Огляд місця пригоди

Як тільки ви визначили що трапилось та приготувалися діяти, перевірте, чи не загрожує небезпека вам, вашим співробітникам та оточуючим.

Коли ви проводите огляд місця події, звертайте увагу на все те, що може загрожувати вашій безпеці. При необхідності зверніться за допомогою до фахівців рятувальної служби чи міліції.

Намагайтеся визначити деталі, які можуть вам підказати причини події та отримання травм. Ці деталі особливо важливі, якщо постраждалий знаходиться без свідомості або свідки події відсутні.

Обов’язково треба визначити чи немає на місці пригоди інших постраждалих.

Первинний огляд (авс)

Первинним оглядом вважається виявлення станів, які загрожують життю пацієнта з проведенням невідкладних втручань по відновленню життєво важливих функцій організму.

Первинний огляд починається з визначення свідомості постраждалого і включає наступні елементи:

А (Airway) – Дихальні шляхи, включаючи іммобілізацію шийного відділу хребта.

В (Breathing) – Дихання

C (Circulation) – Кровообіг

А. Прохідність дихальних шляхів

Оцінка і, при необхідності, підтримка прохідності дихальних шляхів при свідомості пошкодження шийного відділу хребта проводиться дуже уважно і з обережністю.

1. Забезпечити прохідність дихальних шляхів:

• очистіть пальцем або відсмоктувачем ротову порожнину;

• закиньте голову і підніміть підборіддя;

• висуньте та фіксуйте язик.

2. Підтримання прохідності дихальних шляхів:

а) орофаренгальна інтубація;

б) назофаренгальна інтубація.

Показання до проведення інтубації трахеї:

• апное;

• ризик аспірації;

• загроза або присутність порушення дихання (пошкодження дихальних шляхів, щелепно - лицьова травма);

• закрита черепно-мозкова травма;

• гіпоксемія, не дивлячись на проведення киснетерапії;

• частота дихання менше 7, або більше 40 за 1 хвилину (у дорослих);

• загроза зупинки дихання та серцевої діяльності (сепсис, тяжкі опіки).

При порушенні свідомості, відсутності очевидних ознак ушкоджень шийного відділу хребта, ротової порожнини, глотки проводиться орофаренгеальна інтубація. Дорослим вводиться трубка великого діаметру (7,0 – 8,0 мм).

При пошкодженні шийного відділу хребта, травмі ротової порожнини, глотки і збереженій свідомості краще проводити назофаренгеальну інтубацію.

3. Створення штучного дихального шляху:

• на догоспітальному етапі для створення допоміжного дихального шляху в основному застосовують крикотіреоідеотомію (конікотомія).

Крикотіреоідеотомія – розріз крікотіреоідної зв’язки (приблизно 2 см), введення і фіксація трубки з канюлею. Виконується у дорослих (після 12-річного віку) в наступних випадках:

• велика травма обличчя, що не дозволяє провести ларингоскопію;

• обструкція верхніх дихальних шляхів в наслідок набряку, кровотечі, або стороннього тіла;

• невдала ендотрахеальна інтубація.

Конікотомія

Може застосовуватись як альтернатива крикотіреоідеотомії. Але вона вважається тимчасовим заходом, який може забезпечити адекватну вентиляцію тільки протягом 30 хвилин. У дітей молодше 12 років має переважність перед крікотіреоідеотомією.

Виконується шляхом пункції крікотіреоідної зв’язки 5 мл шприцом з ангіокатетером 12 - 14 калібру та приєднанням до канюлі катетера адаптера 3 мм педіатричної ендотрахеальної трубки. За допомогою Y- подібного перехідника можна подавати кисень через трубку і адаптер з швидкістю 15 л/ хв.

4. Контроль стану шийного відділу хребта:

вважається одним із основних заходів при забезпеченні прохідності дихальних шляхів.

Якщо відсутні засоби для іммобілізації необхідно виконати мануальне витягнення та фіксацію.

Хворого треба вести, як постраждалого з травмою шийного відділу хребта (до рентгенологічного обстеження) якщо:

• При фізикальному обстеженні виявлено зміни хребців або пацієнт відчуває біль в спині.

• Пацієнт одержав тупу травму вище рівня ключиць, має пошкодження декількох органів, або порушення свідомості в наслідок травми чи гострого отруєння.

• Є щелепно - лицьова травма.

В. Дихання та вентиляція:

Оцінка стану легень, грудної клітки та діафрагми:

1. Напружений пневмоторакс – декомпресія шляхом пункції голкою з катетером з подальшим дренуванням плевральної порожнини.

2. Патологічна рухомість грудної клітки – переломи декількох сусідніх ребер. Небезпека пов’язана з травмуванням легень.

3. Масивний гемоторакс – пункція, або дренування плевральної порожнини.

4. Відкритий пневмоторакс – оклюзійна пов’язка, пункція або дренування плевральної порожнини.

5. Динамічний контроль – моніторінг частоти дихання, киснева терапія.

С. Кровообіг

Оцінка центральної та периферійної гемодинаміки.

Найбільш частим ускладненням є шок:

• геморагічний (найбільш часто);

• кардіогений: тампонада, травма міокарда;

• нейрогений: пошкодження спинного мозку;

• септичний (рідко при гострій травмі);

Також може бути пов’язаний з напруженим пневматораксом через зменшення венозного повернення до серця.

За класифікацією геморагічний шок може бути:

Клас І  - втрата < 15% об’єму циркулюючої крові  (ОЦК). Симптоми крововтрати не  виражені, або відсутні.

Клас ІІ – втрата 15%-30%  ОЦК. Виникає тахікардія, неспокій.

Клас ІІІ – втрата 30-40% ОЦК. Тахікардія, блідність шкіри, загальмованість, пониження АТ.

Клас ІV – втрата > 40% ОЦК. Виражений серцево-судинний колапс, порушення свідомості. Лікування порушень центрального та периферійного кровообігу згідно з відповідними протоколами.

Поглиблений первинний огляд (АВС + DЕ)

Д. Неврологічні порушення (Disability)

Скорочене неврологічне обстеження.

1. Оцінка свідомості.

Базується на здібності пацієнта реагувати на дії медичного працівника:

• пацієнт доступний до контакту;

• реагує на гучні звуки;

• реагує на біль;

• не реагує ні на які стимули.

Більш глибока оцінка свідомості проводиться під час вторинного огляду. Оцінка стану пацієнта визначається за шкалою Глазго.

2. Причиною неврологічних порушень можуть бути:

• закрита черепно-мозкова травма;

• гіпоксемія;

• шок;

• гострі отруєння;

• менінгіт, енцефаліт.

Е. Додаткові обстеження (Exposure)

Стосуються трьох моментів:

• обстеження пацієнта після роздягання;

• моніторування та інструментальні обстеження;

• збір анамнезу.

1. Роздягніть пацієнта:

• повністю зніміть одяг, ювелірні прикраси, тощо;

• зверніть увагу на наявність додаткових порушень, що можуть привести до погіршення стану пацієнта (кровотеча, переломи та ін.)

2. Моніторингування та інструментальні обстеження:

• вентиляція та оксигенація;

• визначення пульсу, вимірювання АТ, моніторингування ЕКГ

3. Збір анамнезу:

• алергічні реакції;

• медикаментозне лікування;

• перенесені захворювання;

• останнє вживання їжі;

• імунізація проти правця;

• вживання алкоголю;

• при яких обставинах стався нещасний випадок.