міністрів України);
2) відомчі (поширюються на певну сферу суспільних відносин, як: акти міністерств, відомств, державних комітетів);
3) місцеві (чинні на території певної адміністративної одиниці, зокрема, акти місцевих органів виконавчої влади); 4) локальні (регламентують діяльність конкретних підприємств, |
і поширюються на їхніх працівників, наприклад, накази і розпорядження адміністрацій).
Підзаконні нормативно-правові акти відіграють важливу роль у регулюванні суспільних відносин, їхня дія спрямована на виконання та конкретизацію вимог законів. Адже законами регулюються найважливіші суспільні відносини. Всі інші суспільні відносин регулюються підзаконними актами. Це дає можливість оперативніше на законодавчому рівні вирішувати всі нагальні державні проблеми.