6. Платежі за ресурси.

Виробнича діяльність суб’єктів господарювання пов’язана з залученням значних матеріальних ресурсів. Ефективність їх використання безпосередньо впливає на результати господарської діяльності підприємств. З метою ефективного використання ресурсів, що є в розпорядженні або у власності суб’єктів господарювання, держава може встановлювати відповідні податкові платежі:

• податок (плата) за землю;

• податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;

• податок на нерухоме майно;

• збір за спеціальне використання природних ресурсів (плата за воду, плата за корисні копалини);

• збір за забруднення навколишнього природного середовища.

Податок (плата) за землю

Порядок обчислення і сплати податку регулюється Законом України “Про плату за землю” від 19.06.96 р. Власники землі сплачують земельний податок, за орендовані земельні ділянки стягується орендна плата, яка встановлюється в залежності від грошової оцінки землі. Тобто об’єктом оподаткування є земельна ділянка, платниками є землекористувачі.

Землі поділяються на:

• землі сільськогосподарського призначення

(ставки земельного податку встановлено з 1 гектара сільськогосподарських угідь у відсотках до грошової оцінки цих угідь);

• землі населених пунктів

(ставки встановлюються у розмірі 1% від грошової оцінки землі).

Місцеві Ради можуть диференціювати і затверджувати ставки (виходячи із середніх ставок) податку залежно від місця знаходження земельної ділянки на території населеного пункту.

З 1 липня 1997 р. ставки податку на землю було підвищено в 1.81 рази проти ставок, передбачених Законом “Про плату за землю”.

Джерела і порядок сплати податку:

Податок нараховується з дня виникнення права власності або права користування і обчислюється за станом на 1 січня, а до 1 лютого надають відповідні дані до податкової адміністрації.

При спільній власності кількох юридичних осіб на земляну ділянку, на якій розміщено будівлю, земельний податок нараховується пропорційно до частки власності на будівлю.

Земельний податок сплачується за рахунок прибутку підприємства, одночасно включається до складу валових витрат, тобто зменшує суму оподаткованого прибутку, а відповідно і суму самого податку на прибуток.

За несвоєчасну сплату податку сплачується пеня у розмірі 0.3% суми заборгованості за кожний день несплати.

Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів

Порядок обчислення і сплати цього податку регулюється Законом України “Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів” від 18 лютого 1997 р. Податок зараховується в бюджети місцевого самоврядування.

Платниками податку є власники транспортних засобів (підприємства, організації, установи).

Об’єкт оподаткування: автомобілі (легкові, вантажні, спеціального призначення), колісні трактори, мотоцикли, яхти, судна парусні, човни моторні і катери.

Не оподатковуються: трактори на гусеничному ходу, машини та механізми для сільськогосподарських робіт, автомобілі швидкої допомоги, пожежні автомобілі, підйомні і самохідні транспортні засоби для перевезення вантажів на короткі відстані (у складі).

Ставки податку з 1.01.2000 р. встановлені в гривнях, виходячи зі 100 см³ об’єму двигуна, з 1кВт потужності двигуна, з 1м довжини транспортного засобу.

Обчислення податку здійснюється на підставі даних про кількість транспортних засобів за станом на 1 січня поточного року. Якщо транспортні засоби отримані в ІІ півріччі, то податок сплачується в половинному розмірі.

Податок сплачується поквартально до 15 числа місяця наступного за звітним за період до наступного технічного огляду.

Звільняються від сплати податку підприємства автомобільного транспорту загального користування (перевезення пасажирів при умові законодавчо встановлених тарифів на оплату за проїзд), сільськогосподарські підприємства-товаровиробники сплачують податок на трактори колісні, автобуси і спеціальні автомобілі для перевезення людей (з кількістю місць менше 10) у розмірі 50%.

Відповідальність: у разі зниження податку стягується вся сума заниження і штраф у двократному розмірі від тієї ж суми; при відсутності обліку об’єктів оподаткування або при веденні обліку з порушеннями встановленого порядку – стягується штраф у розмірі 50% від суми податку, що підлягає сплаті. Оплата штрафів здійснюється за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємств.

Сума податку включається до складу валових витрат платника, а отже зменшує оподаткований прибуток і суму самого податку на прибуток. Таким чином, поряд з фіскальною функцією вказаний податок виконує регулюючу функцію.

Плата за воду

Плата за воду встановлюється за спеціальне використання водних ресурсів загальнодержавного і місцевого значення. До природних ресурсів загальнодержавного значення належать:

• поверхневі води, що розташовані або використовуються на території більш як однієї області;

• підземні води (в тому числі мінеральні).

Водні ресурси, не віднесені до ресурсів загальнодержавного призначення, відносяться до ресурсів місцевого призначення.

Платежі за спеціальне використання водних ресурсів встановлюються з метою стимулювання їхнього раціонального і комплексного використання і відтворення, вирівнювання соціально-економічних умов господарювання при використанні цих ресурсів різної доступності, природоохоронних і ресурсозберігаючих заходів.

Платниками до бюджету плати за спеціальне використання водних ресурсів є підприємства-водокористувачі, які діють на основі госпрозрахунку, мають самостійний баланс і розрахунковий рахунок у банку.

Платежі за спеціальне використання водних ресурсів включають:

• платежі за право користування ресурсами;

• платежі на охорону і відтворення ресурсів.

Розміри платежів за використання водних ресурсів встановлюються на основі нормативів плати та лімітів їх використання.

За понадлімітне використання водних ресурсів плата встановлюється у п'ятикратному розмірі по відношенню до плати за їх використання в межах установлених лімітів. Зазначені платежі в межах установлених лімітів відносять на витрати виробництва, а за надлімітне використання - вилучаються з прибутку, що залишається в розпорядженні підприємств.