1.2 Класифікація інвестиції
Для ефективного управління інвестиційною діяльністю доцільно розглянути існуючі види інвестицій за різними класифікаційними ознаками (таблиця 1.1).
Валові інвестиції – це загальний обсяг коштів певному періоді, що спрямовуються на нове будівництво, придбання засобів виробництва, на приріст запасів товарно-матеріальних цінностей.
Чисті інвестиції – менші від валових на величину коштів, що направляються з фонду відшкодування у вигляді амортизаційних відрахувань на реновацію.
Реальні інвестиції – це вкладання капіталу в господарську діяльність підприємства з метою одержання прибутку. Це вкладання в основні та оборотні фонди і нематеріальні активи. Тобто це - капітальні вкладення плюс інноваційні інвестиції.
Рисунок 1.1 – Класифікації інвестицій
Фінансові інвестиції – вкладання капіталу у фінансові об’єкти інвестування. Це купівля фондових цінних паперів, цільових банківських вкладів, депозитів та інше. Фінансові інвестиції ділять на стратегічні та портфельні. Стратегічні – інвестор повністю контролює об’єкт інвестування і управляє ним. Портфельні – представлені пакетом акцій, на який припадає 10-25 % власного капіталу підприємства. Мета цих інвестицій - отримання поточного доходу або приріст суми вкладеного капіталу.
Прямі інвестиції мають на увазі особисту участь інвестора у виборі об’єкта інвестування і потребують від нього певного досвіду і знань.
Непрямі інвестиції – найпоширеніша форма у світовій практиці, що припускає наявність інвестиційного або фінансового посередника в здійсненні інвестицій.
Інвестиції в економіку регіону – вкладання коштів у об’єкти інвестування, розташовані на території одного регіону.
Інвестиції в економіку держави – це сукупність інвестицій по всіх регіонах країни.
Інвестиції за кордон – вкладання капіталу в економіку інших країн.
Приватні (недержавні) інвестиції – це вкладання, здійснювані недержавними підприємствами, а також фізичними особами України.
Державні інвестиції здійснюють центральні і місцеві органи державної влади за рахунок бюджетних коштів, позабюджетних фондів, а також державні підприємства за рахунок власних і позикових коштів.
Іноземні інвестиції – інвестиції міжнародних та іноземних підприємств і організацій, іноземних громадян, іноземних держав.
Короткострокові інвестиції – вкладання капіталу на період не більше одного року (короткострокові депозитні внески, короткострокові ощадні сертифікати і т. д).
Довгострокові – вкладання капіталу на період більше одного року. Їх деталізують так:
до двох років;
від двох до трьох років;
від трьох до п’яти років;
понад п’ять років.
Інвестиційні ресурси являють собою сукупність фінансових ресурсів, які формуються й використовуються для вирішення проблем пов’язаних з процесами проектування, будівництва, розвитку суб’єктів підприємницької діяльності, тобто фінансують інвестиційну діяльність.
Формування інвестиційних ресурсів підприємства здійснюється за двома напрямами – державними та недержавними джерелами фінансування. Структура інвестиційних ресурсів представлена на рисунку 1.2.
Рисунок 1.2 - Класифікація інвестиційних ресурсів
Державні інвестиційні ресурси беруть участь в прямому регулюванні інвестиційної діяльності і використовуються для фінансування окремих проектів з метою розвитку галузей економіки, виділених як пріоритетні напрями інвестування, а також для підприємств (нерентабельних), що мають загальнодержавне значення.
У сучасних умовах розвитку найбільш важливими джерелами фінансування є недержавні інвестиційні ресурси (рисунок 1.2).
Найважливішим джерелом інвестиційних ресурсів для підприємств є власні кошти підприємств і організацій, формування яких здійснюється за допомогою частини чистого прибутку, спрямованого на виробничий розвиток; амортизаційних відрахувань; страхової суми відшкодування збитків.
У формуванні власних коштів підприємств і організацій основне місце займають прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства після сплати податків та інших обов’язкових платежів. Частина цього прибутку, що спрямованого на виробничий розвиток, може бути використана на інвестиційні цілі. Наступним джерелом власних коштів є амортизаційні відрахування, розмір яких залежить від обсягу використовуваних підприємством основних фондів і прийнятої політики їх амортизації.
Рішення щодо використання власних коштів в інвестицій діяльності приймає безпосередньо керівництво підприємства з урахуванням загальної стратегії економічного розвитку підприємства.
Використання власних інвестиційних ресурсів має істотний недолік – обмеженість власних коштів. Це обумовлює використання підприємством зовнішніх (позикових і притягнутих) джерел фінансування.