1.6. Установка SuSe Linux

Дистрибутиви німецької компанії SuSE не занадто поширені на ПК у країнах колишнього Союзу, чого не можна сказати про За-хідну Європу і США. Пов’язано це з тим, що підтримка кирилиці в SuSE раніше була організована не занадто добре. Проте у Європі, особ-ливо в Німеччині, SuSE Linux користується великою популярністю.

Перейдемо до установки. Вважатимемо, що ми вже підготували вінчестер (див. п. 1.2)

Способи установки SuSE Linux. Установити SuSE Linux Professional (далі SuSE Linux або Linux) можна з наступних джерел:

– компакт-диска;

– мережі використовуючи протоколи FTP, TFTP, HTTP, NFS або SMB);

– жорсткого диска.

При цьому існує два способи завантаження образа ядра:

– з компакт-дисків;

– з дискет.

Другий варіант використовується, якщо у вас в BIOS немає можливості завантаження з CD-ROM, або CD-привод відсутній. У цьо­му випадку можлива установка по мережі (при наявності мережної карти) або з жорсткого диска. При цьому створюються завантажува­льні дискети, чиї образи можна знайти на першому диску дистрибути­ва у підкаталозі CD1:/boot (CD1 позначає перший компакт-диск дистри­бутива). SuSE Linux на відміну від більшості дистрибутивів не надає для завантаження із дисководу набори образів (окремо для заванта­ження з CD-привода, окремо по мережі й т.п.). У нього є один набір, що складається із завантажувальної дискети та образів додаткових дис­кет, що містять модулі пристроїв:

– bootdisk: завантажувальний диск;

– modules1: диск, що містить модулі для USB і FireWire прист­роїв (обов’язковий для установки);

– modules2: диск, що містить модулі для IDE/RAID/SCSI конт­ролерів (див. файл modules2.txt);

– modules3: диск, що містить модулі для мережних карт;

– modules4: диск, що містить модулі для non-ATA CD-приво­дів, PCMCIA пристроїв (див. файл modules4.txt) і файлових систем (Ext3, JFS, ReiserFS, SMB, VFAT, CRAMFS, XFS, NTFS (остання в режимі “тільки для читання”));

– modules5: диск, що містить модулі для IDE/RAID/SCSI конт­ролерів, які не ввійшли в modules2;

– rescue: образ “рятувальної” (rescue) дискети, не має прямого відношення до перерахованих образів. Використовується в тому ви­падку, якщо ви не можете завантажити Linux з жорсткого диска.

Якщо вам знадобиться створити завантажувальну дискету, то в середовищі DOS це можна зробити за допомогою утиліти rawrite.exe, що знаходиться в підкаталозі CD1:/dosutils/rawrite. Варіант утиліти для Windows називається rawwritewin.exe і вона розташована в підкаталозі CD1:/dosutils/rawwritewin. Простіше скористатися нею, не знадобиться пе­ревантажуватися в середовище MS DOS.

Вибір способу установки. Після завантаження з компакт-дис­ку вам необхідно вибрати, що саме ви плануєте зробити (див. рис.  2).

Рис. 2 – Меню вибору способу установки

BootfromHarddisk: завантажитися з жорсткого диска. Якщо про­тягом 10 секунд ви не виберете потрібний пункт меню, то програма інс­таляції Linux спробує завантажити операційну систему, установлену на жорсткому диску.

Installation: почати процес установки.

Installation – ACPI Disabled: почати процес установки з від­ключеним ACPI.

Installation – Safe Settings: почати процес установки в безпеч­ному режимі (з відключеними DMA, APM і ACPI). Скористайтеся цим режимом, якщо в процесі установки комп’ютер зависає.

Manual Installation: установка SuSE Linux у режимі “екс­перта”. Використовується текстовий режим.

Rescue System: завантаження із системи з компакт-диска для ви­конання операцій відновлення системи. Як правило, спосіб вико­ристо­вується в тому випадку, якщо після установки Linux ви інста­лювали Windows, що призвело до втрати коду завантажника в MBR (перший сектор жорсткого диска), використовуваного Linux (LILO або GRUB).

Memory Test: тестування оперативної пам’яті. Ви можете ско­ристатися цим пунктом, якщо хочете протестувати оперативну пам'ять на вашому комп’ютері.

Крім цього, ви можете вибрати відео-режим, у якому буде пра­цювати програма установки (клавіша F2) – текстовий або графічний. Якщо на вашому ПК установлені пристрої, що повинні бути проініціа­лізовані ще на етапі установки (наприклад, IDE, RAID або SCSI конт­ролер, до якого підключений жорсткий диск або CD-привод), то ско­ристайтеся функцією завантаження додаткових модулів (клавіша F3). При цьому ви повинні попередньо створити дискету, образ якої розта­шовується в підкаталозі CD1:/boot (modules1, modules2, ...).

Клавіша F4 дозволяє вибрати деталізований вивід інформації при завантаженні ядра. Можете поміняти її на verbose (від англійсь­кого слова “багатослівний”) у тому випадку, якщо в процесі подаль­шого завантаження комп’ютер зависає і ви хочете зрозуміти, в який са­ме момент це відбувається. В іншому випадку залишіть значення за за­мовчуванням silent (дослівно мовчазний).

Вибір мови. На жаль у графічної частини інсталятора SuSE Linux (YaST-Yet Another Setup Tool), на відміну від текстової, немає повного русифікованого інтерфейсу (див рис. 3). Тому як мову уста­новки залишаємо запропоновану за замовчуванням – американська англійська (English (US)).

Рис. 3 – Меню вибору мови

Попереднє налагодження. Вся установка SuSE Linux розбита на чотири етапи – вибір мови, попереднє налагодження, інсталяція й остаточне налагодження. Перш ніж перейти до другого етапу, YaST пере­віряє встановлене устаткування на комп’ютері та встановлює список прист­роїв і параметрів системи, які необхідно настроїти до початку установки.

Після того як YaST збере потрібну інформацію, буде сформо­ваний список елементів, що будуть налаштовуватися. Для вибору необхід­ного пункту меню використайте кнопку Change.

Режим установки (Mode). YaST пропонує чотири режими:

– New installation: нова установка.

– Update an existing system: оновлення існуючої системи.

– Repair Installed System: ремонт установленої системи, яка міс­тить у собі кілька інструментів, що дозволяють відновити завантаж­ник Linux, виконувати перерозбивку диска, відновити файлову систему, відно­вити втрачену інформацію про розділи, зберегти системні налагодження на дискеті та перевірити встановлене програмне забезпечення;

– Boot installed system: завантаження встановленої системи. Вико­ристовується в тому випадку, якщо не встановлений завантажник Linux.

Нас цікавить перший пункт, New installation (нова установка).

Розкладка клавіатури (Keyboard layout). Оскільки в SuSE Linux наявні проблеми з кирилізацією, залишаємо значення за замовчуван­ням – English (US), інакше при введенні текстової інформації в процесі установки ви зможете використати тільки кирилицю, а для позначення точок монтування або імен користувачів це не кращий варіант.

Налагодження мишки (Mouse). Як правило, YaST вибирає на початковому етапі завантаження “спрощений” драйвер мишки. Якщо мишка має скрол і ви хочете скористатися цією можливістю, спробуй­те вибрати із пропонованого списку потрібний вам драйвер. Щоб пере­вірити його працездатність, натисніть кнопку Test (тест). Якщо драй­вер не підходить, то скористайтеся для переміщення між кнопками кла­вішею Tab, щоб добратися до кнопки Cancel (скасування) і відмовити­ся від останніх змін. Але краще зайнятися налагодженням мишки вже після того як система буде встановлена.

Розбивка диска (Partitioning) – найвідповідальніший етап в ус­тановці. Тут необхідно бути дуже уважним і розуміти, що ви робите.

YaST намагається вам відразу допомогти з розбивкою диска на розділи (див. рис. 4).

Якщо ви вже виділили для Linux вільне місце на диску, то YaST запропонує його розбити приблизно в такий спосіб: два розділи, swap і кореневий, а також створити точку монтування для Windows-розділу, (наприклад):

Create swap partition 188.2 MB on /dev/hda2

Створити swap розділ /dev/hda2 розміром 188.2 Мб

Create root partition 4.6 GB (/dev/hda3 with reiser)

Створити кореневий розділ /dev/hda3 розміром 4.3 Гб (файлова система ReiserFS)

Set mount point of /dev/hda1 to /windows/C

Установити точку монтування /windows/C для розділу /dev/hda1

Рис. 4 – Вікно налагоджувань

При цьому розмір swap-розділу дорівнює подвійному розміру оперативної пам’яті. Все інше віддається для кореневого розділу.

Якщо вас влаштовує варіант, пропонований YaST, натисніть кнопку Accept proposal as-is (прийняти пропоноване як є) і перейдіть до налагодження наступного пункту, кнопка “Next” (наступний).

Ручна розбивка вінчестера (Partitioning). У цьому розділі ми розглянемо як можна стиснути розділ, який займається Windows, засо­бами YaST і як можна вручну створювати (або модифікувати розділи).

У цьому випадку нам знову приходить на допомогу YaST. Він пропонує (як приклад) наступний план роботи:

ResizeWindows partition: (/dev/hda1) from 9.1GB to 4.0GB (змінити розмір диска C: (/dev/hda1) з 9.1 Гб до 4.0 Гб).

Create swap partition 188.2 MB on /dev/hda2 (створити swap розділ /dev/hda2 розміром 188.2 Мб ).

Create root partition 5.5 GB (/dev/hda3 with reiser) (створити кореневий розділ /dev/hda3 розміром 5.5 Гб (файлова система ReiserFS).

Зважаючи на все, YaST сам намагається “відкусити” від Windows-розділу “частину” дискового простору розміром в 5.5 Гб. Якщо вас це влаштовує, переходимо до налагодження наступного пункту – підбору встановлюваного програмного забезпечення, пункт меню “Software” (див. рис. 5).

Рис. 5 – Вибір пакетів для установки

В іншому випадку, розглянемо варіант розбивки диска вручну. Натисніть кнопку Base partition setup on this proposal (розмітка диска відповідно до поточної пропозиції).

Тут маємо вісім кнопок, розділених на дві групи. Розглянемо функції кожної з них:

Create: створити розділ. При створенні розділу ви повинні виб­рати тип розділу первинний (primary) або розширений (extended).

Тепер потрібно вказати, що саме ви хочете зробити з розділом. Є два варіанти (див. рис. 6).

1. Створити розділ, але не форматувати його. У цьому випадку вибираєте кнопку Do not format (не форматувати) і вказуєте сигнатуру розділу. Навіщо це може знадобиться? Наприклад, ви хочете зарезер­вувати місце для нового розділу, а відформатувати його пізніше.

Рис. 6 – Створення розділу за допомогою YaST

2. Створити розділ і відформатувати його. У цьому випадку ви вибираєте кнопку Format (форматувати) і вказуєте тип файлової сис­теми. На вибір вам пропонується Ext2, Ext3, FAT, JFS, Reiser і XFS. Залежно від типу файлової системи ви можете змінити її налагоджен­ня (див. кнопку Options). Для починаючих користувачів рекомендує­ться залишати значення за замовчуванням.

Після цього вкажіть розмір розділу. Як правило, значення по­чаткового циліндра (Start cylinder) варто залишати як є. Розмір розділу (див. поле End) може бути зазначений у циліндрах (незручний спосіб робити розрахунки), мегабайтах або гігабайтах.

Останнє, що необхідно вказати, це точка монтування, (поле Mount Point – точка монтування), та вибрати опції для монтованого розділу (кнопка Fstab Options). Рекомендовано залишити їх без змін. В будь-який момент, після установки, ви зможете до них повернутися і налаштувати так як вам необхідно.

Існує можливість шифрування розділу (Encrypt file system). Ви можете зашифрувати створюваний розділ, якщо плануєте зберігати на ньому конфіденційну інформацію, але не можна шифрувати кореневий розділ.

Edit: редагувати поточний розділ. Все те саме, що й у випадку створення розділу, за винятком того, що ви вносите зміни в існуючий розділ (не забудьте його вибрати).

Delete: видалити поточний розділ.

Resize: змінити розмір поточного розділу. Зверніть увагу на наступний факт – ви не можете змінювати розмір створеного розділу. Для цього використайте функцію редагування розділу.

Якщо ви хочете змінити розмір загального дискового простору, займаного Linux-розділами (у нашому випадку це swap і кореневий роз­діл), то виберіть FAT-розділ і скористайтеся цією функцією. Змінити розміри ви можете за допомогою повзунка, або вказавши необхідне зна­чення в полі Linux size (Mb) або Windows free (Mb).

Якщо ви змінили розмір Windows-розділу, то YaST змінить роз­міри Linux-розділів і попередить вас про це. Не забудьте перевірити нові значення.

LVM: створення LVM-розділу. LVM (Linux Volume Manager) – це система керування томами в Linux. Становить інтерес для викорис­тання на серверах.

RAID: створення RAID розділу. Становить інтерес для вико­ристання на серверах..

Crypt File: створення шифрованого файла. Ця функція доз­во­ляє створити файл, що буде містити файлову систему і при цьому буде за­шифрований. Це може знадобитися тим, хто хоче тримати інфор­мацію під замком. Відмінність від функції створення розділу полягає в то­му, що не вказується початковий циліндр, а вказується розмір фай­ла і шлях до нього. Всі інші операції ідентичні. Не забудьте вказати па­роль на доступ до шифрованого розділу.

Якщо ви створили шифрований файл, то в списку розділів з’я­виться нова позиція.

Вкладка Expert: виконує три функції.

Reread partition table: перечитати таблицю розділів з диска. Ця функція скидає зміни, внесені в таблицю розділів у процесі інсталяції. Це можливо завдяки тому, що зміни внесені вами будуть записані на диск тільки перед початком установки пакетів. До цього ви можете маніпулювати розділами як побажаєте.

Import mount points from existing /etc/fstab: дозволяє імпорту­вати точки монтування з існуючого файла /etc/fstab. Ця можли­вість використовується для дублювання списку розділів з іншої системи.

Delete partition table and disk label: очистити таблицю розділів. Будьте обережні із цією функцією!

Установка програмного забезпечення (Software). Вибір паке­тів рекомендується залишити в конфігурації за замовчуванням (Default system). Якщо ви все-таки хочете встановити деякі пакети в процесі інсталяції, то скористайтеся з можливості вибору (Detailed selection).

У виборі пакетів вам допоможуть два фільтри: Selections – фільтр вибору груп пакетів і Search – фільтр, що дозволяє виконувати пошук потрібного пакета за іменем та описом.

У тому випадку, якщо ви додали або видалили пакети зі списку на установку, YaST перевірить залежності та запропонує додатково встановити або видалити необхідні пакети.

Налаштування завантажника (Booting). Із завантажників зупинимо свій вибір на GRUB (див. п. 1.4.) .

Для цього виберіть перший пункт меню Boot Loader Type (тип завантажника) і натисніть кнопку Edit (див. рис. 7).

Рис. 7 – Вибір та налаштування завантажника

Виберіть як завантажник GRUB. Виконаєте конвертацію кон­фігураційного файла GRUB. Переходимо до наступного пункту.

Установка часового поясу (Time Zone). У налагодженні часо­вого поясу зверніть вашу увагу на одну деталь: в YaST не пропонуєть­ся налагодження часового поясу шляхом вибору міста. Ви просто вис­тавляєте локальний час і вказуєте своє місце розташування.

Процес установки. Закінчивши попереднє налагодження, нас­тав час переходити до наступного етапу, установки пакетів. Погоджує­мося натиском кнопки Yes, install. Спершу YaST змінить (якщо пот­рібно) розмір Windows-розділу і потім відформатує Linux-розділи, і тільки після цього перейде до установки пакетів.

Після установки пакетів з першого диска (CD1), YaST обно­вить конфігураційні файли, установить завантажник, перезавантажить комп’ютер і запропонує продовжити установку відсутніх пакетів.

Установка пароля адміністратора. Перше, що після устано­вки пакетів ви повинні зробити – вказати пароль для адміністратора системи і спосіб його шифрування:

DES: метод шифрування, використовуваний за замовчуванням в Linux. Працює у всіх мережних середовищах, але має один істотний недолік – довжина пароля не перевищує 8 символів.

MD5: більш криптостійкий метод шифрування. На відміну від DES у ньому зняте обмеження на довжину пароля в 8 символів. Однак, деякі мережні протоколи його не підтримують і у вас можуть виник­нуть проблеми з NIS (сервер авторизації користувачів). Рекомендуєть­ся використати в тому випадку, якщо паролі користувачів системи будуть зберігатися локально.

Blowfish: аналогічний MD5, але має у своєму розпорядженні кілька алгоритмів для шифрування паролів.

Якщо ваш комп’ютер працює в складі NIS-домену, вибирайте метод шифрування DES, інакше MD5.

Налагодження мережі. У розділі налагодження мережі (“Net­work Configuration”) варто зупинитися на двох пунктах:

Network Interfaces: мережні інтерфейси.

Proxy: налагодження проксі-сервера.

Чому як типове налагодження не розглядається налагодження модема? Справа в тому, що якщо у вашому розпорядженні зовнішній модем, то проблем з додзвоном до провайдера не повинно бути в прин­ципі – як програму додзвона можна порекомендувати програму kppp (аналог EDialer у середовищі Windows). Якщо ж у вас win-модем, то ба­жано купите нормальний модем, оскільки не кожен такий модем запра­цює в середовищі Linux одразу. Якщо ви все-таки хочете змусити його працювати, тоді вам потрібно відвідати http://www.linmodems.org/ і з’ясува­ти чи працює ваш модем у середовищі Linux і якщо так, то як це зробити.

Налагодження мережних інтерфейсів (Network Interfaces). Розглянемо налагодження мережних інтерфейсів. У більшості випад­ків YaST сам в змозі визначити встановлені мережні пристрої вашого комп’ютера. Виключення становить дуже нове обладнання або дуже старе. За замовчуванням YaST налаштовує динамічну адресацію при завантаженні системи, комп’ютер намагається виявити в мережі DHCP-сервер і одержати ip-адресу та іншу мережну інформацію від нього. Якщо ви згодні з такою конфігурацією, переходьте до налагоджень проксі-сервера. У протилежному випадку розглянемо налагодження статичної адресації мережної карти.

Необхідно вибрати мережний інтерфейс та натиснути кнопку Edit (редагувати), змінити режим автоматичної адресації на статичну (кнопка Static address setup), вказати ip-адресу вашого комп’ютера та маску під­мережі. Детальне налагодження мережної карти включає наступне:

– Host name and name server: тут ви повинні вказати наступні параметри: ім’я хоста (Host Name), наприклад, suse;

– ім’я домену (Domain Name), наприклад, home. Ім’я домену, у якому розташований комп’ютер. У цьому випадку це локальна мережа home, адреса мережі 192.168.0. 0/24. Повне ім’я комп’ютера виходить із імені хоста та імені домену, suse.home. Ім’я домену може бути й склад­ним, наприклад, suse.home.lg.ua;

– ip-адреса DNS-сервера (Name Server 1) – 192.168.0. 1. У локаль­ній мережі налаштований DNS-сервер, що обслуговує запити клієнтів;

– ім’я домену при пошуку вузла (Domain Search 1) – home. Як­що ви вказали неповне ім’я вузла, до якого хочете звернутися, то сис­тема спробує до нього додати ім’я домену з параметра domain search. Наприклад, якщо звернутися до вузла p4, розташованого в локальній мережі, зазначеній в прикладі, то система спробує знайти вузол p4.home (максимально параметрів name server і domain search може бути три);

– Routing: маршрутизація. Якщо локальна мережа, у якій роз­ташований ваш комп’ютер, підключена до іншої мережі (це може бути інша локальна мережа або мережа Інтернет), то для того, щоб пакети могли пересилатися між мережами, ви повинні налаштувати маршру­тизацію. Для цього ви повинні вказати ip-адресу хоста, що виступати­ме в ролі шлюзу (Default Gateway). Наприклад, 192.168.0.1.

Шлюз, використаний за замовчуванням завжди один. Якщо ваш комп’ютер – це окрема машина і ви підключаєтеся до Інтернет че­рез комутоване з’єднання, то налаштовувати параметри шлюзу немає необхідності. У момент установлення з’єднання демон pppd вкаже ад­ресу шлюзу самостійно;

– параметри таблиці маршрутизації (Routing Table) і включен­ня можливості пересилання пакетів між інтерфейсами, (Enable IP Forwarding) вказуються в тому випадку, якщо ваш комп’ютер висту­пає в ролі шлюзу;

– DHCP Client Options: опції налагодження клієнта DHCP. У тому випадку, якщо ви не використаєте статичну адресацію, то вам буде необхідно настроїти параметри роботи DHCP-клієнта. Як пра­вило, тут вам нічого міняти не треба. Єдина опція, на яку вам належить звернути увагу, це включення можливості Request Broadcast Response (використовується в тому випадку, якщо у вашому розпорядженні мобіль­ний комп’ютер і вам доводиться підключатися в різних підмережах;

– Hardware details: параметри завантаження модуля мережної карти. В 99 % випадків міняти нічого не потрібно, YaST уже все на­лаштував. Виключення може становити випадок, коли вам доводиться налаштовувати мережну карту ISA, якій як параметри необхідно переда­вати дані про порти вводу-виводу й переривання, на якому вона працює.

Налаштовування проксі-сервера. Проксі-сервер, це сервер, ос­новною функцією якого є кешування даних. Зараз ми розглядаємо на-лагодження для підключення до HTTP (FTP) проксі-сервера. Звичайно, ви можете настроїти підключення до проксі-сервера безпосередньо в прог­рамі, що працює з Інтернет, але краще це зробити централізовано. Отже, які параметри ми повинні вказати:

– EnableProxy: дозволити використання проксі-сервера;

– HTTP Proxy URL: адреса проксі-сервера для доступу у веб (WWW). Наприклад, http://proxy.provider.com:3128. Адресу ви можете з’ясувати в адміністратора мережі або в службі технічної підтримки вашого провайдера (якщо ви підключаєтеся до Інтернет самостійно і власний проксі-сервер у вас не налаштований);

– FTP Proxy URL: адреса проксі-сервера для доступу до служ­би передачі файлів (FTP). Наприклад, ftp://proxy.provider.com:3128;

– No proxy domains: список доменів, дані яких не кешуются. Наприклад, localhost.

Якщо проксі-сервер вимагає авторизації, то вам необхідно вказати:

– Proxy user name: ім’я користувача проксі-сервера;

– Proxy password: пароль.

Перевірка підключення до Інтернет (Test Internet Connection). По закінченню внесення змін у налагодження мережної підсистеми, YaST зберігає їх і пропонує перевірити працездатність підключення до Інтернет з метою скачати з Internet відновлення до SuSE Linux і одер­жати інформацію про останні зміни в ньому. Рекомендується виконати таку перевірку пізніше.

Метод авторизації користувача (User Authentification Method). Ви повинні вибрати метод авторизації користувачів вашого комп’ю­тера. У більшості випадків вам підійде локальна авторизація (Stand-Alone machine) – логіни і паролі користувачів зберігаються на комп’ю­тері. Якщо ви працюєте в складі великої локальної мережі й у ній ви­користовується авторизація користувачів з використанням мережних служб (NIS, LDAP або NIS+), то за докладною інформацією звертай­теся до системного адміністратора мережі.

Створення облікових записів (accounts) локальних користу­вачів (Add a New Local User). Як мінімум, необхідно створити один обліковий запис для непривілегійованого користувача в системі, тому що працювати під правами суперкористувача (root) рекомендується тільки в тих випадках, коли ви займаєтеся налагодженням системи й т.п. Для цього вам необхідно вказати:

– Full User Name: повне ім’я користувача;

– User Login: логін користувача (або його ім’я);

– Password: пароль. Якщо ви вказали MD5 як метод шифруван­ня паролів, то довжина пароля може становити від 5 до 127 символів;

– Verify Password: повторне введення пароля для перевірки правильності введення;

– Receive System Mail: ознака того, чи перенаправляти для да–ного користувача пошту, призначену адміністраторові системи.

– Auto Login: якщо ви єдиний користувач, що має доступ, до комп’ютера, то можете включити можливість автоматичної авторизації користувача в системі. Опція для ледачих. Рекомендується не включати;

– Password Settings: тут ви можете більш тонко настроїти влас­тивості облікового запису користувача. Указати дату закінчення її дії і т.п. Якщо ви не впевнені, що саме необхідно робити, залишіть всі як є;

– Details: додаткова інформація про обліковий запис. Тут ви можете включити користувача в додаткові групи (Add Group Member), змінити домашній каталог користувача (Home Directory), перемінити оболонку (Login Shell) і т.п. У більшості випадків міняти цю інформа­цію не потрібно. Виключення становить список груп користувачів. Як­що вам, наприклад, необхідно отримати доступ безпосередньо до CD-приводу, тоді включіть користувача в групу cdrom.

Якщо ви хочете створити кілька облікових записів, то скорис­тайтеся кнопкою User Management (керування користувачами).

Після цього YaST зберігає чергову порцію налагоджувань із урахуванням внесених змін.

Короткий опис змін в SuSE Linux (Release Notes). З нових мож­ливостей можна відзначити наявність тестової версії ядра з гілки 2.6, а також відсутність драйверів nVidia з підтримкою 3D графіки. Драйвера з підтримкою 3D графіки можна скачати із сайта nVidia http://www.nvidia.com/ і Більш докладно про іншому ви можете прочитати у файлі /usr/share/ doc/relese-notesRELEASE-NOTES.eng

Налагодження апаратної частини (Hardware Configuration). У цьому розділі YaST пропонує налагодити наступні пристрої:

– Graphicscards: графічні карти;

– Printers: принтери;

– Sound: звукові карти;

– TV cards: TV-карти.

Слід зазначити, що найімовірніше вам не доведеться вносити зміни в налагодження і YaST коректно визначить пристрої. Особливо графічну його частину, тому що SuSE Linux Team тісно співпрацює з XFree86 Team. Але дещо (як мінімум, розкладку клавіатури) перена­лаштувати нам доведеться.

Налагодження графічної підсистеми. Тут нам на допомогу приходить SaX2, утиліта для налагодження XFree86 версії 4.x.

Розглянемо налагодження двох компонентів: Desktop (Робочий стіл) і Input-Devices (пристрої введення).

Desktop: список елементів для редагування розташований у правій частині екрана

Monitor: якщо вас щось не влаштовує в налагодженнях моні­тора або його модель визначена невірно, внесіть необхідні зміни, за до­помогою натискання кнопки Properties (Властивості). Зовнішній вигляд вікна діалогу для вибору моделі монітора інтуїтивно зрозумілий:

– Graphicscard: містить налагодження графічної карти анало­гіч­ні налагодженню монітора;

– ColorAndResolution: містить налагодження глибини кольору та роздільної здатності;

– VirtualResolution: якщо роздільна здатність вашого монітора занадто мала, щоб відображати на екрані всю необхідну інформацію, можете настроїти віртуальну роздільну здатність;

– Acceleration: якщо ваша карта (та її драйвер) підтримують 3D прискорення, можете включити цю можливість;

– Input-Devices: якщо у вашому розпорядженні багатокнопкова миша з колесом для скрола, то тепер у вас є можливість її настроїти. Крім цього, тут же ми зможемо вказати додаткові розкладки клавіа­тури для “іксів” (зокрема, російську чи українську).

Mouse: при налагодженні мишки ви повинні вибрати спосіб підключення (список у закладці General – загальні дані) і модель мані­пулятора (список, розташований справа). Порт (Port) вибирається за­лежно від обраної моделі.

У закладці Expert ви можете вибрати можливість емуляції третьої кнопки мишки (у випадку з двокнопковою) – див. активація можливості “Enable 3-button emulation”. Якщо у вашої мишки немає колеса для скрола, але є зайві кнопки, то можна настроїти емуляцію цього колеса, вибравши одну з вільних кнопок – кнопка Emulate wheel with mouse button. Третя кнопка Enable Mouse Wheel дозволяє вклю­чити функцію використання коліщати мишки.

Keyboard: тепер доналагоджуєм клавіатуру. Як основну клавіа­туру (Primary Setup) залишимо U.S. English. Варіант розкладки (Va­riant) – basic. Для додаткової розкладки (Additional Layout(s)) вкажемо українську розкладку, варіант winkeys і “гарячі” клавіші для її пере­ключання (кнопка Options...), Ctrl + Shift.

Готово. Закінчуємо роботу з SaХ2 натиском кнопки Finalize. SaХ2 пропонує перевірити працездатність внесених налагоджень за допомогою кнопки Test. Якщо згодні з вибраними налаштуваннями, натисніть кнопку Save. Зміни набудуть чинності при наступному пе­резавантаженні графічної системи.

Налаштування підсистеми друку. Налагодження принтера не остання за важливістю операція, тому що важко представити офісний комп’ютер, не спроможний роз­друковувати документи. Так як ми роз­глядаємо процес інтеграції Linux у локальну мережу, що скла­дається з комп’ютерів під керуванням Windows, то розглянемо два варіанти налагодження друку при:

– локально підключеному принтері;

– принтері, підключеному до Windows-машини.

Підключення до локального принтера. Виберіть кнопку Con­figure, потім кнопку Add і в наступному вікні вкажіть тип підклю­чення вашого принтера: Parallel printer, USB printer, Serial printer або IrDA printe. Потім виберіть порт принтера.

Укажіть ім’я принтера (поле Name for printing). Натисніть кнопку Next і виберіть зі списку драйверів потрібний вам драйвер.

Якщо раптом виявиться, що драйвера вашого принтера немає в базі CUPS, але він підтримує один зі стандартних мов: PostScript, PCL або ESC/P, то сконфігуруйте його як PostScript (PCL або ESC/P) прин­тер. Для цього виберіть виробника UNKNOWN MANUFACTURER і потім укажіть потрібну модель.

Отже, модель обрана і тепер залишилося перевірити корект­ність друку, кнопка Test.

Якщо більше встановлювати драйвера для принтерів не потріб­но, можна перейти до наступного розділу.

Підключення до принтера на сервері SMB/Windows 95/98/NT. Тепер перейдемо до налагодження принтера, підключеного до Win­dows-машини. Відмінність від налагодження локального принтера по­лягає тільки в одному – замість імені пристрою (/dev/lp0) необхідно вказати параметри підключення до вибраної машини:

– Workgroup: ім’я робочої групи, у якій розташований принтер;

– Host name of the printer server: ip-адреса або NetBIOS-ім’я комп’ютера в мережі Windows;

– Name of the remote queue: ім’я принтера, під яким він дос­тупний у мережі;

– User: якщо доступ до принтера організований не на рівні ко­ристувачів, а загальний, то вкажіть ім’я користувача guest, інакше вка­жіть тут ім’я користувача, під яким ви авторизуєтеся при доступі до принтера;

– Password: якщо ви вказали ім’я користувача guest, залишіть це поле порожнім, інакше вкажіть пароль.

Порятунок системи, яка не завантажується. У процесі екс­плуатації ОС вашого ПК, виникають апаратні збої та зношення самих ОС. Тому трапляються ситуацій, коли необхідно здійснити переуста­новку певної ОС. У випадку, коли у вашому розпорядженні дві ОС (Linux та Windows), і потрібно переустановити Linux, жодних проблем виникнути не повинно.

Рис. 8 – Відновлення системи

Проте, після здійснення переустановлення системи Windows, ви­никне наступна ситуація: NTLoader перезапише MBR і тим самим витре записи GRUB чи LILO і завантажити Linux ви не зможете. У такому випадку потрібно виконати наступні операції:

– взяти завантажувальну дискету для Linux;

– завантажитися, використовуючи цю дискету;

– зареєструватися в системі як користувач root та увести ко­манду grub;

– перезавантажте машину (команда reboot).

Або використати інший варіант, який полягає в завантаженні із завантажувального диска. Вибрати із початкового меню Installation. Потім вибрати мову “установки”, в режимі установки вказати не New insta­llation, а Other, де є можливість провести наступні операції (див рис. 8):

– Repair Installed System: ремонт установленої системи, яка містить у собі кілька інструментів, що дозволяють відновити заванта­жник Linux, виконувати перерозбивку диска, відновити файлову сис­тему, відновити втрачену інформацію про розділи, зберегти системні налагодження на дискеті та перевірити встановлене програмне за­безпечення;

– Boot installed system: завантаження встановленої системи. Вико-ристовується в тому випадку, якщо не встановлений завантажник Linux.

Ми вибираємо Boot installed system. Після завантаження нашої системи можна в системі YaST у вкладці Bootloader переконфігуру­вати GRUB і знову переписати MBR. Перезавантаживши систему ми знову бачимо завантажувальне меню GRUB, з якого можна запустити обидві установлені системи.