Міністерство освіти і науки України

Кіровоградський державний педагогічний університет

імені Володимира Винниченка

Тетяна Нестеренко

Старослов’янська мова

Кіровоград – 2010

УДК 4 У(07)

ББК 81.2 Укр–9

Н-56

Навчально-методичне видання

Нестеренко Т. Старослов’янська мова: Методичні рекомендації до вивчення курсу. – Кіровоград, 2010 – 56 с.

Рецензенти:

Білих О.П., кандидат філологічних наук, доцент

Демешко І.М., кандидат філологічних наук, доцент

У виданні подається методика та програма вивчення курсу, структура залікового кредиту курсу, оцінювання навчальної діяльності за видами роботи. Тематику та зміст лекцій і практичних занять викладено в межах змістових модулів. Пропонуються завдання для самостійної роботи, індивідуальні навчальні завдання, література, а також довідковий матеріал – схеми та зразки графемно-фонетичного, морфологічного й синтаксичного аналізів.

Рекомендовано для студентів факультету філології та журналістики.

Затверджено методичною радою

Кіровоградського державного

педагогічного університету

імені Володимира Винниченка.

Протокол № 4 від 16 грудня 2009 року

© Нестеренко Т., 2010

Структура програми навчальної дисципліни «Старослов’янська мова»

1. Опис предмета навчальної дисципліни

Курс: підготовка бакалаврів	Напрям, спеціальність, освітньо-кваліфікаційний рівень	Характеристика навчального курсу
Кількість кредитів, відповідних ЕСТS: 3 (нац. кредитів: 2 ) Модулів за видами роботи: 2 Змістових модулів: 3 Загальна кількість годин: 108 Тижневих годин: 3	Шифр та назва напряму: 0203 Гуманітарні науки Шифр та назва спеціальності: 6.020303 Філологія* «Українська мова і література» Спеціалізації: Редагування освітніх видань; Шкільне бібліотекознавство 6.020303 Філологія Мова і література (англійська) Освітньо-кваліфікаційний рівень: бакалавр	Обов'язковий Рік підготовки: 1 Семестр: 2 Лекції: 20 годин Практичні заняття: 34 години Самостійна робота: опрацювання теоретичних питань, виконання вправ, рефератів: 38 годин Інші можливі форми роботи: індивідуальні завдання (навчальний проект): 16 години Вид контролю: екзамен

2. Мета, завдання, методика та програма вивчення курсу

Навчальний курс старослов’янської мови посідає важливе місце у загальній системі підготовки майбутніх філологів. Він ознайомлює студентів із найдавнішим етапом слов’янської писемності, системою старослов’янської мови, етапами її формування та значенням у культурному житті слов’ян. Як перша історико-лінгвістична дисципліна з філологічних спеціальностей, цей курс є своєрідним вступом до слов’янської філології

Старослов’янська мова – це одна з найскладніших навчальних дисциплін, проте водночас вона є базою для усього історико-лінгвістичного циклу і тому потребує детального засвоєння. Студенти мають опанувати не лише значний за обсягом і різноманітний за змістом теоретичний матеріал, а й виробити стійкі навички аналізу мовної системи на всіх її рівнях: від графічного і фонетичного до синтаксичного і текстологічного.

Мета викладання дисципліни: отримання теоретичних і практичних знань про внутрішні загальні й часткові закони, які діяли в найдавнішу епоху в слов’янських мовах. Успішне засвоєння курсу сприяє загальному філологічному і лінгвістичному розвитку студентів.

Завдання вивчення дисципліни:

Теоретичні завдання:

• проникнути в історію слов’янських мов, углиб дописемної епохи, усвідомити загальні та часткові закони, що діяли в праслов’янській і давніх слов’янських мовах;

• досягти глибокого лінгвістичного осмислення результатів розвитку давнього нашарування в структурі української мови;

• опанувати теоретичний матеріал з фонетики, морфології й синтаксису старослов’янської мови;

Практичні завдання:

• навчити студентів правильно розуміти й аналізувати мовні явища;

• виробити стійкі навички аналізу мовної системи на всіх її рівнях: від графічного і фонетичного до синтаксичного і текстологічного;

• підготувати студентів до творчого дослідження порівняльно-історичної граматики слов’янських мов, глибше проникнути в структуру сучасної української мов;

• навчити студентів виконувати різного роду лінгвістичні задачі та розв’язувати проблемні ситуації.

Перелік дисциплін, засвоєння яких необхідно студентам для вивчення курсу:

• Практичний курс української мови;

• Вступ до мовознавства (розділ “Класифікація мов світу”, тема “Генеалогічна класифікація”);

• Вступ до слов’янської філології (теми “Класифікація слов’янських мов”, “Праслов’янська мова”, “Походження слов’янської писемності”);

• Всесвітня історія (шкільний курс);

• Історія України (теми, пов’язані з давнім періодом життя слов’ян, слов’янськими племенами, першими державними утвореннями слов’ян).

Курс сприяє підготовці до вивчення такої навчальної дисципліни, як Історія української мови, оскільки дає знання про хронологічний зріз мовних явищ і процесів від виникнення слов’янських мов до сучасного стану; про усі типи мовних одиниць з урахуванням часу фіксації у пам’ятках; забезпечує вміння читати та перекладати давні слов’янські тексти.

Методика:

Застосовується історичний підхід (старослов’янська мова вивчається у її виникненні та розвитку); у межах історичного підходу активно використовується порівняльно-історичний метод; метод термінологічного аналізу; старослов’янська мова як об’єкт вивчення та аналізу потребує системного підходу.

Під час лекційних занять застосовується лекція-монолог з елементами діалогу.

Практичні заняття мають особистісно-діяльнісне спрямування, відзначаються проблемно-пошуковим підходом, органічним зв’язком мови і культури, орієнтацією на пізнання та розвиток критичного мислення, розглядом мови на різних її хронологічних зрізах.

Під час самостійної роботи студенти вчаться практично користуватися здобутими знаннями, конспектувати відповідну літературу, осмислюючи зміст наукового тексту.

Індивідуальні навчальні завдання (робота з текстами старослов’янських пам’яток) дає змогу студентам навчитися читати, перекладати, робити графемно-фонетичний, морфологічний та синтаксичний аналіз.

Мова дисципліни – українська. Приклади наводяться мовою-джерелом. За необхідності можливе використання елементів порівняльно-історичного мовознавства.

Програмовий зміст матеріалу:

Вступ

1. Поняття про старослов’янську мову. Місце старослов’янської мови серед інших слов’янських мов.

2. Живомовна основа старослов’янської мови.

3. Значення старослов’янської мови для слов’янського мовознавства, зокрема для українського.

4. Виникнення й розвиток старослов’янської мови. Біографічні відомості про Костянтина й Мефодія.

5. Старослов’янська мова в різних слов’янських регіонах. Локальні варіанти старослов’янської мови.

6. Періодизація історії старослов’янської мови.

7. Дві старослов’янські азбуки. Питання про їх відносну давність.

8. Походження старослов’янських азбук. Проблема наявності письма у слов’ян в докирилівську епоху.

9. Характеристика давніх слов’янських абеток в порівнянні з сучасним українським алфавітом. Звукове та числове значення кириличних букв, діакритичні знаки.

10. Основні джерела вивчення мов у історичному розвитку.

11. Старослов’янські пам’ятки, їх класифікація. Найважливіші пам’ятки глаголичного і кириличного письма.

12. Відомості з історії слов’янської філології. Історія дослідження.

Фонетика

13. Фонетична система старослов’янської мови другої половини IX ст. (загальна характеристика). Періодизація розвитку цієї системи.

14. Голосні звуки старослов’янської мови, класифікація їх.

15. Голосні надкороткої тривалості [ъ], [ь].

16. Класифікація приголосних звуків.

17. Складотворчі приголосні [р_о], [л_о] в старослов’янській мові.

18. Фонетична будова складу: відкритість усіх складів; закономірності сполучування голосних з приголосними.

19. Звуки старослов’янської мови в порівняльно-історичному аспекті:

а) періодизація історії фонетики праслов’янської мови;

б) особливості звукової системи праслов’янської мови. Наголос у праслов’янській мові;

в) формування системи голосних праслов’янської мови;

г) формування системи приголосних праслов’янської мови;

д) найдавніші чергування голосних;

е) перехідні пом’якшення задньоязикових;

є) доля приголосних у сполученні з наступним [j].

20. Звукові процеси праслов’янської мови, зумовлені дією закону відкритого складу:

а) монофтонгізація дифтонгів;

б) зміна дифтонгічних сполучень „голосний + *m, *n”

в) зміна сполучень „*tort ”, „*tolt”, „*tert” , „*telt”;

г) доля сполучень „or”, „ol” на початку слова;

д) зміни приголосних у кінці слова.

21. Звукові процеси старослов’янської мови, засвідчені пам’ятками X–XI cтоліть:

а) зміни, пов’язані з долею зредукованих:

– доля зредукованих [ъ], [ь];

– асиміляція [ъ], [ь] до наступного складу (закон Ягича);

– зміна [ъ] > [ь] після ствердіння приголосних;

– процес „подвійної зміни” зредукованих;

– наслідки занепаду зредукованих.

– зміни, не пов’язані з долею зредукованих:

– початкові зміни носових;

– початки зближення артикуляції [ы] та [и];

– зміни голосних, зумовлені втратою інтервокального [j];

– ствердіння приголосних;

– спрощення африкати [з] в [з].

Морфологія

22. Загальна характеристика морфологічної системи старослов’янської мови.

23. Іменник. Граматичні категорії.

24. Поділ іменників за типами відмінювання (давніми основами).

25. Процеси змін іменного відмінювання.

26. Займенник. Значеннєві розряди займенників, їх відмінювання.

27. Безродові займенники.

28. Родові займенники.

29. Прикметник. Значеннєві розряди прикметників, творення їх.

30. Творення та відмінювання коротких і повних прикметників.

31. Невідмінювані прикметники.

32. Творення ступенів порівняння прикметників.

33. Лічильні слова як основа формування числівників в історії слов’янських мов.

34. Кількісні лічильні слова (прості та складені). Збірні, дробові та неозначено-кількісні лічильні слова.

35. Відмінювання лічильних слів.

36. Порядкові лічильні слова, їх утворення, відмінювання і формальна приналежність до прикметників.

37. Зародження в старослов’янській мові процесів становлення числівника як окремої частини мови.

38. Дієслово. Особові та іменні дієслова. Граматичні категорії дієслова.

39. Дві формотворчі дієслівні основи. Класи дієслів. Атематичні дієслова.

40. Форми теперішнього часу старослов’янських дієслів.

41. Форми майбутнього часу.

42. Минулий час дієслів.

43. Форми наказового способу.

44. Форми умовного способу.

45. Іменні (неособові) дієслівні форми:

а) інфінітив;

б) супін;

в) дієприкметник;

г) дієприслівник на стадії зародження.

46. Прислівник як незмінювана частина мови.

47. Службові слова. Прийменник.

48. Сполучник і сполучне слово.

49. Частка.

50. Вигук.

Синтаксис

51. Порядок слів у реченні. Особливості старослов’янської пунктуації.

52. Головні члени речення та способи вираження їх.

53. Способи вираження другорядних членів речення.

54. Конструкції з подвійними відмінками.

55. Давальний самостійний відокремлений зворот.

56. Структурні типи простих речень.

57. Структурні типи складних речень.