Висновки

Запропоноване нами чітке визначення системи публічних фінансів, які є предметом фінансового права, а також системи публічних фондів коштів як матеріальної основи системи публічних фінансів України дозволяє вирішити цілу низку як теоретичних проблем науки фінансового права, так і практичних проблем удосконалення правового регулювання у сфері публічних фінансів, зокрема:

1) визначення необхідних і достатніх ознак публічності у суспільних відносинах створює надійне підґрунтя для чіткого виокремлення кола суспільних відносин, які охоплюються предметом фінансового права. Визначення фінансового права та його предмета, зроблене на основі запропонованих ознак публічності в суспільних відносинах, дає змогу охопити всі види публічних суспільних відносин у сфері фінансів незалежно від стадії розвитку фінансової системи країни. Тобто запропоноване визначення фінансового права та його предмета дозволяє охопити не лише всі існуючі суспільні фінансові відносини, які мають охоплюватися предметом фінансового права, але й такі, які виникатимуть у майбутньому внаслідок подальшого розвитку системи публічних фінансів у державі;

2) чітке визначення публічних та приватних фінансів і відмежування публічних фондів коштів від приватних дозволяє обґрунтувати застосування методу владних приписів держави та органів місцевого самоврядування при регулюванні відносин щодо утворення, управління, розподілу (перерозподілу) та використання тих чи інших грошових фондів коштів. Це дає змогу, з одного боку, чітко обмежити коло суспільних відносин, регулювання яких потребує вищого ступеня державного втручання, ніж регулювання приватних суспільних відносин, з другого – обґрунтувати необхідність утворення ефективних систем державного контролю у тих сферах, де чітко виявляються ознаки публічності суспільних відносин;

3) існування чітких ознак публічності в суспільних відносинах дає змогу виявляти ті суспільні відносини, яким держава зобов’язана приділяти підвищену увагу з метою їх вчасного визнання та організації їх задоволення. Визнання державою цих суспільних інтересів має здійснюватися шляхом прийняття відповідних законодавчих актів. Це, зокрема, дозволяє обґрунтувати встановлення особливих режимів оподаткування для деяких категорій юридичних осіб, діяльність яких спрямована на задоволення публічного суспільного та територіального інтересу.

Сьогодні майже всі держави встановлюють у своєму законодавстві принцип “недискримінаційності” своїх податкових систем. Однак наявність численних податкових пільг, які надаються на підставі непрозорих та нечітких критеріїв, фактично встановлює нерівність перед законом суб’єктів оподаткування (що і є дискримінацією в її прямому розумінні). Встановлення податкових пільг з урахуванням наявності ознак публічності у відповідних суспільних відносинах та публічності фондів коштів суб’єктів оподаткування дозволяє чітко обґрунтувати доцільність (і справедливість) встановлення особливих режимів оподаткування для тих чи інших категорій юридичних осіб;

4) розуміння того, що фінансова діяльність у державі покликана забезпечувати не лише виконання суто державних функцій, а й задоволення публічних інтересів усіх видів (державного, територіального та суспільного, який визнано державою або органами місцевого самоврядування), допомагає знайти додаткові об’єктивні критерії розмежування та закріплення певних видів доходів та видатків за бюджетами різних видів. Так, забезпечення публічного державного інтересу має здійснюватися за рахунок коштів державного бюджету країни. При цьому функції, пов’язані із реалізацією певних видів державного інтересу, можуть бути делеговані органам місцевого самоврядування. У цьому випадку необхідно передбачати міжбюджетні трансферти на фінансування делегованих державних функцій. А реалізація територіального інтересу, визнаного органами місцевого самоврядування, має забезпечуватися доходами, закріпленими за відповідними бюджетами органів місцевого самоврядування;

5) розмежування публічних та приватних фінансів, а також публічних та приватних фондів коштів на основі запропонованих ознак публічності у суспільних відносинах дозволить внести логіку і прозорість у правові основи регулювання всіх видів публічних видатків, у тому числі видатків держави та органів місцевого самоврядування. А без цього неможливо встановити ефективне правове регулювання використання фінансових ресурсів у державі.

1 Сурилов А.В. Теория государства и права: Учеб. пособие. – К.; О.: Вища шк., 1989. – С. 3-4.

2 Ожегов С.И., Шведова Н.Ю. Толковый словарь русского языка / Российская академия наук. Ин-т русского языка им. В.В. Виноградова. – 4-е изд., дополненное. – М.: Азбуковник, 1999. – 944 с.

3 Black’s Law Dictionary with pronunciations: definitions of the terms and phrases of American and English jurisprudence, ancient and modern. Centennial Edition (1891-1991). – West Publishing Co., 1991. – 1136 p.

4 “Публічне право є те, що належить до положення римської держави; приватне – те, що належить до інтересів приватних осіб”. – Ulpianus в fr. 2. D. 1.1.

5 “Публічне право не можна замінювати приватною угодою”. – D. 2.14. 38.

6 Див.: Гагемейстер Ю.А. Разыскания о финансах древней России. – СПб., 1833. – С. 32‑34, 527; Иловайский С.И. Учебник финансового права. – О., 1904. – С. 30-39; Исаев И.А. История государства и права России: Учеб. пособие. – М.: Юрист, 1993. – С. 9‑12, 32-71, 94-109.

7 Див.: Тихомиров Ю.А. Публичное право: Учеб. – М.: Изд-во БЕК, 1995. – С. 3-33.

8 Иловайский С.И. Учебник финансового права. – 5-е, посмертное изд. – О., 1912. – Глава ІІ “Государственные расходы”. – С. 13.

9 Свирщевский А. Лекции по русскому финансовому праву. Вып. 1. – Ярославль, 1980. – С. 5.

10 Кавелин К.Д. Что есть гражданское право и где его пределы. – СПб., 1864. – С. 138; Кавелин К.Д. Избранные произведения по гражданскому праву. – М.: Центр ЮрИнфоР, 2003. – 736 с.

11 Герваген Л.Л. На чем основано разделение права на публичное и частное, гражданское. – Петроград, 1915. – С.13.

12 Там само. – С. 19-20.

13 Нерсесов Н.О. Система римского права. Общая часть. – М., 1894. – С. 23; Система римского права. Общая часть. Конспект, составленный применительно к экзаменационной программе по курсам проф. В.М. Хвостова и проф. Г. Дернбурга. – М., 1909. – С. 10; Хвостов В.М. Система римского права: Учеб. – М.: Спарк, 1996. – С. 12.

14 Коркунов Н.М. Лекции по общей теории права. Книга 2. Объективная и субъективная сторона права. – СПб., 1898. – С. 165-183; Коркунов Н.М. Лекции по общей теории права. – СПб.: Юрид. центр Пресс, 2003. – 428 с.

15 Докладніше про пошуки критеріїв розмежування між “публічним” та “приватним” у суспільних явищах та, відповідно, у праві див.: Нечай А.А. Актуальні питання фінансового права: правові основи публічних накопичувальних фондів: Моногр. – Чернівці: “Рута”, 2004. – 376 с.

16 Savigny. System I. S. 23. Stahl, dis Philosophie des Rechts. II. S. 300. Ahrens. Encyclopedie. S. 117; Коркунов Н.М. Лекции по общей теории права. Книга 2. Объективная и субъективная сторона права. – СПб., 1898. – С. 166-167.

17 Иеринг Р. Дух римского права на различных ступенях его развития. – СПб., 1875. – Т. 1.

18 Коркунов Н.М. Лекции по общей теории права. Книга 2. Объективная и субъективная сторона права. – СПб., 1898. – С. 174-176.

19 Черепахин Б.Б. К вопросу о частном и публичном праве. – Иркутск, 1926. – С. 24-27.

20 Див.: Покровский И.А. Основные проблемы гражданского права. – М.: Статут, 2001. – С. 40; Покровский И.А. История римского права. – СПб.: Издательско-торговый дом “Летний сад”, 1999. – С. 278.

21 Поленина С.В. Взаимодействие системы права и системы законодательства в современной России // Государство и право. – 1999. – № 9. – С.9.

22 Див., наприклад, Берман Я. Марксизм и гражданский кодекс // Советское право. – 1922. – № 3. – С. 92-98; Наумов И.Г. Роль и значение правовых форм в переходной период // Советское право. – 1926. – № 5. – С. 27-30; Гойбарх А.Г. Хозяйственное право РСФСР. – М.‑Пг., 1923. – Т.1. – С. 5-8; Гойбарх А.Г. Основы частного имущественного права. – М., 1924. – С. 51-52; Стучка П.И. Революционная роль права и государства. – М., 1924. – С. 111; Рейснер М.А. Право. Наше право. Чужое право. Общее право. – М., 1925. – С. 235; Пашуканис Е.Б. Избранные произведения по общей теории права и государства. – М.: Наука, 1980. – С. 59-146.

23 Ленин В.И. Полн. собр. соч. – Т. 44. – С. 398.

24 Нечай А.А. Динамика финансовых отношений и новый подход к категориям финансового права // Государство и право. – 2000. – № 12. – С. 33-38.

25 Гражданское и торговое право капиталистических государств: Учеб. для вузов / Отв. ред. Е.А. Васильев. – М.: Международ. отношения, 1992. – С. 15-16.

26 Шершеневич Г.Ф. Общая теория права: Учеб. пособие. Т. 2. – М.: Юрид. колледж МГУ, 1995. – С. 133-135.

27 Там само. – С. 135.

28 Гунель М. Введение в публичное право. Институты. Основы. Источники. – М., 1995. – С. 23-24.

29 Алексеев С.С. Частное право: Науч.-публицист. очерк. – М.: Статут, 1999. – 157 с.

30 Поленина С.В. Взаимодействие системы права и системы законодательства в современной Роcии // Государство и право. – 1999. – № 9.

31 Кряжков А.В. Публичный интерес: понятие, виды, защита // Государство и право. – 1999. – № 10.

32 Курбатов А.Я. Частное и публичное право: критерии деления и значение // Вестн. ун-та Российской академии образования. – 2002. – № 2. – С. 25-35.

33 Аннерс Э. История европейского права. – М.: Наука, 1999. – 394 с.

34 Давид Р., Жоффре-Спинози К. Основные правовые системы современности. – М.: Международ. отношения, 1998. – 398 с.

35 Тихомиров Ю.А. Публичное право: Учеб. – М.: Изд-во БЕК, 1995. – 496 с.

36 Там само. – С. 3-33.

37 Див., наприклад: Общая теория государства и права: Акад. курс: В 2 т.: Учеб. для вузов. Т. 2. Теория права / Отв. ред. М. Н. Марченко. – М.: Зерцало, 1998. – С. 250; Курбатов А. Обеспечение баланса частных и публичных интересов – основная задача права на современном этапе // Хозяйство и право. – 2001. – № 6. – С. 91 та ін.

38 Див.: Рихтер И., Шуппер Г.Ф. Судебная практика по административному праву. – М.: Юристъ, 2000. – С. 90-91.

39 Як буде показано в наступних розділах цієї монографії, фінанси як суспільні відносини не можуть існувати поза правовим регулюванням, тому коректно вести мову саме про фінансові правовідносини.

40 Нечай А.А. Публічні фонди та публічні видатки як категорії фінансового права // Право України. – 2004. – № 4. – С. 60-63.

41 Кауфман Р. Государственные и местные расходы главнейших европейских стран по их назначениям: Пер. с 3-го нем. изд. А. Гурьева. – СПб., 1895. – С. 27-28.

42 Тихомиров Ю.А. Публичное право: Учеб. – М., 1995. – С. 54-55.

43 Озеров И.Х. Основы финансовой науки. Вып.1. Учение об обыкновенных доходах. 4-е изд. – М., 1911. – С.11.

44 Якщо органи місцевого самоврядування не наділені правом самостійного прийняття рішень щодо організації життєдіяльності відповідних адміністративно-територіальних одиниць, а також не мають юридичного права самостійно утворювати, розподіляти та використовувати фонди коштів місцевих бюджетів, вони фактично не зможуть незалежно від держави підтримати будь-який суспільний або територіальний інтерес.

45 Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права (прийнятий 16 грудня 1966 р. Генеральною Асамблеєю ООН, ратифікований Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 19 жовтня 1973 р. – № 2148-VIII). – Документи ООН A/RES/2200 A (XXI).

46 Конвенція Міжнародної організації праці від 28 червня 1952 р. № 102 “Про мінімальні норми соціального забезпечення” (набула чинності 27 квітня 1955 р.) // Конвенції та рекомендації, ухвалені МОП 1919-1964. – Женева, 1991.

47 Конвенція Міжнародної організації праці від 22 червня 1962 р. № 117 “Про основні цілі та норми соціальної політики” (набула чинності 23 квітня 1964 р.) // Конвенції та рекомендації, ухвалені МОП 1919‑1964. – Женева, 1991.

48 Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 р.

49 Ст. 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права.

50 Ст. 14 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1962 р. № 117 “Про основні цілі та норми соціальної політики”.

51 Ст. 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 р.

52 Ст. 4 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 р.

53 Основи законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 23. – Ст. 121.

54 Закон України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 9 липня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 49-51. – Ст. 376.

55 Закон України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” від 23 вересня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 46-47. – Ст. 403. (З наступними змінами).

56 Закон України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” від 18 січня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 14. – Ст. 71. (З наступними змінами).

57 Закон України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” від 2 березня 2000 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 22. – Ст. 171. (З наступними змінами).

58 Закон України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” від 18 січня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 14. – Ст. 71. (З наступними змінами).

59 Закон України “Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб” від 20 вересня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 5. – Ст. 30.

60 Мовою оригіналу книга має назву “Про скудость и богатство”.

61 Теория финансов. Сочинение Ивана Горлова, док. филос., орд. проф. политической экономии и статистики в Императорском Казанском университете. – Казань, 1841.

62 Гагемейстер Ю.А. Розыскания о финансах Древней России. – СПб.: Изд-е при Императорской Академии Наук, 1833.

63 Сперанский М.М. План финансов. (Написаний у 1810 р., опублікований вперше у Санкт-Петербурзі у 1885 р.); Сперанский М.М., Тургенев Н.И., Орлов М.Ф. У истоков финансового права // Золотые страницы финансового права России. – М., 1998. – Т. 1. – 427 с.

64 Тургенев Н.И. Опыт теории налогов. – СПб., 1818.

65 Орлов М.Ф. О государственном кредите. – М., 1833.

66 Осокин Е.Г. Несколько спорных вопросов по истории руского финансового права. – Казань, 1855.

67 Янжул И.И. Основные начала финансовой науки. – СПб., 1898; Янжул И.И. Основные начала финансовой науки. Учение о гос. доходах // Золотые страницы финансового права России. Т. 3. / Под ред. А.Н. Козырина. – М.: Статут, 2002. – 553 с.

68 Смит А. Исследование о богатстве народов. – М., 1895; Исследование о природе и причинах богатства народа (Отд. главы). Петрозаводск: Предприятие по торг. и изд. деятельности “Петроком”, 1993. – 319 с.

69 Рау К. Основные начала финансовой науки: Пер. с нем. под ред. В.Л. Лебедева. – СПб., 1868.

70 Штейн Л. Финансовая наука. Вып.1. // Государственное хазяйство. – СПб., 1885.

71 Еллинек Г. Бюджетное право. – Ростов, 1906.

72 Жез Г. Общая теория бюджета: Пер. с франц. – М., 1930.

73 Иловайский С.И. Учебник финансового права. 5-е (посмертное) издание доп. и перераб. Г.И. Тиктиным / Под ред. Н.П. Яснопольского. – О., 1912. – С. 3-4.

74 Там само. – С. 5.

75 Янжул И.И. Основные начала финансовой науки. 4-е изд. – СПб., 1904. – С. 10.

76 Иловайский С.И. Учебник финансового права. 5-е (посмертное) издание доп. и перераб. Г.И. Тиктиным / Под ред. Н.П. Яснопольского. – О., 1912. – С. 5.

77 Там само. – С. 1.

78 Там само. – С. 4-5.

79 Neumann Fr.J. Finanz und Finanzwissenschsft. Zeitschr. f. d. ges. Staatswiss. 64. – 1908. – С. 472-506.

80 Гильфердинг Р. Финансовый капитал. Русский перевод И. Степанова. – М., 1912. – С. 338-339.

81 Тиктин Г.И. Очерки по общей теории публичных финансов. – Отдельный оттиск “Журнала Научно-исследовательских Кафедр в Одессе”. Т. II. – № 2. – 1926. – С. 1-2.

82 Бернар И., Колли Ж.-К. Толковый экономический и финансовый словарь. Французская, русская, английская, немецкая, испанская терминология: В 2-х т. / Пер. с фр. – М.: Междунар. отношения, 1994. – Т. 1. – С. 735.

83 Борисов А.Б. Большой экономический словарь. – М.: Книжный мир, 2003. – 895 с.

84 Вознесенский Э.А. Дискуссионные вопросы теории социалистических финансов. – Ленинград: Изд-во Ленинградского ун-та, 1969. – С. 15.

85 Див.: Финансы. Денежное обращение. Кредит: Учеб. для вузов / Л.А. Дробозина, Л.П. Окунева, Л.Д. Андросова и др. / Под ред. проф. Л.А. Дробозиной. – М.: Финансы, ЮНИТИ, 1997. – С. 62-63; схоже визначення цього терміну наведено також у: Общая теория финансов: Учеб. / Под ред. Л.А. Дробозиной. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1995. – С. 9; Сабанти Б.М. Теория финансов: Учеб. пособие. – М.: Изд-во “Менеджер”, 2000. – С. 5-19 та ін.

86 Див.: Василик О.Д. Державні фінанси України: Навч. посіб. – К.: Вища шк., 1997. – С. 3-5. Аналогічне визначення наведено також у: Василик О.Д. Теорія фінансів: Підруч. – К.: НІОС, 2000. – С. 7, 18.

87 Див.: Василик О.Д. Державні фінанси України: Навч. посіб. – К.: Вища шк., 1997. – С. 5.

88 Кравченко В.І. Місцеві фінанси України: Навч. посіб. – К.: Т-во “Знання”, КОО, 1999. – С.29.

89 Там само. – С. 39.

90 Там само. – С. 43.

91 Див.: Воронова Л.К., Кучерявенко Н.П. Финансовое право: Учеб. пособие для студентов юридических вузов и факультетов. – Х.: Легас, 2003. – С. 7.

92 Финансовое право: Учеб. / Отв. ред. Н.И. Химичева. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Юристъ, 2003. – С. 21.

93 Там само. – С. 20-21.

94 Современный словарь иностранных слов. – М., 1993. – С. 649.

95 Финансы / В.М. Родионова, Ю.Я. Вавилов, Л.И. Гончаренко и др. / Под ред. В.М. Родионовой. – М.: Финансы и статистика, 1993. – С. 11.

96 Финансовое право: Учеб. / Под ред. проф. О.Н. Горбуновой. – М.: Юристъ, 1996. – С. 10-11.

97 Див.: Финансовое право: Учеб. / Под ред. проф. Е.Ю. Грачевой. – М.: Право и закон, КолосС, 2003. – С. 8.

98 Там само. – С. 18.

99 Карасева М.В., Крохина Ю.А. Финансовое право / Под ред. д. ю. н., проф. М.В. Карасевой. – М.: Изд-во НОРМА, 2002. – С. 3.

100 Львов Д.М. Курс финансового права. – Казань, 1888. – 519 с.

101 Лебедев В.А. Финансовое право. – СПб., 1882. – Т. 1. Вып. 1.

102 Иловайский С.И. Учебник финансового права. 5-е изд. под ред. Н.П. Яснопольского. Изд. Е.С. Иловайской, 1912. – С. 108.

103 Там само. – С. 108.

104 Там само. – С. 131-132.

105 Лебедев В.А. Финансовое право. Т. I. Вып. 1. – СПб., 1882 // Золотые страницы финансового права России. – М.: “Статут”. – 2000. – С. 39, 91, 108, 134; Иловайский С.И. Учебник финансового права. – 5-е изд. под ред. Н.П. Яснопольского. Изд. Е.С. Иловайской, 1912. – С. 122-125, 131-135.

106 Див.: Годме П.М. Финансовое право. – М.: Прогресс, 1978. – 430 с.

107 Там само. – С. 39.

108 Див.: Годме П.М. Финансовое право. – М.: Прогресс, 1978. – С. 42.

109 Тиктин Г.И. Очерки по общей теории публичных финансов. – Отдельный оттиск “Журнала Научно-исследовательских Кафедр в Одессе”. Том II. – № 2. – 1926. – С. 8-9.

110 Там само. – С. 9.

111 Там само.

112 Див.: Воронова Л.К., Кучерявенко Н.П. Финансовое право: Учеб. пособие для студентов юридических вузов и факультетов. – Х.: Легас, 2003. – С. 4.

113 Карасева М.В., Крохина Ю.А. Финансовое право / Под ред. д. ю. н., проф. М.В. Карасевой. – М.: Изд-во НОРМА, 2002. – С. 3-4.

114 Козырин А.Н. Публичные финансы: взаимодействие государства и общества. – М., 2002. – С. 7.

115 Брайчева Т. Государственные финансы. Тесты и задачи. – СПб.: Питер, 2001. – С. 16‑20.

116 Див., наприклад: Иловайский С.И. Учебник финансового права. – 5-е, посмертное изд. – О., 1912. – С. 13-17; Вознесенский Э.А. Дискуссионные вопросы теории социалистических финансов. – Ленинград: Изд-во Ленинградского ун-та, 1969. – С. 16-17; Василик О.Д. Теорія фінансів: Підруч. – К.: НІОС, 2000. – С. 6; Общая теория финансов: Учеб. / Под ред. Л.А. Дробозиной. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1995. – С. 5-7; Сабанти Б.М. Теория финансов. Учеб. пособие. 2-е изд. – М.: Изд-во “Менеджер”, 2000. – С. 3-10 та ін.

117 Див., наприклад: Кравченко В.І. Місцеві фінанси України: Навч. посіб. – К.: Т-во “Знання”, КОО, 1999. – С. 39; Козырин А.Н. Публичные финансы: взаимодействие государства и общества. – М., 2002. – С. 7.

118 Вознесенский Е.А. Дискуссионные вопросы теории социалистических финансов. – Ленинград: Изд-во Ленинградского ун-та, 1969. – С. 16.

119 Там само. – С. 17.

120 Див., наприклад: Алексеев С.С. Структура советского права. – М.: Юрист, 1975. – С. 10-18; Алексеев С.С. Общая теория права. Курс в 2-х томах. – М.: Юрид. лит., 1981. – 359 с.; Теоретические вопросы систематизации советского законодательства / Под ред. С.Н. Братуся и И.С. Самощенко. – М.: Юрид. лит., 1962. – 575 с.; Малько А.В. Теория государства и права в вопросах и ответах. – М.: Юристъ, 1998. – 197 с. та ін.

121 Див.: Финансы. Денежное обращение. Кредит: Учеб. для вузов / Л.А. Дробозина, Л.П. Окунева, Л.Д. Андросова и др. / Под ред. проф. Л.А. Дробозиной. – М.: Финансы, ЮНИТИ, 1997. – С. 77-78.

122 Там само. – С. 77.

123 Див.: Василик О.Д. Теорія фінансів: Підруч. – К.: НІОС, 2001. – С. 22.

124 Там само.

125 Там само. – С. 22-26.

126 Див.: Финансы / В.М. Родионова, Ю.Я. Вавилов, Л.И. Гончаренко и др.; Под ред. В.М. Родионовой. – М.: Финансы и статистика, 1993. – С. 20-21.

127 Див.: Финансы. Денежное обращение. Кредит: Учеб. для вузов / Л.А. Дробозина, Л.П. Окунева, Л.Д. Андросова и др.; Под ред. проф. Л.А. Дробозиной. – М.: Финансы, ЮНИТИ, 1997. – С. 78-79.

128 Див.: Дадашев А.З., Черник Д.Г. Финансовая система россиян: Учеб. пособие. – М.: Изд. дом “ИНФРА-М”, 1997. – С. 15-18.

129 Див.: Финансовое право: Учеб. / Под ред. О.Н. Горбуновой. – М.: Юристъ, 1996. – С. 15; Воронова Л.К., Кучерявенко Н.П. Финансовое право: Учеб. пособие для студентов юридических вузов и факультетов. – Х.: Легас, 2003. – С. 14-15.

130 Див.: Грачева Е.Ю., Куфакова Н.А., Пепеляев С.Г. Финансовое право России: Учеб. – М.: ТОО “ТЕИС”, 1995. – С. 6.

131 Див.: Грачева Е.Ю. Финансовое право: схемы, комментарии: Учеб. пособие. – М.: Новый юрист, 1998. – С. 11.

132 Див.: Финансовое право: Учеб. / Отв. ред. Н.И. Химичева. – М.: Юристъ, 1999. – С. 21; Финансовое право: Учеб. / Отв. Ред. Н.И. Химичева. – М.: Юристъ, 2002. – С. 23.

133 Див.: Финансовое право: Учеб. / Под ред. О.Н. Горбуновой. – М.: Юристъ, 2000. – С. 20.

134 Див.: Фінансове право України: Підруч. / Г.В. Бех, О.О. Дмитрик, І.Є. Криницький; за ред. М.П. Кучерявенка. – К.: Юринком Інтер, 2004. – С. 10.

135 Див.: Финансовое право: Учеб. / Под ред. проф. Е.Ю. Грачевой. – М.: Право и закон, КолосС, 2003. – С. 12.

136 Див., наприклад: Финансовое право: Учеб. / Под ред. проф. Е.Ю. Грачевой. – М.: Право и закон, КолосС, 2003. – С. 12.

137 Див.: Ст. 29 Бюджетного кодексу України.

138 Див.: Ст. 17 Бюджетного кодексу Російської Федерації.

139 Див., наприклад: Карасева М.В. Финансовое право. Общая часть: Учеб. – М.: Юристъ, 1999. – С. 36.

140 Див., зокрема, ст. 3 та 5 Закону України “Про Національний банк України” від 20 травня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – № 29. – Ст. 238 та ст. 2 Федерального закону Російської Федерації “О Центральном банке Российской Федерации (Банке России)” від 10 червня 2002 р. № 86-ФЗ.

141 Див., зокрема, ст. 99 Конституції України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141 та ст. 75 Конституції Російської Федерації.

142 Закон України “Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб” від 20 вересня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – № 5. – Ст. 30.

143 Див. ст. 143 Бюджетного кодексу Російської Федерації.

144 Див. ст. 144 Бюджетного кодексу Російської Федерації.

145 Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні” від 21 травня 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 24. – Ст. 170.

146 Закон України “Про Державний бюджет України на 2001 рік” від 7 грудня 2000 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 2-3. – Ст. 10.

147 Див.: Музика О.А. Доходи місцевих бюджетів за українським законодавством: Моногр. – К.: Атіка, 2004. – С. 274-303.

148 Див.: Указ Президента України “Про Положення про Пенсійний фонд України” від 1 березня 2001 р. № 121/2001 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 9. – Ст. 350. (З наступними змінами).

149 Див.: ст. 59 та 60 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 9 липня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 49‑51. – Ст. 376.

150 Ґрунтовне дослідження публічних накопичувальних фондів коштів дивись у монографії: Нечай А.А. Актуальні питання фінансового права: правові основи публічних накопичувальних фондів: Моногр. – Чернівці: “Рута”, 2004. – 376 с.

151 Годме П.М. Финансовое право. – М.: Прогресс, 1978. – С. 55.

152 Beveridge W. Social Insurance and Allied Services, “Beveridge Report”, 1942. – London: HMSO, 1984.

153 Надточій Б.О. Соціальне страхування у контексті історії // Соц. захист. – 2003. – № 2. – С. 20-24; Надточій Б.О. Соціальне страхування у контексті історії (продовження) // Соц. захист. – 2003. – № 3. – С. 29-33.

154 Быховский Н. О страховании инвалидности // Вопросы страхования. – 1924. – № 12. – С. 4-5.

155 Див.: Нечай А.А. Актуальні питання фінансового права: правові основи публічних накопичувальних фондів: Моногр. – Чернівці: “Рута”, 2004. – С. 13-80.

156 Див.: Statistical Yearbook 2000. – United Nations, 2003. – 852 p.; Orszag P., Stiglits J. Rethinking Pension Reform: Ten Myths about Social Security Systems // New Ideas about Old Age Security. – World Bank publications. – Washington, 2001. – 512 p.; Global Population at a Glance: 2002 and Beyond. International Population Reports N WP/02-1. – Washington D.C.: U.S. Census Buraue, 2004. – 226 p.

157 Позабюджетні фонди коштів органів місцевого самоврядування можуть утворюватися в Україні відповідно до ст. 68 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”.

158 Відповідно до частини другої ст. 70 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” органи місцевого самоврядування можуть у межах законодавства створювати комунальні банки та інші фінансово-кредитні установи.