Психологія спілкування види спілкування

В управлінській діяльності надзвичайно важливим є спілкування Спілкування є одним із найважливіших понять у психології. Воно надзвичайно різноманітне за формами і видами. Розрізняють пряме (безпосереднє) і непряме (опосередковане) спілкування, міжособистісне і масове спілкування, міжперсональне і рольове спілкування.

Безпосереднє спілкування відбувається при наявності природного контакту "обличчям до обличчя" і з допомогою вербальних (мовних) і невербальних засобів (жести, міміка, пантоміміка).

Опосередковане спілкування може розглядатися як неповний психологічний контакт і здійснюється з допомогою письмових, технічних засобів, що ускладнюють або віддаляють у часі отримання зворотного зв’язку між учасниками спілкування.

Міжособистісне спілкування пов’язане із безпосередніми контактами і передбачає певну міру психологічної близькості партнерів: знання індивідуальних особливостей один одного, наявність співпереживання, розуміння, сумісного досвіду діяльності.

Масове спілкування - це чисельні безпосередні контакти незнайомих людей, а також комунікація, опосередкована різними видами масової інформації, до яких, крім преси, радіо, телебачення, слід віднести і мистецтво як естетичне спілкування (вистави, літературні вечори, концерти, тощо).

Міжперсональне спілкування відбувається тоді, коли його учасники виступають як конкретні особистості, що є носіями певних унікальних індивідуальних якостей, які розкриваються партнеру у процесі спілкування і організації сумісних дій.

Рольове спілкування являє собою комунікацію партнерів як носіїв певних соціальних ролей (учитель-учень, покупець-продавець).

Спілкуючись з іншими людьми, людина засвоює загальнолюдський досвід, історично складені соціальні норми, цінності, знання і способи діяльності, формується як особистість і індивідуальність, тобто спілкування виступає як важливіший фактор психічного розвитку людей.

У найширшому вигляді, СПІЛКУВАННЯ можна визначити як УНІВЕРСАЛЬНУ РЕАЛЬНІСТЬ, в якій зароджуються і існують на протязі всього життя психічні процеси і поведінка людини.

Функції спілкування

За своїм значенням спілкування є багатофункціональним. Можна виділити декілька його функцій.

1. ПРАГМАТИЧНА функція спілкування полягає у об’єднанні людей у процесі будь-якої сумісної діяльності.

2. ФОРМУЮЧА функція полягає у тому, що спілкування виступає як найважливіша умова формування та зміни психіки людини. У процесі розвитку зовнішні опосередковані спілкуванням форми взаємодії дитини і дорослого трансформуються у внутрішні психічні функції і процеси, а також у самостійну довільну зовнішню діяльність дитини.

3. На ранніх етапах онтогенезу спілкування відіграє майже ВІТАЛЬНУ функцію у житті дитини: в історії відомі випадки смерті дітей через відсутність емоційного контакту і спілкування з ними.

4. ПІДТВЕРДЖУЮЧА функція спілкування полягає у тому, що людина у процесі спілкування з іншими людьми отримує можливість ствердитись у своєму існуванні, у власній цінності. Щоденний досвід людського спілкування містить процедури, організовані за принципом найпростішої "підтверджуючої терапії": ритуали знайомства, вітання, прощання, надання імен, виявлення різних знаків уваги, тощо. Усе це спрямоване на підтримку у людини "мінімуму підтвердженості". Важливо зазначити, що навіть негативне підтвердження "Ти поганий" є сприятливішим для стану людини, ніж не підтвердження взагалі "Тебе тут не існує", "Я тебе не бачу".

5.ОРГАНІЗУЮЧА І ПІДТРИМУЮЧА МІЖОСОБИСТІСНІ СТОСУНКИ пов’язана із встановленням між людьми певних емоційних відносин - позитивних чи негативних, які хоч і не є єдиним видом соціального зв’язку, доступного сучасній людині, однак пронизують усю систему стосунків між людьми, накладаючи свій відбиток на ділові і навіть на рольові стосунки.

6. ВНУТРІОСОБИСТІНА функція спілкування проявляється через внутрішню або зовнішню мову, побудовану за принципом діалогу і може розглядатися як універсальний спосіб мислення людини. За словами Л.С.Виготського "...людина і наодинці зі собою зберігає функцію спілкування.