- •1. . Предмет,методи дослідження та завдання курсу історії укр.Культури
- •2.Матеріальна і духовна культура. Структура духовної культури.
- •3. Культура і цивілізація.Проблема цивілізаційної принал.
- •4. Національна культура.Національне і загальнолюдське в к-рі.
- •6.Трипільська культура.(енеоліт)
- •9. Міфологія та релігія давніх словян.Побут,обряди,ритуали.
- •10. Запровадження християнства(988-989)
- •11. Розвиток писемності.Освіта в Київській Русі.Літопис.
- •12. Літературні пам’ятки періоду Київської Русі. "Слово о полку Ігоревім"
- •13.Образотворче мистецтво,іконопис,музика Київської Русі.
- •14.Сакральна архітектура та містобудування.
- •15 Га́лицько-Воли́нське князі́вство,(1199—1349)
- •16. Архітектура , мистецтво і містобудування Галицько-вол
- •17.Розвиток культури в складі Великого Князівства Литовського.
- •19.Релігійне життя в 14-16 ст.Берестейська унія(1596).Полемічна літ.
- •20.Вплив західноєвропейських ідей Ренесансу та Реформації.
- •21.Церковні братства і братські школи.
- •22.Поширення книгодрукування в Україні.Острозька Біблія.
- •23.Острозький культурно-освітній осередок.Острозька академія
- •24.Києво-Могилянська академія.
- •25.Феномен українського козацтва.
- •26.Коза́цькі літописи,укр. Нар думи та пісні
- •27,28.Українська барокова культура.Архітектура.
- •29Українська культура доби Гетьманщини.
- •30. Література та мистецтво України др. Пол. 17-18 ст.
- •31.Сковорода.
- •32.Національно-культурне відродження в Україні 18-19ст.Історія Русів
- •36.Українське меценатство 19-20 ст
- •37. Література ст19
- •38.Образотворче мистецтво,музика,театр 19 ст
- •40.Франко
- •41.Національна своєрідність укр. Культури 19-20 ст
- •44.Особл розвитку укр к-ри у 20-30-х рр. ХХст
- •45.Розвиток укр. Л-ри у 20-30 рр хХст
- •46.Становлення церкви в Україні в 20-30-ті рр. Хх ст.
- •48. Український кінематограф XX ст. Здобутки і втрати.
- •49.Українське мистецтво хх ст
- •53.Мистецтво в Україні у 90-х рр. Хх ст.
- •60.Культура українського народу в контексті європейської та світової культур.
- •62. Гендерні тенденції розвитку суч. України
- •63) Зарубінецька, Черняхівська та Пеньківська архіологічні культури та їх зв язок з українською культурою.
- •64.Політична і правова к-ра Гетьманщини
- •65.Сучасна мовна політика в Україні
- •66)Українські меценати 19-20 століть.
- •67)Розвиток української літератури у 21 ст.
60.Культура українського народу в контексті європейської та світової культур.
У будь-якій національній культурі основоположною і базисною є народна культура. Потім на її основі поступово формуються професійні наука, література, мистецтво.І в XVI ст., коли феодально-боярська знать сприйняла католицтво і польську культуру, і до кінця XVIII ст., коли верхівка козацької старшини русифікувалася, українське суспільство розвивалося значною мірою без повноцінної національної культурної еліти. Справжніми творцями і носіями культури продовжували залишатися низи суспільства. Українська культура протягом тривалих періодів своєї історії розвивалася як народна. У ній велике місце займали фольклор, народні традиції, які додавали їй особливої чарівності і колориту. Особливо яскраво це виявилося в мистецтві — народних думах, піснях, танцях, декоративно-прикладному мистецтві. Саме завдяки збереженню і продовженню традицій, корені яких сходять до культури Київської Русі, став можливим підйом української культури і в XVI — XVII ст., і культурне відродження в XIX ст. У той же час відчутні і негативні наслідки такого характеру розвитку української національної культури. Протягом тривалого часу багато талановитих людей, які народилися і виросли в Україні, потім покидали її, зв'язували своє подальше життя і творчість з російською, польською, іншими культурами. Крім того, прогрес у сфері природничих наук був виражений слабше, ніж у гуманітарній.Разом з тим, самобутня і старовинна система освіти, яка досягла свого розквіту в добу Козаччини і забезпечила практично суцільну грамотність населення, давня традиція книгописання, орієнтованість на провідні центри Європи, зокрема на Візантійську культурну традицію, роль України-Руси як центру християнства в східнослов'янському світі, а також як центру наук і вищої освіти в добу Козаччини завдяки розвинутій мережі колегіумів, Острозькій та Києво-Могилянській академії, меценатство та державна підтримка культури рядом визначних державників — К.Острозьким, П.Конашевичем-Сагайдачним, І.Мазепою та ін. — все це дозволило піднести українську культуру до рівня світового явища, створити ряд класичних шедеврів у галузі друкарства, архітектури, мистецтва, досягти значних успіхів у науці.Відомий дослідник української культури І. Огієнко зазначав, що українській культурі з самого початку були властиві відвертість світу, відсутність ксенофобії (боязні чужого) і гуманізм. Говорячи про гуманістичну суть української культури, потрібно відзначити і те, що сама система цінностей даної культури в період її активного розвитку (XVII — XIX ст.) була досить специфічною. Багатий матеріал для такого висновку дає творча спадщина Г. Сковороди, Ф. Прокоповича, П. Куліша. У своїх філософських творах вони вирішували питання про сутність та умови людського щастя, про значення людського існування.
61.Проблеми взаємодії культур
Будь-яка подія в галузі культури може бути адекватно зрозумілою в разі розкриття її змістовного
значення ракурсах шести парадигмальних площин сприйняття суспільного буття. Для
культурологічних досліджень це означає, що ідентифікація подій в культурі може відбуватися за цими
характеристиками.
Проблема адекватності сприйняття культури в цілому (її простору та часу, структури та динаміки)
в її парадигмальному вимірі є предметом філософії культури, а в методологічному – культурології. В
свою чергу, інструментом формування власне культурологічного знання виступає соціологія, яка
використовує напрацювання мистецтвознавства з тим, щоби побачити структуру процесів
культуротоворення та спосіб буття культури як компонента в конкретно-історичного суспільства.
Наприклад, за умов так званих індустріальних суспільств цілком адекватним було сприйняття культури
як особливої сфери забезпечення процесів соціалізації та «підтримання зразків» поведінки, необхідної
для соціальної взаємодії. Походженням расизму є ксенофобія, тобто боязнь чужого .А расизм породжує шовінізм. Недопустимість цих понять у взаємодії культур залежить від їх менталітету.Якщо одна культура буде робити все щоб інша визнала її вищою в плані розвитку то на цьому грунті можу виникнути різні проблеми такі як расизм і тд.