Теоретичні питання:

1. Типи відмінювання іменників у старослов’янській мові (за давніми основами);

• іменники з основою на *-ĭ, відмінювання і походження закінчень іменників цієї групи;

• іменники з основою на *-ū, відмінювання і походження закінчень іменників цієї групи;

• іменники з основою на на приголосний (*-en,*-es,*-ęt,*-er), відмінювання і походження закінчень іменників цієї групи.

2. Перебудова давньої системи відмінювання. Відображення у старослов’янських пам’ятках процесу об’єднання різних типів відмінювання.

Література:

1. Леута О.І. Старослов’янська мова. – К., 2001. – С.100-108.

2. Станівський М.Ф. Старослов’янська мова. – К., 1983. – С.148-156.

3. Майборода А.В. Старослов’янська мова. – К., 1975. – С.129-133.

4. Біленька-Свистович Л.В., Рибак Н.Р. Церковнослов’янська мова. – К., 2000. – С.131-139.

Практичні завдання:

Завдання 1. Підготуйте відповіді на питання:

1.1. Поясніть, як можна відрізнити іменники чоловічого роду *-jŏ та *-ĭ основ, які в називному відмінку мали однакове закінчення -ь? Зробіть це на конкретних прикладах:

плачь, побhдитель, пастырь, з#ть, вождь, огнь, п@ть, ногть, свhдhтель, медвhдь, корабль, г@сь, м@жь.

Довідка: іменники чоловічого роду *- ĭ основ мали закінчення -дь, -ть, -вь, -бь, -сь (окремо слід запам’ятати слова звhðü, îгнü, @глü). У праслов’янській мові перед закінченням *-ĭ не міг стояти приголосний [j], інакше б закінчення основ таких іменникових основ, як: чрüвü, медвhдü, тестü, гол@бü, г@сü зазнали б деформації.

1.2. Які іменники належали до *-ū основ? Наведіть приклади. У чому виявлялися особливості відмінювання іменників *-ū основ?

1.3. Поясніть, чому одні автори підручників із старослов’янської мови виділяють 5 типів відмінювання, а інші 6. Порівняйте особливості відмінкових закінчень іменників консонантних основ та *-ū основ.

1.4. Поясніть, які іменники належать до основ на приголосний. Які різновиди мали ці давні основи?

Завдання 2. Провідміняйте в усіх числових формах іменники гостü, костü, любы, бqкы.

Завдання 3. Леута О.І. Зб. вправ, впр.50 (с.65).

Завдання 4. Навчіться читати, перепишіть, перекладіть подане речення, випишіть іменники і зробіть їх повний морфологічний аналіз. Леута О.І. Зб. вправ, впр.54 (с.66), перше речення.

Схема морфологічного аналізу іменника:

Словоформа – початкова форма, конкретний/абстрактний, істота/неістота, власний/загальний; рід, число, відмінок, тип відмінювання за давньою основою, твердий/м’який варіант, старослов’янський тип відмінювання за флексією; синтаксична роль.

Зразок:

и едъше да веселимъ с# "ко сынъ мои сь (Супр. рук.)

ñыíú – іменник, початкова форма ñыíú, конкретний, істота, загальний; чоловічий рід, однина, Називний відмінок, д.-осн. *-ŭ, прослідки вимерлої відміни іменників типу ñыíú у старослов’янській мові належали до І відміни ( флексія [-ъ] ); підмет.

УВАГА! На занятті 9 проводиться міні-тест із теми “Іменник” (на 10-15 хв.).

Заняття 10. Займенник

Студент повинен знати: класифікацію займенників за особливостями відмінювання та граматичними функціями; розряди займенників у старослов’янській мові; тип відмінювання власне особових займенників і зворотного себе; родові займенники, їх утворення і типи відмінювання – займенниковий, іменниковий і власне прикметниковий.

Студент повинен уміти: вирізняти займенники в старослов’янських текстах, визначати їх морфологічні значення; пояснювати суплетивізм форм особових займенників, бачити внутрішню форму; пояснювати походження сучасних форм займенників 3-ої особи і пов’язаний з ними суплетивізм у відмінюванні предметно-особового займенника онъ; визначати тип відмінювання родових займенників; робити повний морфологічний аналіз старослов’янських займенників.